Рішення № 138595442, 29.07.2026, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1380/26

провадження 2/527/1152/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

29 липня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Семенової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 527/1380/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2026 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, сформованим в системі «Електронний суд».

В обґрунтування позову представник зазначив, що 07.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю«Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 397189782 на суму 9100,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора HVJV-6928. Згідно умов Кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 9100,00 грн.

15.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/31. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № б/н від 15.04.2025, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

30.09.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 30/0925-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 30.09.2025 за Договором факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором укладеним з відповідачем.

Позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 32743,62 грн, яка складається з: 9100,00 грн - заборгованості по тілу кредиту; 18638,62 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 455,00 грн заборгованість за комісією, 4550,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Посилаючись на вищевикладене, представник позивача просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором 9100,00 грн - заборгованості по тілу кредиту; 18638,62 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без його участі, зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з Рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення судові повістки про виклик ОСОБА_1 до суду на 10:00 год 25.06.2026 та на 13:30 год 29.07.2026 повернулися до суду не вручені з відміткою «адресат відсутній».

Відзиву відповідач не подав.

Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

07.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю«Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 397189782. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора HVJV-6928. Згідно умов Договору, предметом договору є кредит на суму 9100,00 грн (п.2.1.), кінцева дата повернення (виплати) кредиту 09.03.2020 (п.7.3). Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту (п.8.3.) (а.с.38-49).

07.02.2025 ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6928 Паспорт споживчого кредиту в якому викладено істотні умови, які за своїм змістом є аналогічними, викладеними у кредитному договорі (а.с.36-37).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.5.1. Договору, кожен окремий транш за договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів на рахунок позичальника використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 .

Відповідно до Довідки, кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію шляхом подання надавачу платіжних послуг платіжної інструкції: отримувач: ОСОБА_1 , платіжна картка: 4441-11ХХ-ХХХХ-4441, сума платіжної операції: 9100,00 грн, дата платіжної інструкції: 07.02.2025 (а.с.34).

Згідно відповіді наданої на виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк», в банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку було зараховано кошти в сумі 9100,00 грн (а.с.100-102).

З досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

15.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/31. Предметом Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прави вимоги (а.с.80-82).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № б/н від 15.04.2025 підписаного на виконання Договору факторингу № МВ-ТП/31 від 15.04.2025, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 397189782 укладеним з ОСОБА_1 (а.с.6-7).

30.09.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 30/0925-01. Предметом Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги (а.с.11-15).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 30.09.2025 підписаного на виконання Договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025, до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за кредитним договором № 397189782 укладеним з ОСОБА_1 (а.с.16-18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором № 397189782 укладеним з ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підставі договорів факторингу.

Згідно Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 397189782 від 07.02.2025, заборгованість ОСОБА_1 станом на 18.03.2025 року становить 32743,62 грн, яка складається з: 9100,00 грн - заборгованості по тілу кредиту; 18638,62 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 455,00 грн заборгованість за комісією, 4550,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с.39).

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9100,00 грн - заборгованості по тілу кредиту та 18638,62 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом , суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що згідно умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 9100,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що розмір відсотків за користування кредитними коштами встановлений у кредитному договорі відповідає розміру встановленому в ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виконання зобов`язання з повернення суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з їх повернення та сплати відсотків у встановленому договором розмірі не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9100,00 грн - заборгованості по тілу кредиту та 18638,62 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, Адвокатське бюро «Тимошенко та партнери» надавало правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 7000,00 грн (а.с.24-25,29-32).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано суду клопотання про зменшення позовний вимог.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163 за Договором кредитної лінії № 397189782 від 07.02.2025:

9100,00 грн - заборгованість по тілу кредиту;

18638,62 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом,

а всього 27738,62 грн (двадцять сім тисяч сімсот тридцять вісім гривень 62 копійки).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ: 43541163);

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_3 ).

Суддя Олефір А.О.