Ухвала суду № 138590751, 29.07.2026, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/134/25

Провадження № 1-кп/730/11/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. м. Борзна

Справа № 730/134/25

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Борзні у порядку, передбаченому статями 314, 315, 316 КПК України, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270410000005 від 09.01.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Кинашівка Борзнянського району Чернігівської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого на території України без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2025 року до Борзнянського районного суду Чернігівської області з Ніжинської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270410000005 від 09.01.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 246 КК України (а.с. 1).

04 лютого 2025 року ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області у вказаному провадженні призначено підготовче судове засідання (а.с.27).

17.02.2025 року у судовому засіданні під час встановлення анкетних даних обвинувачений почав дивно себе поводити: не міг відповісти на елементарні запитання щодо своїх анкетних даних, плутався у поясненнях або взагалі переставав відповідати на запитання, дивлячись в одну точку зали судового засідання та ніяк не реагуючи на навколишню обстановку. Жодним чином пояснити свою поведінку не міг. Додатково зазначив, що закінчив лише 9 класів, а тому інколи люди його не розуміють, наприклад, як прокурор, якому він також давав пояснення щодо своїх анкетних даних, але вони різняться в обвинувальному акті з тим, що є насправді, та про які він зазначає безпосередньо в судовому засіданні. На запитання щодо наявності в нього паспорту зазначив, що останній «рік тому згорів у хаті, але новий він робити не бажає, поки не закінчиться війна». Не зміг точно відповісти, чи дійсно він має реєстрацію (прописку) на території України та якщо так, то за якою адресою. У подальшому просто відмовився відповідати на запитання головуючого, причини такої поведінки не повідомив (а.с. 39-41).

Окремо суд звертає увагу, що у подальших судових засіданнях, обвинувачений вже зазначав іншу інформацію, наприклад, у засіданні 28.07.2026 року зазначив, що за отриманням паспорта громадянина України взагалі ніколи нікуди не звертався, тобто, інформацію, яку надає обвинувачений щоразу різна, суперечить одна одній.

Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17.02.2025 року призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення якої було доручено експертам Чернігівської філії СПЕ Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» (14005, м. Чернігів, вул. І. Мазепи, 3) (а.с. 42-43).

Указана експертиза проведена не була, оскільки експерт не зміг встановити особу обвинуваченого, у якого немає жодних документів, що посвідчують його особу (а.с. 52, 55).

Після надходження таких даних до суду суд додатково самостійно намагався встановити особу, щодо якої до суду був направлений обвинувальний акт (а.с. 57).

За результатами перевірки доступних суду державних інформаційних систем та відповідей компетентних органів не виявлено відомостей про документування особи з наведеними в обвинувальному акті анкетними даними паспортом громадянина України або іншим документом, що посвідчує особу та містить її фотозображення.

Суду не надано офіційного документа з фотозображенням або біометричними даними, який би дозволяв безпосередньо ототожнити повнолітню особу, присутню в судовому засіданні, з анкетними відомостями, зазначеними в обвинувальному акті.

Перевірка доступних суду державних інформаційних систем не дала змоги отримати додаткові офіційні відомості, які б підтверджували документування та ідентифікаційні дані особи.

Матеріали, надані стороною обвинувачення, не містили офіційного документа з фотозображенням або біометричними даними, який дозволяв би безпосередньо ототожнити особу, присутню в судовому засіданні, з усім комплексом анкетних відомостей обвинувального акта. Частина відомостей щодо документування, місця реєстрації та громадянства була зазначена на підставі пояснень самої особи та не отримала підтвердження у відповідях компетентних органів (наприклад, прокурор так й не зміг пояснити суду на підставі яких офіційних відомостей в обвинувальному акті зазначено, що обвинувачений є громадянином України).

У матеріалах справи наявна довідка Борзнянської міської ради від 16.02.2025 року, яка містить фотографію обвинуваченого, та згідно вказаної довідки це ОСОБА_4 (а.с. 37).

Однак, на запит суду Борзнянська міська рада повідомила, що вказана довідка була видана зі слів особи ( ОСОБА_4 ), інші дані не перевірялися (а.с. 58).

Згідно відповіді міграційної служби ОСОБА_4 паспортом громадянина України ніколи не документувався (а.с. 62), хоча, за словами обвинуваченого, останній зазначив, що паспорт отримував, проте у подальшому це заперечив.

Ураховуючи такі обставини, прокурором було заявлено клопотання, яке було задоволене судом, щодо виклику свідків, які б могли підтвердити особу ОСОБА_4 .

Так, свідок ОСОБА_5 , зазначив суду, що він знає ОСОБА_4 з дитинства, оскільки вони є сусідами та фактично разом росли. Свідок живе по АДРЕСА_2 . Знає ОСОБА_4 давно, він є жителем с. Кинашівка. Але зазначив, що вони ходили в різні школи. Проживає зараз ОСОБА_4 зі співмешканкою. З ОСОБА_4 він підтримує не дружні відносини, а скоріше, добросусідські, іноді вітаються. Документів ОСОБА_4 він ніколи не бачив. Знає, що він є ОСОБА_6 , оскільки так його називали мешканці села та батьки, фактично зі слів інших людей. Іншими даними не володіє.

Свідок ОСОБА_7 зазначив, що він є депутатом Борзнянської міської ради. Знає ОСОБА_4 змалечку, оскільки знав його батьків. Обвинувачений житель села Кинашівка, жив весь час у даному селі, у якому й народився. У ОСОБА_4 є брат ОСОБА_8 , який живе з матір`ю. Обвинувачений же проживає окремо, у співмешканки. Батько обвинуваченого помер. Документів обвинуваченого ніколи не бачив, знає, що особа, яка є в залі суду, це ОСОБА_9 , бо так його називав батько. Іншими даними не володіє. Зазначив, що дійсно є незрозумілим та викликає подив, чому обвинувачений, якому майже 40 років, не оформив собі паспорт, хоча це є його обов`язком. Не є зрозумілим, чому у обвинуваченого взагалі немає ніяких документів та він не вживає жодних заходів. Не уважає, що він страждає на психічні хвороби, хоча спиртними напоями зловживає. Жодного разу обвинувачений офіційно нікуди не звертався, тому, по роботі, свідок ніколи не бачив офіційно жодних документів щодо вказаної особи.

Після допиту свідків прокурор просив направити обвинуваченого на експертизу, уважаючи, що свідки є належним способом встановлення особи, що достатньо для експерта (а.с.73).

Додатково суд відмічає, що у судовому засіданні обвинувачений знову зазначив, що не бажає оформлювати себе, як громадянина України, тим більше, поки не закінчиться війна, а тому звертатися за оформленням паспорту не буде, бо його тоді заберуть на війну. Однак, під кінець судового засідання вже зазначив, що піде оформлювати паспорт. Причини зміни своєї поведінки пояснити знову не зміг (а.с.73).

У подальшому, 25.11.2025 року, судом знову було призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу обвинуваченого (а.с.75-76).

Однак, експертами Чернігівської філії СПЕ Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» експертиза проведена не була (а.с.88).

Так, начальником вказаної установи, прокурору, в черговий раз, роз`яснено, що згідно з пунктом 23 Порядку проведення судово-психіатричної, судово-психологічної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз», затвердженого наказом МОЗ України 23 грудня 2025 року № 1935, погодженим з Генеральною прокуратурою, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, СБУ і ДБР України при проведенні СПЕ, психіатричний огляд особи проводиться після встановлення її особи за документом, що посвідчує особу (а.с.88, 99).

У судовому засіданні, ураховуючи таку відповідь експерта, прокурор зазначив, що, на переконання прокурора, експерти Чернігівської філії СПЕ Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» просто не бажають проводити експертизу, а тому прокурор просив визначити іншу експертну установу Донецьку філію СПЕ (а.с. 89).

Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 11.05.2026 року клопотання прокурора було задоволено, змінено експертну установу для проведення судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 . Призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу обвинуваченого, проведення якої доручити експертам Донецької філії СПЕ Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» (а.с. 91-93).

Однак, експертами Донецької філії СПЕ Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» експертиза також проведена не була, оскільки експерт не зміг встановити особу обвинуваченого, у якого немає жодних документів, що посвідчують його особу (а.с.102).

