Рішення № 138582928, 29.07.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6653/26

Провадження № 2/211/5293/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням судді Гонтар А.Л.,

з участю секретаря судового засідання Блінової Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до закладу загальної середньої освіти гімназія № 12 Дружківської міської ради Донецької області, третя особа: відділ освіти Дружківської міської ради про стягнення заробітної плати, -

УСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 18 червня 2026 року звернувся через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до закладу загальної середньої освіти гімназія № 12 Дружківської міської ради Донецької області про стягнення заробітної плати, де третьою особою вказав відділ освіти Дружківської міської ради. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року по справі № 229/1094/22 зобов`язано начальника відділу освіти Дружківської міської ради призначити ОСОБА_1 на посаду директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Дружківської міської ради з 09 лютого 2022 року та укласти з ним строковий трудовий договір на цю посаду. На виконання постанови суду відділом освіти було видано наказ № 8-о від 29 квітня 2026 року про призначення ОСОБА_1 на відповідну посаду. Наказом відділу освіти № 9-о від 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 було звільнено 08 лютого 2024 року з посади директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 у зв`язку з закінченням строкового трудового договору. На час подання цього позову загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 Дружківської міської ради Донецької області має назву заклад загальної середньої освіти гімназія №12 Дружківської міської ради Донецької області. При звільненні ОСОБА_1 з посади директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 заробітна плата, а також інші належні йому кошти виплачені не були. 18 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника відділу освіти Дружківської міської ради з проханням виплатити йому заробітну плату, компенсаційні виплати та індексацію. На цю заяву позивача відповіді надано не було, відповідних виплат не здійснено. У зв`язку з чим представником позивача 09 червня 2026 року було направлені адвокатські запити до відділу освіти Дружківської міської ради та до закладу загальної середньої освіти гімназія №12 Дружківської міської ради Донецької області. Листом від 15 червня 2026 року вих.-0.226/229/26 відділ освіти повідомив, що заклад загальної середньої освіти гімназія №12 Дружківської міської ради Донецької області має самостійний баланс, нарахування та виплату заробітної плати директору здійснює самостійно. За період з 09 лютого 2022 року по 08 лютого 2024 року заробітна плата, як директору загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Дружківської міської ради не виплачена через відсутність відповідних бюджетних асигнувань на поточний рік. До листа додано розрахунково-платіжні відомості на ОСОБА_1 , за підписом в.о. директора ЗЗСО гімназія № 12 за 2022-2024 роки. Згідно вказаних відомостей за цей період позивачу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата (в тому числі оклад, надбавка за престижність та компенсація за невикористані відпустки) в сумі 278 759,88 грн. З врахуванням утримань податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сума до виплати становить 224 401,69 грн. Як зазначено вище, заробітна плата ОСОБА_1 не виплачена. Отже, наявні підстави для стягнення з закладу загальної середньої освіти гімназія №12 Дружківської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в сумі 224 401,69 грн. Оскільки відповідачем порушено строки виплати ОСОБА_1 заробітної плати більше ніж на один календарний місяць, то наявні підстави для нарахування відповідної компенсації та її стягнення з відповідача. Згідно з розрахунком, здійсненого відповідно до ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку № 159, сума нарахованої ОСОБА_1 компенсації за порушення строків виплати станом на 16 червня 2026 року становить 79 588,82 грн. У вище зазначеному листі відділу освіти від 15 червня 2026 року вказано, що розмір середнього заробітку за посадою директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Дружківської міської ради за останні два місяці, що передували звільненню ОСОБА_1 складає 479,43 грн. Відповідно, у разі задоволення судом цього позову на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з розрахунку 479,43 грн за кожен робочий день з 09 лютого 2022 року по день прийняття судом такого рішення, але не більш як за шість місяців. Сума середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 87 735,69 грн (479,43 грн*183 дні). Тому позивач просить стягнути із закладу загальної середньої освіти гімназія №12 Дружківської міської ради Донецької області на свою, ОСОБА_1 , заробітну плату в сумі 224 401,69 грн, компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати в сумі 79 588,82 грн, середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку в сумі 87 735,69 грн, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2026 року було відкрито провадження по справі і справу призначено до підготовчого засідання на 13 липня 2026 року.

02 липня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло пояснення від третьої особи. В обґрунтування пояснення представник відділу освіти Дружківської міської ради Лазебник С.А. зазначила таке. Рішенням суду від 04 лютого 2026 року ОСОБА_1 було визнано призначеним на посаду директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 з 09 лютого 2022 року. На виконання вказаного судового рішення Відділом освіти Дружківської міської ради 29 квітня 2026 року було видано наказ № 8-о про призначення позивача на посаду з 09 лютого 2022 року. Відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту», з керівником закладу освіти укладається трудовий договір у формі контракту строком на 2 роки (для особи, яка призначається на посаду вперше). У зв`язку із закінченням строкового контракту (строк дії якого сплив 08 лютого 2024 року), Відділом освіти 29 квітня 2026 року (одночасно з наказом про призначення на виконання рішення суду) було видано наказ № 9-о про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (закінчення строку дії договору). Вказані накази були надіслані позивачу 29 квітня 2026 року та він офіційно ознайомився з ними 18 травня 2026 року. Згідно з наданими розрахунково-платіжними відомостями ЗЗСО Гімназія №12 за підписом в.о. директора, позивачу за період його перебування у трудових відносинах (з 09 лютого 2022 року по 08 лютого 2024 року) було повністю нараховано заробітну плату (оклад, надбавку за престижність, компенсацію за відпустки) в сумі 278 759,88 грн (сума до виплати «на руки» після утримання ПДФО та військового збору становить 224 401,69 грн). Розмір середнього заробітку за посадою директора за останні два місяці, що передували звільненню ОСОБА_1 , складає 479,43 грн на день. Заклад загальної середньої освіти Гімназія №12 Дружківської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ: 25705121) є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс та власну бухгалтерію. Нарахування вказаних сум здійснено самою Гімназією №12. Відповідно, обов`язок виплати заробітної плати та проведення розрахунку при звільненні згідно зі статтями 115, 116 КЗпП України покладено виключно на установу-роботодавця. Відповідач є бюджетною установою. Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України (БКУ), бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються тільки в межах бюджетних асигнувань. Згідно зі ст. 3 та ст. 23 БКУ, бюджетний період становить один календарний рік, а будь-які платежі здійснюються лише за наявності призначення. Спрямовувати кошти, виділені на фінансування поточних видатків 2026 року, на погашення заборгованості минулих періодів (2022-2024 рр.) без внесення змін у встановленому порядку до кошторису установи не допускається. Станом на теперішній час виплату позивачу не проведено відповідачем виключно через відсутність відповідних асигнувань на погашення заборгованості минулих років та підстави здійснити таку виплату, рішення суду по справі № 211/6653/26 не містить стягнення на користь позивача грошових коштів. Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку в сумі 87 735,69 грн (за 183 дні затримки). Відділ освіти Дружківської міської ради заперечує проти задоволення цієї вимоги у заявленому обсязі та вважає її надмірною й неспівмірною виходячи з такого. Як було зазначено вище, позивач був прийнятий на роботу на виконання рішення суду по справі № 211/6653/26, на підставі наказу від 29 квітня 2026 року №8-о того ж дня наказом №9-о позивача звільнено з займаної посади, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (закінчення строку дії договору). У день звільнення позивач не працював, свої посадові обов`язки не виконував. Вказані накази були надіслані позивачу 29 квітня 2026 року на вказану ним електронну адресу та він офіційно ознайомився з ними лише 18 травня 2026 року. Як зазначає сам позивач з вимогою про виплату йому заробітної плати, компенсаційних виплат та індексації звернувся до відповідача 18 травня 2026 року. Отже, початком перебігу строку затримки розрахунку з позивачем є 19 травня 2026 року (наступний день після звернення Позивача) а ні 183 дні, як зазначав позивач у своїх вимогах. З огляду на викладене, враховуючи, що правовий статус посади відновлено ретроспективно лише на виконання судового рішення, Відділ освіти вважає обґрунтованим та справедливим відмовити в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З огляду на викладене вище представник ОСОБА_2 просить прийняти пояснення третьої особи до розгляду та врахувати їх при вирішенні цивільної справи № 211/6653/26, при вирішенні спору врахувати, що ЗЗСО Гімназія №12 має самостійний баланс та є єдиним самостійним суб`єктом фінансових зобов`язань перед позивачем, відмовити позивачу в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

03 липня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позов. В обґрунтування відзиву представник закладу загальної середньої освіти гімназія № 12 Дружківської міської ради Донецької області Венцель О.В. зазначила наступне. На виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 04.02.2026р. відділом освіти було видано наказ №8-о від 29 квітня 2026 року про призначення ОСОБА_1 на посаду директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12. Наказом відділу освіти №9-о від 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора школи у зв`язку з закінченням строкового трудового договору. У 2024 році за розпорядженням Дружківської військової адміністрації загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 змінила назву на заклад загальної середньої освіти гімназія №12. При звільненні ОСОБА_1 з посади директора школи бухгалтерія закладу зробила необхідні розрахунки за період 09 лютого 2022 року по 08 лютого 2024 року, але розрахункові кошти йому виплачені не були через відсутність відповідних асигнувань на поточний рік. Відповідач є бюджетною установою. У даному випадку затримка виплати заробітної плати позивачу за вказаний період не є результатом протиправної бездіяльності чи умисного зволікання з боку відповідача. Як бюджетна установа, відповідач діє виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисом, та відповідно до вимог статей 23, 48 Бюджетного кодексу України. У поточному кошторисі закладу на 2026 рік відсутні асигнування на виплату заборгованості за минулі періоди (20222024 рр). Відповідач не наділений повноваженнями самостійно здійснювати перерозподіл бюджетних видатків на цілі, що не були заздалегідь передбачені кошторисом на поточний бюджетний період, без проходження відповідної процедури внесення змін. Відповідно до положень Бюджетного кодексу, перерозподіл видатків на ці цілі потребує внесення змін до кошторису, що можливо здійснити лише в установленому законом порядку. Роботи щодо перерозподілу кошторису вже заплановані на початок липня 2026 року. Таким чином, вимога про стягнення коштів є передчасною до моменту відкриття відповідного фінансування. Відсутність відповідних бюджетних призначень у попередніх бюджетних періодах та на момент винесення постанови апеляційного суду свідчить про відсутність вини відповідача у несвоєчасному здійсненні виплат. Це зумовлено об`єктивними обставинами, пов`язаними з процедурами бюджетного фінансування. На підставі викладеного, керуючись принципами розумності та справедливості, а також враховуючи, що затримка виплати не є наслідком винних дій відповідача, просимо суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати. З огляду на викладене вище представник ОСОБА_3 просить у частині стягнення заробітної плати - врахувати, що виплата можлива лише після відповідного перерозподілу бюджетних асигнувань, який очікується у липні 2026 року. Також просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати - відмовити у зв`язку з відсутністю вини відповідача.

07 липня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування відповіді представник позивача адвокат Сологуб С.А. зазначив наступне. Відзив відповідача не містить заперечень щодо основних обставин справи та фактично підтверджує заявлені позовні вимоги. Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо факту існування трудових правовідносин, розміру нарахованої заробітної плати та факту її невиплати. Єдиною підставою заперечень відповідача є посилання на відсутність бюджетних асигнувань та неможливість здійснення виплати без внесення змін до кошторису. З такими доводами сторона позивача погодитися не може. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать працівникові, проводиться в день звільнення. Факт невиконання цього обов`язку відповідачем визнається самим відповідачем. Посилання відповідача на статті 23 та 48 Бюджетного кодексу України не звільняють його від обов`язку виконати вимоги трудового законодавства, оскільки відсутність бюджетних призначень не є передбаченою законом підставою для невиплати працівникові належної йому заробітної плати. Правова позиція про те, що нестача бюджетного фінансування не звільняє роботодавця від виконання трудових гарантій, є сталою та неодноразово висловлювалася Верховним Судом. Зокрема, викладеною Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2020 року по справі № 756/14390/16-ц. Отже, наведені відповідачем доводи не спростовують самого факту порушення його обов`язку щодо своєчасної виплати належних позивачу сум. Твердження відповідача про те, що позов є передчасним, оскільки планується внесення змін до кошторису у липні 2026 року, не ґрунтується на законі. Стаття 116 КЗпП України не ставить обов`язок роботодавця провести остаточний розрахунок у залежність від бюджетного фінансування або внесення змін до кошторису. Право працівника на звернення до суду виникло з моменту порушення відповідачем строків проведення остаточного розрахунку. Будь-які подальші наміри відповідача щодо можливого фінансування не припиняють порушення права позивача та не позбавляють його права на судовий захист. Відповідач просить відмовити у стягненні компенсації втрати частини доходів, мотивуючи це відсутністю своєї вини. Такі доводи суперечать Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Відповідно до статей 1-3 зазначеного Закону компенсація проводиться у разі затримки виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців. При цьому Закон не ставить право працівника на отримання компенсації у залежність від вини роботодавця. Єдиними юридичними фактами, необхідними для виникнення права на компенсацію, є факт нарахування доходу та факт порушення строків його виплати більше ніж на один календарний місяць. Обидві зазначені обставини відповідачем визнаються. Отже, право позивача на компенсацію виникло безпосередньо із закону. Тому посилання відповідача на відсутність вини не мають правового значення для вирішення цієї позовної вимоги. Щодо запереченнь в частині вимоги про стягнення середнього заробітку Відповідач не заперечує факту непроведення остаточного розрахунку. Єдиним його запереченням є посилання на відсутність бюджетних асигнувань. Отже, доводи відзиву не спростовують жодної із фактичних обставин, покладених в основу позову, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Представник ОСОБА_4 просить відзив відповідача - Закладу загальної середньої освіти Гімназія №12 Дружківської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

07 липня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на пояснення третьої особи. Сторона позивача вважає, що пояснення третьої особи не містять обставин, які спростовують заявлені позовні вимоги, а навпаки підтверджують більшість фактів, покладених в основу позову. Заперечення третьої особи зводяться виключно до тверджень про відсутність бюджетних асигнувань та неможливість здійснення виплат без внесення змін до кошторису. Такі доводи є необґрунтованими. Статтями 43 Конституції України, 94, 115, 116 КЗпП України та Законом України "Про оплату праці" встановлено безумовний обов`язок роботодавця своєчасно виплачувати працівникові заробітну плату та провести повний розрахунок при звільненні. Жодна норма Бюджетного кодексу України не містить положення, відповідно до якого відсутність бюджетних асигнувань звільняє роботодавця від виконання зазначених обов`язків. Верховний Суд неодноразово зазначав, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для невиплати працівникові належних йому сум та не звільняє роботодавця від відповідальності за порушення трудових прав працівника (зокрема, постанова Верховного Суду від 07 квітня 2020року в справі №756/14390/16-ц). Європейський суд з прав людини у справі "Кечко проти України" зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність бюджетних коштів як на підставу невиконання своїх зобов`язань. Посилання третьої особи на статті 3, 23 та 48 Бюджетного кодексу України не спростовують обов`язку роботодавця провести розрахунок із працівником, а лише визначають порядок бюджетного фінансування відповідної установи. Ризик неналежного бюджетного планування не може покладатися на працівника шляхом позбавлення його конституційного права на своєчасне отримання заробітної плати. Безпідставними є також доводи третьої особи про відсутність вини відповідача у невиплаті заробітної плати. Сам факт відсутності фінансування не свідчить про відсутність вини у розумінні статті 117 КЗпП України та не виключає відповідальності роботодавця. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 зазначила, що роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, до моменту проведення фактичного розрахунку з працівником. Не заслуговують на увагу і доводи третьої особи щодо відмови у стягненні компенсації втрати частини доходів. Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не ставить право працівника на компенсацію у залежність від вини роботодавця. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.04.2025 у зразковій справі №280/8933/24, право на компенсацію виникає у разі самого факту порушення строків виплати доходу, а обов`язок щодо її виплати виникає безпосередньо із закону. Отже, доводи третьої особи щодо відсутності вини не мають жодного правового значення для вирішення позовної вимоги про стягнення компенсації. За таких обставин пояснення третьої особи не спростовують заявлених позовних вимог, підтверджують основні обставини справи та не містять правових підстав для відмови у задоволенні позову. У зв`язку з викладеним представник просить суд не брати до уваги доводи третьої особи та позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

13 липня 2026 року підготовче засідання було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 29 липня 2026 року.

Позивач, представник позивача у судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи у їх відстуності, просили задовольнити позовні вимоги.

Інші учасники судового процесу у підготовче судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Представник закладу загальної середньої освіти гімназія № 12 Дружківської міської ради Донецької області Венцель О.В. надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати без участі представника закладу загальної середньої освіти гімназії №12 Дружківської міської ради Донецької області, під час ухвалення рішення врахувати обставини та доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відділу освіти Дружківської міської ради Лазебник С.А. надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за відсутності представника третьої особи - Відділу освіти Дружківської міської ради, при вирішенні спору по суті врахувати правові аргументи та обставини, викладені у поданому Відділом освіти поясненні третьої особи щодо позовної заяви.

Суд, вивчивши письмові докази по справі, висновує, що позовні вимоги потрібно задовольнити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд встановив, що на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року (а.с. 7, 8) по справі № 229/1094/22 рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13 березня 2024 року та додаткове рішення Дружківського міського суду Донецької області 29 серпня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення:

-позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу освіти Дружківської міської ради Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання призначити на посаду та укласти трудовий договір - задовольнити частково.

-Зобов`язати начальника відділу освіти Дружківської міської ради призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаду директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Дружківської міської ради Донецької області з 09 лютого 2022 року та укласти строковий трудовий договір з ОСОБА_1 на посаду директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Дружківської міської ради Донецької області з 09 лютого 2022 року.

-У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу освіти Дружківської міської ради Донецької області про визнання протиправною бездіяльності начальника відділу освіти Дружківської міської ради Донецької області відмовити.

Постанова не оскаржена та набрала законної сили 16 лютого 2026 року.

На виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року Відділом освіти було видано наказ № 8-о від 29 квітня 2026 року про призначення ОСОБА_1 з 09 лютого 2022 року на посаду директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Дружківської міської ради Донецької області за строковим трудовим договором (а.с. 9).

На підставі наказу відділу освіти № 9-о від 29 квітня 2026 року (а.с. 10) ОСОБА_1 було звільнено 08 лютого 2024 року з посади директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 у зв`язку з закінченням строкового трудового договору (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Згідно з наданими розрахунково-платіжними відомостями ЗЗСО Гімназія №12 за підписом в.о. директора Венцель О. (а.с. 13), позивачу за період його перебування у трудових відносинах з відповідачем за період з 09 лютого 2022 року по 08 лютого 2024 року було нараховано заробітну плату (оклад, надбавку за престижність, компенсацію за відпустки) в сумі 278 759,88 грн, (сума до виплати «на руки» після утримання ПДФО та військового збору становить 224 401,69 грн).

18 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника відділу освіти Дружківської міської ради з проханням виплатити йому заробітну плату, компенсаційні виплати та індексацію (а.с. 11).

На цю заяву позивача відповіді надано не було, відповідних виплат не здійснено.

У зв`язку з чим представником позивача ОСОБА_4 09 червня 2026 року було направлені адвокатські запити до відділу освіти Дружківської міської ради та до закладу загальної середньої освіти гімназія №12 Дружківської міської ради Донецької області. Листом від 15 червня 2026 року вих.-0.226/229/26 відділ освіти повідомив, що заклад загальної середньої освіти гімназія №12 Дружківської міської ради Донецької області має самостійний баланс, нарахування та виплату заробітної плати директору здійснює самостійно. За період з 09 лютого 2022 року по 08 лютого 2024 року заробітна плата, як директору загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 Дружківської міської ради не виплачена через відсутність відповідних бюджетних асигнувань на поточний рік (а.с. 12).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму .

Згідно з статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні останнього до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до правового висновку, викладено в постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-2807цс16, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки потрібно використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого непередбачено чинним законодавством.

Відповідний правовий висновок щодо застосування статті 117 КЗпП України викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, справа № 552/2191/17, провадження № 14-453цс19.

Відповідно до статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Правило про оплату праці у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів не регулює трудові відносини. Воно стосується розробки кошторисів бюджетних установ та організацій. З його урахуванням, відповідно до пункту 20 Порядку складання, розгляду затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, приписує головним розпорядникам бюджетних коштів під час визначення обсягів видатків розпорядників нижчого рівня враховувати об`єктивну потребу в коштах кожної установи, а також в першу чергу забезпечувати бюджетними коштами видатки на оплату праці. Що стосується права працівників установ, організацій та підприємств на оплату праці відповідно до трудового законодавства, то воно не залежить від розміру бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Тому, на думку суду, відсутність бюджетних асигнувань не може вважатися відсутністю вини відповідача у невиплаті позивачу заробітної плати та непроведенні з ним розрахунку при звільненні.

Що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 07 квітня 2020 року в справі № 756/14390/16-ц, провадження № 61-12859св18.

З огляду на викладене вище, суд відхиляє заперечення відповідача, викладене у відзиві на позов, та пояснення третьої особи, та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати, нарахована за період з 09 лютого 2022 року по 08 лютого 2024 року, в сумі 224 401,69 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати суд зазначає таке.

Відповідно до статі 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі і заробітна плата.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно із Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (пункт 4) сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

01.01.2016 набули чинності зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», якими у частину 1 статті 4 внесено зміни згідно із Законом №911-VIII від 24.12.2015 та її редакція викладена таким чином: Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Проте з 01.01.2023 дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на підставі Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік». З 01.01.2024 дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було відновлено.

Зведена таблиця індексів споживчих цін за 2022 рік та за 2024 рік (%)

січеньлютийберезеньквітеньтравеньчервеньлипеньсерпеньвересеньжовтеньлистопадгрудень2022101,3101,6104,5103,1102,7103,1100,7101,1101,9102,5100,7100,72024100,4100,3100,5100,2100,6102,2100,0100,6101,5101,8101,9101,4

Згідно із даними веб-сайту Державної служби статистики України щодо показників індексів споживчих цін у 2022 році та у період з січня 2024 року по лютий 2024 року рівень інфляції перевищив поріг 103 відсотка лише у березні 2022 року - 104,5 відсотка, у квітні 2022 року 103,0 відсотка, червень 2022 року - 103,1 відсотка.

Отже, заробітна плата позивача, нарахована у березні 2022 року (після утримання податків і обов`язкових платежів), становить 8 069,52 грн, у квітні 2022 року 8 069,52 грн, у червні 2022 року 8 069,52 грн.

Суд не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, у зв`язку з чим наводить власний розрахунок розміру компенсації позивачу втрати частини заробітної плати:

-за березень 2022 року на суму 8 069,52 грн становить 8 069,52 грн х 104,5% / 100% - 8 069,52 грн = 363,13 грн,

-за квітень 2022 року на суму 8 069,52 грн становить 8 069,52 грн х 103,0% / 100% - 8 069,52 грн = 242,09 грн,

-за червень 2022 року на суму 8 069,52 грн становить 8 069,52 грн х 103,1% / 100% - 8 069,52 грн = 250,16 грн.

Здійснивши калькуляцію вказаних сум, суд доходить висновку, що розмір компенсації позивачу втрати частини заробітної плати становить 855,38 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати лише за березень, квітень, червень 2022 року в сумі 855,38 грн.

При ухваленні рішення у даній справі суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача, викладене у відзиві на позов, та пояснення третьої особи, вважаючи їх не обґрунтованими.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до позовної заяви позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки при звільненні за період з 09 лютого 2024 року, по день прийняття рішення судом рішення, але не більше як за шість місяців, в сумі 87 735,69 грн.

Згідно практики, викладеної в пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Частиною першою та другою ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у день звільнення не був присутній на роботі, з вимогою про розрахунок звернувся до відповідача 18 травня 2026 року, тому наступний день після його звернення, тобто 19 травня 2026 року, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

З листу Відділу освіти Дружківської міської ради від 15 червня 2026 року вих.-0.226/229/26 вбачається, що заклад загальної середньої освіти гімназія №12 Дружківської міської ради Донецької області, середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 479,43 грн (а.с. 12).

Середній заробіток має бути розрахований за період з 19 травня 2026 року (наступний день після звернення) по 20 липня 2026 року (день ухвалення рішення).

Кількість робочих днів у травні 2026 року становить 9 днів, у червні 2026 року 22 день, у липні 2026 року 14 днів. Загалом 45 робочих днів.

Відповідно середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 травня 2026 року по 20 липня 2026 року становитиме 21 574,35 грн, виходячи з розрахунку 479,43 грн * 45 робочих днів.

Суд вважає, що невиплата розрахункових коштів при звільненні позивача мала місце з вини роботодавця, оскільки останнім не доведено протилежного. Тому суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити, частково, та стягнути середній заробіток за період з 19 травня 2026 року по 20 липня 2026 року в сумі 21 574,35 грн.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, з огляду на те, що позивач при пред`явленні позову щодо стягнення заборгованості по заробітній платі при звільненні був звільнений від сплати судового збору, то на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 2 468,31 грн (1% від суми, стягнутої за рішенням суду).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до закладу загальної середньої освіти гімназія № 12 Дружківської міської ради Донецької області, третя особа: відділ освіти Дружківської міської ради, про стягнення заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути із закладу загальної середньої освіти гімназія №12 Дружківської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 25705121, юридична адреса: 84207, Донецька область, Краматорський район, м. Дружківка, вул. Вартових неба, буд. 31) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) заробітну плату за період з 09 лютого 2022 року по 08 лютого 2024 року в сумі 224 401 (двісті двадцять чотири тисячі чотириста одна) гривня 69 копійок, компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за березень, квітень, червень 2022 року в сумі 855 (вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 38 копійок, середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку за період з 19 травня 2026 року по 20 липня 2026 року в сумі 21 574 (двадцять одна тисяча п`ятсот сімдесят чотири) гривні 35 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути із закладу загальної середньої освіти гімназія №12 Дружківської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 25705121, юридична адреса: 84207, Донецька область, Краматорський район, м. Дружківка, вул. Вартових неба, буд. 31) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2 468 (дві тисячі чотириста шістдесят вісім) гривень 31 копійка.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпровської області через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів після оголошення рішення.

Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя А.Л. Гонтар