Постанова № 138585686, 28.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/14537/26

Провадження № 3/643/2194/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Крівцов Д.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ

Обставини адміністративного правопорушення, визнані судом доведеними

30.06.2026 року о 09-40 год. водій ОСОБА_1 (Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 30 керував транспортним засобом типу вантажний «Daimlern Chrysler 313CD1», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 та підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно такий контроль не пройшов та не мав діючого протоколу обов`язкового технічного контролю. Правопорушення вчинене повторно протягом року.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення

Дії Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 121 КУпАП як повторне протягом року керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Позиція учасників справи

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання 28.07.2026 не з`явився, про місце, час та дату судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки.

До суду надійшли клопотання Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника, про розгляд справи за їх відсутності. Вказані особи зазначили, що Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, свою вину у вчиненні вказаного вище правопорушення визнає у повному обсязі та щиро розкаюється.

Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним, воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).

З урахуванням наведеного та обставин даної справи, суд приходить до висновку, що відмова Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника від права бути присутнім під час розгляду даної справи не порушує їх право на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не суперечить завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, визначених ст. 245 КУпАП, та жодним важливим інтересам суспільства.

За таких обставин, враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з п.п. «б» п. 31.3 Правил дорожнього руху (ПДР) забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позиція суду

Крім визнання своєї вини, вина Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується такими доказами:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 706682 від 30.06.2026, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;

- даними копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5188359 від 10.07.2025, згідно з якою Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, притягнутий до адміністративної відповідальності за вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, яке мало місце 10.07.2026;

- даними довідки про повторність, згідно з якою Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, притягався до адміністративної відповідальності за вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, на підставі постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5188359 від 10.07.2025;

- даними рапорту співробітника поліції, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення за вказаних вище обставин.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеними поза розумним сумнівом вину Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні вказаного вище правопорушення та факт порушення ним вимог п.п. «б» п. 31.3 ПДР.

Накладення стягнення

Оскільки Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, притягається до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у суду, виходячи з положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, відсутні підстави враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Харківського апеляційного суду від 07.11.2023, винесеної у справі № 645/2694/23.

Одночасно суд враховує, що у письмових заявах Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисник просили накласти на Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягнення у виді адміністративного арешту на мінімальний строк 5 діб. В обґрунтування зазначили, що у зв`язку із тяжким матеріальним становищем Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, останній позбавлений можливості сплатити штраф. Застосування штрафу буде для Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, обтяжливим та неможливим у зв`язку із його складним матеріальним становищем.

У питаннях сплати штрафу Європейський суд з прав людини дотримується позиції, згідно з якою накладення штрафу в принципі становитиме втручання в право, гарантоване першим абзацом статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки воно позбавляє відповідну особу майна, а саме: суми, яка має бути сплачена. Під час розгляду вказаного питання суди мають вирішити, чи існувала розумна пропорційність між засобами, застосованими органами державної влади для досягнення законної мети сплати штрафу, та захистом права особи, на яку накладається штраф, на мирне володіння своїм майном. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на особу, на яку накладається штраф, буде покладено індивідуальний і надмірний тягар. Відсутність свободи розсуду щодо стягнень виключає оцінку індивідуальної ситуації, роблячи будь-яку таку оцінку марною. Така жорстка система сама собою не здатна забезпечити необхідний справедливий баланс між суспільними інтересами і правом особи на мирне володіння своїм майном (остаточне рішення ЄСПЛ від 13.04.2022 у справі «Краєва проти України»).

Згідно з доводами Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника, сплата штрафу становитиме надмірний тягар для Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, через його скрутне матеріальне становище. При цьому суд враховує, що Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, незалежно від виду накладеного на нього стягнення, повинен буде додатково сплатити судовий збір, тобто понести обов`язкові додаткові витрати, пов`язані із сплатою судового збору.

Ураховуючи вищенаведене та завдання справедливого розгляду справи, суд вважає за доцільне накласти на Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягнення, передбачене санкцією ч. 4 ст. 121 КУпАП, у виді адміністративного арешту на строк 5 діб.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 665 грн. 60 коп., які підлягають стягненню з правопорушника.

Питання щодо набрання постановою законної сили та її виконання суд вирішує згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 23.11.2018 № 10-р/2018 (справа № 1-12/2018 (3911/15), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): - положення частини першої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким встановлено, що постанови про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього кодексу, набирають законної сили з моменту їх винесення; - положення статті 326 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення.

Керуючись ст. 33-35, 40-1, 124, 251-252, 279, 283-285 КУпАП

ПОСТАНОВИВ

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 5 (п`ять ) діб.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн. 60 коп. (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Д.А. Крівцов