Рішення № 138592900, 29.07.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2998/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі судді Дубовік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до АТ КБ «ПриватБанк» про зміну кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

У провадження суду надійшла вказана вище цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до АТ КБ «ПриватБанк» про зміну кредитного договору.

Представник позивача - адвокат Длугаш Олександр Станіславович просить визнати виконаними зобов`язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» по кредитному договору № б/н, укладеному 23 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК»; визнати припиненими (відсутніми) зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № б/н від 23 квітня 2010 року внаслідок їх повного виконання; визнати неправомірними дії Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» по нарахуванню ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви від 23 квітня 2010 року сум, починаючи з 18 листопада 2020 року включно, та припинити зобов`язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» у правовідносинах згідно з анкетою-заявою від 23 квітня 2010 року, внаслідок повного виконання; визнати припиненими (відсутніми) права вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 23 квітня 2010 року внаслідок їх повного виконання.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що після ухвалення судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором у розмірі 11547,73 грн, яке вона виконала у повному обсязі, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на поточний день продовжує нараховувати заборгованість за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 , що порушує права та інтереси позивачки.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 03.07.2025 року було відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін; витребувано докази у АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 69).

Представник відповідача звернувся до суду із відзивом на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку із недоведеністю позивачем порушення її прав та законних інтересів; вважає, що нарахування відповідачем процентів після ухвалення рішення про стягнення заборгованості ніяким чином не зачіпає права та інтереси позивача, оскільки до неї не пред`явлено вимог про стягнення заборгованості; а нарахування відсотків, пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, що безпосередньо не впливає на права позивача (а.с. 72-73). Водночас, на виконання вимог ухвали суду відповідачем були долучені відповідні докази.

Суд, дослідивши доводи позовної заяви та додані до неї письмові документи у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, вище вказана норма матеріального права визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Судом встановлено, що 23 квітня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем було укладено кредитний договір б/н, за яким ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язався надати позивачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти; істотні умови були погоджені сторонами (а.с. 9-22).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 23.04.2010 вбачається наявність у позивачки заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 11547,73 грн станом на 31.01.2016 (а.с. 24-25).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26 травня 2016 року у справі №278/467/16-ц стягнуто з позивачки на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 23 квітня 2010 року у розмірі 11547,73 грн., що складається з наступного: 6239,74 грн заборгованість за кредитом; 4281,91 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 500 грн штраф (фіксована частина); 526,08 грн штраф (процентна складова).

Згідно постанови старшого державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 18.11.2020 виконавче провадження №52276205 з примусового виконання виконавчого листа №278/467/16-ц про стягнення з позивачки на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 11547,73 грн закінчено у зв`язку із фактичним його виконанням (а.с. 23).

Відповідно до виписки по рахунку позивача вбачається наявність у позивачки заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 19139,77 грн станом на 05.04.2023 (а.с. 26).

Вказані обставини були також встановлені у справі №278/2111/23 рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05.10.2023, постановами Житомирського апеляційного суду від 13.03.2024 та Верхового Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2024 (а.с. 27-40).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» між ними та позивачкою на підставі підписаного кредитного договору №б/н останній були видані 5 кредитних карток, термін дії яких закінчився, зокрема, термін дії останньої картки закінчився у грудні 2018 року (а.с. 81).

Згідно долученого розрахунку заборгованості за договором від 23.04.2010 вбачається наявність у позивачки заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 253521,52 грн станом на 30.09.2020, яка включає заборгованість за кредитним договором та за відсотками (а.с. 24-25).

Згідно долученого розрахунку заборгованості за договором від 23.04.2010 вбачається наявність у позивачки заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 18315,51 грн станом на 07.08.2025, яка включає заборгованість за кредитним договором та за відсотками (а.с. 85).

За правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з позицією ВП ВС викладеній у постанові від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12 у пункті 54, а саме, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що здійснення розрахунку заборгованості та нарахування відсотків за користування кредитними коштами повинні були бути припинені після звернення до суду із вимогою про стягнення такої заборгованості. Відтак, здійснення вказаних нарахувань після ухвалення рішення Житомирським районним судом Житомирської області від 26 травня 2016 року у справі №278/467/16-ц та фактичне виконання рішення, шляхом сплати суми заборгованості у повному обсязі, суд визнає неправомірним та таким що порушує права та законні інтереси позивача.

Згідно із частинами першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження№14-144цс18),від11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18),від30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18),від01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження№ 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Судувід16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження№ 12-140гс19)).

Враховуючи те, що після дострокової вимоги АТ КБ «ПриватБанк» продовжував розраховувати заборгованість та нараховувати проценти, що є явним порушенням прав позичальника, в тому числі і як споживача, тому позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту у вигляді позовних вимог. Зокрема, на даний час позивач не має можливості захистити свої права в інший спосіб.

Крім того, з постанови Житомирського апеляційного суду від 13.03.2024 у справі №278/2111/23 вбачається, що у справі, яка розглядається, пред`явлені позивачем вимоги про визнання неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування заборгованості за кредитним договором б/н від 23.04.2010, про зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» скасувати (списати) заборгованість за кредитним договором б/н від 23.04.2010 у сумі 18315,51 грн не відповідають критерію ефективності способу захисту порушеного права, оскільки належним способом захисту є саме визнання припиненими зобов`язань перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором б/н від 23.04.2010 внаслідок їх повного виконання, як превентивний спосіб захисту у правовідносинах між позивачем і відповідачем, який має забезпечити, щоб обидві сторони могли знати свої права та обов`язки за кредитним договором та діяти, не порушуючи їх.

Подібний висновок викладено у пункті 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №910/14224/20 (провадження №12-20гс22).

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн, оскільки позивач була звільнена від його сплати на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до АТ КБ «ПриватБанк» про зміну кредитного договору задовольнити у повному обсязі.

Визнати виконаними зобов`язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» по кредитному договору № б/н, укладеному 23 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

Визнати припиненими (відсутніми) зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № б/н від 23 квітня 2010 року внаслідок їх повного виконання.

Визнати неправомірними дії Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» по нарахуванню ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви від 23 квітня 2010 року сум, починаючи з 18 листопада 2020 року включно, та припинити зобов`язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» у правовідносинах згідно з анкетою-заявою від 23 квітня 2010 року, внаслідок повного виконання.

Визнати припиненими (відсутніми) права вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 23 квітня 2010 року внаслідок їх повного виконання.

Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави 1211,20 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, Україна, код ЄДРПОУ 14360570.

Суддя О. М. Дубовік