23 червня 2026 року ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області у вказаному провадженні призначено чергове підготовче судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 КПК України, у підготовчому судовому засіданні на обговорення учасників судового провадження поставлено питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду і викликати в судове засідання учасників процесу, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає, розгляд справи повинен здійснюватися у відкритому судовому засіданні.

Обвинувачений не заперечував проти призначення провадження для розгляду у відкритому судовому засіданні.

Інших клопотань від учасників судового провадження не надходило.

Що стосується проведення судово-психіатричної експертизи обвинуваченого, то, на думку прокурора, така взагалі не має проводитися, оскільки обвинувачений є «нормальним».

Загалом, позиція прокурора зводиться до того, що особа обвинуваченого встановлена належним чином та підтверджується довідкою, яку видала міська рада (а.с. 37), а також свідоцтвом про народження обвинуваченого. Окрім того, особу обвинуваченого підтвердили свідки, які, хоча й не бачили документів обвинуваченого, але знають його з дитинства.

Крім того, прокурор акцентує увагу, що взагалі був проти того, щоб така експертиза проводилася в межах підготовчого судового засідання, оскільки доводи щодо осудності можна було б перевірити вже на стадії дослідження доказів. Тим більше, що особа визнає свою винуватість.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт із додатками, матеріали, отримані судом під час підготовчого судового провадження, та перевіривши можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Стаття 7 КПК зазначає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права.

Завданням кримінального провадження, зокрема, є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим статтею 291 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 283 КПК України звернення до суду з обвинувальним актом є однією з форм закінчення досудового розслідування. Отже, складання обвинувального акта щодо конкретної фізичної особи та внесення до нього передбачених законом відомостей належать до процесуальної діяльності сторони обвинувачення, яка передує направленню кримінального провадження до суду.

Пунктом 2 частини другої статті 291 КПК України встановлено, що обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного обвинуваченого, а саме прізвище, ім`я, по батькові, дату і місце народження, місце проживання та громадянство.

Сама по собі відсутність в обвинуваченого паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, не є безумовною підставою для повернення обвинувального акта прокурору. Кримінальний процесуальний закон не вимагає додавати паспорт обвинуваченого до обвинувального акта.

Водночас передбачені пунктом 2 частини другої статті 291 КПК України відомості повинні стосуватися конкретної, належним чином індивідуалізованої фізичної особи. Формальне зазначення в обвинувальному акті певних анкетних даних не може вважатися достатнім, якщо під час їх перевірки встановлено істотні суперечності, а наявні матеріали не дають можливості достовірно співвіднести зазначений в обвинувальному акті комплекс відомостей із фізичною особою, яка бере участь у судовому провадженні.

Суд ураховує, що в обвинувальному акті ОСОБА_4 зазначений громадянином України.

Водночас сам факт відсутності в особи паспорта громадянина України та відсутність у відповідних інформаційних системах відомостей про документування її паспортом не доводить відсутності в неї громадянства України і не дає суду підстав самостійно визнавати таку особу особою без громадянства.

Тому суд не вирішує питання про належність обвинуваченого до громадянства України чи про наявність у нього статусу особи без громадянства, а перевіряє виключно те, чи забезпечують відомості, зазначені в обвинувальному акті, належну індивідуалізацію фізичної особи, якій прокурором висунуто обвинувачення.

На підтвердження анкетних відомостей стороною обвинувачення надано оригінал свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_4 .

Цей документ підтверджує державну реєстрацію народження особи із зазначеними у ньому прізвищем, ім`ям, по батькові, датою і місцем народження та відомостями про батьків.

Водночас свідоцтво про народження не містить фотозображення, біометричних даних або інших відомостей, які самостійно дозволяють безпосередньо ототожнити повнолітню фізичну особу, присутню в судовому засіданні, з особою, щодо якої видано це свідоцтво.

Допитані в підготовчому судовому засіданні свідки впізнали присутню в суді особу як чоловіка, якого вони з дитинства знають під ім`ям ОСОБА_10 . Свідки повідомили, що знали його батьків, що він тривалий час проживав у селі Кинашівка та був відомий жителям села саме під таким ім`ям.

Отже, показання свідків у поєднанні з оригіналом свідоцтва про народження підтверджують соціальну та побутову впізнаваність присутньої в суді особи під ім`ям ОСОБА_10 , а також її зв`язок із сім`єю, відомості про яку містяться у свідоцтві про народження.

Разом із тим свідки ніколи не бачили паспорта чи іншого документа обвинуваченого, не можуть підтвердити факт його документування, належність до громадянства України, місце реєстрації та точність усього комплексу анкетних відомостей, зазначених в обвинувальному акті. Відомості про ім`я особи відомі їм із тривалого побутового спілкування, від її батьків та інших жителів населеного пункту.

Довідка органу місцевого самоврядування, яка містить фотографію особи, також не усуває встановлених сумнівів, оскільки орган, який її видав, повідомив, що анкетні відомості були внесені до довідки зі слів самої особи та за офіційними інформаційними системами не перевірялися.

Згідно з відповіддю органу Державної міграційної служби України особа з наведеними анкетними даними паспортом громадянина України не документувалася.

У доступних суду державних інформаційних системах не виявлено відомостей про документування такої особи паспортом або іншим офіційним документом із фотозображенням чи біометричними даними.

При цьому сама особа протягом підготовчого судового провадження неодноразово повідомляла взаємовиключні відомості щодо отримання паспорта, його нібито знищення або втрати, звернення за оформленням документів, місця реєстрації та інших власних анкетних даних.

Спочатку обвинувачений повідомляв, що мав паспорт, який згорів у будинку, а надалі стверджував, що ніколи не звертався за отриманням паспорта громадянина України. Також він не міг послідовно повідомити відомості щодо місця своєї реєстрації та причин відсутності будь-яких документів.

Отже, наявні матеріали дозволяють із достатньою вірогідністю впізнавати присутню в суді фізичну особу як чоловіка, який у побуті та соціальному середовищі відомий під ім`ям ОСОБА_10 .

Водночас ці матеріали не забезпечують такого рівня офіційної документальної ідентифікації, який виявився необхідним для подальшого здійснення конкретних процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні.

Здійснюючи таку перевірку, суд не оцінює допустимість, достовірність або достатність доказів на підтвердження винуватості особи та не встановлює фактичних обставин інкримінованого правопорушення. Суд перевіряє виключно те, чи дають зазначені в обвинувальному акті анкетні відомості та надані матеріали можливість належним чином індивідуалізувати суб`єкта обвинувачення

Істотність зазначеної проблеми підтверджується не самим фактом відсутності паспорта, а реальними процесуальними наслідками такої відсутності.

Під час безпосереднього спілкування з обвинуваченим судом встановлено особливості його поведінки, які об`єктивно викликали сумнів щодо психічного стану особи та її здатності повною мірою розуміти зміст кримінального провадження і реалізовувати право на захист.

Зокрема, обвинувачений не міг відповісти на елементарні запитання щодо власних анкетних даних, плутався у відповідях, періодично припиняв реагувати на запитання та навколишню обстановку, дивився в одну точку, не пояснював причин такої поведінки й повідомляв взаємовиключні відомості.

Судом також неодноразово спостерігалися зовнішні ознаки можливого алкогольного сп`яніння обвинуваченого, що додатково ускладнювало визначення причин особливостей його поведінки без застосування спеціальних знань у галузі психіатрії.

За таких обставин суд призначав амбулаторну судово-психіатричну експертизу обвинуваченого.

Проте неодноразові спроби проведення судово-психіатричної експертизи двома різними експертними установами виявилися безрезультатними через неможливість установлення особи підекспертного за документом, що посвідчує особу.

Під час повторного направлення матеріалів у 2026 році експертною установою було прямо роз`яснено, що відповідно до Порядку проведення судово-психіатричної, судово-психологічної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз психіатричний огляд проводиться після встановлення особи за документом, що посвідчує особу.

Повідомлення експертних установ самі по собі не доводять, що присутня в суді особа не є ОСОБА_4 . Водночас вони об`єктивно підтверджують, що наявного рівня ідентифікації виявилося недостатньо для проведення необхідного психіатричного дослідження.

Твердження прокурора про те, що обвинувачений є психічно здоровим, не може замінити висновок експерта, оскільки питання про наявність психічного розладу, осудність особи на момент інкримінованого діяння та її теперішню здатність усвідомлювати зміст провадження потребують спеціальних знань.

Визнання обвинуваченим своєї вини також не усуває необхідності перевірити його психічний стан, якщо судом безпосередньо встановлено обставини, які об`єктивно викликають сумнів щодо здатності особи усвідомлено формувати свою процесуальну позицію та належним чином реалізовувати право на захист.

Суд ураховує, що від дня надходження обвинувального акта до суду 03 лютого 2025 року до вирішення питання про можливість призначення судового розгляду минуло майже півтора року.

Щонайменше після першого повідомлення експертної установи стороні обвинувачення було достовірно відомо, що відсутність належної документальної ідентифікації обвинуваченого перешкоджає проведенню призначеної судом судово-психіатричної експертизи.

Суд бере до уваги, що за клопотанням прокурора були допитані свідки, які знають обвинуваченого з дитинства, а також змінено експертну установу.

Однак ужиті заходи дозволили підтвердити лише те, що присутня в суді особа тривалий час відома жителям села під ім`ям ОСОБА_10 . Вони не забезпечили такого рівня офіційної ідентифікації, який дозволив би провести психіатричний огляд, і не усунули встановленої процесуальної перешкоди.

Протягом зазначеного періоду сторона обвинувачення не надала суду інших офіційних документів або відомостей, які б усували суперечності щодо анкетних даних обвинуваченого та дозволяли провести призначене експертне дослідження.

Сторона обвинувачення не була позбавлена можливості в межах наданих їй КПК України повноважень витребовувати й отримувати вже наявні документи та відомості від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ і організацій або заявляти перед судом відповідні процесуальні клопотання.

При цьому суд не стверджує, що після закінчення досудового розслідування прокурор повинен був проводити нові слідчі чи розшукові дії. Йдеться про можливість отримання та надання суду вже наявних офіційних документів і відомостей, необхідність яких безпосередньо випливала з установленої під час підготовчого провадження перешкоди.

Отже, тривалий час перебування обвинувального акта в суді та неодноразові повідомлення експертних установ про неможливість проведення експертизи не призвели до усунення невизначеності щодо належної ідентифікації обвинуваченого.

Подальше відкладення підготовчого судового засідання не дає обґрунтованих підстав вважати, що така перешкода буде усунена в межах судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за правилами, передбаченими статтями 342345 цього Кодексу. Стаття 342 КПК України передбачає встановлення осіб учасників, які прибули в судове засідання.

У системному зв`язку із засадою змагальності зазначене повноваження суду має перевірочний характер. Суд перевіряє, чи відповідає особа, яка бере участь у судовому провадженні, анкетним відомостям обвинувального акта та наданим сторонами матеріалам.

Такий обов`язок не охоплює самостійного первинного встановлення судом походження особи, її громадянства, документування, актових записів цивільного стану чи інших ідентифікаційних відомостей, а також не передбачає виконання судом функцій органу досудового розслідування або сторони обвинувачення.

Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів перед судом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, але не перебирає на себе функцію жодної зі сторін.

Формування та направлення до суду обвинувального акта щодо конкретної належним чином індивідуалізованої фізичної особи, а також збирання документів і відомостей, на яких ґрунтуються обов`язкові анкетні дані обвинувального акта, належать до функції сторони обвинувачення.

Здійснені судом запити до державних органів та перевірка доступних інформаційних систем були спрямовані лише на встановлення того, чи може виявлена невизначеність бути усунена в межах підготовчого судового провадження і чи існують передбачені законом умови для призначення судового розгляду.

Негативні результати такої перевірки не покладають на суд подальшого обов`язку самостійно відшукувати первинні відомості та документи, які мали забезпечити належну індивідуалізацію обвинуваченого до направлення обвинувального акта до суду.

Подальше самостійне відшукування судом документів і відомостей, необхідних для створення відсутньої основи офіційної ідентифікації обвинуваченого, виходило б за межі функції правосуддя та фактично означало б перебирання судом окремих елементів функції сторони обвинувачення.

Така діяльність призвела б до змішування процесуальних ролей суду та обвинувачення, що не узгоджується із засадою змагальності кримінального провадження та вимогою об`єктивної безсторонності суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 лютого 2025 року у справі «Гайдашевський проти України», застосовуючи критерій об`єктивної безсторонності, звернув увагу, що самостійне відшукування судом ключового доказу, несприятливого для особи, та подальше використання такого доказу створило враження змішування ролей судді й обвинувача.

Фактичні обставини цієї справи не є тотожними обставинам справи «Гайдашевський проти України». Водночас сформульований Європейським судом з прав людини загальний принцип підтверджує, що суд не повинен самостійно створювати відсутню доказову чи документальну основу, яку мала сформувати сторона обвинувачення, якщо така активність об`єктивно наближає суд до виконання функцій цієї сторони.

За встановлених обставин суд опинився у процесуальній ситуації, яка унеможливлює перехід до судового розгляду по суті з дотриманням належної правової процедури.

З одного боку, поведінка обвинуваченого породила обґрунтовані сумніви щодо його психічного стану, однак призначена для перевірки цих сумнівів судово-психіатрична експертиза неодноразово не була проведена через неможливість належної ідентифікації підекспертного.

З іншого боку, суд не володіє спеціальними знаннями у сфері психіатрії та не може замінити висновок експерта власним сприйняттям поведінки особи або суб`єктивною оцінкою сторони обвинувачення.

Призначення та продовження судового розгляду без з`ясування психічного стану обвинуваченого створювало б реальний ризик ухвалення обвинувального вироку щодо особи, яка на момент інкримінованого діяння могла не усвідомлювати свої дії або не керувати ними, чи яка через свій теперішній психічний стан може бути не здатна належним чином розуміти зміст обвинувачення та ефективно брати участь у власному захисті.

За таких умов судовий розгляд без проведення необхідного експертного дослідження не усував би встановленої перешкоди, а створював би ризик істотного порушення права обвинуваченого на захист та застосування до нього неналежної правової процедури.

Водночас суд не може усунути цю перешкоду шляхом подальшого самостійного збирання первинних ідентифікаційних відомостей, оскільки це призвело б до змішування процесуальних функцій суду і сторони обвинувачення.

Отже, встановлена проблема не зводиться до формальної відсутності в обвинуваченого паспорта.

Її винятковість полягає в тому, що зазначені в обвинувальному акті анкетні відомості не підтверджені таким комплексом об`єктивних даних, який дозволяв би належним чином ототожнити фізичну особу з усім комплексом обов`язкових відомостей обвинувального акта, а наявного рівня ідентифікації неодноразово виявилося недостатньо для проведення необхідного судово-психіатричного огляду.

Таким чином, дефект анкетних відомостей має не абстрактний або технічний характер, а реально перешкоджає призначенню та проведенню судового розгляду з дотриманням права обвинуваченого на захист і належної правової процедури.

Незалежно від оцінки процесуальної стадії, на якій постановлялися ухвали про призначення судово-психіатричної експертизи, повідомлення двох різних експертних установ є об`єктивними даними, які підтверджують, що наявного рівня ідентифікації особи недостатньо для проведення її психіатричного огляду.

Суд ураховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 15 квітня 2024 року у справі № 753/25892/21, відповідно до якого повернення обвинувального акта прокурору не відновлює досудового розслідування, а суд не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування або про необхідність проведення конкретних слідчих чи розшукових дій.

Тому суд не констатує неповноти досудового розслідування, не визначає способу усунення встановленого недоліку та не надає прокурору чи органу досудового розслідування вказівок щодо проведення конкретних слідчих, розшукових або інших процесуальних дій.

Суд лише констатує, що обвинувальний акт у поданому вигляді не відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 291 КПК України, оскільки зазначені в ньому анкетні відомості не забезпечують належної юридичної індивідуалізації особи, якій висунуто обвинувачення, а встановлений недолік реально перешкоджає призначенню та проведенню судового розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Ураховуючи сукупність установлених обставин, а не сам факт відсутності в особи паспорта, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст. 291, п. 3 ч. 3 ст. 314, ст. 369372, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270410000005 від 09.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1