Рішення № 138582480, 29.07.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р. № 400/5088/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , , до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Пенсійного фонду України, провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі-відповідач-1), Пенсійного фонду України (далі-відповідач-2) про:

визнання протиправною бездіяльність Пенсійного Фонду України щодо ненадання відповіді на звернення від 05.01.2026 та 25.03.2026;

зобов`язання Пенсійний фонд України та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати і виплатити допомогу на проживання мені як уповноваженій особі за чоловіка ОСОБА_2 з вересня 2025 року по серпень 2026 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що за період з вересня 2025 року по березень 2026 не нараховано та не виплачено допомогу на проживання чоловіку позивачки ОСОБА_2 .

У відзиві на позовну заяву від 27.05.2026 відповідач-2 заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити. Відзив умотивовано тим, що за результатом розгляду заяви та з урахуванням середньомісячного сукупного доходу на одного отримувача Головним управлінням призначено допомогу на Позивача та двох дітей на період з 01.09.2025 по 28.02.2026. Допомогу на ОСОБА_2 не було призначено, оскільки до заяви не було долучено його довідку ВПО та згоду про виплату допомоги Позивачу як уповноваженій особі відповідно до пункту 19 Порядку № 332.

У відзиві на позовну заяву від 27.05.2026 відповідач-1 заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити. Відзив умотивовано тим, що до складу сім`ї заявниці входить чоловік- ОСОБА_2 , який зареєстрована як ВПО за адресою АДРЕСА_1 , що свідчить довідка видана Голосіївським РУПСЗН м.Київ від 22.09.2022 року № 3001 5002611913.

Тобто, чоловік Позивача - ОСОБА_2 зареєстрований за іншою адресою та відповідно до Порядку № 332 до складу сім`ї уповноваженої особи НЕ включається.

За зверненням від 17.09.2025 Позивачу - ОСОБА_1 призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога) на неї та двох дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 01.09.2025 по 28.02.2026 в розмірі 8000,00 грн. (щомісячно). Таким чином, враховуючи, що чоловік Позивача зареєстрований як внутрішньо переміщена особа в місті Києві (за іншою адресою), він має право самостійно звернутися до відповідних уповноважених органів за місцем взяття на облік внутрішньо переміщеної особи для оформлення та отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи.

На виконання Ухвали суду повідомляємо, що станом на дату подання відзиву до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернення на ім`я ОСОБА_5 від 05.01.2026 та від 25.03.2026, не надходили.

01.06.2026 від позивачки надійшла відповідб на відзив, в якій позивачка зазначила, що на скарги позивачки від 05.01.2026 та 25.03.2026 Відповідач 2 надав відповідь 15.05.2026 чим порушив терміни розгляду та вирішення питань зазначених у моїх скаргах згідно до вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Фактично і що підтверджується Відзивом ПФУ протермінованість надання відповіді за скаргою від 05.01.2026 становить 100 днів та надання відповіді на скаргу від 25.03.2026 протерміновано на 21 день. Відповідачем 2 письмово не повідомлено мене про результати розгляду звернення і не доведено суть прийнятого рішення у визначений Законом термін, чим порушено моє право закріплене абз. 2 та 7 ст.19 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідач не виконав конституційне зобов`язання розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк відповідно до ст. 40 Конституції України. У відповідь на лист Фонду від 15.05.2026 №2800-030302-8/35546 18.05.2026 я направила згоду ОСОБА_2 та пропозицію врегулювати питання виплати допомоги у найкоротші терміни до початку розгляду справи по суті. Посилання Відповідачів на відсутність у їхньому розпорядженні інформації щодо того факту, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою не відповідає дійсності так, як ГУ ПФУ в Миколаївській області є відповідачем у справах № 400/2959/25 та № 400/10436/25 в яких розглядається призначення і виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам мого домогосподарства і відповідно факт того що всі члени домогосподарства є внутрішньо переміщеними особами відомий.

01.06.2026 від позивачки надійшла відповідь на відзив в якій зазначив, що посилання Відповідачів на відсутність у їхньому розпорядженні інформації щодо того факту, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою не відповідає дійсності так, як ГУ ПФУ в Миколаївській області є відповідачем у справах № 400/2959/25 та № 400/10436/25 в яких розглядається призначення і виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам мого домогосподарства і відповідно факт того що всі члени домогосподарства є внутрішньо переміщеними особами відомий. Разом з тим Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі № 400/4483/24, яке набрало законної сили 25.03.2025, встановлено, що я перебуваю у шлюбі із ОСОБА_2 цей факт теж відомий ГУ ПФУ в Миколаївській області.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 400/5088/26 та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

19 вересня 2025 року, позивачка звернулася до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради код ЄДРПОУ 03194499 із заявою про нарахування виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до п. 13 2 «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 із змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів за період з вересня 2025 по лютий 2026 року.

