Рішення № 138582633, 28.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11745/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-САН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-САН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України №UA500020/2026/000098/2 від 15.04.2026 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування вимог позову зазначається, що з метою митного оформлення, позивачем ТОВ «ТЕХНО-САН» (далі позивач) 15.04.2026 було подано до Одеської митниці (далі відповідач) електронну митну декларацію № 26UA500020002755U9 від 15.04.2026 для оформлення вантажу, а саме: товар № 1. Двері вхідні з чорних металів (деякі моделі з внутрішньої сторони оббиті листом МДФ) в комплекті з дверними коробками та фурнітурою (комплект ключів, циліндр, ручка, накладка, шурупи, штіф через який закручується циліндр, в двері вже встановлено вічко). Загальна кількість 349шт. Не підпадає під товари військового призначення. Пакування: картонні коробки.

Під час декларування вказаних товарів у порядку, встановленому Митним кодексом України, позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно, а саме в сумі 20 842.00 доларів США. Митна вартість визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст. 57, 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №26UA500020002755U9 від 15.04.2026 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.

На електронний запит митниці, позивачем було додатково подано наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця); комерційна пропозиція.

Водночас, 15.04.2026 відповідачем було прийнято рішення №UA500020/2026/000098/2 про коригування митної вартості за резервним методом.

У зв`язку із таким рішенням відповідача, позивач був змушений додатково надмірно сплатити ПДВ - 96 495,64 грн.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ним були подані відповідачу всі необхідні для митного оформлення товару документи, що підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору), в той час як рішення було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

На підставі викладеного та не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 28.04.2026 прийнято до провадження адміністративну справу та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Витребувано у відповідача по справі Одеської митниці належним чином засвідчені копії документів на підставі яких, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Зобов`язано відповідача надати до суду витребувані документи у строк для подання відзиву.

Ухвалою суду від 28.07.2026 у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.

Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією UA500020/2026/000098/2 від 15.04.2026, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2026/000098/2 від 15.04.2026 , а саме: П. 5.5 Контракту передбачає умови сплати покупцем за товар 80% перед відправкою товару, 20% оплата впродовж 30 днів після отримання товару на склад. До митного контролю надано платіжну інструкцію в іноземній валюті АБ «Південний» від 21.11.2025 № 26, в якій вказано суму переказу від одержувача відправникові 16 160,00 дол. США, що складає 80% вартості товарів, вказаній в проформа-інвойсі від 18.11.2025 № МО25907 та специфікації до Контракту від 18.11.2025 № 1. Проте фактично товару було відвантажено більше, ніж вказано в цих проформа-інвойсі та специфікації, у зв`язку з чим Інвойс та Специфікація до Контракту від 26.11.2025 № 1/1 має іншу фактурну вартість, але такі ж умови оплати. Іншого документу, що підтверджує сплату різниці суми передоплати до митного контролю не надавалось. Крім того, платіжна інструкція в іноземній валюті АБ «Південний» від 21.11.2025 № 26 не містить відомостей в графі «Інформація для акціонерного банку «Південний» Найменування товару, послуг, дата надходження товару або надання послуг, у випадку передплати загальна сума контракту», проте необхідність сплатити решту вартості згідно Інвойсу зумовлює необхідність надання банку такої інформації; згідно п. 6.1 Контракту, термін фактичної передачі товару не пізніше 90 днів від дати підписання сторонами відповідної специфікації. П. 3.1 Контракту визначає умови поставки товару CIP/CIF Odesa/Chornomorsk/Pivdennyi, а в Інвойсі конкретизовано CIF Pivdennyi. За таких умов передача товару відбувається в морському порту призначення Морський торговий порт «Південний». Кінцевий варіант специфікації до контракту датовано 26.11.2025. Згідно відомостей перевізника транспортної лінії Zim на його офіційній інтернет сторінці щодо маршруту та графіку переміщення вантажного контейнера ZCSU7669981 [Електронний доступ: https://www.zim.com/tools/track-a-shipment?consnumber= ZCSU7669981], прибуття такого контейнера до порту Південний відбулося 06.04.2026. Різниця між цими датами становить 132 дні. Згідно п. 3.2 Контракту, з угодою сторін терміни постачання, визначені в п. 6.1 Контракту, можуть бути перенесені на пізніший термін, про що сторони складають і підписують додаткову угоду до Контракту, що є невід`ємною його частиною. Такої додаткової угоди до митного контролю не надано, що свідчить про відмінність фактичних умов купівлі продажу товарів від тих, що зазначені в наданих документах; п. 3.1 Контракту визначає умови поставки товару CIP/CIF Odesa/Chornomorsk/Pivdennyi, а в Інвойсі конкретизовано CIF Pivdennyi. За таких умов до ціни товару включено всі витрати на доставку товару в порт призначення. Згідно відомостей перевізника транспортної лінії Zim на його офіційній інтернет сторінці щодо маршруту та графіку переміщення вантажного контейнера ZCSU7669981 [Електронний доступ: https://www.zim.com/tools/track-a-shipment? consnumber= ZCSU7669981], з 23.01.2026 до 14.03.2026 контейнер знаходився в морському порту Хайфа, Ізраїль, що є надзвичайно тривалим терміном для транзитних перевезень. Сумарно перебування в транзитному порту Хайфа складає 51 календарний день, впродовж яких нараховувалась плата за зберігання контейнера з вантажем, оренда контейнерного обладнання. Інвойс наводить вартість товарів на умовах CIF Pivdennyi і датований 26.11.2025, проте на час складання інвойсу такі витрати передбачені не були, а відомості про них до митного контролю не надавались. В сукупності виявлені розбіжності свідчать про високу ймовірність здійснення фактичної купівлі товару на підставі інших, відмінних від наданих до митного контролю документів.

Представник відповідача зазначає, що додатково позивача повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

15.04.2026 митним органом отримано прайс-лист, виданий продавцем товарів від 13.11.2025 Б/н. Однак в ньому наведено вартість товарів на комерційних умовах CIF Odesa/Chornomorsk/Pivdennyi, а сам прайс-лист адресовано ТОВ «Техно-Сан», що означає обмеження кола осіб, для яких його надано. Вказане не дозволяє використовувати наданий документ для підтвердження вартості, що підлягають сплаті за товар. Також отримано бізнес-пропозицію продавця покупцеві від 17.11.2025 Б/н, проте в такому документі відсутнє посилання на Контракт та кількісні показники товару, готового до відправлення одержувачу, що не дозволяє використовувати наданий документ для підтвердження вартості, що підлягають сплаті за товар. Також отримано Лист посадової особи ТОВ «Техно-Сан», уповноваженої на роботу з митницею від 15.04.2026 БН без будь-яких пояснень та/або спростувань викладених розбіжностей, проте з відмовою надавати додаткові документи, крім описаних вище в цьому абзаці.

Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №26UA500020002755U9 від 15.04.2026 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У рішенні про коригування митної вартості № UA500020/2026/000098/2 від 15.04.2026 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

На підставі викладеного представник відповідача у задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 10.11.2025 між ТОВ «ТЕХНО-САН» (Покупець) та ZHEJIANG HABO INDUSTRIAL CO.,LTD (Продавець) був укладений контракт № 2025-2411СН.

На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець (ZHEJIANG HABO INDUSTRIAL CO.,LTD) здійснив поставку на адресу Покупця (ТОВ «ТЕХНО-САН») відповідного товару: Двері вхідні з чорних металів (деякі моделі з внутрішньої сторони оббиті листом МДФ) в комплекті з дверними коробками та фурнітурою (комплект ключів, циліндр, ручка, накладка, шурупи, штіф через який закручується циліндр, в двері вже встановлено вічко). Загальна кількість 349шт. / Код товару: 73083000 00.

Для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці позивачем подана митна декларація (МД) № 26UA500020002755U9 від 15.04.2026, відповідно до якої за умовами поставки DPU на митну територію України надійшов товар ТОВ «ТЕХНО-САН», а саме: товар № 1. Двері вхідні з чорних металів (деякі моделі з внутрішньої сторони оббиті листом МДФ) в комплекті з дверними коробками та фурнітурою (комплект ключів, циліндр, ручка, накладка, шурупи, штіф через який закручується циліндр, в двері вже встановлено вічко). Загальна кількість 349шт. Не підпадає під товари військового призначення. Пакування: картонні коробки.

Під час декларування вказаних товарів у порядку, встановленому Митним кодексом України, Позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно, а саме в сумі 20 842.00 доларів США.

Митна вартість визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст. 57, 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №26UA500020002755U9 від 15.04.2026 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.

На виконання вимог статті 54 МКУ та у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товарів, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 26UA500020002755U9 від 15.04.2026 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З цих підстав 15.04.2026 Одеська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2026/000098/2 (надалі-оскаржуване рішення, рішення).

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500020/2026/000098/2 у графі 33 зазначені розбіжності у поданих до митного оформлення документах, а саме:

1. П. 5.5 Контракту передбачає умови сплати покупцем за товар 80% перед відправкою товару, 20% оплата впродовж 30 днів після отримання товару на склад. До митного контролю надано платіжну інструкцію в іноземній валюті АБ «Південний» від 21.11.2025 № 26, в якій вказано суму переказу від одержувача відправникові 16 160,00 дол. США, що складає 80% вартості товарів, вказаній в проформа-інвойсі від 18.11.2025 № МО25907 та специфікації до Контракту від 18.11.2025 № 1. Проте фактично товару було відвантажено більше, ніж вказано в цих проформа-інвойсі та специфікації, у зв`язку з чим Інвойс та Специфікація до Контракту від 26.11.2025 № 1/1 має іншу фактурну вартість, але такі ж умови оплати. Іншого документу, що підтверджує сплату різниці суми передоплати до митного контролю не надавалось. Крім того, платіжна інструкція в іноземній валюті АБ «Південний» від 21.11.2025 № 26 не містить відомостей в графі «Інформація для акціонерного банку «Південний» Найменування товару, послуг, дата надходження товару або надання послуг, у випадку передплати загальна сума контракту», проте необхідність сплатити решту вартості згідно Інвойсу зумовлює необхідність надання банку такої інформації.

2. Згідно п. 6.1 Контракту, термін фактичної передачі товару не пізніше 90 днів від дати підписання сторонами відповідної специфікації. П. 3.1 Контракту визначає умови поставки товару CIP/CIF Odesa/Chornomorsk/Pivdennyi, а в Інвойсі конкретизовано CIF Pivdennyi. За таких умов передача товару відбувається в морському порту призначення Морський торговий порт «Південний». Кінцевий варіант специфікації до контракту датовано 26.11.2025. Згідно відомостей перевізника транспортної лінії Zim на його офіційній інтернет сторінці щодо маршруту та графіку переміщення вантажного контейнера ZCSU7669981 [Електронний доступ: https://www.zim.com/tools/track-a-shipment?consnumber= ZCSU7669981], прибуття такого контейнера до порту Південний відбулося 06.04.2026. Різниця між цими датами становить 132 дні. Згідно п. 3.2 Контракту, з угодою сторін терміни постачання, визначені в п. 6.1 Контракту, можуть бути перенесені на пізніший термін, про що сторони складають і підписують додаткову угоду до Контракту, що є невід`ємною його частиною. Такої додаткової угоди до митного контролю не надано, що свідчить про відмінність фактичних умов купівлі продажу товарів від тих, що зазначені в наданих документах.

3. П. 3.1 Контракту визначає умови поставки товару CIP/CIF Odesa/Chornomorsk/Pivdennyi, а в Інвойсі конкретизовано CIF Pivdennyi. За таких умов до ціни товару включено всі витрати на доставку товару в порт призначення. Згідно відомостей перевізника транспортної лінії Zim на його офіційній інтернет сторінці щодо маршруту та графіку переміщення вантажного контейнера ZCSU7669981 [Електронний доступ: https://www.zim.com/tools/track-a-shipment? consnumber= ZCSU7669981], з 23.01.2026 до 14.03.2026 контейнер знаходився в морському порту Хайфа, Ізраїль, що є надзвичайно тривалим терміном для транзитних перевезень. Сумарно перебування в транзитному порту Хайфа складає 51 календарний день, впродовж яких нараховувалась плата за зберігання контейнера з вантажем, оренда контейнерного обладнання. Інвойс наводить вартість товарів на умовах CIF Pivdennyi і датований 26.11.2025, проте на час складання інвойсу такі витрати передбачені не були, а відомості про них до митного контролю не надавались.

У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Зазначені документи необхідно надати з перекладом на українську мову відповідно до статті 254 МКУ.

На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано наступні документи: Прайс-лист від постачальника (продавця); Комерційна пропозиція.

15.04.2026 року інспектором було складено Картку відмови № UA500020/2026/00126 в прийнятті митної декларації товарів № 26UA500020002755U9 від 15.04.2026 в зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 96495,64 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до положень Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

У разі якщо митним органом протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або якщо протягом строку, зазначеного у частині восьмій цієї статті, декларант або уповноважена ним особа не надала митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, кошти, внесені/переказані як грошова застава у розмірі суми митних платежів, перераховуються до державного бюджету в рахунок сплати відповідних митних платежів наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного у частині сьомій цієї статті.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару № UA500020/2026/000098/2 підстави його винесення, суд зазначає таке.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митні декларації, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару. Визначити те, за яких обставин та який товар було переміщено через митний кордон, хто був контрагентом та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використана інформація в оскаржуваному рішенні не відображена, наведене тільки посилання на аналіз баз даних АСМО «Інспектор 2006» та ЄАІС Держмитслужби, які у матеріалах справи відсутні.

Проте, наявність інформації про вищу митну вартість товару за іншою митною декларацією не є самостійною підставою для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Згідно з приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про митну вартість товару - не надано. В той же час в контракті, додаткових угодах до нього, інвойсі, які є основними документами, містяться всі відомості про митну вартість.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні підстави для його прийняття є неспроможними, з огляду на наступне.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Висновки митного органу про відсутність документального підтвердження митної вартості товарів є необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам митного законодавства України.

Так, митниця посилається на те, що відповідно до п. 5.5 Контракту передбачено оплату товару у розмірі 80% перед відвантаженням та 20% протягом 30 днів після отримання товару.

Водночас, позивачем до митного оформлення було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 21.11.2025 № 26, яка підтверджує здійснення передоплати у розмірі 16 160,00 доларів США, що становить 80% вартості товару відповідно до проформа-інвойсу та специфікації від 18.11.2025 № 1.

Разом з тим, митний орган дійшов помилкового висновку про необхідність надання додаткових платіжних документів щодо сплати різниці вартості товару, посилаючись на те, що фактично поставлений товар має більшу вартість, ніж зазначено у проформа-інвойсі, оскільки така позиція митниці суперечить умовам Контракту та загальноприйнятій господарській практиці, а саме: проформа-інвойс за своєю правовою природою є попереднім документом, який визначає орієнтовну вартість товару та використовується, зокрема, для здійснення передоплати. Остаточна вартість товару визначається у комерційному інвойсі (Invoice), який і був наданий митному органу Інвойс та Специфікація від 26.11.2025 № 1/1; збільшення кількості товару та, відповідно, його вартості не змінює погоджених сторонами умов оплати, а саме: 80% передоплати та 20% після отримання товару.

Відтак, на момент митного оформлення об`єктивно не існувало обов`язку здійснення повної оплати товару, а отже і відсутні підстави вимагати документи, які підтверджують оплату тієї частини вартості, строк сплати якої ще не настав.

Крім того, відповідно до положень митного законодавства України, для підтвердження митної вартості товарів подаються документи, що містять відомості про фактично сплачену або таку, що підлягає сплаті, ціну товарів. У даному випадку така ціна підтверджується наданими позивачем документами, зокрема контрактом, інвойсом та платіжною інструкцією на суму передоплати.

Суд також зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. При цьому, в митних деклараціях позивачем вказано ціну товару відповідно до інвойсів.

Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15, від 27.04.2023 у справі № 820/3767/16.

Щодо зауваження митного органу про відсутність у платіжній інструкції від 21.11.2025 № 26 інформації у графі «Інформація для акціонерного банку «Південний» щодо найменування товару, дати надходження товару або загальної суми контракту, то вони судом до уваги не приймаються, зазначена обставина жодним чином не впливає на підтвердження факту здійснення платежу, оскільки платіжна інструкція містить усі необхідні реквізити для ідентифікації платежу: платника, отримувача, суму, валюту, дату та призначення платежу. Водночас вимоги щодо обов`язкового зазначення детального опису товару саме у вказаній графі не передбачені нормами митного законодавства як обов`язкова умова для підтвердження митної вартості товарів. Більше того, митний орган фактично підміняє вимоги митного законодавства вимогами банківського комплаєнсу, що є неправомірним, оскільки предметом контролю митного органу є визначення митної вартості товару, а не дотримання внутрішніх правил банківських установ щодо оформлення платіжних документів.

