Рішення № 138588730, 29.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/306/26

2/950/489/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит № 4705987 від 27 грудня 2021 року в загальному розмірі 25 440,00 грн, що складається з 10 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 15 140,00 грн заборгованості за процентами та 300,00 грн заборгованості за одноразовою комісією за надання кредиту. Крім того, позивач просив покласти на відповідача сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що 27 грудня 2021 року відповідач за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» оформив анкету-заяву на отримання кредиту № 4705987, пройшов ідентифікацію, погодив істотні умови кредитування та підписав електронний правочин одноразовим ідентифікатором S96063, направленим на номер телефону НОМЕР_1 . Первісний кредитор надав відповідачу 10 000,00 грн строком на 30 днів - з 27 грудня 2021 року до 26 січня 2022 року. Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію, однак своїх обов`язків не виконав.

Позивач зазначив, що за первісний строк кредитування проценти нараховувалися за ставкою 0,38 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожний день користування, а у разі продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах - за ставкою 5,00 відсотків за кожний день, але не більше 60 днів такої пролонгації. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість становила 25 440,00 грн.

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 26-07/2024, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4705987 у зазначеному розмірі. Посилаючись на невиконання відповідачем грошового зобов`язання та на набуття статусу нового кредитора, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від [дата ухвали] відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву, позивачу - для подання відповіді на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та доданими документами направлено відповідачу за зареєстрованим місцем проживання. Судове відправлення [вручено відповідачу / повернулося із зазначенням причини; вказати дату]. У строк, визначений судом, відзив, докази погашення боргу, контррозрахунок або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні від відповідача не надійшли.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо немає клопотання будь-якої зі сторін про інше. За таких обставин Суд приходить до висновку, що справа підлягає вирішенню за наявними письмовими та електронними доказами.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Неподання відповідачем відзиву не означає автоматичного визнання позову та не звільняє позивача від обов`язку довести підстави і розмір своїх вимог.

Відповідно до статей 76-78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а допустимими - докази, одержані з дотриманням установленого законом порядку.

Частина перша статті 81 ЦПК України встановлює: «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень». За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, предметом доказування у цій справі є: факт укладення відповідачем електронного кредитного правочину; погоджені сума, строк, проценти й комісія; надання кредитних коштів; невиконання обов`язку щодо їх повернення; структура і розмір боргу; дійсність переходу права вимоги до позивача; наявність та розмір судових витрат.

З анкети-заява на кредит № 4705987 від 27 грудня 2021 року встановлено, що документ містить анкетні та ідентифікаційні дані ОСОБА_1 : дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_1 , адресу реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 . В анкеті зафіксовано суму кредиту 10 000,00 грн, строк 30 днів з 27 грудня 2021 року до 26 січня 2022 року, суму до повернення за первісним графіком 11 440,00 грн, у тому числі 300,00 грн комісії та 1 140,00 грн процентів. Документ також містить хронологію оформлення: подання та перевірка заяви, скоринг, погодження умов, підписання договору з 02 год. 22 хв. 57 с до 02 год. 23 хв. 32 с та статус «Оброблено».

Суд оцінює анкету-заяву як належний письмовий доказ ініціювання саме відповідачем процедури кредитування, повідомлення ним персональних даних і погодження індивідуальних параметрів кредиту. Самостійно цей документ не доводить рух коштів, однак у сукупності з довідкою про ідентифікацію, графіком, паспортом кредиту та відомістю нарахувань підтверджує формування електронного правочину.

З довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ідентифіковано під час укладення договору № 4705987 від 27 грудня 2021 року; акцепт здійснено одноразовим ідентифікатором S96063, направленим на номер телефону НОМЕР_1 . Дані довідки збігаються з анкетою-заявою та іншими матеріалами. Суд приходить до висновку, що цей документ є належним доказом персоніфікації електронної дії та зв`язку одноразового ідентифікатора з контактним засобом, повідомленим відповідачем.

