Рішення № 138595405, 29.07.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9394/26

Провадження №2-а/524/89/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судових засідань Воблікової І. О.,

представника позивача Шевченка В. М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області до ОСОБА_1 про адміністративне затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення,

УСТАНОВИВ:

Представник Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив затримати громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення.

На обґрунтування своїх вимог зазначив, що 29 липня 2026 року у Кременчуцькому відділі УДМС у Полтавській області виявлено громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки документів та надання пояснення від зазначеної іноземки встановлено, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Казахстану, прибула в Україну 26 грудня 2021 року по паспорту громадянина російської федерації та в подальшому документована посвідкою на тимчасове проживання в Україні строком дії до 07 серпня 2023 року. Після закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання вона не звернулась з заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання та не виїхала з України в установлений законодавством термін, чим порушила пункт 67 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322, а саме після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов`язані в семиденний строк зняти з реєстрації місця проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС. Громадянка росії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має недійсний паспорт громадянина російської федерації (строк дії закінчився 07 серпня 2023 року). ОСОБА_1 не зверталася до підрозділів Державної міграційної служби України із заявою щодо оформлення документів на право перебування або про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту; обізнана, що підстав для її подальшого перебування в Україні не має.

07 травня 2024 року Кременчуцьким відділом УДМС у Полтавській області громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення за ознаками частини третьої статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративний штраф у сумі 5151,00 грн, який було сплачено.

З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства Кременчуцьким відділом УДМС у Полтавській області 08 травня 2025 року прийнято рішення про примусове повернення з України відносно громадянки російської федерації ОСОБА_1 , яким останню зобов`язано виїхати за межі України до 05 червня 2024 року. З рішенням від 08 травня 2024 року про примусове повернення з України громадянка російської федерації ОСОБА_1 була ознайомлена 08 травня 2024 року та зобов`язалася його виконати не пізніше 05 червня 2024 року, що підтверджується її підписом у вказаному рішенні та розпискою. Відповідач не виконав рішення Кременчуцького відділу УДМС у Полтавській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни у термін, передбачений для добровільного виконання рішення про примусове повернення. Даний факт підтверджується інформацією, отриманою з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан».

29 липня 2026 року Кременчуцьким відділом УДМС у Полтавській області прийнято рішення про примусове видворення з України громадянки російської федерації ОСОБА_1 . Ураховуючи, що відповідач не виконав рішення про примусове повернення без поважних причин, втратив підстави для законного перебування в Україні, не має постійного місця проживання, офіційного джерела доходів, а також достатнього фінансового забезпечення для проживання в Україні та для виїзду за межі України, є всі підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення.

Ухвалою від 29 липня 2026 року суду відкрив провадження у справі та вирішив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач зазначила, що не бажає покидати територію України; розуміє, що у неї відсутні правові підстави перебування на території України; у 2023 році вживала заходи щодо отримання нового паспорта, однак не змогла завершити цю процедуру з незалежних від неї обставин. Окрім того, повідомила, що з 2019 року одружена з громадянином України, з січня 2026 року відносини між ними припинені, але вона проживає в його помешканні, періодично підтримує з ним зв`язок та отримує від нього фінансову допомогу, оскільки власні джерела доходів у неї відсутні. При цьому відповідач підтвердила повідомлені представником позивача обставини переховування з 2024 року від органів міграційної служби, зокрема, не повідомлення інформації щодо зміни свого місця проживання. Відповідаючи на запитання суду, повідомила, що засуджує дії рф, зокрема поширила публікації відповідного характеру в соціальних мережах, що може бути підставою для переслідування її на території рф.

Вивчивши позовну заяву, додані до неї матеріали суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України.

За правилами статті 289 КАС України розгляд питань, визначених цією статтею, здійснюється судом за обов`язкової участі сторін, у тому числі може проводитися у режимі відеоконференції та з трансляцією з іншого приміщення, розташованого поза межами приміщення суду, в порядку, визначеному цим Кодексом. Адміністративні справи, передбачені цією статтею, розглядаються судом у день подання відповідної позовної заяви.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, має паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданий органом видачі МВС 0373 07 серпня 2018 року, строк дії до 07 серпня 2023 року.

Відповідно до довідки Кременчуцького відділу УДМС України у Полтавській області громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з ЄІАС УМП ДМС посвідки на тимчасове або постійне проживання на території України станом на 29 липня 2026 року не має.

Кременчуцьким відділом УДМС у Полтавській області 08 травня 2025 року прийнято рішення, яким громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язано виїхати за межі України до 05 червня 2024 року. З рішенням від 08 травня 2024 року про примусове повернення з України ОСОБА_1 була ознайомлена належним чином та зобов`язалася його виконати не пізніше 05 червня 2024 року, що підтверджується її особистим підписом у вказаному рішенні та розпискою.

Враховуючи те, що вказане рішення відповідачем не було виконане, відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 29 липня 2026 року Кременчуцьким відділом УДМС у Полтавській області прийнято рішення про примусове видворення з України громадянки російської федерації ОСОБА_1 . Як убачається з цього рішення, підстав для подальшого перебування на території Українки у громадянки російської федерації ОСОБА_1 немає, приймаюча сторона та законні засоби існування для забезпечення перебування в Україні відсутні, громадян України, які б могли гарантувати відповідачу фінансове та медичне забезпечення немає.

Згідно зі статтями 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом, виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 11 вересня 1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання не дозволеному в`їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України (стаття 9 Закону).

Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (частина перша статті 26 Конституції України, стаття 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України (частина друга статті 17 Закону).

Пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду з держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави (стаття 30 Закону).

За наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення відповідно до міжнародних договорів України або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема затримання для забезпечення видворення за межі території України (частина перша статті 289 КАС України)

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців (частина одинадцята статті 289 КАС України).

Ураховуючи обґрунтованість підстав вважати щодо можливості ухилення відповідача від виконання рішення про його примусове видворення, та про необхідність затримання відповідача із поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, відсутність документа, що дає право на виїзд з України, що в свою чергу робить неможливим для відповідача самостійного залишення території України, суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для застосування наведених у пункті 1 частини першої статті 289 КАС України заходів.

Водночас аналіз наведених норм щодо вирішення питання затримання іноземця або особи без громадянства стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, дає суду підстави для висновку, що за наявності певних перелічених у цих нормах умов, існує правова можливість здійснити таке затримання як з метою ідентифікації, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації.

З урахуванням наведеного, повідомлених відповідачем у судовому засіданні обставин, а також доводів представника позивача щодо необхідності проведення ідентифікації відповідача, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме наявні підстави для задоволення позовних вимог про затримання особи з метою ідентифікації відповідно до пункту 1 частини першої статті 289 КАС України.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області до ОСОБА_1 про адміністративне затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення.

Затримати громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації особи.

Строк затримання становить шість місяців, що обраховується з часу та дати фактичного затримання особи.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, ЄДРПОУ 37829297, місцезнаходження: пров. Шкільний, буд. 6, м. Полтава

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка російської федерації, місце проживання: с. Власівка, Олександрійський район, Кіровоградська обл.

Суддя Т. М. Ковальчук