Рішення № 138588943, 29.07.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/711/26

Провадження № 2/595/484/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Тхорик І.І.,

з участю секретаря Єдинак Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє представник Грибанов Д.В., звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором № 101758948 в розмірі 25234,23 грн, з яких: 9000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5047,23 грн сума заборгованості за процентами; 2025,00 грн сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 4662,00 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 4500,00 грн сума заборгованості за неустойкою. Окрім того, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ТОВ «Мілоан» та відповідач ОСОБА_1 18 жовтня 2025 уклали кредитний договір № 101758948 в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Відповідно до п. 6 кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. За змістом п. 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. 24.02.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 24022026, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 24.02.2026 до Договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 25234,23 грн, з яких: 9000,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; 5047,23 грн сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 2025,00 грн сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 4662,00 грн сума заборгованості за обслуговування кредиту; 4500,00 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання прав вимог до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 червня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

08 липня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тризни Є.М., на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, а саме, в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 9000,00 грн та судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, в іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення. Відзив мотивує тим, що вказані в позові обставини укладання кредитного договору відповідачем не заперечуються, однак, починаючи з 18.12.2025 ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією і, відповідно, до нього поширюються та діють пільги, передбачені для військовослужбовців, оскільки він по теперішній час приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. Наявність пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» у відповідача ОСОБА_1 підтверджується довідками форми 5, військовим квитком з відмітками про проходження військової служби. У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21 зроблено висновок, що за наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Отже, відсутність звернення до банку з відповідними документами про право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не позбавляє відповідача можливості їх отримання та у випадку наявності відповідного позову, суд має можливість самостійно застосувати дану пільгу, за наявності правових підстав та провести відповідний розрахунок. Оскільки після виникнення зобов`язання між сторонами за кредитним договором, а також на час розгляду справи відповідач має статус військовослужбовця Збройних Сил України та приймав і продовжує приймати безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією РФ проти України, на нього поширюються пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому відсотки та інші донарахування, нараховані за Кредитним договором підлягають списанню.

13 липня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Канак М.С. надійшла відповідь на відзив, в якій вона просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідь мотивує тим, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» детально ознайомившись з відзивом відповідача, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до роз`яснень Національного Банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки. Так, відповідач не надав первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом відповідач зобов`язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом і, як наслідок, отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом. Отже, на підставі вище викладеного встановлено, що нарахування відповідачу відсотків здійснювалось з тих підстав, що відповідач не повідомив первісних кредиторів у відповідності до чинного законодавства про те, що він являється військовослужбовцем та, що на нього поширюється норми ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Окрім того, слід зазначити, що з наданих відповідачем документів вбачається, що відповідач перебуває на військовій службі з 18.12.2025, а кредитний договір було укладено 18.10.2025. Отже на момент укладання кредитного договору відповідач ще не набув статусу військовослужбовця, а тому посилання на ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не мають братись до уваги, оскільки закон не має зворотної дії в часі. Відповідачем умови вищевказаних договорів не виконувались відповідно до статей 526, 1046, 1054 ЦК України, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов вищевказаних договорів є правомірним і відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договорів та погашення заборгованості в повному обсязі.

17 липня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тризни Є.М., на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він просить позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнити частково, лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, а в іншій частині відмовити. Заперечення мотивує тим, що позивачем безпідставно ігноруються доводи відповідача. Вважають, що відповідачем повною мірою доведено, що вимоги позивача щодо відшкодування нарахованих відсотків є неправомірними, адже ним надано належні та необхідні довідки на підтвердження перебування ним на військовій службі та відношення його до кола осіб, що підпадають під дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 зазначено, що для підтвердження права на пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», мобілізований позичальник має надати військовий квиток із відповідними службовими відмітками або довідку про призов на військову службу, видану територіальним центром комплектування та соціальної підтримки чи військовою частиною. У даній справі відповідачем надано військовий квиток із відміткою про призов на військову службу 18.12.2025 та довідку форми 5 про проходження військової служби, а тому є доведеним право відповідача на застосування пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто, на момент виконання сторонами умов кредитного договору відповідач вже мав статус військовослужбовця Збройних Сил України та був звільнений від сплати відсотків та інших нарахувань за користування кредитом. Вважають, що не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що для застосування зазначеної пільги відповідач повинен був попередньо повідомити первісного кредитора про проходження військової служби та надати йому підтвердні документи. Зміст пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не ставить виникнення права на звільнення від нарахування відсотків у залежність від звернення військовослужбовця до кредитора. При вирішенні спору суд оцінює наявність передбачених законом юридичних фактів, які підтверджуються належними доказами, а не факт повідомлення кредитора. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду. Зважаючи на вищевикладене, позивач не спростував доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явився. У відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду через систему «Електронний суд» 13.07.2026, представник позивача Канак М.С. просила розглядати справу у відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ»

Відповідач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Тринза Є.М., в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Від представника відповідача, адвоката Тринзи Є.М., на адресу суду через систему «Електронний суд» 20.07.2026 надійшла заява, в якій він просить розглядати справу у його та відповідача відсутності.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом установлено, що 18 жовтня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101758948, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 9000,00 грн.

Відповідно до п.1.3. Договору кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 18.10.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Згідно п. 1.4. Договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 13.10.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п.1.5. Договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 31835,40 грн. Денна процентна ставка складає: (31835,40 грн / 9000,00 грн) / 360 днів * 100% = 0,98%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2662,84 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 40835,40 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема, здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема, у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Згідно п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту становить: 2025,00 грн, яка нараховується за ставкою 22,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 22,50 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

П. 1.5.2. Договору передбачено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 14652,00 грн, що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п.п.1.5.3., 1.5.4. Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 15158,40 грн.

Згідно п.1.6. Договору тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 436510. Договір містить анкетні та персональні дані ОСОБА_1 , номер телефону.

До матеріалів позовної заяви долучена Заява на отримання кредиту № 101758948 від 18.10.2025, яка містить інформацію про анкетні та персональні дані позичальника ОСОБА_1 , та номер картки НОМЕР_1 .

Крім того, долучений Паспорт споживчого кредиту до Договору № 101758948 від 18.10.2025 містить інформацію про контактні дані кредитодавця, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; спосіб та строк надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором 939022.

На виконання умов вказаного кредитного договору ТОВ «Мілоан» 18.10.2023 перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 , що зазначена позичальником у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 18.10.2025 грошові кошти в розмірі 9000,00 грн згідно договору № 101758948 від 18.10.2025, що підтверджується платіжним дорученням № 110758863 від 18.10.2025, виданого ТОВ «Мілоан», тавідомістю про щоденні нарахування та погашення.

24 лютого 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 24022026, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1. Договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Факт переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» до позивача також підтверджується Актом прийому-передачі реєстру боржників № 2 від 24.02.2026, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшли права вимоги до боржників, включених до переданого реєстру, а також платіжною інструкцією № 45 від 26.02.2026 про перерахування коштів на виконання умов договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 2 від 24.02.2026 до Договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 101758948 в сумі 25234,23 грн, з яких: з яких: 9000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5047,23 грн сума заборгованості за процентами; 2025,00 грн сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 4662,00 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 4500,00 грн сума заборгованості за неустойкою.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 18.10.2025 підписав Договір про споживчий кредит № 101758948 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 436510 та отримав від ТОВ «Мілоан» суму позики в розмірі 9000,00 гривень на картковий рахунок, що стороною відповідача не заперечується.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Отже, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідно до укладеного договору факторингу, перейшло право грошової вимоги до відповідача.

З відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованої ТОВ «Мілоан» слідує, що первісним кредитором до моменту відступлення права вимоги, в період з 18.10.2025 по 24.02.2026 здійснювалося нарахування комісії за надання кредиту, нарахування процентів згідно п.1.5.3 договору, нарахування комісії за обслуговування кредиту, нарахування процентів згідно п.1.5.4 договору, нарахування штрафу згідно п.4.1 договору.