У графіку платежів - додаток № 1 до договору № 4705987 визначено дату видачі кредиту 27 грудня 2021 року, дату платежу 26 січня 2022 року, кількість днів розрахункового періоду - 30, суму кредиту - 10 000,00 грн, проценти - 1 140,00 грн, комісію - 300,00 грн, загальну вартість - 11 440,00 грн та реальну річну процентну ставку 414 відсотків. Суд оцінює графік як належний доказ погодження конкретного строку і первісної сукупної вартості кредиту; наведені в ньому показники арифметично узгоджуються з анкетою-заявою: 10 000,00 грн ? 0,38 % ? 30 днів = 1 140,00 грн.

Паспорт споживчого кредиту № 4705987 містить відомості про кредитодавця, суму 10 000,00 грн, строк 30 днів, спосіб надання коштів шляхом переказу на картковий рахунок, фіксовану ставку 0,38 відсотка за кожний день первісного строку, одноразову комісію 3 відсотки (300,00 грн) та стандартну (базову) ставку 5 відсотків за кожний день у випадку продовження строку на стандартних умовах. У паспорті прямо зазначено, що стандартна пролонгація здійснюється на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення попереднього строку та загалом не може перевищувати 60 днів.

Паспорт споживчого кредиту є переддоговірною інформацією і сам по собі не замінює всіх умов договору. Водночас він має доказове значення для встановлення того, які саме фінансові наслідки були розкриті споживачу до акцепту. Його показники повністю кореспондують анкеті-заяві та графіку платежів, а тому Суд не вбачає внутрішньої суперечності щодо ціни кредиту.

Відомістю ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за договором № 4705987 відображено операцію «Надання кредиту» 27 грудня 2021 року на суму 10 000,00 грн, нарахування того ж дня комісії 300,00 грн, нарахування процентів по 38,00 грн щоденно з 28 грудня 2021 року до 26 січня 2022 року, а надалі - по 500,00 грн щоденно з 27 січня до 24 лютого 2022 року. 04 березня 2022 року сторновано 500,00 грн процентів. Платежів від позичальника відомість не містить. Підсумок: 10 000,00 грн тіла кредиту, 15 140,00 грн процентів, 300,00 грн комісії, разом 25 440,00 грн.

Суд враховує, що ця відомість складена первісним кредитором, тобто є одностороннім обліковим документом і не має наперед установленої сили. Однак її дані деталізовані за кожним днем, арифметично перевіряються, узгоджуються з погодженими ставками, витягом із реєстру боржників і підсумковим розрахунком. Ефективна кількість днів стандартної пролонгації становить 28 днів після врахування сторнування: 10 000,00 грн ? 5 % ? 28 днів = 14 000,00 грн; разом із 1 140,00 грн за первісний строк це становить 15 140,00 грн. Таким чином, Суд приходить до висновку про арифметичну правильність відомості.

У розрахунку заборгованості ТОВ «Факторинг Партнерс» за період з 26 липня 2024 року до 27 січня 2026 року зафіксовано початковий і кінцевий залишок 25 440,00 грн, відсутність нових нарахувань після відступлення права вимоги та відсутність платежів відповідача. Суд оцінює цей документ не як самостійну підставу виникнення боргу, а як доказ того, що новий кредитор не збільшував передану йому суму вимоги та що на дату розрахунку борг не погашено.

За договором факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 рокуТОВ «Мілоан» відступило за плату ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників за договорами про споживчий кредит у загальній сумі 287 052 895,25 грн, а фактор зобов`язався надати фінансування у розмірі 3 310 395,81 грн. Договір визначає порядок передання реєстрів, момент переходу прав, склад документації та обсяг прав нового кредитора. На останніх сторінках містяться дані сервісу електронного документообігу про підписання договору уповноваженими особами обох товариств удосконаленими електронними підписами та електронними печатками; сертифікати на час перевірки були чинними.

Суд оцінює договір факторингу як належний і допустимий доказ правової підстави заміни кредитора. Його предмет дозволяє ідентифікувати масив відступлених вимог через реєстр боржників, а конкретна вимога до відповідача індивідуалізована у витягу та на відповідній сторінці реєстру.

