Рішення № 138588040, 28.07.2026, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 725/4029/26

Провадження №2/713/901/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

28.07.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип`юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії,

УСТАНОВИВ:

Представник МКП «Чернівцітеплокомуненерго» Ринжук Г.М. звернулася у суд з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії.

У позові вказувала, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надає послуги з постачання теплової енергії по АДРЕСА_1 , опалювальною площею 46,90 кв.м. Відповідачці відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для проведення розрахунків.

Позивачем умови договору були виконані в повному обсязі, послуги централізованого опалення надавались протягом опалювального періоду із жовтня по квітень відповідно по роках.

Вартість послуг з постачання теплової енергії визначається за показниками комерційного вузла обліку або розрахунковим методом відповідно до постанови КМУ №830 «Про за-твердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 та за встановленими тарифами на послугу з постачання теплової енергії відповідно до рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради №450/13 від 23.06.2021, №813/24 від 20.10.2021, №605/30 від 12.10.2022, №637/22 від 26.09.2023 та №661/19 від 24.09.2024.

Розмір тарифу та його зміни доводились до споживача регулярно і своєчасно.

Відповідачка не виконувала умов договору, внаслідок чого за період з 01.02.2025 до 31.03.2026 утворилась заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії у сумі 5 837,39 грн.

За період з 01.02.2025 до 31.03.2026 МКП «Чернівцітеплокомуненерго» до суду з позовною заявою не зверталось.

На попередження позивача про добровільну сплату заборгованості за отриману теплову енергію відповідачка не відреагувала, тим самим відмовилась в добровільному порядку вирішити питання по погашенню заборгованості.

Просила стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії в сумі 5 837,39 грн, втрати від інфляційних процесів в сумі 122,89 грн, три відсотки річних у розмірі 62,48 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 622,40 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, про що є відомості в матеріалах справи. До початку судового засідання надала через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю, щодо винесення заочного рішення не заперечують.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи по суті про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов у встановлений судом строк не надала.

Ухвалою судді Чернівецького районного суду міста Чернівців від 29.04.2026 цивільну справу №725/4029/26 передано за підсудністю до Вижницького районного суду.

29.05.2026 справа надійшла до Вижницького районного суду Чернівецької області і після автоматизованого розподілу передана судді Пилип`юку І.В.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 08.06.2026 справу прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін за наявними матеріалами.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов МКП «Чернівцітеплокомуненерго» підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

На підтвердження позовних вимог представником позивача надано такі докази:

копію витягу з абонентської книжки, згідно якого МКП «Чернівцітеплокомуненерго» на ім`я ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , встановлено абонплату за постачання теплової енергії протягом року в розмірі 34,39 грн, в опалювальний період 1 204,62 грн;

копію витягу з Державного реєстру речових прав №329628033 від 19.04.2023, згідно якого ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 50,30 кв.м, житлова площа 25,20 кв.м;

копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №472161009 від 09.04.2026, згідно якого ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 50,30 кв.м, житлова площа 25,20 кв.м;

копію інформаційної довідки Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради №666464 від 21.01.2025, згідно якої ОСОБА_1 за відомостями реєстру територіальної громади станом на 21.01.2025 не значить зареєстрованою по АДРЕСА_1 ;

копію договору купівлі-продажу квартири бланк НСК 238099, посвідченого 19.04.2023 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балковим М.М., зареєстрованого за №1269, згідно якого - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 50,30 кв.м, житлова площа 25,20 кв.м;

копію заяви-приєднання до індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, підписаної 21.01.2025 ОСОБА_1 , згідно якої відповідачка приєдналася до договору про надання послуг з постачання теплової енергії з МКП «Чернівцітеплокомуненерго» до квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

копію заяви ОСОБА_1 від 21.01.2025, згідно якої просила директора МКП «Чернівцітеплокомуненерго» переоформити особовий рахунок № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 за опалення на ОСОБА_1 згідно копії договору купівлі-продажу від 19.04.2023;

