Ухвала суду № 138585547, 29.07.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2-з/641/38/2026 Справа № 641/6073/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Чайка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Шумейко С.О.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі № 641/6073/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо збагачувальний комбінат» про стягнення гонорару успіху та/або відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернулася до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь адвоката Погрібної С.О. винагороду та/або відшкодування збитків у розмірі 1 092 931 (один мільйон дев`яносто дві тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн. 30 коп., та вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 30.06.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

27.07.2026 позивачем через систему Електронний суд подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій вона просила зменшити позовні вимоги позивача у справі № 641/6073/26, виклавши їх в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Адвоката Погрібної Світлани Олександрівни (РНОКПП НОМЕР_2 ) винагороду та/або відшкодування збитків у розмірі 841 557 (вісімсот сорок одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) грн 10 коп.».

Також, 27.07.2026 від позивача через систему Електронний суд надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просила з метою забезпечення позову про стягнення гонорару успіху та/або відшкодування збитків, не допущення виведення грошових коштів з рахунків Відповідача й уникнення невиконання судового рішення у майбутньому, накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), які знаходяться на банківських рахунках та перебувають у власності вказаної особи в межах розміру стягуваних за позовом сум 841 557 (вісімсот сорок одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) грн 10 коп.

В обґрунтування поданої заяви зазначила, що наразі позивачем ОСОБА_1 подано позов у зв`язку з недоброчесною поведінкою відповідача ОСОБА_2 , яка направлена на безпідставне позбавлення винагороди адвокату. Вказала, що заява про забезпечення позову подана з метою не допущення виведення грошових коштів з рахунків відповідача й уникнення невиконання судового рішення у майбутньому.

28.07.2026 від представника відповідача через систему Електронний суд надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких він просив відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову. Зазначив, що позивачем раніше було подано заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої було відмовлено. На теперішній час заява позивача про забезпечення позову не містить нових обставин та доказів, які можуть слугувати підставою для її задоволення. Крім цього, вказав, що саме недоброчесна поведінка Позивача призвела до розірвання з нею Договору про надання правової допомоги, через втрату довіри до неї.

На підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, а відтак керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову та заперечень на зазначену заяву, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №910/12404/21.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У постанові від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного суду від 08 жовтня 2024 року в cправі № 5026/1357/2012 (925/229/24), від 09 червня 2021 року в справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 13 жовтня 2020 року в справі № 917/273/20, від 14 серпня 2018 року в справі № 916/10/18.

Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Верховний Суд в постанові від 11 грудня 2023 року в cправі № 904/1934/23 виснував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (див. постанову Верховного Суду в складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року в справі №905/448/22).

У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року в справі № 904/2357/20, від 17 серпня 2022 року в справі № 361/3446/21 зазначено, що предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення коштів й виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов`язано із предметом позову.

В провадженні Слобідського районного суду міста Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо збагачувальний комбінат» про стягнення гонорару успіху та/або відшкодування збитків.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 просила накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , які знаходяться на банківських рахунках та перебувають у власності вказаної особи в межах розміру стягуваних за позовом сум 841 557 (вісімсот сорок одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) грн 10 коп.., оскільки за відсутності у відповідачки грошових коштів виконання можливого рішення суду про відшкодування шкоди на його користь може бути утруднено чи унеможливлено.

Так, у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.

Суд не може прийняти доводи представника відповідача, викладені у запереченнях на заяву про забезпечення позову, зокрема, зазначену представником судову практику, оскільки вона фактично висвітлює випадки, в яких мало місце зловживання учасниками справи їх процесуальними правами.

З огляду на наявність між сторонами майнового спору, існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, враховуючи предмет та підстави позову та приймаючи до уваги, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд приходить до висновку, що у даній справі є доцільним вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , які знаходяться на банківських рахунках та перебувають у її власності в межах розміру стягуваних за позовом сум 841 557 (вісімсот сорок одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 10 коп.

Такий захід забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам та забезпечить позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення про задоволення позову, в тому числі сприятиме запобіганню потенційним труднощам у виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. У разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з вимогами про скасування заходів забезпечення позову відповідно до статті 158 ЦПК України.

Отже, враховуючи, що існує обґрунтоване припущення щодо невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачки в межах ціни позову.

Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що, на час вирішення клопотання про забезпечення позову, у суду відсутні відомості про існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Суд роз`яснює учасникам справи, що вони не позбавлені права в порядку, визначеному ст. 156, 158 ЦПК України, звернутись до суду з заявою про заміну одного заходу забезпечення позову іншим або з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі № 641/6073/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо збагачувальний комбінат» про стягнення гонорару успіху та/або відшкодування збитків задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), які знаходяться на банківських рахунках та перебувають у власності вказаної особи в межах розміру стягуваних за позовом сум 841 557 (вісімсот сорок одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) грн 10 коп.

Надати органу, що здійснюватиме виконання ухвали суду наступні відомості:

Стягувач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.

У зв`язку з забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя -І. В. Чайка