Рішення № 138592417, 28.07.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/1000/26

2/154/907/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючої судді Кусік І.В.,

за участю секретаря судового засідання Тивонюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2026 року до Володимирського міського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (далі ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 72373715 від 11.12.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11 грудня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 72373715 в електронній формі, шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця після проходження відповідачем електронної ідентифікації через систему BankID Національного банку України та підтвердження волевиявлення шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у сумі 5500 грн строком на 30 календарних днів.

Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої договірні зобов`язання та перерахував кредитні кошти на банківську картку відповідача. Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

Крім того, позивач зазначає, що право вимоги за договором позики неодноразово відступалося.

Так, 03 квітня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №033-030423, відповідно до якого право вимоги за спірним договором перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс».

У подальшому 05 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №05/12/25-01, за яким позивач набув право вимоги до відповідача.

Станом на 10 лютого 2026 заборгованість відповідача, за розрахунком позивача, становить 22 000 грн, з яких: 5500 грн основна сума боргу; 16500 грн проценти за користування кредитом.

Посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просив стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4500 грн.

Процесуальні рішення у справі:

20 березня 2026 року ухвалою судді позову заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12 травня 2026 року від відповідача до суду надійшла заява, у якій він повідомив суд, що військовослужбовцем ЗСУ. Просив зменшити суму боргу.

Представник позивача Ткаченко Ю.О. в судове засідання не прибула, направила суду заяву, у якій просила розглянути справу за відсутності представника позивача та задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явився. повідомив, що перебуває на службі у складі Збройних Сил України. Інших заяв та клопотань не подавав.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписуючими технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно пункту 1 частини 2статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог статей 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що 11 грудня 2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №72373715 в електронній формі, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 500,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2.5 % в день (базова процентна ставка/фіксована), а відповідач повернути отримані кошти та сплатити проценти у строки й порядку, визначені договором.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 84CyVBU5lF, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

11.12.2022 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №72373715 до Договору позики №72373715, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 1000 грн. в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме - 5500 грн.. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису '02284m7psG, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2).

Строк користування кредитом становив 30 календарних днів.

Договором визначено порядок нарахування процентів, права та обов`язки сторін, умови повернення кредиту, а також зазначено, що невід`ємними його частинами є Правила надання коштів у позику та паспорт споживчого кредиту.

Надані позивачем журнали інформаційної системи, довідка щодо укладення електронного договору, відомості про використання одноразового ідентифікатора та результати проходження ідентифікації через систему BankID узгоджуються між собою та підтверджують вчинення відповідачем усіх необхідних дій для укладення електронного договору.

На підтвердження факту укладення договору позивачем надано паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію щодо суми кредиту, строку кредитування, процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту, порядку повернення кредитних коштів та інших істотних умов кредитування.

Судом встановлено, що зазначений паспорт споживчого кредиту відповідає умовам договору позики та містить усі відомості, передбачені Законом України «Про споживче кредитування».

Оцінюючи надані докази у їх сукупності, суд виходить із того, що позивачем підтверджено дотримання процедури укладення електронного договору, визначеної Законом України «Про електронну комерцію», а відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про відсутність його волевиявлення на укладення договору або про неправомірне використання його персональних даних.

Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 та в ряді інших рішень дійшов висновку, що договір, укладений шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідає вимогам письмової форми правочину, якщо кредитодавцем підтверджено проходження позичальником процедури електронної ідентифікації та використання одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначені правові висновки Верховного Суду суд враховує при вирішенні даної справи відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд також виходить з наступного.

Згідно із ч.2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи оферту кредитодавця відповідач підписом у заяві визнає та погоджується на запропоновані ним умови.

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підтвердження виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредиту позивачем поданоелектронну платіжну інструкцію №64e960aa-7879-4993-856e-6e7f387a7119 від 11.12.2022 року про перерахування коштів в розмірі 4500 грн. на банківський картковий рахунок, що зазначив відповідач - № НОМЕР_1 та електронну платіжну інструкцію №763509d6-e0d5-4f13-876f-f0185daf1f30 від 11.12.2022 року про перерахування коштів в розмірі 1 000 грн. на банківський картковий рахунок, що зазначив відповідач № НОМЕР_1 .

Отже, суд вважає доведеним, що первісний кредитор належним чином виконав свої договірні обов`язки щодо надання відповідачу кредитних коштів, а тому у відповідача виник обов`язок повернути отриманий кредит та сплатити проценти відповідно до умов договору.

Вирішуючи питання щодо наявності у ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» права на звернення до суду з даним позовом, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника.

Так 03 квітня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №033-030423, згідно з умовами якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги до боржників, визначених Реєстром прав вимоги, який є невід`ємною частиною договору.

З дослідженого судом витягу з Реєстру прав вимоги встановлено, що серед переданих прав вимоги міститься право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №72373715 від 11 грудня 2022 року.

05 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №05/12/25-01, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило позивачу права вимоги до боржників, перелік яких визначений Реєстром прав вимоги.

Також з витягу з Реєстру прав вимоги вбачається, що право вимоги за договором позики №72329793 від 15 грудня 2022 року було передано саме ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Крім договорів факторингу суду надані платіжні інструкції щодо здійснення фінансування за відповідними договорами факторингу, що додатково підтверджує реальність їх виконання сторонами.

Оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що перехід права вимоги відбувався послідовно та безперервно.

Матеріали справи містять усі документи, які дають можливість простежити рух права вимоги від первісного кредитора до кінцевого набувача - ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Таким чином, суд доходить висновку, що саме позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Позивачем подано деталізований розрахунок заборгованості за договором позики №72373715 від 11 грудня 2022 року, згідно з яким станом на 10 лютого 2026 року загальна сума заборгованості становить 22000 грн, з яких: 5500 грн основний борг; 16500 грн проценти за користування кредитом.

Крім загального розрахунку позивачем подано деталізовану виписку по особовому рахунку позичальника із зазначенням кожного дня нарахування процентів.

Із зазначеної виписки встановлено, що протягом строку кредитування проценти нараховувалися відповідно до умов договору, а після спливу строку кредитування їх нарахування здійснювалося відповідно до погоджених сторонами умов договору та Правил надання коштів у позику.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не здійснював безперервного нарахування процентів до дня звернення до суду.

Із матеріалів справи вбачається, що нарахування процентів було припинено 10 квітня 2023 року, після чого нових процентів не нараховувалося.

Згідно п. 15 ч. 3 (в ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021 року, яка набрала чинності 23 квітня 2021 року та була чинною станом на визначений позивачем період спірних правовідносин) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Президентом України на території нашої держави з 24.02.2022 року запроваджено воєнний стан, у зв`язку із збройною агресією росії.

Згідно Довідки в/ч НОМЕР_2 від 16.04.2026 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 , яка дислокується у АДРЕСА_1 з 11.04.2026 року.

Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову, а саме з 11.04.2026 року.

Водночас, суд встановив, що відповідачу ОСОБА_1 проводились нарахування позивачем відсотків за користування кредитом за період з 11.12.2022 року до 10.04.2023 року включно, тобто до набуття відповідачем статусу військовослужбовця.

Враховуючи вищевикладене, дії позивача щодо нарахування процентів, виходячи з положень, передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» надав суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження позовних вимог.

Враховуючи те, що суд встановив факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів за цими договором та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами, а також доведено, що відповідач був повідомлений про умови кредитування, то суд дійшов висновку про підставність позову щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Розрахунок суми заборгованості відповідає умовам кредитного договору, відображає наявність обґрунтованої заборгованості і доказів зворотного відповідач суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів обставини, на які він посилався як на підставу в частині своїх вимог до відповідача ОСОБА_1 такі не спростовані відповідачем, доказів належного виконання ним кредитного Договору щодо повернення отриманих кредитних коштів та відсотків суду не подав, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 23 лютого 2026 року.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, зазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем подано договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг №4-ДІЛ від 30.12.2025 року, платіжна інструкція на підтвердження оплати наданої правничої допомоги, які підтверджують обов`язок позивача оплатити надані адвокатом послуги.

Відповідно до статті 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на надання правничої допомоги, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначила, що суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, повинен перевірити їх реальність, необхідність та розумність.

Оцінивши подані докази, обсяг підготовлених процесуальних документів, а також враховуючи, що відповідач клопотання про зменшення розміру витрат не заявляв, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4500 грн документально підтвердженими, співмірними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням викладеного, оцінивши всі докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, статтями 11, 15, 16, 205, 207, 509, 512-516, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 627, 629, 638, 639, 1046-1049, 1054, 1077-1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь Київської області) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором № 72373715 від 11.12.2022 року в розмірі 22000 (двадцять дві тисячі) гривень, з яких: 5500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16500 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ірина КУСІК