Ухвала суду № 138587218, 29.07.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/2220/26

Провадження № 2/332/2709/26

Ухвала

Іменем України

29 липня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,

за участю:

представника позивача: адвоката Богач А.О.,

представника відповідача 1: Невгад Я.В.,

представника відповідача 2: Штирхунової А.Д.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду м. Запоріжжя, в режимі відеоконференції, клопотання представника Національної поліції України про закриття провадження в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богач Алла Олександрівна, до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, про зняття арешту з майна,

Встановив:

У провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя з 08.04.2026 перебуває цивільна справа за вищевказаним позовом.

Ухвалою суду від 14.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та сторонам надано строк для подання заяв по суті справи.

29.04.2026 від представника Національної поліції України надійшло клопотання про закриття провадження по справі з тих підстав, що даний спір необхідно розглядати в порядку кримінального судочинства з огляду на приписи п. 10 Перехідних положень КПК України 2012 року, Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 6 від 03.06.2016, частини 3-4 ст. 174 КПК України 2012 року та практику Верховного Суду.

В судовому засіданні представник Національної поліції України підтримала раніше подане клопотання та просила його задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області підтримала вказане клопотання, вважала за доцільне його задовольнити.

Представник позивача заперечувала щодо задоволення вказаного клопотання. Позиція обґрунтована тим, що арешт на майно позивача був накладений в рамках кримінального провадження № 42012040490000011 від 27.11.2012, дане провадження, зокрема, в частині ОСОБА_1 було закрите, останній не був учасником кримінального провадження на стадії розгляду справи в суді, адже обвинувальний акт відносно нього до суду не направлявся, відповідно, він був позбавлений права ініціювати питання щодо зняття арешту з майна в рамках справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, жодних клопотань від нього не надходило.

Суд, з`ясувавши думку учасників процесу, дослідивши всі наявні матеріали справи та клопотання про закриття провадження, дійшов до наступного висновку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2012 за № 42012040490000011 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками, передбаченими ч. 4 ст. 296 КК України, зокрема, відносно позивача ОСОБА_1 . Вказане кримінальне провадження було закрито постановою старшого слідчого СВ Нікопольського МВ з обслуговування м. Нікополя та Нікопольського району ГУМВС України в Дніпропетровській області, майором міліції ОСОБА_2 від 23.01.2013. Цією ж постановою була скасована постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.06.2016 постанова від 23.01.2013 була скасована.

У ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначений перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація обтяжень, і серед них відсутній такий документ як постанова про закриття кримінального провадження. Відтак, позивач не має змоги вирішити посталу проблему в позасудовому порядку.

Арешт на майно ОСОБА_1 був накладений 11.03.2012 за процедурою, встановленою КПК України 1960 року.

Відповідно до п. 9 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Наведене також узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 5 КПК України, згідно якої процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

За КПК України 1960 року інституту слідчого судді не існувало.

Поряд з цим, згідно зі ст. 174 КПК України 2012 року, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі й на тій підставі, що відпала потреба в подальшому застосуванні відповідного заходу.

Проте слідчий суддя наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у кримінальній справі, закритій органом досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, КПК України не передбачає.

Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, що припиняє кримінальні процесуальні відносини. З припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин та відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц.

Суд дійшов до висновку, що арешт на майно позивача був накладений за правилами КПК України 1960 року (який наразі втратив чинність) і був скасований постановою слідчого в рамках кримінального провадження, однак не був звернутий до виконання уповноваженим суб`єктом з невідомих причин. Після закриття кримінального провадження минув тривалий час, у правоохоронних органах відбулись істотні організаційні та кадрові зміни, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача буде розгляд скасування такого обтяження саме в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 255 ЦПК України, суд,

Постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання представника Національної поліції України про закриття провадження в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богач Алла Олександрівна, до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, про зняття арешту з майна.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (ч. 1 ст. 261 ЦПК України) та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 29.07.2026.

Суддя О.С. Яцун