Рішення № 138584068, 17.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4048/26

РІШЕННЯ

іменем України

17 липня 2026 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача Ткачука Б.М. представника відповідача Чубко Л.В. представника відповідача Козак-Щукіної М.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "УКРЖИТЛОБУД" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2025 р. №26230/2201-0702 форми «Р» за платежем П-К на прибуток підприємств який сплачують інші підприємства у розмірі 50 213 835,00 грн;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2025 р. №26231/2201-0702 форми «ПС» за платежем П-К на прибуток підприємств який сплачують інші підприємства у розмірі 5100,00 грн;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2025 р. №26233/2201-0702 форми «ПН» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму ПДВ 48 898 142,23 грн у зв`язку з чим застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 24 449 071,12 грн;

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2025 р. №26232/2201-0702 форми «Р» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 61 122 677,79 грн;

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2025 р. №26234/2201-0702 форми «ПС» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 15 980,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 30.09.2025 № 19736/22-01-07-02-05/40234945, яким встановлено заниження податку на прибуток, неподання податкових декларацій з податку на прибуток та ПДВ за період з 2020 по 2024 роки, а також нереєстрацію податкових накладних на операції з постачання фізичним особам квартир і технічних приміщень.

Позивач вважає прийняті рішення протиправними з огляду на таке.

Позивач наголошує на істотному порушенні процедури призначення та проведення перевірки, оскільки ні наказ про її проведення, ні повідомлення про дату й місце проведення перевірки, ні сам акт перевірки кооперативом отримані не були. Причиною цього, на переконання позивача, стало те, що вся кореспонденція контролюючого органу надсилалася на неіснуючу адресу - «м. Хмельницький, вул. Бандери Степана, 2/1А, кв. 330», тоді як за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб податковою адресою кооперативу є «вул. Бандери Степана, 2/1А, офіс 330». Наявність квартири № 330 у зазначеному будинку спростовується відповіддю Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради. Це, за твердженням позивача, позбавило його можливості дізнатися про перевірку до її початку та реалізувати права платника податків, передбачені статтею 79 Податкового кодексу України.

З тих самих причин (направлення кореспонденції на неіснуючу адресу) позивач не отримав акта перевірки і, відповідно, був позбавлений права подати заперечення до нього в порядку пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.

Також позивач вказує, що акт перевірки ґрунтується виключно на матеріалах кримінального провадження № 72024021040000001, отриманих від Територіального управління БЕБ у Вінницькій області, без жодних посилань на первинні бухгалтерські чи податкові документи самого позивача (назву, дату, номер документа, суть господарської операції). При цьому на момент розгляду справи контролюючий орган навіть не володіє цими матеріалами, оскільки повернув їх органу досудового розслідування. Позивач вважає, що такі матеріали не є допустимим доказом в адміністративному судочинстві до набрання законної сили відповідним вироком, а перелік підстав для висновків контролюючого органу, визначений статтею 83 Податкового кодексу України, матеріалів досудового розслідування як самостійної підстави не передбачає.

Крім того, позивач звертає увагу, що перевіркою охоплено період з 27.01.2016 по 31.12.2024, тобто понад вісім років, тоді як стаття 102 Податкового кодексу України обмежує право контролюючого органу визначати грошові зобов`язання строком 1095 днів.

Ухвалою суду від 19.03.2026 відкрито провадження в цій адміністративній справі та постановлено її розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 14.04.2026 р. о 10:30 год. в приміщенні Хмельницького окружного адміністративного суду.

Протокольною ухвалою суду від 23.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.05.2026 о 10:30 год.

Протокольною ухвалою суду від 16.06.2026 у задоволені клопотання представника позивача про витребування оригіналів доказів відмовлено.

Протокольною ухвалою суду від 16.06.2026 задоволено клопотання представника відповідача щодо виклику свідка старшого детектива підрозділу детективів ТУ БЕБ у Вінницькій області ОСОБА_1 .

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та зазначає, що наказ про проведення перевірки, повідомлення, запити про надання документів та акт перевірки надсилались рекомендованими листами з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, яку той сам вказав у реєстраційних документах та фінансовій звітності (вул. Бандери Степана, буд. 2/1А, кв./офіс 330). Поштові відправлення поверталися з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній», що відповідно до п. 42.2, 42.5 ст. 42 ПК України прирівнюється до належного вручення. Також зазначено, що податкові повідомлення-рішення директор кооперативу Яцишен особисто отримав 27.11.2025 за тією ж адресою, що підтверджує її правильність і спростовує доводи позивача про «неіснучу адресу».

Відповідач пояснює, що перевірка проводилася на підставі первинних документів (договорів про пайові внески, актів приймання-передачі, виписок по рахунках тощо), офіційно отриманих від Територіального управління БЕБ у Вінницькій області в межах кримінального провадження за ухиленням від сплати податків самим позивачем (а не його контрагентами), що відповідає ст. 83 ПК України і не є тотожним ситуаціям із фіктивним підприємництвом контрагентів, на які посилається позивач.

Щодо суті виявлених порушень, відповідач стверджує, що перевіркою встановлено: кооператив отримав від фізичних осіб пайові внески на суму понад 303 млн грн, передав їм об`єкти нерухомості на аналогічну суму, однак не задекларував і не сплатив податок на прибуток (заниження на 45 802 496 грн), не подавав декларацій з податку на прибуток за 2020-2024 роки, не зареєструвався платником ПДВ, хоча обсяг оподатковуваних операцій перевищив законодавчо встановлений поріг ще у 2020 році, не нарахував та не задекларував податкові зобов`язання з ПДВ (48 898 142 грн), не склав і не зареєстрував податкові накладні. Відповідач також заперечує доводи позивача про порушення строків давності, зазначаючи, що відповідно до п. 102.2 ст. 102 ПК України строк давності не застосовується, якщо декларацію за відповідний період взагалі не подано.

На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій з доводами відзиву не погоджується, вважає їх формальними та такими, що не спростовують позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач заперечує твердження відповідача про те, що кооператив нібито самостійно визначив своєю податковою адресою «кв. 330». Позивач наголошує, що відповідно до ст. 46.2 ПК України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження, зазначене в Єдиному державному реєстрі, а не технічні записи в базах контролюючого органу. Згідно з ЄДР кооператив зареєстрований за адресою вул. Бандери Степана, буд. 2/1А, офіс 330, а не «кв. 330». Позивач звертає увагу, що в самій ІТС «Податковий блок» (картці платника) відсутнє поле для позначки «ОФІС», а поле «тип квартири (офісу)» не заповнене, що свідчить про неналежну фіксацію даних самим контролюючим органом. На переконання позивача, саме на податковий орган покладається обов`язок використовувати актуальні дані ЄДР, а направлення кореспонденції з невірним зазначенням «кв.» замість «офіс» є порушенням порядку належного повідомлення платника, що робить вручення документів неналежним. Наполягає, що ні акт перевірки, ні рішення за результатами адміністративного оскарження не містять конкретних посилань на первинні документи (назву, дату, номер), на підставі яких зроблено висновки про порушення. Хоча відповідачем використано близько 1800 аркушів матеріалів кримінального провадження №72024021040000001, отриманих від БЕБ у Вінницькій області (і згодом повернутих), контролюючий орган не навів обґрунтування, які саме документи з цього масиву використані та як вони пов`язані з конкретними епізодами перевірки. Позивач вважає, що це позбавляє суд можливості перевірити належність, допустимість і достовірність доказів, а відповідач не виконав свого процесуального обов`язку доказування.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких із доводами позивача не погоджується та наголошує, що у базах даних ДПС України, отриманих від державного реєстратора, адреса позивача зазначена як «БУД. 2-/1А, КВ. (ОФІС) 330», що збігається з адресою, вказаною самим позивачем у поданій ним фінансовій звітності за 2016-2021 роки. Відповідач вважає, що ризик негативних наслідків через невиконання платником обов`язку повідомляти про зміну даних покладається на самого платника.