Щодо заявленої позивачем суми заборгованості за відсотками суд вважає за необхідне зазначити таке.

Аналізуючи вказану вище відомість, прослідковується, що 18.10.2025 ОСОБА_1 надано кошти в сумі 9000 грн. В період з 19.10.2025 по 17.11.2025, включно, первісним кредитором здійснювалося нарахування процентів згідно умов п.1.5.3 договору, тобто, за ставкою по 90.00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом, а в період з 18.11.2025 по 24.02.2026 згідно умов п.1.5.4 договору за стандартною процентною ставкою 180.00 % річних від фактичного залишку кредиту.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що стверджується долученими до матеріалів цивільної справи військовим квитком серії НОМЕР_2 від 09 вересня 2011 року, довідками військової частини НОМЕР_3 від 22 грудня 2025 року та від 02 травня 2026 року.

Так, за даними довідки командира військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 від 22 грудня 2025 року, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 18 грудня 2025 року по теперішній час.

Ззігдно довідки військової частини НОМЕР_3 за № 1363 від 02 травня 2026 року, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 .

Відтак, з 18 грудня 2025 року по теперішній час позичальник перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Зі змісту кредитного договору слідує, що цей договір є договором споживчого кредиту та не є кредитним договором щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, востаннє на 90 діб Указом Президента України від 27 квітня 2026 року № 342/2026, затвердженого Законом № 4857-IX від 28.04.2026.

З огляду на наведені вище положення законодавства відповідачу, як військовослужбовцю Збройних сил України, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, проценти (з 18 грудня 2025 року) та штрафні санкції за кредитним договором не повинні нараховуватися, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).

Окрім того, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позивач не вправі вимагати від відповідача стягнення заборгованості за нарахованими неустойкою в розмірі 4500,00 грн та процентами, нарахованими після 18.12.2025.

З відомості про щоденні нарахування та погашення убачається, що в період з 18.10.2025 по 17.11.2025 первісним кредитором нараховувалися відсотки в сумі 665,70 грн (22,19*30), розмір яких передбачено у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до договору.

У період з 18.11.2025 по 18.12.2025 первісним кредитором нараховані відсотки в сумі 1330,80 грн (44,38+44,38+44,38+44,38+44,38+44,38+44,38+44,38+44,38+44,38+44,38 +44,38+44,38+44,38+44,38+44,34+44,34+44,34+44,34+44,34+44,34+44,34+44,34+44,34+44,34+44,34+44,34+44,34+44,34+44,34), розмір яких передбачено у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до договору (665,70+665,10).

Відтак, заборгованість по несплачених відсотках за договором № № 101758948 від 18.10.2025, яка підлягає стягненню з відповідача у період з 18.10.2025 по 17.12.2025, зважаючи на долучену позивачем до матеріалів цивільної справи відомість про щоденні нарахування, становить 1996,50 грн (665,70+1330,80).

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, окрім іншого, просив стягнути заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 2025,00 грн та заборгованість по комісії за обслуговування кредиту в сумі 4662,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

У кредитному договорі № 101758949 передбачено комісію пов`язану з обслуговуванням кредиту.

Однак, розмір комісії за надання кредиту, який визначено в кредитному договорі, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 28).

Інакше кажучи, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Таким чином банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови кредитного договору щодо сплати комісій є нікчемними, а вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісіями за спірним кредитивним договором задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 101758948 від 18.10.2025 у розмірі 10996,50 грн, з яких: 9000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 1996,50 грн сума заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 18.10.2025 по 17.12.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак враховуючи, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1160,21 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (10996,50,00х2662,40/25234,23).

На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 551, 610, 612, 616, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-268, 273, 274, 279, 280-289, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 101758948 від 18 жовтня 2025 року в розмірі 10996 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн 50 коп., з яких: 9000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 1996,50 грн сума заборгованості за відсотками.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 1160 (одна тисяча сто шістдесят) грн 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари Броварського району Київської області, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: І. І. Тхорик