Рішення № 138585984, 06.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/4410/26

№ провадження 2/646/3499/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Ткаченко Ю. О.,

відповідачка ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача та відповідача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором кредиту № 45554229 у розмірі 9 899,40 гривень, з яких: 3 000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 419,40 гривень - заборгованість за процентами, 480,00 гривень - заборгованість за комісією, 6 000,00 гривень - заборгованість за пенею/неустойкою.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 45554229, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 3 000,00 гривень строком на 30 днів, з 25.09.2025 по 24.10.2025, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,466 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту становить 16,00 % від суми наданого кредиту. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування

Договір підписано електронним підписом позичальника, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «87884», що був надісланий відповідачці на вказану нею електронну адресу, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавцем було виконано свої зобов`язання за кредитним договором № 45554229 від 25.09.2025 - передано відповідачці у користування грошові кошти у розмірі 3 000,00 гривень шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи Товариства з обмеженою відповідальністю «Европейська платіжна система».

З огляду на умови договору кредиту № 45554229 від 25.09.2025 та додаткової угоди, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 9 899,40 гривень та складається з: заборгованості за основною сумою боргу - 3 000,00 гривень, заборгованості за процентами - 419,40 гривень, заборгованості за комісією - 480,00 гривень, заборгованості за пенею/неустойкою - 6 000,00 гривень.

25 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги, зокрема, до відповідачки за кредитним договором № 45554229 від 25.09.2025.

Ураховуючи викладене вище, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором кредиту № 45554229 від 25.09.2025 у розмірі 9 899,40 гривень, яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу у сумі 3 000,00 гривень, заборгованості за процентами у сумі 419,40 гривень, заборгованості за комісією у сумі 480,00 гривень, заборгованості за пенею/неустойкою у сумі 6 000,00 гривень.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» просить стягнути з відповідачки на свою користь судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні.

З метою забезпечення повного та об`єктивного з`ясування обставин справи ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова було задоволено клопотання представника позивача про витребування у Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» доказів.

06 травня 2026 року до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» надійшла заява про зменшення позовних вимог.

У зазначеній заяві представник позивача просив зменшити розмір позовних вимог у частині стягнення пені та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 3 899,40 гривень, з яких: 3 000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 419,40 гривень - заборгованість за процентами, 480,00 гривень - заборгованість за пенею (неустойкою).

Окрім того, представник позивача просив стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 гривень.

14 травня 2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідачка зазначила, що заявлена позивачем до стягнення пеня у розмірі 6 000,00 гривень при сумі основного боргу 3 000,00 гривень є явно неспівмірною наслідкам порушення зобов`язання, оскільки удвічі перевищує розмір основного боргу.

Окрім того, ОСОБА_1 вказала, що комісія у розмірі 480,00 гривень не підлягає стягненню, оскільки позивачем не надано доказів фактичного надання будь-яких додаткових послуг, не доведено правову та економічну обґрунтованість її нарахування, а також не підтверджено належними доказами погодження відповідачкою умов щодо сплати такої комісії.

Також відповідачка заперечила проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що вони є неспівмірними зі складністю справи, яка має малозначний та типовий характер, а обсяг виконаних представником позивача робіт є незначним. У зв`язку з цим вона просила суд зменшити зазначені витрати до розумного розміру.

Окрім того, відповідачка просила суд урахувати її майновий стан, зазначивши, що її щомісячний дохід становить близько 23 000,00 гривень, а тому стягнення завищених штрафних санкцій та додаткових судових витрат становитиме для неї надмірний фінансовий тягар.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені та комісії, а також зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумного рівня та урахувати її матеріальне становище під час ухвалення рішення.

18 травня 2026 року Акціонерним товариством Комерційний банком «Приватбанк» на виконання ухвали Основ`янського районного суду міста Харкова було надіслано на адресу суду інформацію, що витребовувалась.

У судове засідання, призначене на 24 червня 2026 року, представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, засобами системи «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, засобами системи «Електронний суд» надала заяву про розгляд справи без її участі.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

25 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45554229, за умовами якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Як убачається зі змісту вказаного вище договору, основними параметрами та умовами кредиту є: сума кредиту - 3 000,00 гривень; строк кредитування - 30 днів; процентна ставка - 0,466 % в день фіксована; комісія за надання кредиту - 16,00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 480,00 гривень; дата надання кредиту - 25.09.2025; дата повернення кредиту - 24.10.2025; денна процентна ставка/день, % - 0,999 %; проценти за понадстрокове користування кредитом, % в день - 4,00 %.

У договорі сторони погодили, що номером електронного платіжного засобу позичальника, на який кредитодавець зараховує грошові кошти, є № НОМЕР_2 .

Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45554229 від 25 вересня 2025 року підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «87884», відправленим на електронну пошту останньої.

Додатком № 1 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45554229 від 25 вересня 2025 року є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка підписана ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «87884», відправленим на електронну пошту останньої

Факт ідентифікації ОСОБА_1 під час укладення кредитного кредитного договору позивач підтверджує довідкою, складеною уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», згідно із якою відповідачка була ідентифікована шляхом використання одноразового ідентифікатора «87884», відправленого 25.09.2025 на електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за допомогою системи BankID НБУ - 19.07.2025 18:53:51, назва банку - privatbank.

З листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Европейська платіжна система» встановлено, що останнім було прийнято до виконання платіжну інструкцію, надану за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення платіжної операції: дата - 25.09.2025, сума - 3 000,00 гривень, отримувач - Батяєва Світлана - ЕПЗ № НОМЕР_1 .

На підтвердження цього факту додано платіжну інструкцію, зі змісту якої встановлено, що 25 вересня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було ініційовано переказ грошових коштів у розмірі 3 000,00 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 .

