Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 533/271/26
Провадження № 2/533/310/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
29 липня 2026 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
26 березня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 22.07.2025-100001006 від 24.07.2025 у розмірі 70800 гривні 00 коп.;
- судові витрати покласти на відповідача.
У позовній заяві позивач просив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за відсутності представника позивача.
Процесуальні дії/рішення у справі
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 28травня 2026 року (а.с. 42-43).
Цією ж ухвалою суду запропоновано позивачеві протягом 20 днів з дня отримання ухвали надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, з дня отримання ухвали надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, зокрема факту видачі кредиту відповідачу (виписку за банківським рахунком, докази належності платіжної банківської картки тощо). Копії доказів заздалегідь направити відповідачу а докази направлення - надати суду.
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 травня 2026 року витребувано від АТ КБ «Приват Банк» інформацію, у судовому засіданні оголошено перерву до 29.07.2026 (а.с. 51-52).
23.06.2026 від АТ КБ «Приват Банк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 56-57).
У судове засідання 29.07.2026 позивач ТОВ «Споживчий центр», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, явку представника не забезпечив, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника, проти заочного розгляду справи заперечень не висловив.
Відповідачка ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 54), у судове засідання не з`явилася, будь-які заяви, клопотання чи відзив на позовну заяву не подала, про поважні причини неявки суд не повідомила.
Ухвалою суду від 29.07.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Аргументи сторін
Позиція позивача (а.с. 3-11)
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець, позивач) та ОСОБА_1 (позичальниця, відповідачка) укладено кредитний договір (оферту) № 22.07.2025-100001006, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 20000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 24.07.2025, строком на 184 дні.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання виконало належним чином та у повному обсязі.
Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 26.03.2026 утворилась заборгованість у розмірі 70800,00 грн, що складається зі заборгованості по тілу кредиту в розмірі 20000,00 грн, по процентам - 36800,00 грн, по комісії - 4000,00 грн, по неустойці - 10000,00 грн.
Позивач зазначив, що своїм підписом на договорі відповідачка також підтвердила, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.
Окрім того, позивач зазначав, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування". Кредитний договір з відповідачкою був укладений після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.
При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 11, 228, 509, 534, 536, 549, 610, 625, 629, 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статті 13,19, 60, 174-175, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статті 1, 8, 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 10, 37 Закону України «Про платіжні послуги», статті 60, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанову Правління Національного банку України № 705 від 05.11.2014, Постанову Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022, рішення Конституційного Суду України № 5-р(ІІ)/2020 від 18 червня 2020 року та висновки Верховного Суду у справі №363/1834/17 (постанова суду від 13 липня 2022 року), у справі № 524/5556/19 (постанова суду від 12 січня 2021 року), у справі № 127/33824/19 (постанова суду від 07 жовтня 2020 року), у справі № 404/502/18 (постанова суду від 23 березня 2020 року), у справі № 732/670/19 (постанова суду від 09 вересня 2020 року), у справі № 234/7159/20 (постанова від 10 червня 2021 року), у справі № 234/7297/20 (постанова від 12 серпня 2022 року), у справі № 640/7029/19 (постанова від 09 лютого 2023 року).
Позиція відповідача
Відповідачка ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надала, власну позицію щодо предмета спору не висловила.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії), заявки кредитного договору № 22.07.2025-100001006 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції оферти, та з відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору № 22.07.2025-100001006 (кредитної лінії), умови яких є аналогічними за змістом, вбачається, що 24.07.2025 об 14 годині 22 хвилини між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 22.07.2025-100001006 (а.с. 12 - 18).
Відповідно до п. 2.1 пропозиції електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті (п. 2.3.2).
Згідно з п. 3.3.5 пропозиції строк, на який надається кредит: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.
Пропозиція укладення кредитного договору (оферти) підписана відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора Е138.
Зі заявки вбачається, що позичальницею є ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; відомості про паспорт; ІПН НОМЕР_1 ; реквізитами належного позичальниці електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами є 4149-60**-****-7820.
Відповідно до умов договору, зазначених у заявці: дата надання/видачі кредиту - 24.07.2025 (п. 1); сума кредиту - 20000,00 грн (п. 2); строк, на який надається кредит - 184 дні з дати його надання (п. 3); дата повернення (виплати) кредиту - 23.01.2026 (п. 4).
Згідно з п. 6 заявки процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
У п. 7 заявки зазначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі - "комісія", економічна сутність - плата за надання кредиту) - 20 % від суми кредиту та дорівнює 4000 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
У п. 12 заявки встановлено графік платежів.
