Рішення № 138585932, 29.07.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3882/26

Провадження № 2/635/5511/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Лук`яненко С.А.,

за участю секретаря судового засідання - Пальчук Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором №71112867 від 23.09.2025 року у розмірі 16500,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору - 2662,40 грн. та витрати за надання правничої допомоги - 4500,00 грн.

У обґрунтування позову зазначено, що 23.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 71112867, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, строк позики - 30 днів, процентна ставка в день - 0,500% (фіксована), комісія за надання кредиту - 15% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 750,00 грн.

Позикодавець на виконання умов кредитного договору № 71112867 від 23.09.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000,00 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок останньої № НОМЕР_1 .

25.02.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги відносно боржників, що належано ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в тому числі, за кредитним договором № 71112867 від 23.09.2025 року відносно відповідача - ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру прав вимог №2 від 25.02.2026 року.

Так, відповідно до реєстру прав вимог №2 від 25.02.2026 року до договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №71112867 від 23.09.2025 року в сумі 16500,00 грн., з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 750,00 грн. - заборгованість за відсотками; 750,00 грн. - заборгованість за комісією; 10000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22.05.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, у АТ «Універсал Банк» витребувані письмові докази, які становлять банківську таємницю інформацію, а саме: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 23.09.2025 року по 26.09.2025 року.

27.07.2026 року витребувані докази надійшли на адресу суду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача ухвалити рішення в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить її особистий підпис в явочному листі, який міститься в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв або клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленої про дату, час та місце судового засідання відповідача, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

23.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір 71112867, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, строк позики - 30 днів, процентна ставка в день - 0,500% (фіксована), комісія за надання кредиту - 15% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 750,00 грн.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису, що був надісланий на вказану відповідачем електронну пошту) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою позикодавцем, позичальник, з яким укладено договір № 71112867 від 23.09.2025 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником - підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 57784 який відправлений 23.09.2025 року об 13:50:37 год. на електронну адресу відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позикодавець виконав свої зобов`язання, передавши відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000,00 грн., шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується електронною платіжною інструкцією 2d269b78-8df5-4243-bc2c-39c93e4af58b від 23.09.2025 року.

Даний факт також підтверджується листом, отриманим судом на виконання ухвали від 22.05.2026 року, з якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) АТ «Універсал Банк» було емітовано фізичну платіжну картку № НОМЕР_4 , а також надано рух коштів за даним картковим рахунком, який був відкритий для обслуговування емітованої картки за період з 23.09.2025 року по 26.09.2025 року.

25.02.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги відносно боржників, що належано ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в тому числі, за кредитним договором № 71112867 від 23.09.2025 року відносно відповідача - ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру прав вимог №2 від 25.02.2026 року.

Так, відповідно до реєстру прав вимог №2 від 25.02.2026 року до договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №71112867 від 23.09.2025 року в сумі 16500,00 грн., з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 750,00 грн. - заборгованість за відсотками; 750,00 грн. - заборгованість за комісією; 10000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Таким чином, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло статусу кредитора за кредитним договором №71112867 від 23.09.2026 року відносно відповідача - ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики № 71112867 від 23.09.2025 року за період з 23.09.2025 року по 25.02.2026 року за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 16500,00 грн, яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5000,00 грн., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 750,00 грн., заборгованості за комісією в розмірі 750,00 грн., заборгованості за пеню/неустойкою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

В силу положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля), про що свідчить пункт 12 договору - реквізити сторін.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, факт отримання коштів від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у розмірі 5000,00 гривень ОСОБА_1 підтверджується:

- платіжною інструкцією № 2d269b78-8df5-4243-bc2c-39c93e4af58b від 23.09.2025 року, згідно якої ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» було перераховано кредитні кошти у розмірі 5000,00 гривень на платіжний інструмент отримувача № НОМЕР_1 ; переказ коштів на банківську карту відповідача підтверджується також довідкою КД-000045283 від 05.03.2026 р. ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА».

Крім того, з наданої АТ «Універсал Банк» виписки про рух коштів по карті № НОМЕР_4 слідує, що у період з 23.09.2025 року до 26.09.2025 року на зазначений картковий рахунок було зараховано 5000,00 грн. кредитних коштів.

Відповідач ОСОБА_1 жодним чином не спростувала факт укладення договору про надання коштів у кредит № 71112867 від 23.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та факт отримання нею грошових коштів за даним договором.

Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 71112867 від 23.09.2025 року, надало відповідачу грошові кошти в сумі 5000,00 гривень, однак відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання за договором, що не спростовано відповідачем, у зв`язку з чим за останньою наявна заборгованість перед позивачем в сумі остання має заборгованість за кредитним договором в сумі 6500,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5000,00 гривень; заборгованість за відсотками - 750,00 гривень; заборгованість за комісією - 750 гривень;

Щодо стягнення залишку заборгованості за пенею/неустойкою в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Суд не може погодитися з доводами позивача про те, що норми ЦК України в питанні нарахування неустойки є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства Закону України «Про споживче кредитування», оскільки за змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так, основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас, як зазначає позивач, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 цього Закону.

Разом з тим, із системного аналізу як приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», про які вказує позивач, так і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, слідує, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування неустойки під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому суд висновує про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за пенею/неустойкою в розмірі 10000,00 гривень.

Отже позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 6500,00 грн.. з яких заборгованість за основною сумою боргу - 5000,00 гривень; заборгованість за відсотками - 750,00 гривень; заборгованість за комісією - 750 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 1068,30 грн., виходячи з розрахунку: 6500,00 гривень (розмір задоволених позовних вимог) х 100% / 16500 гривень (розмір заявлених позовних вимог) = 39,3%; 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 39,3% / 100% = 1046,32 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1, 4 ч. 3 ст.133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано: договір № 01-11/24 від 01.11.2024 про надання правничої допомоги; винагорода за надання правничої допомоги; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; витяг з акту № 15-П приймання-передачі справ на надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024; платіжна інструкція; ордер на надання правничої (правової) допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку зі стягненням безпідставно набутих коштів, у зв`язку з чим, адвокатом в інтересах позивачки було здійснено підготовку та складено позовну заяву.

Правом на заперечення проти заявленого розміру витрат позивача на правничу допомогу відповідач не скористався.

Суд погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 3500,00 грн підтвердженими, належними та допустимими доказами.

Пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (39,3%), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1768,50 грн.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 71112867 від 23.09.2025 року в сумі 6500 грн (шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1046 (одна тисяча сорок шість) гривень 32 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на правову допомогу у розмірі 1768 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім) гривень 50 копійок.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Лук`яненко С.А.