Акт приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді від 26 липня 2024 року підтверджує передання фактору електронного реєстру обсягом 7 956 356 байтів, який містив дані щодо 21 979 боржників із загальною заборгованістю 287 052 895,25 грн. Акт підписано обома сторонами договору факторингу в сервісі електронного документообігу; зауважень щодо повноти реєстру сторони не мали. Суд оцінює акт як доказ фактичного виконання дії з передання реєстру. Сам по собі він не індивідуалізує відповідача, проте в сукупності з реєстром та витягом підтверджує безперервність передачі даних.

З реєстру боржників, у рядку № 10595 зазначено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер кредитного договору 4705987, дату укладення 27 грудня 2021 року, дату відступлення 26 липня 2024 року, валюту UAH, суму виданого кредиту 10 000,00 грн, заборгованість за тілом 10 000,00 грн, за процентами 15 140,00 грн, за комісією 300,00 грн та загальну суму 25 440,00 грн. Суд приходить до висновку, що цей доказ безпосередньо індивідуалізує відступлену вимогу та збігається з усіма ідентифікаторами основного зобов`язання.

Витяг з додатка № 3 до договору факторингу № 26-07/2024 відтворює той самий рядок № 10595 із даними відповідача та структурою боргу 25 440,00 грн, засвідчений директором ТОВ «Факторинг Партнерс» підписом і печаткою. Суд оцінює витяг як похідний, але належний доказ персоніфікації права вимоги нового кредитора; його зміст повністю збігається зі сторінкою 209 реєстру.

Оцінюючи зазначені докази у взаємному зв`язку, Суд враховує, що відповідач не заперечив факту отримання коштів, не поставив під сумнів належність карткового рахунку, не подав банківської виписки чи іншого доказу, який спростовував би відображену операцію. За відсутності суперечностей між доказами та з урахуванням їх сукупної переконливості Суд приходить до висновку, що надання відповідачу 10 000,00 грн доведено за стандартом більшої вірогідності.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Частини перша і друга статті 205 ЦК України дозволяють учиняти правочин усно або в письмовій (електронній) формі, якщо інше прямо не встановлено законом.

Частина перша статті 207 ЦК України передбачає: «Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони». Згідно з частиною другою цієї статті правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За статтями 626, 627 і 629 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; сторони є вільними в укладенні договору й визначенні його умов із урахуванням вимог закону, розумності та справедливості; укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

За частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Частина шоста цієї статті допускає акцепт шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку статті 12 цього Закону, заповнення електронної форми або вчинення дій, які чітко роз`яснені як прийняття пропозиції.

Частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлює: «Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначає електронний підпис одноразовим ідентифікатором як дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла оферту, та надсилаються іншій стороні. Стаття 12 цього Закону прямо передбачає можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25, ЄДРСР № 133947146) сформульовано алгоритм перевірки укладення електронного мікрокредитного договору. Верховний Суд зазначив, що для документів, підписаних іншим електронним підписом, ніж КЕП або УЕП, суд має з`ясувати спосіб надсилання, формат зберігання та можливість односторонньої зміни документа; паперова копія може бути прийнята, якщо не виникає обґрунтованих сумнівів у її відповідності оригіналу.

У цій справі анкетні дані, номер телефону, одноразовий ідентифікатор, час підписання, сума, строк і ціна кредиту відтворені у кількох взаємоузгоджених документах. Відповідач не заявив про підроблення або зміну файлів і не просив витребувати оригінали електронних доказів. Договір факторингу та акт передання реєстру додатково містять перевірювані дані електронного підписання. Тому Суд не має об`єктивних підстав сумніватися у відповідності поданих копій електронним оригіналам та приходить до висновку, що письмової форми правочину додержано.

Частина перша статті 1054 ЦК України передбачає: «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до кредитних відносин застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено правилами про кредитний договір і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 525 і 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. За статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статей 610 і 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом.

Судом встановлено, що відповідач не повернув 10 000,00 грн ані 26 січня 2022 року, ані протягом подальшої погодженої пролонгації. Доказів повного або часткового платежу, зарахування зустрічних однорідних вимог, прощення боргу чи припинення зобов`язання з іншої підстави матеріали справи не містять. Отже, вимога про стягнення основної суми кредиту є обґрунтованою.

