Ухвала суду № 138585722, 29.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/17006/25

Провадження № 1-кс/643/6159/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву обвинуваченого про відвід судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження

№ 42024220000000 від 19.07.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України

УСТАНОВИВ:

У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова (головуюча суддя ОСОБА_3 ) перебуває кримінальне провадження № 42024220000000 від 19.07.2024 (справа № 643/17006/25) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 204,

ч. 1 ст. 209 КК України.

У судовому засіданні, що відбулось 28.07.2026, обвинувачений ОСОБА_4 заявив відвід головуючій - судді ОСОБА_3 від подальшого розгляду вказаного кримінального провадження.

В обґрунтування заявленого відводу обвинувачений послався на агресивну, на його думку, поведінку суду та на ненадання головуючою слова захиснику під час судового засідання. За твердженням обвинуваченого, зазначені обставини, а також інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді, є підставою для її відводу. Наведене, як вважає обвинувачений, свідчить про упередженість судді ОСОБА_3 та об`єктивну неможливість розгляду нею кримінального провадження.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 заяву про відвід судді передано для розгляду судді Салтівського районного суду міста Харкова

ОСОБА_1 .

З метою всебічного та повного з`ясування обставин, на які обвинувачений послався як на підставу для відводу, до участі в судовому засіданні з розгляду заяви про відвід було викликано обвинуваченого та прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_4 та прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду заяви про відвід не заявляли.

Суддя ОСОБА_3 , якій заявлено відвід, пояснень по суті заявленого відводу не надала.

Насамперед судом вирішено питання щодо можливості розгляду заяви про відвід за відсутності викликаних учасників справи та пояснень судді, якій заявлено відвід, у зв`язку з чим суд зазначає таке.

Порядок вирішення питання про відвід врегульований ст. 81 КПК України. Відповідно до частини третьої цієї статті при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою судді.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що надання суддею, якій заявлено відвід, пояснень по суті відводу є правом, а не обов`язком такого судді. Ненадання суддею ОСОБА_3 пояснень з приводу заявленого відводу не є перешкодою для розгляду заяви про відвід та вирішення її по суті, оскільки закон не пов`язує можливість такого розгляду з обов`язковою наявністю відповідних пояснень.

Так само закон не вимагає обов`язкової присутності в судовому засіданні учасників кримінального провадження при вирішенні питання про відвід.

Як вже зазначалось, положення ст. 81 КПК України передбачає необхідність вислухати думки присутніх осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, щодо підстав заявленого відводу. Однак вказаною нормою не встановлені наслідки неявки осіб, які були повідомлені про час розгляду питання про відвід, а тим більше не встановлена неможливість розгляду заяви про відвід, у разі їх неявки. Виклик обвинуваченого та прокурора був здійснений судом з метою якнайповнішого з`ясування обставин, на які посилався заявник, проте їх неявка за належного та завчасного повідомлення про судове засідання не перешкоджає розгляду питання про відвід. Інше тлумачення надавало б учасникам провадження можливість безпідставно блокувати вирішення заявленого відводу шляхом неявки в судове засідання, що суперечило б завданню кримінального провадження та вимозі розумних строків (ст. 2, 28 КПК України).

З огляду на викладене суд визнав за можливе розглянути заяву про відвід судді за наявного складу учасників та за відсутності пояснень судді, якій заявлено відвід.

Суд, дослідивши заяву про відвід, журнал судового засідання від 28.07.2026 та матеріали судового провадження в частині, що стосується заявленого відводу, дійшов висновку, що заява про відвід задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Як гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) наявність безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96,

п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).

У п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013

(заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності.

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

Це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

У Бангалорських принципах поведінки судді, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Згідно з п. 2.5 цих принципів суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Разом із тим особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді під час розгляду справи. Відвід повинен бути вмотивованим, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Згідно з ч. 2 ст. 344 КПК України питання про відвід вирішується судом відповідно до вимог

ст. 75-81 КПК України.

За правилами ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Отже, положеннями ст. 75 КПК України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу. Положенням ст. 76 КПК України передбачено перелік випадків, коли повторна участь судді в кримінальному провадженні є недопустимою.

Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожного на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом є інститут відводів (самовідводів), який являє собою сукупність процесуальних норм, що передбачають ініціювання та вирішення питання про недопущення судді до участі або усунення його від участі в кримінальному провадженні за наявності обставин, що виключають таку участь.

Обґрунтовуючи заяву про відвід судді ОСОБА_3 , обвинувачений посилається на агресивну, на його думку, поведінку суду та ненадання головуючою слова захиснику під час судового засідання.

Проте наведені доводи не знайшли свого підтвердження та не можуть бути підставою для відводу судді, з огляду на таке.

Обвинуваченим не наведено жодних об`єктивних даних, які б свідчили про наявність визначених ст. 75 КПК України обставин, що виключають участь судді ОСОБА_3 у кримінальному провадженні. Твердження обвинуваченого про «агресивну поведінку суду» має характер суб`єктивної оцінки процесуальної поведінки головуючого і не підтверджене будь-якими доказами. Загальне посилання заявника на «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді», без конкретизації таких обставин та без наведення доказів на їх підтвердження, не відповідає вимозі вмотивованості відводу, встановленій ст. 80 КПК України.

Здійснення головуючим керівництва ходом судового засідання, зокрема визначення послідовності надання учасникам провадження слова, є реалізацією процесуальних повноважень суду, передбачених ст. 321 КПК України, і саме по собі не свідчить про упередженість судді. Незгода обвинуваченого з процесуальними діями чи рішеннями головуючого не є обставиною, що виключає участь судді в провадженні у розумінні ст. 75 КПК України.

Суд також враховує, що положення КПК України передбачають порядок перевірки законності процесуальних дій судді і прийнятих ним процесуальних рішень, а також порядок їх оскарження у передбачених законодавством випадках. До компетенції судді суду першої інстанції під час розгляду заяви про відвід судді не належить вирішення питання щодо законності процесуальних дій і процесуальних рішень іншого судді тієї ж судової інстанції. Такі питання згідно з чинним законодавством України належать до виключної компетенції судів апеляційної та касаційної інстанцій.

У висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, визначення чи застосування закону, здійснення оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції, а не шляхом відводу судді.

Наведені обвинуваченим мотиви відводу не містять переконливих доводів з посиланням на докази, які б свідчили про необ`єктивність чи упередженість судді ОСОБА_3 під час судового розгляду. З доводів обвинуваченого не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість судді.

При цьому суд зважає на те, що особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного, а обвинуваченим доказів на спростування цієї презумпції не надано. Одночасно, з урахуванням об`єктивного критерію безсторонності, судом не встановлено переконливих фактів, які могли б викликати об`єктивно обґрунтовані сумніви щодо безсторонності судді ОСОБА_3 . Суд бере до уваги, що правосуддя повинно не тільки чинитися, а й бути видно, що воно чиниться, проте самих лише суб`єктивних побоювань обвинуваченого, не підкріплених об`єктивними даними, недостатньо для висновку про небезсторонність суду.

Будь-яких інших визначених законом підстав для відводу судді ОСОБА_3 у ході розгляду заяви про відвід судом встановлено не було.

Отже, перевіривши викладені обвинуваченим доводи, суд дійшов висновку, що наведені ним обставини не є підставою для відводу судді ОСОБА_3 , виходячи з положень ст. 75, 76 КПК України, а відтак заява про відвід задоволенню не підлягає.

Одночасно суд зауважує, що під час розгляду вказаного кримінального провадження обвинувачений вже заявляв відвід судді ОСОБА_3 , у задоволенні якого було відмовлено через його необґрунтованість (ухвала Салтівського районного суду міста Харкова від 06.07.2026).

Керуючись ст. 75, 76, 80, 81, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження № 42024220000000 від 19.07.2024 (справа № 643/17006/25) - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_5