Рішення № 138592685, 27.07.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1493/26

Провадження № 2/163/561/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючої судді Гайдук А.Л.,

розглянувши у приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача 68665,75 гривень заборгованості за кредитним договором (оферти) № 29.05.2025-100002875 від 29.05.2025.

Вимоги обґрунтовано тим, що 29 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферти) № 29.05.2025-100002875, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 28000 гривень строком на 184 днів під проценти за ставкою 1% за день користування кредитом, комісія за надання кредиту 5600 грн., неустойка: 280 грн. Додатковими договорами строк дії кредитного договору було неодноразово пролонговано. ТОВ «Споживчий центр», надавши відповідачу кредитні кошти, свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 68 665,75 гривень, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 25 244,76 гривень, заборгованості по процентах в сумі 30 798,61 гривень та відсотків, нарахованих у порядку ст.625 ЦПК України, - 12 622,38 гривень, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 12 червня 2026 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

30 червня 2026 року через «Електронний Суд» відповідачем подано відзив, у якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а у разі, якщо суд прийде до висновку про наявність заборгованості, відмовити у стягненні неустойки на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, не брати до уваги поданий позивачем розрахунок заборгованості як такий, що не підтверджений належними доказами (відсутні докази фактичного нарахування процентів, руху коштів за кредитом, відсутні копії додаткових угод на підтвердження продовження строку кредитування). Вказала, що нараховані проценти є неспівмірними із сумою кредиту і просила врахувати здійснений нею 29.06.2025 року платіж розміром 12 638,83 гривень.

У відповіді на відзив від 02 липня 2026 року, поданій представником позивача, останній просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, вказав, що факт укладення договору, розмір та порядок нарахування заборгованості належним чином підтверджується доданими доказами, при цьому враховано усі здійснені відповідачем платежі на погашення заборгованості. Щодо неустойки зазначив, що на підставі змін, внесених Законом України №3498-XI від 22.11.2023 до ЗУ «Про споживче кредитування», кедиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки за прострочення виконання зобов`язання за договорами, укладеними з 24.01.2024.

10 липня 2026 року через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач підтримала поданий нею відзив, вказала, що позивачем не доведено факт укладення між сторонами додаткових договорів, не надано доказів щодо врахування здійснених відповідачем платежів на погашення боргу, а щодо стягнення неустойки зазначила, що основним актом цивільного законодавства є саме Цивільний Кодекс України, а не окремі закони, відтак положення ЦК України не можуть поступатися в пріоритеті застосування нормам спеціального закону.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК України, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізуючи докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

29 травня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» уклали кредитний договір № 29.05.2025-100002875, який складається із пропозиції про укладення кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» (оферти), заявки ОСОБА_1 від 29.05.2025 року, відповіді позичальника про прийняття пропозиції, інформаційного повідомлення позичальника.

Договір укладений на таких умовах.

Сума кредиту 28000 грн. Строк, на який надається кредит, - 184 днів з дня його надання.

Дата повернення кредиту 28.11.2025.

Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування Кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит.

Комісія, пов`язанам з наданням кредиту 20% від суми Кредиту та дорівнює 5600 грн.

Неустойка: 280 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

29 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до його умов сторони домовилися про продовження строку кредитування до 216 днів (30.12.2025 дата повернення кредиту).

Додатковими договорами від 30.08.2025, 30.09.2025, 08.12.2025, укладеними аналогічним способом, строк кредитного договору (оферти) № 29.05.2025-100002875 продовжено до 09.04.2026.

Листом ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» №1-0406 від 04.06.2026 року стверджується факт переказу 29.05.2025 на суму 28000 грн. на карту відповідача №4149439318596149 за договором № 29.05.2025-100002875 від 29.05.2025 року через сервіс онлайн платежів iPay.ua; наведене не заперечується і відповідачем.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стороною позивача до позовної заяви додано копії документів, які складають укладені з відповідачем кредитний договір № 29.05.2025-100002875 від 29.05.2025 року та додаткові договори до нього, які підписані відповідачем електронним підписом.

Не зважаючи на заперечення відповідача факт укладення договорів належним чином підтверджений та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Договори містить усі істотні умови, необхідні для даного виду правочинів, а відтак, враховуючи їх особисте підписання відповідачем ОСОБА_1 , були достеменно відомі останній.

Після підписання договорів у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних платежів за користування.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит в обумовленій договором сумі.

Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк повністю не виконала.

Згідно із довідкою-розрахунком про стан заборгованості за цим кредитним договором відповідач вносила на погашення заборгованості грошові кошти, на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає 68 665,75 гривень, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 25 244,76 гривень, заборгованості по процентах в сумі 30 798,61 гривень та відсотків, нарахованих у порядку ст.625 ЦПК України, - 12 622,38 гривень.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Сума заборгованості по тілу кредиту та його процентах відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, відтак підлягає стягненню з відповідача.

Щодо відсотків, нарахованих у порядку ст.625 ЦПК України, суд дійшов такого.

За змістом ч.2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України.

Відповідно до п.18 Перехідних Положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене відсотки, нараховані у порядку ст.625 ЦПК України ТОВ «Споживчий центр» за невиконання зобов`язання за кредитним договором № 29.05.2025-100002875 від 29.05.2025 року у сумі 12 622,38 гривень, підлягають списанню кредитодавцем.

При розгляді справи суд, відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК України, керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надала суду належних доказів, зокрема власного розрахунку заборгованості, які б спростували твердження позивача щодо невиконання нею умов договору, наявності заборгованості та її розміру, через що у суду відсутні підстави не приймати надані позивачем докази. З поданої відповідачем квитанції про переказ коштів у сумі 12 638,83 грн. не можливо встановити ні отримувача, ні призначення платежу.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини, відповідні їм правовідносини і наведені положення чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі отриманих відповідачем кредитних коштів та процентів, нарахованих в межах строку кредитування, визначеному кредитним договором та додатковими договорами.

Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 56 043,37 гривень (25 244,76 грн. отриманих кредитних коштів + 30 798,61 грн. процентів).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню кредитна заборгованість в загальній сумі 56 043,37 гривень.

За клопотанням представника позивача питання стягнення витрат позивача на правничу допомогу буде вирішено в порядку статті 141 ЦПК України протягом 5 робочих днів.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору та поштових послуг, згідно долучених квитанцій, слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 81,62% таких вимог.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором (оферти) № 29.05.2025-100002875 від 29.05.2025 року в загальній сумі 56 043 (п`ятдесят шість тисяч сорок три) гривні 37 копійок, яку становлять:

- 25 244 (двадцять п`ять тисяч двісті сорок чотири) гривні 76 копійок заборгованості за тілом кредиту;

- 30 798 (тридцять тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень 61 копійку заборгованості за процентами.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 2 173 (дві тисячі сто сімдесят три) гривні 05 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 103 (сто три) гривні 97 копійок витрат за поштові послуги.

Питання відшкодування витрат позивача на правничу допомогу вирішити в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивач - ТОВ «Споживчий центр»; місце знаходження - вулиця Саксаганського, 133-А, місто Київ; код ЄДРПОУ 37356833;

відповідач ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук