Рішення № 138584967, 29.07.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 642/7552/25

провадження № 2-др/619/46/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

29 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 642/7552/25

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

третя особа: ОСББ «Холодногірська 18»,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення.

Стислий виклад позиції сторін.

27 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Холодногірського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: зобов`язати ОСОБА_2 , власника квартири АДРЕСА_1 , демонтувати камери відеоспостереження, які були встановлені ним самовільно, без згоди інших співвласників, в місцях загального користування на третьому поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та на його фасаді; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000 гривень.

17 липня 2026 року рішенням Дергачівського районного суду Харківської області у задоволенні позову відмовлено.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

23 липня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Субочев С.Ю., через систему «Електронний суд», звернувся до суду з заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу у сумі 32 000, 00 грн, які покласти на позивача у повному обсязі.

В обґрунтування заяви посилався на те, що відповідачем було залучено для представництва його прав на інтересів адвоката Субочева С.Ю. та уповноважено його на вчинення та реалізацію процесуальних дій в інтересах відповідача на підставі укладеного договору про надання правової (правничої) допомоги. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 17.07.2026 по справі № 642/7552/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 вирішено відмовити. Судові витрати позивача залишити за ним. Разом з тим, із поданням відзиву на позовну заяву представником відповідача адвокатом Субочевим С.Ю. було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу адвоката, а саме орієнтовно у сумі 35 000, 00 грн, який попередньо буде складатись із витрат на підготовку та подання відзиву, заперечень (за необхідністю), поточних клопотання та заяв (за необхідності), участі представника у судових засіданнях. Зазначено, що остаточний розрахунок та докази запланованих витрат будуть надані у встановленому процесуальним законодавством порядку та у відповідні строки. Враховуючи ухвалення рішення у даній справі 17.07.2026, останнім днем для звернення із даною заявою є 22.07.2026, враховуючи, що до закінчення судових дебатів представник позивача адвокат Субочев С.Ю. зробив відповідну заяву про надання доказів щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу протягом встановленого процесуального строку, а також зазначив про це у відзиві на позовну заяву. 22.07.2026 за фактом наданих послуг адвоката Субочева С.Ю. відповідно до умов договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 29.07.2025 та Додаткової угоди №3 до договору від 26.01.2026 року між відповідачем та адвокатом Субочевим С.Ю. було складено Акт приймання-передачі наданих послуг, про те, що адвокатом Субочевим С.Ю. було надано, а ОСОБА_2 (відповідачем) прийнято юридичні послуги та правничу допомогу за період з 26.01.2026 по 22.07.2026 на суму 32 000,00 грн., Загальна сума, що підлягає оплаті складає 32 000,00 грн. Детальний перелік (опис) наданих послуг, їх кількість та вартість визначена між Позивачем та його представником відповідно до укладеної додаткової угоди та акту приймання-передачі, які зокрема складаються з фіксованого розміру: усна консультація з вивченням документів, аналізом судової практики, позовної заяви, формування доказової бази та правової позиції 3 000,00 грн; складання та подання заяви по суті відзиву на позовну заяву із додатками 10 000,00 грн; складання та подання заяви по суті заперечень на відповідь на відзив із додатками 7 000,00; представництво інтересів Замовника у суді під час розгляду справи № 642/7552/25 засідання 24.02.2026, 11.05.2026, 11.06.2026, 08.07.2026 12 000,00 грн. Відповідну заяву представник відповідача також оголосив і до закінчення судових дебатів у судовому засіданні 08.07.2026.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 липня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Мотиви суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою статті 246 ЦПК України, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (ч. 3 ст. 246 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 17.07.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Так як у задоволенні позову відловлено, то судові витрати покладаються на відповідача.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Матеріали справи свідчать, у відзиві на позовну заяву представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Субочевим С.Ю. було зазначено про орієнтовний розрахунок судових витрат, які поніс та планує понести відповідач у зв`язку з розглядом цієї справи, складає 35 000,00 грн. Також вказав, що остаточний розрахунок та докази запланованих витрат будуть надані у встановленому процесуальним законодавством порядку та у відповідні строки.

Крім того, під час розгляду справи у судовому засіданні 08.07.2026 представником відповідача також було зазначено про те, що докази про витрати на правничу допомогу будуть надані відповідно до ч. 8 ст. 141 КПК України, тобто протягом 5 днів після ухвалення рішення судом.

Сама ж заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, із відповідними доказами на підтвердження цих обставин, була сформована в системі «Електронний суд» 22.07.2026 та отримана судом 23.07.2026, тобто у встановлений п`ятиденний строк після ухвалення 17 липня 2026 року рішення у справі по суті, а отже з дотриманням вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення представник відповідача - адвокат Субочев С.Ю. просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, у сумі 32 000,00 грн.

Так, згідно наявного в матеріалах справи договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 29.07.2025 між адвокатом Субочевим С.Ю. та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.

Відповідно до пп 2.1. пункту 2. Договору, за послуг, надані Виконавцем, Замовник здійснює оплату протягом 15 календарних днів з моменту підписання Сторонами акту наданих послуг. 2.3. За фактом надання послуг сторони підписуютьакт наданих послуг, який складається Виконавцем та у якому зазначаються всі надані за цей період послуги та їх вартість.

22.07.2026 за фактом наданих послуг адвоката Субочева С.Ю. відповідно до умов договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 29.07.2025 та Додаткової угоди №3 до договору від 26.01.2026 року між відповідачем та адвокатом Субочевим С.Ю. було складено Акт приймання-передачі наданих послуг, про те, що адвокатом Субочевим С.Ю. було надано, а ОСОБА_2 (відповідачем) прийнято юридичні послуги та правничу допомогу за період з 26.01.2026 по 22.07.2026 на суму 32000, 00 грн., Загальна сума, що підлягає оплаті складає 32000, 00 грн. Детальний перелік (опис) наданих послуг, їх кількість та вартість визначена між Позивачем та його представником відповідно до укладеної додаткової угоди та акту приймання-передачі, які зокрема складаються з фіксованого розміру: усна консультація з вивченням документів, аналізом судової практики, позовної заяви, формування доказової бази та правової позиції 3000, 00 грн; складання та подання заяви по суті відзиву на позовну заяву із додатками 10 000, 00 грн; складання та подання заяви по суті заперечень на відповідь на відзив із додатками 7 000, 00; представництво інтересів Замовника у суді під час розгляду справи №642/7552/25 засідання 24.02.2026, 11.05.2026, 11.06.2026, 08.07.2026 12 000, 00 грн..

Відповідно до Платіжної інструкції P24A553342523508D4353 від 22.07.2026 на суму 32 000,00 грн установлено, що ОСОБА_2 на рахунок адвоката Субочева С.Ю. перерахував оплату юридичних послуг Акт від 22.07.2026.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 зазначив, «…надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною…».

Отже, суд звертає увагу на те, що участь адвоката Субочева С.Ю. у цій справі у Дергачівському районному суді Харківської області обмежилась складанням відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив із додатками, та участю у судових засіданнях 24.02.2026, 11.05.2026, 11.06.2026, 08.07.2026. Інші надані адвокатом послуги не є необхідними у даній справі.

Також суд не ставить під сумнів дійсно те, що представник відповідача надавав усну консультацію з вивченням документів, аналізом судової практики, позовної заяви, формування доказової бази та правової позиції, але ці послуги не є тими послугами, які підлягають оплаті у контексті витрат на правничу допомогу, про що неодноразово зазначав Верховний Суд.

Згідно висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Враховуючи, викладені обставини, складність справи, те, що у задоволенні позову відмовлено, виходячи з обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що визначений представником відповідача розмір витрат на професійну правову допомогу під час розгляду справи у сумі 32 000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи та вважає, що справедливим і співмірним буде стягнення з позивача на користь відповідача 5 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Підстав для стягнення з позивача ще 27 000,00 грн суд не вбачає.

Частиною першою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 270, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Субочева С.Ю. про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 619/7552/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи.

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання як ВПО: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірська 18», юридична адреса: 61098, м. Харків, вул. Холодногірська, 18, ідентифікаційний код 44819696.

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок