Ухвала суду № 138589186, 29.07.2026, Чортківський районний суд Тернопільської області

Чортківський районний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Справа № 608/780/26

Номер провадження1-кп/608/350/2026

Колегія суддів Чортківського районного суду Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13

перекладача ОСОБА_14 ,

під час підготовчого судового засідання в залі суду в м.Чортків в порядку відеоконференції кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 червня 2024 року за № 12024210000000286 про обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Чортківського районного суду Тернопільської області розглядається кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за 12024210000000286 про обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження 4 червня 2026 року ОСОБА_11 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого закінчується 3 серпня 2026 року.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу тримання під вартою, оскільки визначені ст.177 КПК України ризики, що були підставою для його обрання, не зникли. Мотиви заявленого клопотання прокурором викладено письмово.

Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_11 просили відмовити у задоволенні клопотання, вказуючи на те, що ризики, на які посилається прокурор відсутні, просили змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на зобов`язання.

Заслухавши клопотання прокурора, позицію обвинуваченого та його захисника, колегія суддів приходить до наступного.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути арештований або утримуватися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

За змістом обвинувального акту, ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, на даний час ще не проведено підготовче засідання та не розпочато судовий розгляд даного кримінального провадження, тобто існують ризики, на які посилається сторона обвинувачення.

Тому обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою.

Судом на даному етапі судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Тому обраний обвинуваченому запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Також слід зазначити, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Відповідно до пункту 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 3 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_11 , прокурор на основі наданих доказів довів наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам, зазначеним у клопотанні, буде недостатнім.

Продовження строку тримання під вартою не є безальтернативним запобіжним заходом, оскільки передбачає необхідність визначення розміру застави. Під час обрання та продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою одночасно йому було визначено заставу у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Основним критерієм при визначенні розміру застави має бути не розмір предмету інкримінованого кримінального правопорушення чи розмір отриманої особою вигоди, а достатність розміру застави задля запобігання втечі обвинуваченого та гарантування забезпечення його належної процесуальної поведінки. Разом з цим, обов`язково має враховуватись майновий стан особи, щоб запобігти унеможливленню виконання такої застави. Вказане узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема, позицією, викладеною у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 та справі «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018. Встановлення завідомо непомірного розміру застави, який обвинувачений об`єктивно не спроможний сплатити протягом тривалого часу перебування під вартою, перетворює цей захід на безальтернативне тримання під вартою, що суперечить принципу пропорційності.

Перебуваючи під вартою значний час ОСОБА_11 застава не внесена. Суд ураховує, що за своїм змістом альтернативний запобіжний захід має бути реальним, а не декларативним, обвинувачений повинен мати реальну змогу внести кошти у визначеному судом розмірі. Відсутність такої змоги, як вказано вище, виключає альтернативність запобіжного заходу у вигляді застави.

Попри достатньо тривалий строк перебування під вартою, обвинувачений чи інша особа не внесли за нього заставу. Вказане може свідчити про відсутність у нього реальної можливості внести заставу саме в такому розмірі.

Проте запобіжний захід, який просив встановити захисник та обвинувачений, є занадто м`яким та, на думку суду, не здатний запобігти існуючим ризикам.

За наслідками розгляду клопотання прокурора, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру застави обвинуваченому до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти. Колегія суддів вважає, що така сума застави цілком здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірною для нього.

У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці обвинуваченого, наявні підстави для покладення на ОСОБА_11 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та в контексті цього кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_11 , з метою попередження ризику його переховування від суду, також особливості розгляду даного кримінального провадження, суд вважає, що обвинуваченому слід продовжити обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, зменшивши розмір застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 194, 392 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 - задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 28 вересня 2026 року включно.

Зменшити розмір застави, визначивши її розмір у межах тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок)гривень в національній грошовій одиниці, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим ОСОБА_11 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Тернопільській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_11 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_11 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися такими, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, здати на зберігання закордонний паспорт.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_11 на строк не більше двох місяців.

Роз`яснити ОСОБА_11 , що у разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуюча суддя:/підпис/

Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом

Ухвала набрала законної сили "___"_______2026 року.

Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах справи № 608/780/26.

Головуюча суддя: ОСОБА_1