Рішення № 138589098, 28.07.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/926/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді Ромазан Л.С., за участю секретаря судового засідання Будз М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Теребовлянського районного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Пацула В.О., звернулися в суд з позовом до відповідача Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказав, щожитловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично входив до складу колгоспного двору, що підтверджується даними погосподарської книги та довідкою органу місцевого самоврядування. Вказане майно станом на 15.04.1991 перебувало у спільному користуванні та володінні членів колгоспного двору, а саме: голови двору - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , його дружини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та їхнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , які фактично утворювали сімейно-трудове господарство, що відповідало правовому режиму майна колгоспного двору, визначеному ЦК УРСР у редакції 1963 року.

Після смерті членів колгоспного двору та спадкодавців у різні періоди часу відкрилась спадщина на належні їм частки у зазначеному майні, які в подальшому переходили до спадкоємців у порядку спадкування за законом та за заповітом.

Так, після смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) відкрилась спадщина, до складу якої входила 1/3 частка житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки та трактор колісний. Спадкоємцями першої черги є його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також його батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які прийняли спадщину у встановленому законом порядку шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вони успадкували по 1/12 частці кожен.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також набули право на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом після смерті їх діда ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також у подальшому після смерті їх баби ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) відповідно до складених в їх користь заповітів.

Позивачі 09.03.2026 звернулися до приватного нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, однак постановами нотаріуса їм було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне майно.

Враховуючи неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, позивачі змушені звернутися до суду з даним позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою суду від 21.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

У судове засідання позивачі та їх представник - адвокат Пацула В.О. не з`явилися, представник позивачів подав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач Микулинецька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з`явився, її представник ОСОБА_6 подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання позову.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 19 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, що підтверджується довідкою № 133 від 10.03.2026, виданою виконкомом Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області та даними погосподарської книги за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 . Членами двору були:ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (голова двору), його дружина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (член двору), їх син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (член двору).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Оскільки житловий будинок в АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, то усім його членам належала у ньому частка, яка складає по 1/3 кожному.

Право власності на зазначене домоволодіння за життя членів колгоспного двору в установленому законом порядку не було зареєстровано, що підтверджується довідкою Теребовлянського бюро технічної інвентаризації (далі Теребовлянське БТІ) № 142 від 14.05.2025.

Рішенням Теребовлянського районного суду у справі № 2-261/12 від 14.06.2012 було розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько позивачів ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 21.12.2015 виконавчим комітетом Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, актовий запис № 42.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну йому 1/3 частку житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами. Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті були: дочка ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 , батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 . Зазначені спадкоємці прийняли спадщину у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим кожен із них набув право на 1/12 частку спірного домоволодіння.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене нерухоме майно. Постановою приватного нотаріуса від 02.04.2026 № 80/02-31 їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивачів ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 04.01.2025 Микулинецькою селищною радою, актовий запис № 6.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входило 5/12 частки спірного житлового будинку, з яких 1/3 частка, яка належала йому як члену колгоспного двору, а 1/12 частка, яка була успадкована ним після смерті сина ОСОБА_5 .

Із дубліката заповіту від 13.05.2013, виданого 24.02.2025, вбачається, що ОСОБА_3 заповів належний йому житловий будинок з надвірними будівлями у рівних частках своїм онукам: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_9 , батьком якої зазначено ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_7 .

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 22.12.2018 зареєстрували шлюб, після реєстрації ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_11 », про що 22.12.2018 Дарахівською сільською радою Теребовлянського району Тернопільської області видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася ОСОБА_1 , батьком якої зазначено ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_7 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_8 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , а дружина спадкодавця ОСОБА_4 , яка мала право на обов`язкову частку у спадщині, подала заяву про відмову від спадкування після смерті чоловіка.

Таким чином кожна із позивачів успадкувала по 5/24 частки спірного житлового будинку.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначене нерухоме майно. Постановою приватного нотаріуса від 09.03.2026 № 56/02-31 позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла баба позивачів ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 , видане 23.10.2025 Микулинецькою селищною радою, актовий запис № 163.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входило 5/12 частки спірного житлового будинку, з яких 1/3 частка належала їй як члену колгоспного двору, а 1/12 частка була успадкована нею після смерті сина ОСОБА_5 .

Із дубліката заповіту від 14.02.2006, виданого 13.05.2026, вбачається, що ОСОБА_4 все належне їй майно, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, заповіла ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 у встановленому законом порядку шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, не встановлено.

Таким чином ОСОБА_1 успадкувала належні ОСОБА_4 5/12 частки спірного житлового будинку.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку зазначеного нерухомого майна. Постановою приватного нотаріуса від 18.05.2026 № 102/02-31 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 успадкувала 1/12 частку спірного житлового будинку після смерті батька ОСОБА_5 , 5/24 частки після смерті діда ОСОБА_3 та 5/12 частки після смерті баби ОСОБА_4 , що в сукупності становить 17/24 частки спірного житлового будинку, а ОСОБА_2 успадкувала 1/12 частку спірного житлового будинку після смерті батька ОСОБА_5 та 5/24 частки після смерті діда ОСОБА_3 , що в сукупності становить 7/24 частки спірного житлового будинку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст.1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають дружина, діти спадкодавця.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, при цьому відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відсутність правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно, що унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, є підставою для звернення спадкоємця до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав членам колгоспного двору на праві спільної сумісної власності, після смерті яких право на відповідні частки у порядку спадкування перейшло до позивачів. Оскільки оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку є неможливим через відсутність правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 4, 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 17/24 частки житлового будинку садибного типу з належними до нього господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , з яких на 1/12 частку в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , 5/24 частки в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , 5/12 частки в порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 7/24 частки житлового будинку садибного типу з належними до нього господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , з яких на 1/12 частку в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , 5/24 частки в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач: Микулинецька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: селище Микулинці, вул. Поштова,1Б, Тернопільський район, Тернопільська область, ЄДРПОУ 04396302.

Суддя Л.С. Ромазан