Ухвала суду № 138587995, 29.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/11333/25

Провадження № 1-кс/646/1749/2026

У Х В А Л А

іменем України

29 липня 2026 року

Основ`янський районний суд міста Харкова в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду клопотання прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015220070000002 від 17.01.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365, ч.2 ст.127 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення по справі №646/11333/25, провадження 1-кп/646/666/2026,

встановив:

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 в провадження судді Основ`янського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 надійшла заява про самовідвід судді ОСОБА_3 від розгляду клопотання прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015220070000002 від 17.01.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365, ч.2 ст.127 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення по справі №646/11333/25, провадження №1-кп/646/666/2026.

Заява про самовідвід обґрунтована тим, що при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015220070000002 від 17.01.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365, ч.2 ст.127 КК України, за фактом ухвалення рішення ЄСПЛ проти України за заявою ОСОБА_5 , встановлено, що суддя ОСОБА_3 приймала участь, як секретар судового засідання при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.2 ст.263, ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, ОСОБА_7 за ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_8 за ч.1 ст.309 КК України. Зазначила, що згідно ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.Навіть якщо формально йдеться про інший судовий розгляд чи іншу пов`язану ситуацію, згідно з пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України, суддя підлягає відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.Крім того, участь у розгляді справи судді, щодо якого існують обставини, що виключали його участь, робить склад суду незаконним.

Вважає, що ухвалення судового рішення незаконним складом суду є істотним порушенням кримінального процесуального закону і безумовною підставою для скасування такого судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку (пункт 2 частини другої статті 412 КПК України).З урахуванням наведеного, а також на підставі положень ст. ст. 75, 80 КПК України, з метою усунення у сторін та інших осіб будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді клопотання прокурора, заявила самовідвід.

Особа, що заявила самовідвід суддя ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд без її участі.

Прокурор у судове засідання не з`явилася, подала через канцеллярію суду заяву в якій просила розгляд заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 розглядати без її участі. Під час розгляду заяви просила врахувати таку позицію сторони обвинувачення. Викладені суддею ОСОБА_3 обставини самі по собі не є безумовною підставою для задоволення заяви про самовідвід, однак відповідно до пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України можуть бути підставою для відводу лише за умови, якщо вони об`єктивно викликають сумнів у неупередженості судді. Пунктом 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо існують інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості. Наведена суддею ОСОБА_3 підстава самовідводу має загальний характер. Встановлено, що під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309

КК України ОСОБА_3 не здійснювала правосуддя та не приймала жодних процесуальних рішень. Вона лише виконувала функції секретаря судового засідання в одному із судових засідань, під час якого судом вирішувалося питання про привід свідків.

Отже, ОСОБА_3 формально не брала участі у вирішенні кримінальної справи по суті, не входила до складу суду під час ухвалення вироку у справі за обвинуваченням ОСОБА_5 . Сам по собі факт виконання обов`язків секретаря судового засідання не свідчить про упередженість судді під час розгляду іншого кримінального провадження, тим більше після спливу понад двадцяти років.

Крім того, секретар судового засідання не здійснює функцію правосуддя та не приймає процесуальних рішень. Питання про привід свідків, яке розглядалося у тому судовому засіданні, жодним чином не пов`язане з оцінкою обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України. Водночас предметом судового розгляду у цьому кримінальному провадженні є виключно клопотання прокурора про закриття кримінального провадження на підставі пункту 3-1 частини 1 статті 284 КПК України, а не встановлення винуватості осіб, щодо яких здійснювалося досудове розслідування.

За таких обставин відсутні достатні підстави для виникнення обґрунтованих сумнівів у безсторонності судді ОСОБА_3 . У зв`язку з викладеним просила відмовити у задоволенні заяви судді ОСОБА_3 про самовідвід.

У відповідності до ч. 4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши заяву про самовідвід, оглянувши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що до Основ`янського районного суду міста Харкова надійшло клопотання прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015220070000002 від 17.01.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365, ч.2 ст.127 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

28.07.2026 суддя ОСОБА_3 заявила самовідвід від розгляду віщезазначеного клопотання.

Так, згідно з вимогами ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-76 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Слід констатувати, що об`єктивність розгляду справи, а, отже, вирішення її на основі суворого додержання законності забезпечується її розглядом суддею, щодо якого відсутні сумніви, в тому числі у стороннього спостерігача, в його неупередженості та безсторонності.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді останній заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У відповідності до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01 січня 2001 року незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

У п.п. 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02) зазначається, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.

Тобто розгляд справи суддею, щодо якого існують об`єктивні підстави для виникнення сумнівів у його неупередженості, є порушенням ним передбачених діючим законодавством обов`язків судді та правил суддівської етики.

У п. 105 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності.

У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини зазначив, що безсторонність суду, зазвичай, означає відсутність упередженості й включає в себе суб`єктивний та об`єктивний критерії. Визначаючи суб`єктивну складову вказаного поняття, ЄСПЛ у справі «Хаушильд проти Королівства Данії» вказав, що в процесі об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі, при цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки. Таким чином, критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його об`єктивності.

Об`єктивну складову категорії «безсторонній суд» Європейський суд з прав людини визначив у справі «Фей проти Австрії», зазначивши, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів у тому, що її забезпечено й гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, що можуть бути встановлені та змусити сумніватися в неупередженості судді.

Статтями 75 та 76 КПК України встановлено вичерпний перелік обставин, які виключають можливість участі судді у кримінальному провадженні, зокрема: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Так, викладені суддею ОСОБА_3 обставини самі по собі не є безумовною підставою для задоволення заяви про самовідвід, оскільки статтями 75 та 76 КПК України встановлено вичерпний перелік обставин, які виключають можливість участі судді у кримінальному провадженні. Під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України ОСОБА_3 не здійснювала правосуддя та не приймала жодних процесуальних рішень, виконувала функції секретаря судового засідання в одному із судових засідань, під час якого судом вирішувалося питання про привід свідків, яке жодним чином не пов`язане з оцінкою обставин та доказів по кримінальному провадженню.

Отже, ОСОБА_3 формально не брала участі у вирішенні кримінальної справи по суті, не входила до складу суду під час ухвалення вироку у справі за обвинуваченням ОСОБА_5 , а відтак суд не вбачає обставин, які викликають сумнівівв об`єктивності та у неупередженості судді під час розгляду іншого кримінального провадження.

На підставі викладеного судом не встановлено, наявність підстав для самовідводу судді ОСОБА_3 при розгляді даного кримінального провадження, тому суд залишає заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід без задоволення.

Керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 372 КПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Основ`янського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду клопотання прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015220070000002 від 17.01.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365, ч.2 ст.127 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення по справі №646/11333/25, провадження 1-кп/646/666/2026 - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1