Частина перша статті 1048 ЦК України визначає: «Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором». Отже, проценти за правомірне користування коштами мають регулятивну природу і можуть нараховуватися лише в межах строку кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, ЄДРСР № 74838904) зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України; після цього права кредитора забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22, ЄДРСР № 110208958) уточнила природу процентів: регулятивні проценти за статтею 1048 ЦК України є платою за правомірне користування кредитом у погоджений строк, тоді як проценти за частиною другою статті 625 ЦК України є мірою відповідальності за прострочення. Якщо формулювання договору допускають різне тлумачення, умови мають тлумачитися проти того, хто їх сформулював (contra proferentem).

Зазначені висновки є обов`язковими для врахування судами відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України. Водночас вони не виключають права сторін заздалегідь погодити механізм зміни або продовження строку кредитування, якщо такий механізм є зрозумілим, визначеним у часі та не суперечить імперативним нормам закону.

У спірних правовідносинах первісний строк кредитування тривав до 26 січня 2022 року. За цей період нараховано 1 140,00 грн: 10 000,00 грн ? 0,38 % ? 30 днів. Після 26 січня 2022 року розкриті споживачу умови передбачали продовження строку на один день кожного разу, коли він продовжував користуватися неповернутими кредитними коштами, загалом не більше 60 днів, зі ставкою 5 відсотків за день. Фактично після сторнування одного денного нарахування враховано 28 днів, тобто 14 000,00 грн.

Суд приходить до висновку, що заявлені 14 000,00 грн нараховані не після остаточного спливу максимально погодженого строку, а в межах передбаченої документами стандартної пролонгації, яка була значно коротшою за граничні 60 днів. Позивач не заявляє процентів за період після 24 лютого 2022 року і не збільшував борг після відступлення вимоги. Тому наведені правові позиції Великої Палати не є підставою для відмови у стягненні 14 000,00 грн, оскільки у цій справі відсутнє безстрокове нарахування регулятивних процентів після остаточного завершення кредитування.

Суд також перевірив співвідношення суми процентів із сумою кредиту. Проценти 15 140,00 грн не є неустойкою, штрафом або пенею; у реєстрі та розрахунках заборгованість за неустойкою визначена як 0,00 грн. Розмір нарахувань прямо випливає з погоджених фіксованих ставок, а математична методика є прозорою. За відсутності зустрічного розрахунку Суд приходить до висновку про доведеність процентної складової боргу в повному обсязі.

Паспорт споживчого кредиту, анкета-заява та графік платежів однаково визначають одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 3 відсотків від суми кредиту - 300,00 грн. Комісію включено до загальних витрат за кредитом та до загальної вартості кредиту; її розмір був відомий споживачу до акцепту і не змінювався.

Стаття 12 Закону України «Про споживче кредитування» вимагає зазначення у договорі, зокрема, типу кредиту, загального розміру кредиту, порядку та умов його надання, строку, процентної ставки, реальної річної процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту та порядку повернення. Надані документи свідчать, що комісію не приховано від споживача, вона визначена конкретною сумою та відсотком і нарахована одноразово в день видачі кредиту.

Матеріали справи не містять доказів того, що комісія нарахована повторно, за дію, яку закон зобов`язує кредитодавця вчиняти безоплатно, або поза погодженою загальною вартістю кредиту. Тому Суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення 300,00 грн.

За пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина перша статті 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною другою цієї статті неповідомлення боржника про заміну кредитора покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків, а виконання боржником первісному кредиторові в такому разі є належним. Отже, відсутність окремого доказу повідомлення не робить відступлення недійсним; вона мала б значення, якби відповідач довів виконання на користь первісного кредитора, чого у справі не встановлено.

За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Стаття 1078 ЦК України допускає предметом договору факторингу як наявну вимогу, строк платежу за якою настав, так і майбутню вимогу.

Договір факторингу, електронний акт передання реєстру, оформлений реєстр для друку, його сторінка 209 та засвідчений витяг утворюють послідовний ланцюг доказів переходу саме вимоги до ОСОБА_1 . Ідентифікатори боржника, номер договору, дата та структура боргу в усіх документах збігаються. Доказів повернення цієї вимоги первісному кредитору, повторного відступлення іншій особі або припинення договору факторингу немає. Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що ТОВ «Факторинг Партнерс» є належним кредитором і має право вимагати виконання зобов`язання.

Доводи позивача про укладення електронного договору підтверджуються анкетою-заявою, довідкою про ідентифікацію, графіком та паспортом кредиту. Доводи про надання коштів і невиконання зобов`язання підтверджуються відомістю щоденних операцій, підсумковим розрахунком та відсутністю даних про платежі. Доводи про перехід права вимоги підтверджуються договором факторингу, актом, реєстром і витягом. Отже, кожний із ключових аргументів позивача має доказове підтвердження.

Відповідач не подав відзиву, тому конкретних аргументів щодо неукладення договору, неотримання коштів, неправильності розрахунку, недійсності відступлення або погашення боргу на розгляд суду не надав. Суд не може приписувати стороні заперечення, яких вона не заявляла. Разом із тим Суд самостійно перевірив усі зазначені питання як елементи предмета доказування та не встановив підстав для відмови в позові.

Неподання відзиву не позбавляє відповідача процесуальних прав, але зумовлює розгляд справи за наявними матеріалами відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України. При цьому самі лише можливі припущення про неотримання повідомлення щодо факторингу, односторонність розрахунку або надмірність процентної ставки не спростовують взаємоузгоджених письмових доказів і не доводять припинення зобов`язання.

Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 27 грудня 2021 року у письмовій електронній формі виникло кредитне зобов`язання № 4705987; відповідач отримав 10 000,00 грн, але кредит, проценти та комісію не сплатив; розмір непогашеної заборгованості становить 25 440,00 грн; право вимоги в цьому обсязі 26 липня 2024 року перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс».

Враховуючи викладене, положення статей 11, 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про споживче кредитування», Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 25 440,00 грн є законними, доведеними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений за подання позову судовий збір.

За пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частини перша - четверта статті 137 ЦПК України передбачають, що витрати на правничу допомогу несуть сторони; для цілей їх розподілу розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а розмір оплати має бути співмірним зі складністю справи, часом, обсягом роботи, ціною позову та значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач послався на договір з адвокатом, заявку, акт наданих послуг, детальний опис робіт, рахунок, платіжний документ.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19, ЄДРСР № 87951334) зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності (дійсності та необхідності) і розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22, ЄДРСР № 107706741) звернула увагу, що суд повинен оцінювати реальний обсяг наданої правничої допомоги, а надмірний формалізм щодо опису робіт є неприпустимим, особливо коли гонорар встановлений у фіксованому розмірі. Водночас домовленість між адвокатом і клієнтом не зобов`язує іншу сторону компенсувати будь-яку заявлену суму без перевірки критеріїв її розподілу.

Ця справа не є складною за фактичним або правовим змістом: вона стосується одного типового електронного кредитного договору, розглянута без виклику сторін, судові засідання та участь адвоката в них не проводилися, відзив і додаткові процесуальні документи відповідача відсутні, експертиза, допит свідків або витребування значного масиву доказів не здійснювалися. Основна робота представника полягала в опрацюванні стандартного пакета документів, формуванні розрахунку та позовної заяви.

З огляду на ціну позову 25 440,00 грн, типовість спору, розгляд у письмовому провадженні, обсяг фактично необхідної роботи, принципи розумності, справедливості та пропорційності Суд приходить до висновку, що належною компенсацією витрат позивача на професійну правничу допомогу є 5 000,00 грн. Цей висновок не змінює зобов`язань між позивачем і його адвокатом за договором, а лише визначає суму, яка може бути покладена на відповідача. У решті вимоги про розподіл витрат на правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 11, 15, 16, 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 629, 638, 1048-1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 9, 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 100, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, офіс 521, заборгованість за договором про споживчий кредит № 4705987 від 27 грудня 2021 року в розмірі 25 440 (двадцять п`ять тисяч чотириста сорок) гривень 00 копійок, з яких: 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту; 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами; 300 (триста) гривень 00 копійок - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Всього стягнути - 33102,60 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Роман БАКЛАНОВ