Рішення № 138595548, 29.07.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/269/26

Провадження № 2/533/308/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

29 липня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

26 березня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд:

- стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.08.2025-100002687 від 22.08.2025 у розмірі 52600 гривень 00 коп.;

- судові витрати покласти на відповідача.

У позовній заяві позивач просив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за відсутності представника позивача.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 28 травня 2026 року (а.с. 41-42).

Цією ж ухвалою суду запропоновано позивачеві Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» протягом 20 днів з дня отримання ухвали надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, з дня отримання ухвали надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, зокрема факту видачі кредиту відповідачу (виписку за банківським рахунком, докази належності платіжної банківської картки тощо). Копії доказів заздалегідь направити відповідачу а докази направлення - надати суду.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Споживчий центр» додаткових доказів не надав.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 травня 2026 року витребувано від АТ КБ «Приват Банк» інформацію. У судовому засіданні оголошено перерву до 29.07.2026 до 09.00 години (а.с. 50-51).

22.06.2026 від АТ КБ «Приват Банк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 55-56).

У судове засідання 29.07.2026 позивач ТОВ «Споживчий центр», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, явку представника не забезпечив, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника, проти заочного розгляду справи заперечень не висловив.

Відповідачка ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 53-54), будь-які заяви, клопотання чи відзив на позовну заяву не подала, про поважні причини неявки суд не повідомила.

Ухвалою суду від 29.07.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-11)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець, позивач) та ОСОБА_1 (позичальниця, відповідачка) укладено кредитний договір (оферту) № 21.08.2025-100002687, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 20000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 22.08.2025, строком на 98 днів.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання виконало належним чином та у повному обсязі.

Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 26.03.2026 утворилась заборгованість у розмірі 52600,00 грн, що складається зі заборгованості по тілу кредиту в розмірі 20000,00 грн, по процентах в розмірі 19600,00 грн, по комісії - 3000,00 грн, по відсоткам, нарахованим за ст. 625 ЦК України, - 10000,00 грн.

Позивач зазначив, що своїм підписом на договорі відповідачка також підтвердила, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Окрім того, позивач зазначав, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування". Кредитний договір з відповідачкою був укладений після набрання чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення відсотків за 625 ст. ЦК України є правомірною, з огляду також на те, ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, а тому має перевагу над Цивільним кодексом України яка регулює лише загальні питання щодо правових та організаційних засад споживчого кредитування.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 11, 509, 534, 536, 549, 610, 625, 629, 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статті 13,19, 60, 174-175, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статті 1, 8, 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 10, 37 Закону України «Про платіжні послуги», статті 60, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанову Правління Національного банку України № 705 від 05.11.2014, Постанову Правління Національного банку України №164 від 29.07.2022, та висновки Верховного Суду у справі №363/1834/17 (постанова суду від 13 липня 2022 року), у справі № 524/5556/19 (постанова суду від 12 січня 2021 року), у справі № 127/33824/19 (постанова суду від 07 жовтня 2020 року), у справі № 404/502/18 (постанова суду від 23 березня 2020 року), у справі № 732/670/19 (постанова суду від 09 вересня 2020 року), у справі № 234/7159/20 (постанова від 10 червня 2021 року), у справі № 234/7297/20 (постанова від 12 серпня 2022 року), у справі № 640/7029/19 (постанова від 09 лютого 2023 року).

Позиція відповідача

Відповідачка ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надала, власну позицію щодо предмета спору не висловила.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії), заявки кредитного договору № 21.08.2025-100002687 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції оферти, та з відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору № 21.08.2025-100002687 (кредитної лінії), умови яких є аналогічними за змістом, вбачається, що 21.08.2025 об 23 годині 58 хвилин між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 21.08.2025-100002687 (а.с. 12 - 18).

Відповідно до п. 2.1 пропозиції електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті (п. 2.3.2).

Згідно з п. 3.3.5 пропозиції строк, на який надається кредит: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Пропозиція укладення кредитного договору (оферти) підписана відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора Е614.

Зі заявки вбачається, що позичальницею є ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; відомості про паспорт; ІПН НОМЕР_1 ; реквізитами належного позичальниці електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами є 5168-74**-****-8064.

Відповідно до умов договору, зазначених у заявці: дата надання/видачі кредиту - 22.08.2025 (п. 1); сума кредиту - 20000,00 грн (п. 2); строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання (п. 3); дата повернення (виплати) кредиту - 27.11.2025 (п. 4).

Згідно з п. 6 заявки процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

У п. 7 заявки зазначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі - "комісія", економічна сутність - плата за надання кредиту) - 15 % від суми кредиту та дорівнює 3000 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

У п. 12 заявки встановлено графік платежів.

Відповідно до п. 15 заявки сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - "проценти річних"). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 260 грн., за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 260 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100 грн. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

У відповідності до п. 19 заявки спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Дана заявка з боку позивача підписана електронним підписом кредитодавця - підписано КЕП ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", Почтовик Руслан Вікторович , 24922C2362414081040000006CDF0A0028F51F00 , КНЕДП "MASTERKEY" ТОВ "АРТ-МАСТЕР".

Також з п. 19 заявки вбачається, що відповідачка підтвердила, що їй надані та вона отримала інформацію, зазначену в частинах 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (вона ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" (за виключенням випадку, коли надання паспорта споживчого кредиту не є обов`язковим).

У відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору зазначено, що даний електронний кредитний договір, частиною якого є дана відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідачка погодилася, що вона однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 21.08.2025-100002687 від 21.08.2025, з яким попередньо уважно ознайомилася. Також відповідачка погодилася, що акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаній заявці та оферті, а також вказуються нижче.

Відповідь підписана відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора Е614, надісланого на її фінансовий номер телефону НОМЕР_2 .

В інформаційному повідомленні позичальниці ОСОБА_1 , що є додатком до кредитного договору № 21.08.2025-100002687 (кредитної лінії) від 21.08.2025, яке підписано 21.08.2025 відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора Е614, зазначені такі анкетні дані: контактні номери телефону - НОМЕР_2 ; додаткові дані клієнта, близькі особи клієнта (а.с. 17 (на звороті) - 18).

У паспорті споживчого кредиту (а.с. 19-20) визначено основні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у кредитному договорі. Дата надання інформації - 21.08.2025, інформація зберігає чинність та є актуальною до 21.08.2026.

Відповідно до копії довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на картку № НОМЕР_3 було успішно перераховано кошти 22.07.2025 у розмірі 20000,00 грн (а.с. 21).

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відкрито картку № НОМЕР_3 , рахунок до картки НОМЕР_4 . Номер телефону НОМЕР_5 , на який відправлялася інформація про підтвердження операцій станом на 08.06.2026 (а.с. 55).

З виписки за договором за період з 22.08.2025 по 25.08.2025, наданої АТ КБ «Приватбанк», встановлено, що на картку № НОМЕР_6 , яка належить ОСОБА_1 , 22.08.2025 відбулося зарахування переказу у сумі 20000,00 грн (а.с. 56).

З розрахунку заборгованості за договором № 21.08.2025-100002687 вбачається, що ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором станом на 17.03.2026 має заборгованість у загальному розмірі 52600,00 грн, яка складається зі заборгованості за основним боргом - 20000,00 грн, залишку відсотків - 19600,00 грн; залишку комісії - 3000,00 грн та залишку відсотків за ст. 625 ЦК України - 10000,00 грн (а.с. 27-28).

З даного розрахунку також вбачається, що проценти нараховані позивачем за період з 22.08.2025 по 27.11.2025, тобто за 98 дні з розрахунку 1 % за один день користування кредитом, проценти за ст.625 ЦК України нараховані за період з 05.09.2025 по 12.10.2025 з розрахунку 260,00 грн в день та 13.10.2025 з розрахунку 120,00 грн за день.

Застосовані судом норми права та висновки Верховного Суду

Згідно зі ч. 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (ЦКУ) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 641 ЦКУ пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦКУ).

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зробила такий уточнений висновок (п. 141): «у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

Крім того ВП ВС у п. 122-128 цієї постанови роз`яснила таке:

«122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

124. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 (на неврахування якої судом апеляційної інстанції посилається АТ «МР Банк») суд здійснив відповідне тлумачення умов кредитного договору.

125. Зокрема, суд установив, що кредитним договором були передбачені проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються. У випадку порушення позичальником установленого пунктом 2.2 договору строку погашення отриманого кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи із процентної ставки у розмірі 36 % річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 цього договору (пункти 42, 43 вказаної вище постанови).

126. Здійснивши тлумачення умов кредитного договору, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України (пункт 50 вказаної вище постанови).

127. Тобто у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір. Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів.

128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).».

Законом України «Про споживче кредитування» у п. 4 ст. 1 надано визначення такому терміну: загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

На підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію електронні документи (повідомлення), електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2025 між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 21.08.2025-100002687 про надання кредиту у розмірі 20000,00 грн.

Згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками такий договір прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Факт укладення кредитного договору та факт видачі кредиту належним чином підтверджено доказами, що містяться у матеріалах справи. Такі факти не спростовані відповідачкою.

Підписання договору відповідачкою підтверджується змістом кредитного договору та додатків до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки; податковий номер відповідачки; номер банківської картки (що за повідомленням банку належить відповідачці); номер телефону (що за повідомленням банку є фінансовим номером телефону відповідачки); адресу місця проживання, що співпадає зі зареєстрованим місцем проживання відповідачки (а.с. 40).

Відповідачка своїх заперечень щодо факту укладення кредитного договору чи отримання кредиту не надала.

Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачка суду не надала, про таке не повідомляла, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надала.

Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення кредитного договору саме відповідачкою.

Факт видачі кредиту та зарахування грошових коштів у сумі, що відповідає розміру кредиту, у день укладення кредитного договору на банківський рахунок відповідачки також підтверджено та судом встановлено.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів), проценти за користування кредитом, комісія тощо.

Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом матеріали справи не містять.

Отже, відповідачка умови кредитного договору порушила та у строки, встановлені умовами кредитного договору, не здійснила вчасне та повне повернення кредиту, нарахованих процентів та комісії.

Відповідає умовам договору й пред`явлений до стягнення розмір заборгованості за комісією у сумі 3000,00 грн. Обов`язок відповідачки сплачувати комісію прямо передбачений умовами кредитного договору (п. 7 заявки), які цілком відповідають положенням п. 4 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких, витрати за комісіями кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Положення Закону України «Про банки і банківську діяльність» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки кредитодавець у даній справі не є банківською установою.

Відповідачка наведене у позовній заяві не спростувала, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористалася, доказів сплати заборгованості за кредитним договором або належних доказів на спростування отримання кредиту до суду не надала.

З цих підстав позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором (тіло кредиту) у розмірі 20000,00 грн та комісії у розмірі 3000,00 грн суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом суд висновує таке.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за основним боргом - 20000,00 грн; проценти - 19600,00 грн; комісію - 3000,00 грн; проценти, нараховані за ст. 625 ЦК України - 10000,00 грн.

За умовами договору відповідачка отримала кредит у розмірі 20000,00 грн. У кредитному договорі було встановлено строк користування кредитом - 98 днів з дати його надання.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами відбувалося протягом 98 днів, що вбачається з наданого позивачем розрахунку.

Проценти за користування кредитом нараховані за ставкою, визначеною у договорі, - 1 % (п. 6). Щоденна сума процентів нарахована за правомірне користування кредитом цілком відповідає умовам кредитного договору, а саме з 22.08.2025 по 27.11.2025 позивачем нараховано проценти з розрахунку 1 % за один день користування кредитом (20000,00 х 1 % = 200,00 грн).

Отже, нарахування процентів за користування кредитними коштами у розмірі 19600,00 грн відбувалося відповідно до умов договору.

Щодо нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України суд зазначає таке.

Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:

«Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».

Суд уважає, що розрахунок заборгованості, виконаний позивачем, не у повній мірі відповідає вимогам закону та уважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.

Позивачем було одночасно з процентами за правомірне користування кредитом за ст. 1048 ЦК України нараховано та пред`явлено до стягнення проценти за ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 05.09.2025 по 13.10.2025 у розмірі 10000,00 грн.

У період нарахування позивачем процентів за статтею 625 ЦКУ за кредитним договором введено воєнний стан на території України.

Отже, суд висновує, що відповідачка на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) відповідачкою зобов`язань за кредитним договором.

Сума процентів, нарахованих за ст. 625 ЦК України, у розмірі 10000,00 грн нараховувалася позивачем неправомірно. Така сума процентів підлягала списанню позивачем, а обов`язок відповідачки по сплаті процентів, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, припиняється без його виконання. Відповідно, у задоволенні вимог в цій частині суд відмовляє за безпідставністю.

Крім того, оскільки поведінка боржника (відповідачки) не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Посилання позивача на Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень, є помилковим, оскільки, як уже зазначено вище судом тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюють свою дію і на договір про споживчий кредит. Саме лише виключення відповідних норм зі спеціального закону не надає дозвіл кредиторам здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів за порушення грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит, за прострочення виконання зобов`язань, як помилково уважав позивач.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 21.08.2025-100002687 у розмірі 42600,00 грн, у тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 20000,00 грн; заборгованість за комісією - 3000,00 грн та заборгованість за процентами за правомірне користування кредитом - 19600,00 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розмірі 10000,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (80,99 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 2156,28 грн (2662,40 х 80,99 % = 2156,28).

Керуючись статтями 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 21.08.2025 № 21.08.2025-100002687 у загальному розмірі 42600 гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 10000 гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2156 гривень 28 коп.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133 А, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи: 37356833; електронна пошта: info@sdrosni.com; тел.: 0630731405).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;тел.: НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 29.07.2026.

Суддя В.П. Козир