Щодо первинних документів, покладених в основу акта перевірки, відповідач повторно вказує на конкретні сторінки акта перевірки (ст. 9, 11, 12, 14), де наведено посилання на акти приймання-передачі об`єктів нерухомості, довідки про сплату пайових внесків, дані державного реєстру речових прав та договори, а також на Додаток 1 до акта перевірки, який містить вичерпну інформацію по кожній квартирі (адресу, площу, ПІБ, номер і дату договору, ціну, дату акта приймання-передачі, суму оплати). Відповідач повідомляє, що додатково звернувся із запитом від 03.04.2026 до Територіального управління БЕБ у Вінницькій області, яке листом від 08.04.2026 надало належним чином засвідчені копії первинних документів та висновок судово-економічної експертизи, які додаються до заперечення. Відповідач зазначає, що позивач, попри покладений на нього обов`язок спростування, не надав жодних доказів на підтвердження відсутності доходу чи меншого його розміру.

З урахуванням викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У додаткових поясненнях позивач звертає увагу суду на істотні суперечності між висновками акта перевірки та висновком судової економічної експертизи №75/25 від 09.03.2026, проведеної в межах кримінального провадження №72024021040000001, який був доданий відповідачем до заперечень на відповідь на відзив.

Позивач наголошує, що актом перевірки контролюючим органом встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 45 802 496 грн, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 07.11.2025 №26230/2201-0702. Водночас, за твердженням позивача, судовий експерт у своєму висновку прямо зазначив, що документально підтвердити ці висновки акта перевірки не видається можливим, оскільки: розрахунок об`єкта оподаткування здійснено без урахування витрат підприємства; документи, що підтверджують фактичні витрати, у матеріалах дослідження відсутні; визначений перевіркою фінансовий результат до оподаткування не підтверджений первинними документами бухгалтерського обліку. Ці висновки, на думку позивача, поширюються на всі звітні періоди 2020-2024 років, деталізовані в акті перевірки.

На переконання позивача, це свідчить про те, що висновки акта перевірки ґрунтуються не на належно підтверджених первинних документах та достовірних розрахунках, а на припущеннях контролюючого органу, а відсутність врахування витрат підприємства при розрахунку фінансового результату виключає можливість вважати висновки акта перевірки повними, об`єктивними та такими, що відповідають вимогам податкового законодавства.

Відповідач у своїх додаткових поясненнях із доводами додаткових пояснень позивача не погоджується та зазначає, що посилаючись на висновок судово-економічної експертизи в частині податку на прибуток, позивач фактично погоджується і з висновком того ж експерта щодо заниження зобов`язань з ПДВ за період з червня 2020 по квітень 2024 року на суму 49 260 202,55 грн, оскільки податок на прибуток та ПДВ взаємопов`язані й обидва виникають при встановленні факту отримання доходу. Так, відповідно до висновку експерта, ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» отримав від фізичних осіб пайові внески на суму 303 356 457 грн, а дохід від реалізації об`єктів нерухомості склав 254 458 317 грн, тобто сам факт отримання доходу від першого постачання житла підтверджений експертизою і не заперечується позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення за змістом позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень, просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, надали пояснення аналогічні, викладеним у заявах по суті спору. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Викликаний у судове засідання свідок, старший детектив підрозділу детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Вінницькій області Семкович Іван Ігорович, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, пояснив, що долучені до заперечення на відповідь на відзив копії договорів про сплату пайових внесків, актів прийому-передачі, довідок про внесення пайових внесків у повному обсязі, виписок по рахунках та інших документів отримані Територіальним управлінням БЕБ у Вінницькій області в межах кримінального провадження №72024021040000001 у законному порядку шляхом їх вилучення за місцем господарської діяльності позивача та долучення до матеріалів досудового розслідування.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши позицію сторін та оцінивши подані ними докази у взаємозв`язку та сукупності, суд встановив такі обставини.

Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «УКРЖИТЛОБУД» (код ЄДРПОУ 40234945, місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, буд. 2/1А, офіс 330) зареєстрований як суб`єкт господарювання, що здійснює діяльність за КВЕДами 81.10 «Комплексне обслуговування об`єктів» (основний) та 41.10 «Організація будівництва будівель».

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу від 14.08.2025 №3301-П призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування об`єкта оподаткування у деклараціях з податку на прибуток, реєстрації платником податку на додану вартість з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Податкового кодексу України, порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порядку надання податкової декларації з податку на додану вартість за період з 27.01.2016 по 31.12.2024, тривалістю 5 робочих днів з 17.09.2025.

15.08.2025 на адресу: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення №2900100380674 контролюючим органом направлено копію зазначеного наказу, повідомлення від 15.08.2025 №621 щодо проведення перевірки за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17, та лист №11908/6/22-01-07-02-06 від 14.08.2025 з вимогою надати до 17.09.2025 пояснення та документи, пов`язані з предметом перевірки. Поштове відправлення №2900100380674 повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

17.09.2025, 23.09.2025 та 30.09.2025 контролюючим органом складено акти №849/22-01-07-02-06/40234945, №866/22-01-07-02-06/40234945 та №886/22-01-07-02-06/40234945 про ненадання ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» документів та пояснень.

За результатами перевірки складено акт від 30.09.2025 №19736/22-01-07-02-05/40234945, у пункті 2.14 якого зазначено про використання інформації баз даних органів ДПС України та матеріалів, отриманих від Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Вінницькій області в межах кримінального провадження №72024021040000001 від 03.10.2024, внесеного за фактом вчинення службовими особами ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Супровідним листом від 01.10.2025 №14914/6/22-01-07-02-06 акт перевірки направлено на адресу: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення №2900100412983. Згідно з даними трекінгу АТ «Укрпошта» 03.10.2025 зафіксовано статус «Невдала спроба вручення», а 17.10.2025 відправлення повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній».

За наслідками перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято такі податкові повідомлення-рішення від 07.11.2025:

- №26230/2201-0702 форми «Р» за платежем податок на прибуток підприємств на суму 50 213 835,00 грн (у т.ч. основне зобов`язання 45 802 496 грн, штрафні санкції 4 411 339 грн);

- №26231/2201-0702 форми «ПС» за платежем податок на прибуток підприємств на суму 5 100,00 грн;

- №26233/2201-0702 форми «ПН» за платежем податку на додану вартість застосування штрафу в розмірі 50% у сумі 24 449 071,12 грн у зв`язку з нереєстрацією податкових накладних на суму ПДВ 48 898 142,23 грн;

- №26232/2201-0702 форми «Р» за платежем податку на додану вартість на суму 61 122 677,79 грн (у т.ч. основне зобов`язання 48 898 142,23 грн, штрафні санкції 12 224 535,56 грн);

- №26234/2201-0702 форми «ПС» за платежем податку на додану вартість на суму 15 980,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення №2900100330057 на адресу: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Бандери Степана, буд. 2/1А, кв. 330, та отримані 27.11.2025, що підтверджується відміткою про вручення особі, зазначеній як «Яцишен».

06.12.2025 ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» подано до Державної податкової служби України скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення.

05.12.2025 представник позивача звернувся до Головного управління ДПС у Хмельницькій області з адвокатським запитом про надання копій документів щодо перевірки з доказами їх направлення та вручення. Листом від 18.12.2025 №19067/6/22-01-07-02-06 Головне управління ДПС у Хмельницькій області надало копії наказу від 14.08.2025 №3301-П, листа №11908/6/22-01-07-02-06, доказів поштового направлення зазначених документів, акта перевірки від 30.09.2025 №19736/22-01-07-02-05/40234945 з додатками та доказів його поштового направлення.

Рішенням Державної податкової служби України від 05.02.2026 №2961/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення від 07.11.2025 №26230/2201-0702, №26231/2201-0702, №26233/2201-0702, №26232/2201-0702, №26234/2201-0702 залишено без змін, скаргу - без задоволення. Зазначене рішення отримано ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» 16.02.2026 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» (трекінг №R067095035253).

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам, наведеним учасниками справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї ж статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спірне питання щодо порушення відповідачем процедури призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, без обов`язкової присутності платника податків.

Ключовим питанням, як постало перед судом, в цій частині спірних правовідносин, є питання про належність вручення (надіслання) платнику податків копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення, яке підлягає оцінці відповідно до статті 42 та статті 45 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Досліджуючи обставини справи, суд встановив, що відповідач надіслав 15.08.2025 на адресу: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення №2900100380674 копію наказу від 14.08.2025 №3301-П про проведення перевірки, повідомлення від 15.08.2025 №621 та лист №11908/6/22-01-07-02-06 від 14.08.2025 з вимогою надати пояснення та документи. Поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Позивач наполягає на тому, що зазначена адреса є неіснуючою, оскільки згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 », а листом Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 25.02.2026 №1-01-411 підтверджено відсутність у зазначеному будинку окремого об`єкта з номером 330.

Суд враховує, що відповідно до наявних у справі доказів (скріншоту з ІТС «Податковий блок», вкладка «Картка платника», позиція «Реєстраційні дані платника податків») в базах даних органів ДПС України, сформованих на підставі відомостей, отриманих від державного реєстратора, адреса позивача зазначена як «БУД. 2-/1А, КВ. (ОФІС) 330». Аналогічним чином сама ж адреса «УКРАЇНА, 29000, ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛ., М. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ВУЛ. БАНДЕРИ СТЕПАНА, БУД. 2-/1А, КВ. (ОФІС) 330» зазначена самим позивачем у поданій ним Фінансовій звітності малого підприємства за 2016-2021 роки, тобто у документах, які позивач самостійно склав та подав до контролюючого органу. Отже, позначення «КВ. (ОФІС) 330» не є довільним трактуванням контролюючого органу, а відтворює відомості, які сам платник податків використовував у власній звітності протягом кількох років поспіль.

Суд також враховує, що відсутність у структурі ІТС «Податковий блок» окремого поля для позначки «ОФІС», на що посилається позивач, є технічною особливістю програмного забезпечення контролюючого органу, яка не спростовує факту, що саме таке комбіноване позначення адреси міститься у наданих державним реєстратором відомостях та у власній звітності позивача, а тому не може розцінюватися як доказ використання контролюючим органом «неіснуючої» адреси.

Щодо посилання позивача на лист Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 25.02.2026 №1-01-411, суд зазначає, що цей лист підтверджує лише відсутність у зазначеного управління інформації про присвоєння реквізиту «номер окремої частини об`єкта» приміщенню з номером 330 як самостійному об`єкту, однак не спростовує факту існування та функціонування поштової адреси будинку 2/1А по вул. Бандери Степана, за якою позивач фактично отримує кореспонденцію, зокрема податкові повідомлення-рішення від 07.11.2025, отримані директором Яцишеним особисто 27.11.2025 за тією ж самою адресою (кв./офіс 330). Цей факт, за оцінкою суду, є прямим і безпосереднім спростуванням тези про непридатність адреси до поштового обслуговування. Якщо адреса була б об`єктивно неіснуючою, вручення кореспонденції за нею було б неможливим у принципі, однак матеріали справи свідчать про протилежне.

Суд зазначаєє, що поштові відправлення, якими направлялися наказ про перевірку (№2900100380674) та акт перевірки (№2900100412983), повернуті з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній» відповідно.

Відповідно до пункту 2.4.57 Регламенту надання послуг з пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом АТ «Укрпошта» від 22.09.2025 №7009, при поверненні (досиланні) рекомендованої письмової кореспонденції, до автоматизованої системи АТ «Укрпошта» з реєстрації відправлень працівником ОПЗ вноситься необхідна інформація щодо причини досилання (повернення) відправлення, а саме: «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою», «адресат відмовився», «за заявою відправника/адресата», «неправильно зазначена (відсутня) адреса».