З наданої Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» інформації встановлено, що картка № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) емітована в установі на ім`я ОСОБА_1 .

Інформація про рух коштів по вказаному вище банківському рахунку відображена у виписці за договором № б/н за період 25.09.2025-28.09.2025.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_1 станом на 26 березня 2026 року має заборгованість за кредитним договором № 45554229 від 25 вересня 2025 року у розмірі 9 899,40 гривень, з яких: 3 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 419,40 гривень - заборгованість за процентами, 480,00 гривень - заборгованість за комісією, 6 000,00 гривень - заборгованість за пенею.

25 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу № 25/02/26.

Відповідно до пункту 2.1.3. перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

25 лютого 2026 року сторони договору факторингу № 25/02/26 підписали та скріпили печатками реєстр прав вимог № 25/02/26, згідно із яким до позивача перейшло право грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 45554229 від 25 вересня 2025 року на загальну суму 9 899,40 гривень.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», якому відступлено право вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

25 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу № 25/02/26.

Факт набуття позивачем права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 45554229 від 25 вересня 2025 року на загальну суму 9 899,40 гривень підтверджується підписаним 25 лютого 2026 року сторонами договору факторингу № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року реєстром прав вимог № 25/02/26.

Отже, суд уважає доведеним факт набуття позивачем права вимоги до боржників, до переліку яких входить і відповідачка ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місцепроживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 45554229 від 25 вересня 2025 року у розмірі 9 899,40 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідачки тим, що між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 45554229, який відтворений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на її електронну пошту. Підписуючи договір відповідачка підтвердила, що вона ознайомилась з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Судом встановлено, що договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45554229 від 25 вересня 2025 року та додатки до нього підписані ОСОБА_1 електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора «87884», відправленого на електронну пошту останньої.

У вказаному вище договорі сторони погодили, що кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 .

З інформації, наданої Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», встановлено, що банківська картка № НОМЕР_5 ( НОМЕР_4 ) емітована в установі на ім`я ОСОБА_1 .

Як убачається з виписки за договором № б/н за період 25.09.2025-28.09.2025, 25 вересня 2025 року на картку НОМЕР_5 ( НОМЕР_4 ) було зараховано грошові кошти у розмірі 3 000,00 гривень, якими у подальшому відповідачка користувалась, здійснюючи грошові перекази.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують факт перерахування на рахунок відповідачки кредитних коштів у розмірі 3 000,00 гривень, а також з огляду на те, що відповідачка користувалась цими коштами, у відзиві на позовну заяву не заперечує факту отримання кредитних коштів, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту є такою, що підтверджується матеріалами справи, ґрунтується на належних та допустимих доказах, які узгоджуються між собою.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитним коштами та її розміру суд зазначає таке.

У договорі надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45554229 від 25 вересня 2025 року сторони погодили строк користування - 30 днів, а також процентну ставку - 0,466 % в день.

Зі складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» розрахунку встановлено, що у період з 25 вересня 2025 року до 23 жовтня 2025 року включно нараховувались відсотки за ставкою 0,466 % в день.

Отже, оскільки нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов кредитного договору, за погодженою сторонами процентною ставкою та в межах встановленого договором строку кредитування, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати відсотків.

Стосовно стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту суд зазначає таке.

У договорі надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45554229 від 25 вересня 2025 року сторони погодили, що комісія за надання кредиту становить 16,00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 480,00 гривень.

Пунктом 4) частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно із положеннями частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно із положеннями частин першої, другої, п`ятої та сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору № 5257051 про надання кредиту від 25 березня 2023 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1 000,00 гривень, встановлена пунктом 2.5. договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 31 травня 2023 року.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Отже, положення договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45554229 від 25 вересня 2025 року стосовно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Ураховуючи викладене вище, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту у розмірі 480,00 гривень задоволенню не підлягає.

Також суд ураховує, що під час розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній відмовився від частини заявлених вимог щодо стягнення з відповідачки на його користь заборгованості зі сплати пені (неустойки) у розмірі 6 000,00 гривень.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, з урахуванням наведеного, оцінивши надані позивачем докази та встановлені у справі обставини відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному їх дослідженні, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню: у частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками, а в частині стягнення комісії за надання кредиту - відмові.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

В обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 гривень позивачем надано договір № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, а також витяг з акту № 9ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, підписаний 02 березня 2026 року.

Як встановлено з витягу з акту № 9ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, адвокатом Ткаченко Ю. О. надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» послуги з правничої допомоги у розмірі 4 500,00 гривень.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

У частині першій статті 60 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Пунктом 12) частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, пункту 1) частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Відповідно до пункту 3) частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд доходить висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідачки витрат позивача на оплату правничої допомоги підлягає задоволенню у розмірі, який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог - 1 554,30 гривень.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що за результатами розгляду справи позовна заява підлягає частковому задоволенню, суд, керуючись положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, уважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 919,59 гривень, як частина судових витрат, понесених позивачем при поданні позовної заяви.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором кредиту № 45554229 від 25 вересня 2025 року у розмірі 3 419 (три тисячі чотириста дев`ятнадцять) гривень 40 копійок, з яких: 3 000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 419,40 гривень - сума заборгованості за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір 919 (дев`ятсот дев`ятнадцять) гривень 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 554 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 30 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 липня 2026 року.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ: 43311346, місцезнаходження: вулиця Садова, будинок 31/33, місто Ірпінь Київської області, 08205; номер телефона: НОМЕР_6 , email: finprommarket@gmail.com;

Представник позивача: Ткаченко Юлія Олегівна, РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: вулиця Садова, будинок 31/33, місто Ірпінь Київської області, 082025; номер телефона: НОМЕР_6 , email: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_9 .

Суддя О. В. Іщенко