Рішення № 138588168, 28.07.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3579/26

Провадження № 2/727/1659/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.

при секретарі Лепчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Чернівецька міська рада про поділ майна та виділ частки в натурі,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Чернівецька міська рада про поділ майна та виділ частки в натурі.

Вказує, що згідно договору купівлі-продажу від 29 березня 1991 року ОСОБА_1 на праві власності належить 53/100 ідеальних часток житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку літ «А» житловою площею 38,8 кв.м., літньої кухні літ «Б», сарая літ. «В», «Г», уборної літ. «Д», огорожі літ. «І».

Вищевказаний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 7310136300:12:002:0149 загальною площею 0,0463 га, цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», яка належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 згідно державного акту серії ЯЛ № 447510.

Оскільки відповідач виділила свою частку в окремий об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру загальною площею 44,55 кв.м. в тому числі житловою площею 19,6 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.02.2026 року №463571497, інші співвласники в житловому будинку по АДРЕСА_1 відсутні.

До 2012 року позивачем було вчинено реконструкцію частини будинку та господарських споруд. Та після реконструкції будинковолодіння складається з: житлового будинку літ. «А» загальною площею 55,6 кв.м. в тому числі житловою 33,5 кв.м., гаражу літ. «Ж», вбиральні літ. «К», огорожі № 4,6-8, вигрібної ями № 9, криниці № 10, що підтверджується технічним паспортом виготовленим КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради від 28 січня 2025 року.

Вказана реконструкція була введена позивачем в експлуатацію на підставі реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта за амністією від 06 травня 2022 року згідно витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради було відмовлено ОСОБА_1 у прийняті заяви про реєстрацію права власності на реконструкцію з підстав наявності у позивача права власності лише на 53/100 ідеальних часток житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, та запропоновано звернутися з заявою разом із іншим співвласником частки у житловому будинку.

Таким чином, оскільки інший співвласник житлового будинку, відповідач по справі, вже виділив свою частку в окремий об`єкт нерухомого майна, фактично припинив своє право спільної часткової власності, позивач позбавлений можливості вирішити даний спір в позасудовому порядку.

Згідно висновку комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради №86 від 19.01.2026 щодо технічної можливості поділу та виділу частки нерухомого майна в натурі зазначено про можливість такого поділу вищевказаного об`єкту нерухомого майна.

53/100 ідеальних часток житлового будинку літ. «А», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 55,60 кв.м., які належать на праві власності Позивачу ОСОБА_1 , складаються з: тамбуру площею 4,30 кв.м. кухні 12,4 кв.м., кімнати 14,30 кв.м. санвузлу 5,40 кв.м., кімнати 19,20 кв.м., яке є ізольованим, не містить місць загального користування з іншими співвласниками, що підтверджується копією технічного паспорту від 28 січня 2025 року та висновку КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради №86 від 19.01.2026.

На підставі вищевикладеного просить суд в порядку поділу майна виділити ОСОБА_1 в натурі з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 55,6 кв.м. в тому числі житловою 33,5 кв.м., що складаються з: тамбуру площею 4,30 кв.м. кухні 12,4 кв.м., кімнати 14,30 кв.м. санвузла 5,40 кв.м., кімнати 19,20 кв.м.; гаражу літ. «Ж», вбиральні літ. «К», огорожі № 4,6-8, вигрібної ями № 9, криниці № 10. Припинити ОСОБА_1 право спільної часткової власності на об?єкт нерухомого майна в житловому будинку літ. «А» з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02.04.2026 відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 19.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Від представника позивача та представника третьої особи надійшли заяви про розгляд справи в їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 29 березня 1991 року ОСОБА_1 на праві власності належить 53/100 ідеальних часток житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку літ «А» житловою площею 38,8 кв.м., літньої кухні літ «Б», сарая літ. «В», «Г», уборної літ. «Д», огорожі літ. «І».

Вищевказаний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 7310136300:12:002:0149 загальною площею 0,0463 га, цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», яка належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 згідно державного акту серії ЯЛ № 447510.

Відповідач виділила свою частку в окремий об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру загальною площею 44,55 кв.м. в тому числі житловою площею 19,6 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.02.2026 №463571497, інші співвласники в житловому будинку по АДРЕСА_1 відсутні.

До 2012 року позивачем було вчинено реконструкцію частини будинку та господарських споруд. Та після реконструкції будинковолодіння складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 55,6 кв.м. в тому числі житловою 33,5 кв.м., гаражу літ. «Ж», вбиральні літ. «К», огорожі № 4,6-8, вигрібної ями № 9, криниці № 10, що підтверджується технічним паспортом виготовленим КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради від 28 січня 2025 року.

Вказана реконструкція була введена позивачем в експлуатацію на підставі реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта за амністією від 06 травня 2022 року згідно витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Згідно висновку комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради №86 від 19.01.2026 щодо технічної можливості поділу та виділу частки нерухомого майна в натурі зазначено про можливість такого поділу вищевказаного об`єкту нерухомого майна.

Положеннями частини першої статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

При цьому володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до частини четвертої статті 355 та частини першої статті 356 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Порядок поділу спільного майна встановлено у статтях 367 та 372 ЦК України.

Так, статтею 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За статтею 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 (провадження № 14-36цс25) сформулювала такі висновки.

У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача/співвідповідача до участі у справі.

Водночас установлення належності відповідачів є обов`язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов`язання (боржник). Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у пунктах 46, 47, 76 постанови від 18 грудня 2024 року у справі №907/825/22.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №686/20282/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 27) та від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (підпункт 33.2).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05 липня 2023 року у справі №910/15792/20).

Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18 грудня 2024 року у справі №907/825/22.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач виділила свою частку в окремий об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру загальною площею 44,55 кв.м. в тому числі житловою площею 19,6 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.02.2026 №463571497, а, отже, не є співвласником і відповідно не є учасником спірних правовідносин та не має будь-якої зацікавленості у вирішенні цього спору.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (провадження №14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (провадження №14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі №554/10058/17 (провадження №14-20цс19).

За таких обставин, ураховуючи, що відповідач ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у цій справі, а позивач своїм правом, передбаченим ст.51 ЦПК України, не скористався та клопотання про залучення співвідповідача або заміну неналежного відповідача суду не заявляв, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Чернівецька міська рада про поділ майна та виділ частки в натурі, необхідно відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст.12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Чернівецька міська рада про поділ майна та виділ частки в натурівідмовити.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя П.С. Гавалешко