Рішення № 138592578, 28.07.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/507/26

Провадження № 2/931/431/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 липня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

26 червня 2026 року від позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшов позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 04 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір позики № 77488135 на умовах повернення позики в кінці строку, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором RqaMtnAH69, направленим на номер телефону відповідача НОМЕР_1 . Після укладення договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу суму позики 14652,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 . 03 липня 2023 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі договору факторингу №034-030723 відступило, а ТОВ «Сіроко фінанс» набуло право вимоги до відповідача. В подальшому ТОВ «Сіроко фінанс» на підставі договору факторингу № 17/12/25-01 від 17 грудня 2025 року відступило, а ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, суму позики у встановлений договором строк не повернув, проценти за користування позикою у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, що становить 44652,00 грн, з яких 14652,00 грн основна сума боргу, 30030,74 грн проценти за користування позикою.

Просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за кредитним договором № 77488135 від 04 жовтня 2021 року в розмірі 44682,74 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн та витрати пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу у розмірі 381,74 грн.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 28 липня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 81 на звороті). До позовної зави представником позивача долучено клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 72 на звороті-73).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 83). Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Згідно із ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77488135 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), дистанційно в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором RqaMtnAH69, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 13).

Крім того, 04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 в електронній формі підписав таблицю обчислення загальної вартості кредиту, паспорт споживчого кредиту (а.с. 12 на звороті, 14).

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 14652,00 грн (п. 2.1) шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок строком на 14 днів (п. 2.2) із процентною ставкою 1,99%, дата надання позики 04.10.2021 року, дата повернення позики 18.10.2021 року, процентна ставка за понадстрокове користування 2,70% (п. 2.3).

Згідно з п. 5.2. Договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Пунктами 16 та 17 Договору передбачено, якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». Якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 1 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно п. 12 Договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Отже, кредитний договір № 77488135 від 04.10.2021 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов такого договору.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 04.10.2021 року було перераховано відповідачу кошти в розмірі 14652,00 грн на картку № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту, що підтверджується довідкою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вих. № КД-000151530 від 16.04.2026 року (а.с. 34).

Таким чином, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повністю виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Однак, ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку та не повернув наданий кpeдит в строки, передбачені договором, що спричинило виникнення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 77488135 від 04.10.2021 року, станом на 07.07.2023 року, сформованого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість у ОСОБА_1 становить 44682,74 грн, з яких 14652,00 грн тіло кредиту, 30030,74 грн відсотки (а.с. 16-21).

Також із розрахунку вбачається, що відповідачу починаючи з 04.10.2021 року протягом 104 днів здійснювалось нарахування відсотків у розмірі 1,99% в день (291,57 грн). 27.09.2022 року було сплачено 293,04 грн на погашення відсотків.

Правильність наданих товариством розрахунків заборгованості не спростована відповідачем в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ. У спростування зазначених представником позивача доводів відповідач інших розрахунків чи доказів про належне виконання умов договору суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

03 липня 2023 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу № 034-030723, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає за плату права вимоги, зазначених у реєстрах прав вимоги, а 17 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» укладено договір факторингу № 17/12/25-01, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає за плату право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників та є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 34 на звороті-41, 43 на звороті-50).

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1279 від 06 червня 2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» перерахувало кошти на рахунок ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» згідно договору факторингу № 034-030723 від 03.07.2023 року (а.с. 41 на звороті).

Із витягу з реєстру прав вимоги № 07/07/23, щодо боржника ОСОБА_1 відповідно до договору факторингу № 034-030723 від 03.07.2023 року вбачається, що залишок заборгованості на момент відступлення права вимоги за кредитним договором № 77488135 становить 44682,74 грн, з яких 14652,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 30030,74 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 42, 43).

Відповідно до акту приймання-передачі документації та договором факторингу 034-030723 від 03.07.2023 року, ТОВ «Сіроко Фінанс» передало, а ТОВ «ФК «Сіті Колект» прийняло реєстр боржників (а.с. 50).

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 14 від 17 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» перерахувало кошти на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» згідно договору факторингу № 034-030723 від 03.07.2023 року (а.с. 51 на звороті).

Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 року вбачається, що залишок заборгованості у ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором № 77488135 становить 44682,74 грн, з яких 14652,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 30030,74 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 51 на звороті-52, 53 на звороті).

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 77488135 від 04 жовтня 2021 року, і він вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, вимога позивача ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 14652,00 грн є доведеною та підлягає до задоволення.

Разом з тим, суд не погоджується із розрахунками процентів за користування кредитами, наданими позивачем, з таких підстав.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) зробила такий уточнений висновок (п. 141): «у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

Крім того Велика Палата Верховного Суду у п.122-123 цієї постанови роз`яснила таке: «Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як зазначалося вище, первісним кредитором здійснювалося нарахування відповідачу відсотків протягом 104 днів з дня надання кредиту.

В той же час, умовами договору передбачено, що строк позики (строк договору) становить 14 днів, дата повернення позики (останній день) 18.10.2021 року (п.2.2, п.2.3 Договору).

До позовної заяви позивач додав Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які згідно п.17 договору позики №75137144 від 30.08.2021 є невід`ємною його частиною. Пунктом 6.5 даних Правил передбачена відповідальність за прострочення повернення коштів, наданих позичальнику, зокрема нарахування процентів не більше 90 днів, а п. 7 встановлено порядок продовження строку користування позикою, відповідно до якого позичальник має право продовжити строк користування позикою або застосування автопролонгації. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості, що відповідач накладав свій фізичний чи електронний підпис саме на цей примірник Правил надання грошових коштів у позику та йому відомі умови запропонованих Правил.

Отже, враховуючи вищенаведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно правильного застосування положень ст.ст. 625, 1048 ЦК України, позивач вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту, тобто з 04.10.2021 по 18.10.2021 (14 днів). Починаючи з 19.10.2021 позивач не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами регулюються положенням ст.625 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що заявлені до стягнення відсотки за користування кредиту нараховані за межами строку дії кредиту, тому у задоволенні вимог позивача в частині нарахування відсотків за користування кредитом, починаючи з 19 жовтня 2021 року належить відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю, а в межах строку кредитування залишок несплачених відсотків за 14 днів (з врахуванням сплачених відповідачем відсотків у розмірі 293,04 грн) становить 3788,94 грн (14652*1.99% (291,57грн)*14-293,04 грн), що підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, та враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт утворення заборгованості у відповідача перед позивачем за договором позики, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання, та невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики щодо повернення кредитних коштів, а також те, що відповідачу нараховані відсотки за користуванням кредиту за межами строку дії кредиту, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, а відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за договором позики № 77488135 від 04 жовтня 2021 року у розмірі 18440,94 грн, з яких з яких 14652 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 3788,94 грн сума заборгованості за відсотками.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача до матеріалів справи долучено договір № ДО-20260202/001 про надання правничої допомоги від 02 лютого 2026 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» та адвокатом Богомоловим Віктором Вікторовичем, згідно якого вартість послуг узгоджується сторонами у відповідній заявці клієнта або додатковій угоді (а.с. 63-64), додаток №1 прайс-лист від 02.02.2026 року (а.с. 65), додаток №2 заявку про надання правової допомоги № 666 від 01.05.2026 року (а.с. 65 на звороті), додаток №3 витяг акту №666 про надання юридичної допомоги від 01.05.2026 року (а.с. 66), з яких вбачаються види виконаних робіт (наданих послуг), кількість годин та вартість, а саме: усна консультація (з вивченням документів, 2,5 год., 5000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, 2 год., 10000 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001256 виданого 27 лютого 2017 року Богомолову Віктору Вікторовичу (а.с. 64 на звороті).

При цьому, суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, подання позивачем заяви про розгляд справи без участі представника позивача та незабезпечення явки представника у жодне із судових засідань, розумність їхнього розміру та вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, витрати на правничу допомогу мають бути стягнуті пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2063,5 грн.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1098,80 грн.

Щодо заявленої у позовній заяві вимоги про сятгненя судових витрат пов`язаних з підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу у розмірі 381,74 грн, то такі за своєю суттю не є судовими витратами у розумінні ст.133 ЦПК України, це є процесуальним обов`язком позивача, який подає позов через систему «Електронний суд», у зв`язку з чим фактично й передбачена зменшена ставка судового збору у такому випадку з коефіцієнтом 0,8. Відтак, для стягнення таких витрат суд не вбачає підстав.

На підставі ст. ст. 526, 626, 628, 629, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором позики № 77488135 (на умовах повернення в кінці строку позики) від 04 жовтня 2021 року у розмірі 18440 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок) грн 94 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судовий збір у розмірі 1098 (одна тисяча дев`яносто вісім) грн 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2063 (дві тисячі шістдесят три) грн 50 коп.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», адреса місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, 30 А, офіс 321, код ЄДРПОУ 43950742;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 28.07.2026 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко