Рішення № 138582985, 22.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/11931/24

провадження № 2/208/3559/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Золотоноші А.Р., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бундюк Є.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Плетенко К.Ю. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

У своєму позові представник позивача, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати автомобіль Opel Astra, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

- виділити ОСОБА_1 автомобіль Opel Astra, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 120 539 грн. 00 коп..

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля Opel Astra, 2010 року випуску, в сумі 60 269 грн. 50 коп..

В обґрунтування позову представник позивача, з урахуванням уточнених позовних вимог, зазначає наступне:

ОСОБА_1 перебував з ОСОБА_2 у шлюбі з 13 жовтня 1990 року.

За час шлюбу подружжям за спільні кошти було набуте рухоме майно, а саме: автомобіль Opel Astra, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль набутий за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі, оскільки 01 липня 2022 року був зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №5879/22/008505 від 01 липня 2022 року, що вбачається з інформації ТСЦ МВС № 1244, наданої на адвокатський запит 11 жовтня 2024 року.

03 липня 2024 року рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний. Відповідно до змісту рішення про розірвання шлюбу, судом було встановлено, що сторони по справі разом не проживають та не ведуть спільного господарства з 2023 року.

Оскільки ОСОБА_2 , укладаючи договір та реєструючи вказаний автомобіль на своє ім`я діяла в інтересах сім`ї, тому останній повинен належати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

У зв`язку з тим, що між сторонами не досягнуто згоди про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, тому ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з проханням розділити набуте в період шлюбу майно.

Частка кожного з подружжя у праві спільної сумісної власності є рівною, а тому частка кожного із них у праві спільного сумісного майна на автомобіль Opel Astra, 2010 року випуску, становить по 1/2 частці від зазначеного автомобіля, та виходячи з його загальної вартості 120 539,00 гривень, становить по 60 269 гривень 50 копійок за кожним, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, оскільки спірний автомобіль є неподільною річчю, перебуває у спільній частковій власності сторін та у фактичному і постійному володінні та користуванні позивача.

2. Заяви, клопотання позивача та відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в уточненій позовній заяві.

Просив суд: визнати автомобіль Opel Astra, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; виділити ОСОБА_1 автомобіль Opel Astra, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 120 539 грн. 00 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля Opel Astra, 2010 року випуску, в сумі 60 269 грн. 50 коп..

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бундюк Є.В. зазначила, що відповідач частково заперечує щодо уточнених позовних вимог позивача, посилаючись на обставини викладені в уточненому відзиві на позовну заяву.

Зазначила, що не заперечує щодо задоволення позовної вимоги позивача про визнання автомобіля Opel Astra, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зазначила, що позовна вимога позивача про виділення ОСОБА_1 автомобіль Opel Astra, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , не може бути задоволена у зв`язку з продажем зазначеного автомобіля.

Заперечувала щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобіля Opel Astra, 2010 року випуску, в сумі 60 269,50 грн., та просила стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля Opel Astra, 2010 року випуску, в сумі 128 050,00 грн., посилаючись на бюлетень автотоварознавця №146 від 07.05.2026р..

3. Процесуальні дії по справі.

11 листопада 2024 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

22 липня 2025 року заочним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задоволені.

12 лютого 2026 року ухвалою суду заочне рішення Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 22 липня 2025 року по цивільній справі за № 208/11931/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, скасовано. Призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст правовідносин з посиланням на докази.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 13 жовтня 1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб міськвідділом РАГС м.Дніпродзержинська, запис № 658, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (серії НОМЕР_2 ), яке видане 13 жовтня 1990 року (а.с.11).

Згідно заочного рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року по справі №208/1808/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Відповідно до змісту рішення про розірвання шлюбу, судом було встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені з 2023 року (а.с.12-13).

За час шлюбу подружжям було набуте рухоме майно, а саме: автомобіль Opel Astra, 2010 року випуску. Вказаний автомобіль набутий за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі, оскільки 01 липня 2022 року був зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного у СГ №5879/22/008505 від 01 липня 2022 року, що вбачається з інформації ТСЦ МВС № 1244, наданої на адвокатський запит 11 жовтня 2024 року (а.с.14-15).