копію паспорту громадянина України № НОМЕР_4 від 04.01.2021, згідно якого ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

копію типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021;

копію типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (зі змінами) від 10.03.2025;

копію повідомлення МКП «Чернівцітеплокомуненерго» №974/17-10 від 13.03.2026, яким ОСОБА_1 повідомлено, що у зв`язку з порушенням строків оплати, станом на 01.03.2026 утворилася заборгованість за послугу з постачання теплової енергії в сумі 5 340,36 грн та з оплати за абонентське обслуговування в сумі 1 278,13 грн;

розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , що проживає по АДРЕСА_1 за надані послуги з постачання теплової енергії, згідно якого за період з 01.02.2025 до 31.03.2026 нараховано заборгованість у розмірі 5 837,39 грн;

розрахунок інфляційних та 3% річних згідно ст.625 ЦК України по заборгованості ОСОБА_1 , що проживає по АДРЕСА_2 за період з 01.02.2025 до 31.03.2026, згідно якого - 122,89 грн - втрати від інфляційних процесів; 62,48 грн 3% річних.

На спростування позовних вимог відповідачка заперечень не надала.

При вирішенні позовних вимог про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії суд застосовує такі норми права.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

У статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, Закон встановлює презумпцію власника майна нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов`язані із зберіганням майна, його ремонтом, забезпечення збереження його властивостей, тощо.

Положеннями ст.ст.156, 162 ЖК України закріплено, що власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Згідно зі ст.179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У частині 1 статті 2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

У статті 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать:

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

А у ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5).

Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У статті 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» закріплено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично відпущену теплову енергію.

Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Дана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи цивільний спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, а тому потребують захисту.

Судочинство у цивільних судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18 та від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова ВС від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України закріплено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

А згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У статті 89 ЦПК України закріплено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наданих представником позивача та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів Судом установлено, що:

відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої по АДРЕСА_1 ;

21.01.2025 між МКП «Чернівцітеплокомуненерго» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з постачання теплової енергії до квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

за період з 01.02.2025 до 31.03.2026 відповідачка не сплачувала за надані послуги з постачання теплової енергії до квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 5 837,39 грн;

за період з 01.02.2025 до 31.03.2026 нараховано: 122,89 грн - втрати від інфляційних процесів; 62,48 грн 3% річних.

Відповідачкою не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували, що у неї відсутня заборгованість за надані МКП «Чернівцітеплокомуненерго» послуги з постачання теплової енергії у визначеному позивачем розмірі, іншого розрахунку заборгованості не надано.

За встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги МКП «Чернівцітеплокомуненерго» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позов задоволено повністю, то з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ними судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн відповідно до вимог ст.141 ЦПК України (платіжна інструкція №901 від 21.01.2026 на суму 266,54 грн та платіжна інструкція №2012 від 20.04.2026 на суму 2 396,16 грн).

На підставі викладеного, ст.ст.11, 15, 16, 322, 509, 526, 610-612, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст.156, 162, 179 ЖК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про теплопостачання», керуючись ст.ст.4, 5, 11-13, 76-82, 133, 134, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279-284, 354 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Позов Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго», заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за період з 01.02.2025 до 31.03.2026 у розмірі 5 837,39 грн (п`ять тисяч вісімсот тридцять сім гривень 39 коп) на р/р НОМЕР_5 в АТ «Укрексімбанк» м. Чернівці, МФО 322313, код 34519280.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» інфляційні втрати - 122,89 грн (сто двадцять дві гривні 89 коп), 3% річних - 62,48 грн (шістдесят дві гривні 48 коп) та судові витрати по сплаті судового збору - 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп) на р/р НОМЕР_6 в АТ «УкрСиббанк» м. Чернівці, МФО 351005, код 34519280.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго», юридична адреса: м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-А, код ЄДРПОУ: 34519280.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Іван ПИЛИП`ЮК