Рішення № 138588142, 29.07.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1730/26 Провадження № 2/724/939/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2026 р. м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

за участю секретаря судового засідання: Шуть Х.В.

представника позивача

(в режимі відео конференції): Рокіщук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Хотині Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права на земельну частку (пай)

І. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права на земельну частку (пай).

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала в колгоспі «Дружба», який діяв в селі Чепоноси, Хотинського району, Чернівецької області. В члени колгоспу позивачка вступила 1991 року, (копії трудової книжки додаються). Незважаючи на те, що ОСОБА_1 працювала та відповідно була членом колгоспу «Дружба» її не включили до списку членів КСП, які мали право на земельну частку (пай) та не видали відповідний сертифікат.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит архівного відділу №2 Дністровської РДА від 28.04.2026 року відомостей щодо виключення ОСОБА_1 . з членів колгоспу не виявлено.

Відповідно до наданої інформації на адвокатський запит Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (м. Чернівці) №29-24-0.2-1593/2 26 від 01.05.2026 року, у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (Хотинський район) до 01.01.2013 року, відсутні записи про реєстрацію права власності, оренди, суборенди, права постійного користування на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай), на ім`я ОСОБА_1 .

На заяву позивачки до Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області щодо надання їй земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель нерозподілених часток (паїв), Рукшинська сільська рада листом за вих. №408 від 25.07.2025 року повідомила ОСОБА_1 , що у зв`язку із відсутністю механізму надання земельних ділянок з пайового фонду, сільська рада не має повноважень щодо виділення їй земельної ділянки, оскільки вона не отримувала сертифікат на земельну частку (пай), а тому позивачці було рекомендовано звернутися до суду для отримання рішення щодо визнання права на земельну частку (пай).

Стверджує, що оскільки ОСОБА_1 працювала та відповідно була членом КСП, то вона має право на земельний пай, однак її помилково не включили до списку членів КСП та не видали сертифікат на право на земельну частку (пай) при розпаюванні землі.

Представник позивача Рокіщук М.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити. При цьому пояснила, що позивачці достеменно не відомо в якому році відбулося розпаювання землі, оскільки відсутній державний акт про право колективної власності з переліком осіб, які включені до списку. Разом з цим зазначила, що позивачка до списку не включена, у зв`язку з чим сертифікат не отримувала, а тому має право на земельну частку (пай). Про факт не включення позивачки до списку остання дізналася вже під час підготовки матеріалів до суду. Раніше їй не було відомо про дану обставину, оскільки її ніхто не запрошував на збори, де вирішувалося питання розпаювання.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.06.2026 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.07.2026р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.07.2026р.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працювала в колгоспі «Дружба» в період з 07.05.1991 року по 20.01.1996 рік, звільнилася з роботи за власним бажанням, про що свідчить запис в трудовій книжці виданій на ім`я ОСОБА_1 №395.

Крім того в трудовій книжці міститься запис «рік вступу в члени колгоспу 01.05.1991р.».

Відповідно до відповіді Архівного відділу №2 Дністровської районної військової адміністрації від 28.04.2026р.№01-34/91 документи колективного господарства /колгоспу/ «Дружба» с. Чепоноси Хотинського району Чернівецької області на зберігання до архіву не надходили, у зв`язку з чим надати архівну довідку щодо включення в члени колгоспу ОСОБА_1 не можливо.

Згідно з відповіддю Архівного відділу №2 Дністровської районної військової адміністрації від 28.04.2026р.№01-34/92 документи колективного господарства /колгоспу/ «Дружба» с. Чепоноси Хотинського району Чернівецької області на зберігання до архіву не надходили, у зв`язку з чим надати архівну довідку щодо виключення з членів колгоспу ОСОБА_1 не можливо.

Відповідно до відповіді Архівного відділу №2 Дністровської районної військової адміністрації від 28.04.2026р.№01-34/93 документи колективного господарства /колгоспу/ «Дружба» с. Чепоноси Хотинського району Чернівецької області на зберігання до архіву не надходили, у зв`язку з чим надати архівну довідку щодо реорганізації колгоспу «Дружба» не можливо.

Листом від 01.05.2026р. Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 9м. Чернівці) повідомило, що у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (Хотинський район) до 01.01.2013р. відсутні записи про реєстрацію права власності, оренди, суборенди, права постійного користування на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай) на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до листа Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 25.07.2025р. №408 щодо надання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відсутність сертифікату на право на земельну частку (пай0 у переліку додатків до заяви, унеможливлює надати земельну ділянку та рекомендовано звернутися до суду для отримання рішення щодо визнання права на земельну частку (пай).

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Статтею 3 вище вказаного Закону передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Згідно частини дев`ятої статті 5 ЗК України (в редакції 1990 року) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Пунктом а) частини першої статті 121 ЗК України установлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах - для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Згідно пункту 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року, право на земельну частку(пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства,сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Пунктом 5 вище зазначеного Указу передбачено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:

- перебування в членах КСП на час паювання,

- включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю,

- одержання КСП цього акта.

Тобто, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Згідно статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року №899-ІУ, право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнята в члени колгоспу 01.05.1991р. та відповідно вона мала право на земельну частку (пай).

Статтею 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі №573/813/19-ц (провадження №61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі №627/66/17 (провадження №61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі №384/642/17 (провадження №61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі №530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі №149/2978/18 (провадження №61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі №637/672/19-ц (провадження №61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі №609/1117/18 (провадження №61-5685св19), від 16 червня 2021 року у справі №137/1642/19 (провадження №61-13243св20).

Разом з цим в матеріалах справи відсутній акт колгоспу «Дружба» на право колективної власності на землю, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити чи була включена до списків до державного акту на право колективної власності на землю колгоспу «Дружба» ОСОБА_1 , як член сільськогосподарського підприємства.

Отже, насамперед, право на земельну частку (пай) виникає з моменту видачі акта на право колективної власності на землю у членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, зазначених у списку, що додається до державного акта.

Позивачка стверджує, що не була включена до списку членів КСП, які мали право на земельну частку (пай) та не отримувала відповідний сертифікат.

Як вказано вище, невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку, а тому суд вважає, що не включення до списку позивачки є неправомірним.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до пункту 6 Прикінцеві і перехідні положення ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки (стаття 79 ЦК УРСР 1963 року).

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (стаття 76 ЦК УРСР 1963 року).

Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (стаття 75 ЦК УРСР 1963 року).

Позовна давність не поширюється: на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР; у випадках, встановлених законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги (стаття 83 ЦК УРСР 1963 року).

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки право на позов у ОСОБА_1 після видачі КСП «Дружба» державного акта на землю, точну дату встановити неможливо, оскільки вказаний акт в матеріалах справи відсутній, однак враховуючи положення Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", тому пропустила встановлений законодавством строк, оскільки про порушення своїх прав дізналася, або повинна була дізнатися, коли почалося розпаювання колишніх колгоспників.

Крім того, під час розпаювання земель колективної власності сільськогосподарських підприємств, що здійснювалося в масштабах держави на виконання Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», проводилися заходи, спрямовані на роз`яснення порядку і мети розпаювання, зокрема, надавалася інформація у засобах масової інформації, у колективних сільськогосподарських підприємствах проводилися загальні збори їх членів щодо питань розпаювання землі, обговорення і затвердження списків членів КСП.

Оскільки трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, сплинув до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншими сторонами спору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.06.2026р. у справі №530/656/24.

Доказів поважності підстав незвернення з позовом за захистом свого порушеного права протягом 30 років позивачкою не наведено.

Твердження представника позивачки про те, що остання лише під час підготовки справи до суду дізналася про ту обставину, що позивачка не включена до списку, суд відхиляє, оскільки остання як члени КСП, повинна була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП «Дружба» акта на право колективної власності на землю.

Суд не приймає до уваги визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання суперечить вимогам вищенаведених норм законодавства.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову у цій частині і пропущення позовної давності ОСОБА_1 , що є самостійною підставою для відмови в позові.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 19, 76-81, 263-265, 293, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У позові ОСОБА_1 до Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Рукшинська сільська рада Дністровського району Чернівецької області (адреса місця знаходження: вул. Головна, 35а, с. Рукшин Дністровський район Чернівецька область, код ЄДРПОУ 04416938).

Повне рішення складено 29.07.2026р.

Суддя: Лілія ГУРАЛЬ