Відповідно до листа ТСЦ МВС №1244 від 14.05.2026 року вбачається, що станом на 12 травня 2026 року автомобіль OPEL ASTRA зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №1244/2026/6074474 від 11.04.2026 року.

Відповідно до бюлетня автотоварознавця №146 від 07.05.2026, ціна продажу автомобіля марки OPEL ASTRA Sports Tourer 1/6і wagon НОМЕР_3 hp, 2010 року випуску, становить 256100,00 грн..

Відповідно до договору купівлі-продажу №1244/2026/6074474 транспортного засобу від 11.04.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_4 транспортний засіб: марка OPEL, модель ASTRA 2010 року випуску, колір чорний, VIN НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 100 000,00 грн..

Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем обраний спосіб захисту, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України та предметом позову є майно, придбане в період шлюбу.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір з сімейних правовідносин, до яких застосовуються положення Цивільного кодексу України та Сімейного Кодексу України.

5. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Згідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно частини 3 статті 368 Цивільного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.ст.69, 70 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Ч.1 ст.355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Ч.1 ст. 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно до ч.1 ст.357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно до вимог ст.71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що дійсно сторонами під час шлюбу було придбане рухоме майно, а саме: автомобіль «Opel Astra», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

До складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною четвертою статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

На сьогоднішній день сторони не мають можливості вільно розпорядитися належним їм майном.

Статтею 41 Конституції України передбачено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном та кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575св19, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714св22, від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20 (провадження № 61-7951св23); від 14 лютого 2024 року у справі 752/18272/18.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Судом встановлено, що під час шлюбу було придбане рухоме майно, а саме: автомобіль «Opel Astra», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості майна, про оцінку ринкової вартості дорожнього транспортного засобу Opel Astra, 2010 року випуску, від 14.10.2024 року, вартість колісного транспортного засобу «Opel Astra», 2010 року випуску, становить 120 539,00 грн..

Відповідно до бюлетня автотоварознавця №146 від 07.05.2026, ціна продажу автомобіля марки OPEL ASTRA Sports Tourer 1/6і wagon МТ 115hp, 2010 року випуску, становить 256100,00 грн..

Інформація щодо ціни продажу автомобіля надана з бюлетня автотоварознавця, визначена в середньому для автомобіля певної марки та моделі, року випуску, та не враховує індивідуальні особливості транспортного засобу, такі як: пробіг, фізичний стан, наявність додаткового встановленого обладнання, а тому не є належним та допустимим доказом, оскільки він не є висновком.

Відповідно до договору купівлі-продажу №1244/2026/6074474 транспортного засобу від 11.04.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_4 транспортний засіб: марка OPEL, модель ASTRA 2010 року випуску, колір чорний, VIN НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 100 000,00 грн..

Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суд зобов`язаний враховувати дійсну його вартість, тобто звіт про незалежну оцінку вартості майна, про оцінку ринкової вартості дорожнього транспортного засобу Opel Astra, 2010 року випуску, від 14.10.2024 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання автомобіля Opel Astra, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та стягнення з нього, ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 грошової компенсації 1/2 частки вартості розділеного майна подружжя, підлягають задоволенню, де сума компенсації становить 60 269 грн. 50 коп..

Щодо вимоги позивача про виділення ОСОБА_1 зі спільного сумісного майна подружжя автомобіль Opel Astra, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , визнавши за ним право власності на зазначене майно, суд зазначає, що дана позовна вимога є необґрунтованою та безпідставною, оскільки станом на дату розгляду справи автомобіль Opel Astra, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , був проданий ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1244/2026/6074474 транспортного засобу від 11.04.2026 року.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

6. Судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн..

Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 355, 356, 357 ЦК України, ст. ст. 3, 21, 36, 57, 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 77, 81, 141, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : майно, придбане в період перебування в зареєстрованому шлюбі, а саме: автомобіль Opel Astra, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля Opel Astra, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 60 269 (шістдесят тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн. 50 коп., - шляхом перерахування ОСОБА_2 з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області грошових коштів в розмірі 60 269 (шістдесят тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн. 50 коп., які були внесені ОСОБА_1 , відповідно до чеку переказу коштів №4HCDxcFlsU0 від 12.03.2026 року.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Похваліта С. М.