Відповідно до п. 15 заявки неустойка: 200 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.
У відповідності до п. 18 заявки спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.
Дана заявка з боку позивача підписана електронним підписом кредитодавця - підписано КЕП ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", Почтовик Руслан Вікторович , 24922C2362414081040000006CDF0A0028F51F00 , КНЕДП "MASTERKEY" ТОВ "АРТ-МАСТЕР".
Також з п. 20 заявки вбачається, що відповідачка підтвердила, що їй надані та вона отримала інформацію, зазначену в частинах 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (вона ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" (за виключенням випадку, коли надання паспорта споживчого кредиту не є обов`язковим).
У відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору зазначено, що даний електронний кредитний договір, частиною якого є дана відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідачка погодилася, що вона однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 22.07.2025-100001006 від 24.07.2025, з яким попередньо уважно ознайомилася. Також відповідачка погодилася, що акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаній заявці та оферті, а також вказуються нижче.
Відповідь підписана відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора Е138, надісланого на її фінансовий номер телефону НОМЕР_2 .
В інформаційному повідомленні позичальниці ОСОБА_1 , що є додатком до кредитного договору № 22.07.2025-100001006 (кредитної лінії) від 24.07.2025, яке підписано 24.07.2025 відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора Е138, зазначені такі анкетні дані: контактні номери телефону - НОМЕР_2 ; додаткові дані клієнта, близькі особи клієнта (а.с. 17 - 18).
У паспорті споживчого кредиту (а.с. 19-20) визначено основні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у кредитному договорі. Дата надання інформації - 22.07.2025, інформація зберігає чинність та є актуальною до 23.07.2026.
З довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», наданої ТОВ «Споживчий центр», вбачається, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «Споживчий центр», що відповідно до договору № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме: 24.07.2025 14:23:06 на суму 20000,00 грн, номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 812533820, призначення платежу: Видача за договором кредиту №22.07.2025-100001006 (а.с. 21).
Відповідно до інформації, наданої через BankID під час проходження ідентифікації позичальником, відповідачка ОСОБА_1 була зареєстрований в системі з 16.06.2025 та належним чином ідентифікована через систему BankID (а.с. 30).
Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , відкрито картку № НОМЕР_3 , рахунок до картки НОМЕР_5 . Номер телефону НОМЕР_6 , на який відправлялася інформація про підтвердження операцій станом на 08.06.2026 (а.с. 56).
З виписки за договором за період з 24.07.2025 по 27.07.2025, наданої АТ КБ «Приватбанк», встановлено, що на картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_1 , 24.07.2025 відбулося зарахування переказу у сумі 20000,00 грн (а.с. 57).
З розрахунку заборгованості за договором № 22.07.2025-100001006 вбачається, що ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором станом на 17.03.2026 має заборгованість у загальному розмірі 70800,00 грн, яка складається зі заборгованості за основним боргом - 20000,00 грн, залишку відсотків - 36800,00 грн; залишку комісії - 4000,00 грн та залишку штрафів - 10000, 00 грн (а.с. 27-29).
З даного розрахунку також вбачається, що проценти нараховані позивачем за період з 24.07.2025 по 23.01.2026, тобто за 184 дні з розрахунку 1 % за один день користування кредитом; неустойка нарахована за період з 24.08.2025 по 12.10.2025 з розрахунку 200,00 грн в день.
Застосовані судом норми права та висновки Верховного Суду
Згідно зі ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст. 641 ЦКУ пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Законом України «Про споживче кредитування» у п. 4 ст. 1 надано визначення такому терміну: загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
На підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».
Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію електронні документи (повідомлення), електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
З матеріалів справи вбачається, що 24.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір (оферту) № 22.07.2025-100001006 про надання кредиту у розмірі 20000,00 грн.
Згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками такий договір прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
Факт укладення кредитного договору та факт видачі кредиту належним чином підтверджено доказами, що містяться у матеріалах справи. Такі факти не спростовані відповідачкою.
Підписання договору відповідачкою підтверджується змістом кредитного договору та додатків до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки; податковий номер відповідачки; номер банківської картки (що за повідомленням банку належить відповідачці); номер телефону (що за повідомленням банку є фінансовим номером телефону відповідачки); адресу місця проживання.
Відповідачка своїх заперечень щодо факту укладення кредитного договору чи отримання кредиту не надала.
Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачка суду не надала, про таке не повідомляла, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надала.
Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення кредитного договору саме відповідачкою.
Факт видачі кредиту та зарахування грошових коштів у сумі, що відповідає розміру кредиту, у день укладення кредитного договору на банківський рахунок відповідачки також підтверджено та судом встановлено.
Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів), проценти за користування кредитом, комісія тощо.
Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.
Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом матеріали справи не містять.
Отже, відповідачка умови кредитного договору порушила та у строки, встановлені умовами кредитного договору, не здійснила вчасне та повне повернення кредиту, нарахованих процентів та комісії.
Відповідає умовам договору й пред`явлений до стягнення розмір заборгованості за комісією у сумі 4000,00 грн. Обов`язок відповідачки сплачувати комісію прямо передбачений умовами кредитного договору (п. 7), які цілком відповідають положенням п. 4 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких, витрати за комісіями кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Положення Закону України «Про банки і банківську діяльність» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки кредитодавець у даній справі не є банківською установою.
Відповідачка наведене у позовній заяві не спростувала, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористалася, доказів сплати заборгованості за кредитним договором або належних доказів на спростування отримання кредиту до суду не надала.
З цих підстав позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором (тіло кредиту) у розмірі 20000,00 грн та комісії у розмірі 4000,00 грн суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.
Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за кредитним договором суд висновує таке.
Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за основним боргом - 20000,00 грн; проценти - 36800,00 грн; комісію - 4000,00 грн; неустойку - 10000,00 грн.
За умовами договору відповідачка отримала кредит у розмірі 20000,00 грн. У кредитному договорі було встановлено строк користування кредитом - 184 дні з дати його надання.
Нарахування процентів за користування кредитними коштами відбувалося протягом 184 днів, що вбачається з наданого позивачем розрахунку.
Проценти за користування кредитом нараховані за ставкою, визначеною у договорі, - 1 % (п. 6). Щоденна сума процентів нарахована за правомірне користування кредитом цілком відповідає умовам кредитного договору, а саме з 24.07.2025 по 23.01.2026 позивачем нараховано проценти з розрахунку 1 % за один день користування кредитом (20000,00 х 1 % = 200,00 грн).
Отже, нарахування процентів за користування кредитними коштами у сумі 36800,00 грн відбувалося відповідно до умов договору.
Щодо нарахування неустойки суд зазначає таке.
Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:
«Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:
-на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);
-на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»
Суд уважає, що розрахунок заборгованості в частині неустойки не відповідає вимогам закону та уважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.
У період нарахування позивачем неустойки (штрафу) за несвоєчасне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором введено воєнний стан на території України.
Суд зазначає, що відповідачка на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності перед позивачем, за прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту, звільняється від обов`язків сплачувати кредитору неустойку (штраф, пеню), сплата яких передбачена кредитним договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) відповідачем зобов`язань за таким договором.
Сума неустойки 10000,00 грн за період з 24.08.2025 по 12.10.2025 нараховувалася позивачем неправомірно. Така сума неустойки (штрафу) підлягала списанню позивачем, а обов`язок відповідачки по сплаті неустойки (штрафу) припиняється без його виконання. Відповідно, у задоволенні вимог в цій частині суд відмовляє за безпідставністю.
Посилання позивача на Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень, є помилковим, оскільки, як уже зазначено вище судом тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюють свою дію і на договір про споживчий кредит. Саме лише виключення відповідних норм зі спеціального закону не надає дозвіл кредиторам здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, як помилково уважав позивач.
Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 22.07.2025-100001006 у розмірі 60800,00 грн, у тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 20000,00 грн; заборгованість по процентах за правомірне користування кредитом - 36800,00 грн; заборгованість за комісією - 4000,00 грн.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за неустойкою у розмірі 10000,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.
Розподіл судових витрат
Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1, 2).
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (85,88 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 2286,47 грн (2662,40 х 85,88 % = 2286,47).
Керуючись статтями 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 24.07.2025 № 22.07.2025-100001006 у загальному розмірі 60800 гривень 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог на суму 10000 гривень 00 копійок - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2286 гривень 47 коп.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133 А, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи: 37356833; електронна пошта: info@sdrosni.com; тел.: 0630731405).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ;тел.: НОМЕР_2 ).
Повне рішення складено та підписано суддею 29.07.2026.
Суддя В.П. Козир
Судове рішення № 138595550, Козельщинський районний суд Полтавської області було прийнято 29.07.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 533/271/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: