Постанова № 138590917, 08.06.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/7234/25

Провадження №3/751/267/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року місто Чернігів

СУДДЯ НОВОЗАВОДСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ МІСТА ЧЕРНІГОВА

Овсієнко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2025 о 01 год 37 хв в м. Чернігові по вул. Івана Мазепи, 64А/2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Zafira» /д.н.з. НОМЕР_1 / з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, зіниці, які не реагують на світло.

Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Особа, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 та його захисник в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Судові засідання відкладалися декілька разів, крім того, Новозаводським районним судом міста Чернігова розглядалася заява захисника адвоката Сидоренка Володимира Вікторовича про відвід судді Новозаводського районного суду міста Чернігова Овсієнка Ю.К., в задоволенні якої було відмовлено, а тому суд вважає процесуальну поведінку ОСОБА_1 та його представника адвоката Сидоренка В.В., такою, що направлена на затягування розгляду справи та відтермінування результатів за наслідками її розгляду з огляду на безальтернативність санкції статті.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Згідно ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Враховуючи надання судом можливості ОСОБА_1 надати власні пояснення щодо обставин інкримінованого йому правопорушення, чим фактично реалізовано його права, що передбачені ст.268 КУпАП та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, з огляду на наявні у справі інші докази вважає за можливе розглянути справу та ухвалити законне та обґрунтоване рішення без її чергового відкладення, а ОСОБА_1 не позбавлений права в разі незгоди з ним ініціювати його апеляційне оскарження.

Суд звертає увагу на те, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні особи або її захисника, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, а неможливість розгляду справи у відповідному судовому засіданні.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Приписами п.2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Тобто, у даному випадку, доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів.

Факт керування транспортним засобом «Opel Zafira» /д.н.з. НОМЕР_1 / саме ОСОБА_1 підтверджується матеріалами відеофіксації.

Проаналізувавши обставини відмови водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння суд приходить до наступного висновку.

Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння прямо суперечить вимогам п.2.5 ПДР та є правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КУпАП, що тягне за собою адміністративну відповідальність, про що складається відповідний протокол, у якому зазначаються ознаки сп`яніння.

Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, оскільки передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.

В силу положень ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягується до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

З досліджених в судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №414907 та відеозапису з портативного відео-реєстратора встановлено, що 07.08.2025 о 01 год 37 хв в м. Чернігові по вул. Івана Мазепи, 64А/2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Zafira» /д.н.з. НОМЕР_1 /.

Відтак, суд вважає доведеним факт виконання ОСОБА_1 функцій водія, тобто останній є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Згідно відеозапису з портативного відео-реєстратора транспортний засіб «Opel Zafira» /д.н.з. НОМЕР_1 / було зупинено на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», а саме, коли працівник поліції підійшов до автомобіля запитав: «Як то ви так розвертаєтесь?», на що водій відповів: «Я вибачаюсь, порушив, визнаю».

Під час перевірки та спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, які в подальшому вказані у протоколі, а отже такі дії працівників поліції є цілком правомірними та обґрунтованими, та відповідають положенням пункту 4 Розділу І та Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735/далі - Інструкцією/.

Згідно з п.12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Вказані ознаки наркотичного сп`яніння були об`єктивними та реальними. Оголошення працівником поліції виявлених у водія ознак передував його детальний огляд, і лише після виявлення зіниць, які не реагують на світло, вираженого тремтіння пальців рук, різкої зміни забарвлення шкіряного покриву обличчя, давали більш чим обґрунтовані підстави для підозри про перебування в стані наркотичного сп`яніння.

З переглянутого відеозапису встановлено, що водій ОСОБА_1 , на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння та детальне роз`яснення наслідків такої відмови, категорично відмовився від проходження огляду, про що також зазначив у направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.4).

Ігнорування пропозиції поліцейського не можна розцінити інакше як відмову від проходження огляду. В даному випадку пройти такий огляд водій зобов`язаний в силу вимог п.2.5 правил, незалежно від того вважає він наявними чи відсутніми підстави до такого огляду.

Суд наголошує, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

На виконання положень ч.3 ст.268 КУпАП, інспектором поліції було надано можливість ОСОБА_1 подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Натомість, останній обмежився у відповідній графі протоколу записом «надам у суді».

Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376 (далі Інструкція №1376).

Інструкцією № 1376 встановлено порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначено порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції №1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності, а положення Інструкції 1452/735 та Порядку № 1103 підстави та правила проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, у встановленому порядку в закладі охорони здоров`я, перелік яких затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Положення КУпАП, Інструкцій № 1452/735 та № 1376 та Порядку № 1103 поліцейським дотримано.

Відповідно до пункту з Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція) ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Згідно з пунктом 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КАП України.

Наданим відеозаписом переконливо та в достатній мірі підтверджені обставини викладені в протоколі, виконання працівниками поліції вимог КУпАП при його складанні та дотримання процедури при виявленні у водія ознак сп`яніння.

Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів того, що працівники поліції обмежували права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (зокрема на право надати пояснення), порушували свої службові обов`язки та порушували положення Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 р. №1452/735, в ході судового розгляду не встановлено.

Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерою поліцейських відомостей, у суду відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність.

Посилання захисника, що поліцейські безпідставно зупинили ОСОБА_1 є необґрунтованим з огляду на те, що за правовим аналізом норм Правил дорожнього руху не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Положення Інструкції пов`язують обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп`яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися.

Отже, твердження захисника щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Крім того, всупереч доводам захисника, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту відмови особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Суд відхиляє доводи захисника, що працівники поліції не повідомили Військову службу правопорядку у Збройних Силах України про те, що ними було виявлено військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_1 з огляду на таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Відповідно до вимог частини 1, 4 статті 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який не відноситься до військового майна, що останнім не спростовано, його зупинено працівниками поліції на території міста Чернігова на вулиці Івана Мазепи, тобто поза межами військової частини, а відтак ОСОБА_1 несе адміністративну відповідальність на загальних засадах.

Положеннями статті 255 КУпАП встановлено, що складання протоколів про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП, віднесено до компетенції, зокрема, органів Національної поліції, а тому застосовування спеціального порядку огляду на стан сп`яніння, визначеного статтею 266-1 КУпАП, були відсутні.

При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться на підставі ст. 266 КУпАП, оскільки суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є саме водій.

Факт перебування ОСОБА_1 у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідність проведення огляду в особливому порядку, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 , як суб`єкт правопорушення, є саме водієм.

Враховуючи вищевикладене, у поліцейських були відсутні підстави для повідомлення службових осіб військової служби правопорядку або керівництва військової частини та проведення ними огляду в порядку ст. 266-1 КУпАП.

Суд, проаналізувавши наявні у справі матеріали в їх сукупності, приходить до переконання, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.5 ПДР України, скоїв правопорушення, що передбачене диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є об`єктивними, переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Суд також враховує, що рапорт поліцейського за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, хоча рапорт і не є окремим доказом, проте вказаний документ містить інформацію, яка повністю узгоджується з іншими доказами по справі та не суперечить їх змісту.

Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відсутність письмових даних про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом працівниками поліції не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки згідно відеозапису остання чітко повідомляла водієві про відсторонення від права керування автомобілем (час відеозапису 02:20). Окрім того, вказана обставина не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Щодо прохання захисника у разі визнання ОСОБА_1 винним у інкримінованому правопорушенні, застосувати аналогію закону, а саме ст. 69 КК України щодо не накладення додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суд звертає увагу, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Будь-яких альтернативних видів стягнення санкція вказаної статті не передбачає.

Слід зазначити, що позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 24 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засад справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Нормами КУпАП не передбачено можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено санкцією статті.

За наведених обставин застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України є необґрунтованими та суперечать положенням КУпАП, оскільки при накладенні стягнення в справах про адміністративні правопорушення, застосовуються приписи КУпАП.

Посилання захисника щодо неможливості виконання обов`язків у військовій частині не можуть бути підставою для зміни накладення на ОСОБА_1 стягнення з огляду на те, що жодним чином не підтверджено, що займана посада у військовій частині тим чи іншим способом потребує наявності права керування транспортним засобом.

Судом враховано, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Характер вказаного правопорушення має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення або часткове звільнення від відповідальності правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущими та має значний суспільний інтерес.

Також суд в даному випадку не може не зауважити, що адміністративна відповідальність має на меті не тільки кару, а й виправлення правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як порушником, так і іншими особами. Значення адміністративного стягнення в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожне вчинене правопорушення. Роль і значення адміністративного стягнення багато в чому залежать від обґрунтованості його накладення і реалізації. У кожному конкретному випадку суд повинен призначити стягнення з дотриманням вимог і положень ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Оскільки, за санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення, тому в даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті.

Згідно п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Тобто, дана норма Закону не поширює свою дію на категорію справ про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Суд зазначає, що водій ОСОБА_1 , з урахуванням наданих ним пояснень, зафіксованих на відеозаписі, не виконував жодних бойових завдань, як військовослужбовець.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 605,60 грн, оскільки учасниками судового провадження будь-яких інших даних про те, що особа звільнена від сплати судового збору надано не було.

Керуючись ст.ст.23, 33,40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.283-285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) грн (отримувач коштів: ГУК у Чернігівській області/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA528999980313070149000025001, КБКД: 21081300, призначення платежу*21081300, серія протоколу, № протоколу, ПІБ), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп на користь ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача Казначейство України, МФО 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Ю. К. Овсієнко