Стосовно строку постачання товару, то строк постачання товару не може впливати на митну вартість товару.

ТОВ «ТЕХНО-САН» надало до митного органу всі необхідні документи передбачені ст 52-53 Митного кодексу України які не містять жодних розбіжностей, в яких відсутні ознаки підробки та вони містять всі відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Висновки митного органу про заниження митної вартості товарів у зв`язку з нібито невключенням до неї витрат на зберігання контейнера та оренду обладнання у транзитному порту є необґрунтованими, з таких підстав.

Так, митниця посилається на те, що відповідно до п. 3.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах CIP/CIF Odesa/Chornomorsk/Pivdennyi, при цьому в Інвойсі конкретизовано умову CIF Pivdennyi. На підставі інформації перевізника (лінії ZIM) митний орган дійшов висновку про тривале перебування контейнера в порту Хайфа (Ізраїль) та можливе нарахування додаткових витрат (зберігання, демередж, оренда контейнера), які нібито не включені до митної вартості товару.

Однак, відповідно до правил Інкотермс (Incoterms), умова CIF (Cost, Insurance and Freight) передбачає, що продавець несе витрати та ризики, пов`язані з транспортуванням товару до порту призначення, включаючи витрати на фрахт та страхування. Отже, всі витрати, пов`язані з доставкою товару до порту Південний, вже включені до ціни товару, визначеної в Інвойсі.

При цьому, будь-які витрати, які могли виникнути під час транспортування (у тому числі внаслідок затримок у транзитних портах), є витратами перевізника або продавця в межах виконання умов поставки CIF та не підлягають окремому відшкодуванню покупцем, якщо інше прямо не передбачено договором. Митним органом не встановлено та не доведено, що Позивач (покупець) ніс або зобов`язаний був нести такі витрати.

Посилання митниці на інформацію з веб-сайту перевізника носить виключно інформаційний характер та не є належним і допустимим доказом у розумінні митного законодавства. Така інформація не підтверджує факту нарахування конкретних сум витрат, їх розміру, а також не свідчить про те, що ці витрати були покладені саме на покупця.

Крім того, Інвойс від 26.11.2025 визначає ціну товару на умовах CIF Pivdennyi, що означає включення до ціни всіх витрат на транспортування до порту призначення, які були погоджені сторонами на момент укладення угоди. При цьому законодавство не покладає на декларанта обов`язку подавати документи щодо гіпотетичних або потенційних витрат, які могли виникнути у перевізника в майбутньому та які не впливають на ціну товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тож, митний орган фактично ототожнює можливість виникнення витрат із обов`язком їх включення до митної вартості.

Натомість, включенню підлягають лише ті витрати, які фактично сплачені або підлягають сплаті покупцем як частина ціни товару або як умова його поставки. У даному випадку такі обставини відсутні та митницею не доведені.

Таким чином, твердження митного органу про необхідність коригування митної вартості на підставі припущень щодо можливого нарахування витрат у транзитному порту не ґрунтуються на належних доказах, суперечать умовам поставки CIF та фактичним обставинам справи.

Таким чином, всі зауваження Відповідачем визначені як підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості підлягають спростуванню, адже Відповідач зробив хибний висновок, що декларантом у повній мірі документально не підтверджено всіх складових митної вартості заявленого до декларування товару.

Крім цього, суд звертає увагу, що посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

Щодо цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

З наданих декларантом документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в інвойсі відповідно до вимог Контракту. У поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару.

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товару № UA500020/2026/000098/2 від 15.04.2026 прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у спосіб обраний позивачем.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ТОВ «ТЕХНО САН» при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, відповідно до платіжної інструкції № 267 від 21 квітня 2026 року.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, на користь позивача з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО САН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2026/000098/2 від 15.04.2026.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО САН» сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальність «ТЕХНО САН» (ЄДРПОУ 45681777, 67701, місто Білгород-Дністровський, Білгород Дністровський р-н, Одеська обл., вулиця Портова, будинок, 2б).

Відповідач: Одеська митниця (код ЄДРПОУ 44005631, 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Липи, 21-а).

Суддя П.П. Марин