Із наведеного переліку видно, що у разі направлення кореспонденції за неіснуючою адресою оператор поштового зв`язку проставляє окрему, відмінну від застосованих у цій справі, відмітку - «неправильно зазначена (відсутня) адреса». Оскільки жодне з поштових відправлень у цій справі такої відмітки не мало, суд доходить висновку, що об`єктивних підстав вважати адресу неіснуючою, виходячи з даних незацікавленого суб`єкта - оператора поштового зв`язку, немає.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що неотримання ним кореспонденції відбулося не з його вини, суд враховує усталену практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 16 серпня 2023 року у справі №160/17914/21, від 10 травня 2022 року у справі №804/2455/18, від 11 лютого 2021 року у справі №802/549/16-а, від 09 жовтня 2018 року у справі №820/1864/17, відповідно до якої добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, а неотримання ним кореспонденції з власної вини (недобросовісна організація роботи з отримання пошти) не звільняє його від негативних наслідків, а повноваження контролюючого органу вважаються реалізованими на етапі належного надсилання відповідних документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, яка відповідає обліковим даним, наданим самим платником податків.

За таких обставин суд доходить висновку, що контролюючий орган виконав вимоги пункту 79.2 статті 79 та пункту 42.2, 42.5 статті 42 Податкового кодексу України щодо належного надіслання наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату і місце її проведення, а доводи позивача про порушення процедури призначення перевірки з підстав направлення кореспонденції на «неіснуючу» адресу є необґрунтованими та спростовуються сукупністю наявних у справі доказів.

Щодо доводів позивача про позбавлення права на подання заперечень до акта перевірки, суд зазначає, що відповідно до пункту 86.4 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку. Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

З матеріалів справи суд встановив, що акт перевірки від 30.09.2025 №19736/22-01-07-02-05/40234945 надіслано супровідним листом від 01.10.2025 №14914/6/22-01-07-02-06 на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення №2900100412983, який 03.10.2025 мав статус «Невдала спроба вручення», а 17.10.2025 повернутий відправнику з відміткою «адресат відсутній».

Враховуючи наведене судом вище обґрунтування щодо належності використаної контролюючим органом адреси, а також враховуючи, що причина повернення кореспонденції «адресат відсутній» не є тотожною відмітці «неправильно зазначена (відсутня) адреса», суд, керуючись пунктом 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, доходить висновку, що акт перевірки вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, тобто 17.10.2025.

Аналогічний підхід до застосування пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України викладений у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №640/9016/20 та від 24 вересня 2025 року у справі №520/7480/25.

Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду у постановах від 12.06.2018 та 20.09.2018 у справах №821/597/17, №810/1438/17, а також від 03.06.2021 у справі №822/1660/18, суд зазначає, що застосування висновків Верховного Суду до конкретної справи можливе лише за умови подібності правовідносин за суб`єктним складом, предметом і підставами спору. У наведених позивачем справах встановлено обставини повної відсутності доказів направлення платнику податків будь-якої кореспонденції щодо перевірки, тоді як у цій справі судом встановлено факт належного надіслання наказу, повідомлення та акта перевірки за адресою, яка відповідає обліковим даним і власній звітності позивача, з додержанням порядку, визначеного статтею 42 Податкового кодексу України. За таких обставин суд не вбачає подібності правовідносин, а тому висновки, викладені у зазначених постановах, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Стосовно доводів позивача про недопустимість доказів, покладених в основу акта перевірки.

Так, відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (підпункт 83.1.1); податкова інформація (підпункт 83.1.2); експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України (підпункт 83.1.3); судові рішення (підпункт 83.1.4); податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (підпункт 83.1.6); мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами (підпункт 83.1.7).

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як правильно зауважив позивач, матеріали кримінального провадження як такі не мають наперед встановленої (преюдиційної) сили для адміністративного суду й підлягають самостійній оцінці судом, який розглядає адміністративну справу.

Суд встановив, що матеріали кримінального провадження №72024021040000001 отримані контролюючим органом офіційно, на підставі запиту від 05.08.2025 №10768/5/22-01-07-02-05 до Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Вінницькій області, яке здійснювало досудове розслідування за фактом вчинення службовими особами позивача кримінального правопорушення, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України. Доступ до цих матеріалів (зокрема банківських виписок, довідок, договорів, актів приймання-передачі, витягів з державного реєстру речових прав) отримано детективами БЕБ у Вінницькій області на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2025 у справі №127/3167/25, якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів з можливістю їх вилучення. Отже, ці матеріали є не абстрактними відомостями досудового розслідування у розумінні протоколів допитів чи оперативно-розшукових матеріалів, а офіційно отриманими первинними документами господарської діяльності самого позивача: договорами про сплату пайових внесків, актами приймання-передачі об`єктів нерухомості, довідками про сплату внесків та виписками по рахунках, тобто документами, які за своєю природою є саме тими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки (сторінки 9, 11, 12, 14) та у Додатках 1-3 до нього наведено конкретизований перелік використаних первинних документів: договорів про сплату пайових внесків, актів приймання-передачі, довідок про сплату пайового внеску в повному обсязі, з деталізацією по кожному об`єкту нерухомості (адреса, площа, прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, номер і дата договору, ціна, дата акта приймання-передачі, сума оплати) та по кожному звітному періоду. Таким чином, на відміну від справи №600/1052/20-а, на яку посилається позивач, в якій, за встановленими Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2025 року обставинами, акт перевірки взагалі не містив жодних посилань на конкретні документи (а додаток з узагальненим переліком документів був відсутній у матеріалах справи), у цій справі акт перевірки та додані до нього додатки містять конкретну ідентифікацію використаних первинних документів та розрахунок сум за кожним видом податку і звітним періодом. За таких умов суд доходить висновку про відсутність подібності правовідносин у справі №600/1052/20-а та у цій справі, а тому правові висновки, викладені у зазначеній постанові Верховного Суду, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд також враховує, що відомості, які містяться в актах приймання-передачі та договорах про сплату пайових внесків, підтверджуються незалежним, офіційним джерелом - витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких у позиції «документи подані для державної реєстрації» зазначені саме договори, довідки про сплату пайового внеску та акти приймання-передачі, видані ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД». Крім того, ні позивач, ні допитаний у судовому засіданні свідок не заперечували факту здійснення кооперативом будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, вул. Мічуріна, буд. 2а, що додатково підтверджує достовірність первинних документів, покладених в основу висновків акта перевірки, та спростовує твердження позивача про те, що відповідні документи ним нібито не видавались.

За таких обставин суд доходить висновку, що матеріали, використані контролюючим органом при складенні акта перевірки, отримані та використані у спосіб, передбачений пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, є первинними документами господарської діяльності позивача, конкретизовані в акті перевірки та додатках до нього, підтверджені незалежними офіційними джерелами (даними державного реєстру речових прав) та не спростовані позивачем належними доказами, а тому є допустимими, належними та достовірними доказами у розумінні статей 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо аргументів позивача про суперечність між висновками акта перевірки та висновком судово-економічної експертизи №75/25 від 09.03.2026 в частині податку на прибуток, суд зазначає таке. Зі змісту наведеного позивачем висновку експерта вбачається, що експерт підтвердив факт отримання ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» від фізичних осіб пайових внесків у сумі 303 356 457 грн та отримання доходу від реалізації об`єктів нерухомості у сумі 254 458 317 грн, що повністю кореспондується з висновками акта перевірки щодо джерела та розміру доходу, і, відповідно, підтверджує обґрунтованість зобов`язань з податку на додану вартість. Водночас неможливість підтвердження експертом саме сформованого контролюючим органом фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток зумовлена, за його ж висновком, відсутністю документів, що підтверджують витрати підприємства.

Суд враховує, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених такими документами.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені абзацом другим пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Оскільки судом встановлено, що позивач з моменту початку перевірки (17.09.2025) до її завершення документів та пояснень, у тому числі щодо витрат підприємства, не надав, про що складено акти №849/22-01-07-02-06/40234945 від 17.09.2025, №866/22-01-07-02-06/40234945 від 23.09.2025 та №886/22-01-07-02-06/40234945 від 30.09.2025, суд, керуючись пунктом 44.6 статті 44 та пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, доходить висновку, що негативні наслідки відсутності документального підтвердження витрат покладаються на самого платника податків.

Суд враховує сталу практику Верховного Суду (постанови у справах №380/5630/23, №160/8441/18, №420/7184/19), відповідно до якої ненадання платником податків первинних документів під час перевірки є самостійною підставою, яка виключає можливість посилання платника податків на обставини, що ним не доведені, оскільки саме на платника податків покладається обов`язок доведення того, що заниження ним відповідних показників не мало місця. Отже, встановлена експертом неможливість підтвердити розмір витрат не спростовує факту отримання позивачем доходу у визначеному актом перевірки розмірі, а є прямим наслідком порушення позивачем обов`язку щодо ведення та надання документів первинного обліку, а тому не може бути підставою для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 07.11.2025 №26230/2201-0702 та №26231/2201-0702.

Визначаючись щодо порушення відповідачем строків давності визначення грошових зобов`язань, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо, зокрема, податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано.

Суд встановив, що предметом визначення грошових зобов`язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є заниження податку на прибуток за звітні періоди з 2020 по 2024 рік та незадекларовані зобов`язання з податку на додану вартість за період з червня 2020 року по квітень 2024 року, а не за весь період з 27.01.2016 по 31.12.2024, який був визначений як загальний предмет (обсяг) документальної перевірки наказом від 14.08.2025 №3301-П. Судом також встановлено, що позивач до контролюючого органу не подавав податкових декларацій з податку на прибуток за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки та не подавав декларацій з податку на додану вартість за червень 2020 - квітень 2024 років, що позивачем по суті не заперечується.

За таких обставин, оскільки податкові декларації за відповідні звітні періоди, у яких виникло податкове зобов`язання, позивачем взагалі не подавались, суд, керуючись пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, доходить висновку, що передбачений абзацом першим пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строк давності в 1095 днів на визначення грошового зобов`язання за такими періодами не застосовується, а тому обчислення контролюючим органом грошових зобов`язань за звітні періоди 2020-2024 років не суперечить вимогам статті 102 Податкового кодексу України, незалежно від того, що загальний період, охоплений документальною перевіркою (з метою встановлення обставин діяльності позивача, включно з періодом до виникнення обов`язку декларування), є ширшим за 1095 днів.

Щодо посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв правомірності втручання у право на мирне володіння майном (законність, суспільний інтерес, пропорційність), суд зазначає, що встановлені судом обставини свідчать про наявність чіткої законодавчої підстави для нарахування грошових зобов`язань поза межами загального строку давності (пункт 102.2 статті 102 Податкового кодексу України), про наявність суспільного інтересу в забезпеченні повного та своєчасного надходження податків до бюджету, а також про те, що індивідуальний тягар, покладений на позивача, є наслідком його власної бездіяльності щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання податкової звітності, а не довільного або непропорційного застосування контролюючим органом своїх повноважень. Відтак наведена позивачем практика ЄСПЛ не спростовує правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оцінивши досліджені докази кожен окремо та в їх сукупності за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що: контролюючий орган забезпечив належне надіслання позивачу наказу про проведення перевірки, повідомлення про дату і місце її проведення та акта перевірки; матеріали, використані контролюючим органом при складенні акта перевірки, є первинними документами господарської діяльності позивача, отриманими у передбачений законом спосіб, конкретизованими в акті перевірки з посиланням на конкретні документи та додатки, підтвердженими незалежними офіційними джерелами, а тому є допустимими та достовірними доказами в розумінні статей 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України; строк давності, передбачений статтею 102 Податкового кодексу України, контролюючим органом не порушено, оскільки грошові зобов`язання нараховані за періоди, за які позивачем декларації не подавались, що відповідно до пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України виключає застосування загального 1095-денного строку.

Суд зазначає, що предметом спору у цій справі фактично є не заперечення позивачем встановлених контролюючим органом порушень податкового законодавства по суті, а виключно оскарження процедури призначення і проведення перевірки та юридичної допустимості покладених в основу акта перевірки доказів.

Позивачем, на якого відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України також покладається обов`язок доведення обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не надано належних і допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 07.11.2025 №26230/2201-0702, №26231/2201-0702, №26232/2201-0702, №26233/2201-0702 та №26234/2201-0702 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, підстави для стягнення на користь позивача судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "УКРЖИТЛОБУД" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

27 липня 2026 року

Позивач:Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "УКРЖИТЛОБУД" (вул. Степана Бандери, 2/1А, офіс 330,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29019 , код ЄДРПОУ - 40234945) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя В.К. Блонський