У вересні та жовтні 2025 року позивачці не надійшла допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам і відповіді про відмову у призначенні допомоги позивачка не отримувала 22.10.2025 позивачка звернулася до Департаменту державного контролю у сфері соціального захисту населення Нацсоцслужби з питанням невиплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

07.11.2025 на електронну пошту надійшла відповідь Департаменту державного контролю у сфері соціального захисту населення Нацсоцслужби що призначення допомоги або відмови в призначенні здійснюються органами Пенсійного фонду України тому звернення направлено до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області для з`ясування всіх обставин проведення коригування (уточнення) відповідної інформації та розглянути порушене мною питання з урахуванням внесених змін до законодавства, про результати розгляду та вжиті заходи поінформувати мене та Нацсоцслужбу. Разом з тим Департамент державного контролю у сфері соціального захисту населення Нацсоцслужби мене повідомив, що на підставі заяви від 17.09.2025 мені як уповноваженій особі родині призначено допомогу на наступний шестимісячний період (вересень-грудень 2025 року та лютий 2026 року) в розмірі 8 000 грн щомісячно.

Позивачка з зазначеним розміром допомоги не згодна так, як сім`я складається із чотирьох осіб: позивачка- ОСОБА_1 , чоловік - ОСОБА_2 , донька - ОСОБА_4 та син ОСОБА_3 , тому на думку позивачки допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам має складати 10000,00 грн.

08.12.2025 відповідач-1 листом № 20394-19091/З-02/8-1400/25 повідомив, що позивачці призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам на період з 01.09.2025 по 28.02.2026 в розмірі 8000,00 грн (щомісячно), виплата якої буде проведена в найближчій виплатний період.

05.01.2026 позивачка направила звернення до Пенсійного фонду України в якому просила повідомити:

1. Чому не виплачено як уповноваженій особі допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 доходи якого включені в загальні доходи мого домогосподарства і який являється внутрішньо переміщеною особою.

2. Повідомити термін коли я отримаю виплату допомоги за вересень жовтень 2025, допомогу яка відповідно до законодавства повинна бути нарахована моєму чоловіку та компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів за порушення термінів їх виплати.

3. Встановити осіб з вини яких затримується виплата допомоги за вересень-жовтень 2025 року та ненарахування допомоги моєму чоловіку та притягнути їх до відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків.

4. Повідомити які заходи вжито посадовими особами ГУ ПФУ в Миколаївській області зазначених в листі від 08.12.2025 за №24472-21304/З-02/5 1400/25 щодо проведеної роботи по виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам мені за період вересень-жовтень 2025 року.

25.03.2026 позивачка направила лист до Пенсійного фонду України в якому вимагала:

1. При розрахунку доходів для продовження виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб з 01.03.2026 року на позивачку та членів родини враховувати період три місяці перед місяцем в якому продовжується виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб і в розрахунок врахувати дохід за період з 01.12.2025 по 29.02.2026 мого домогосподарства відповідно до наданої Довідки про доходи.

2. Призначити допомогу на всіх членів родини в кількості 4 особи так, як ОСОБА_2 відповідно до довідки від 22.09.2022 №3001-5002161830 теж є внутрішньо переміщеною особою і має право на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

3. Надати допомогу на проживання внутрішньо переміщених осіб чоловіку ОСОБА_2 за період, протягом якого на нього поширювалося таке право.

4. Повідомити які заходи вжито посадовими особами ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо розгляду скарги від 05.01.2026 на яку по теперішній час відповіді не отримано.

5. Про результати розгляду листа повідомити на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповіді на зазанчені листи на момент звернення з цим позовом до суду відповідачами не надано.

Вважаючи таку бездіяльність відповідачів протиправною, позивачка звернулась до судуд з цим позовом

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (абзац перший частини першої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Частинами другою та третьою статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).

Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.

Призначення і виплата допомоги здійснюються з дотриманням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

Абзацами першим-шостим пункту 3 Порядку № 332 встановлено, що з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

До складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї.

Згідно з абзацом першим пункту 4 Порядку № 332 (у редакції, чинній станом на 27.03.2025 - на день прийняття оскаржуваного рішення) для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява). Така заява подається органу Пенсійного фонду України або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі утворення) ради (далі - посадова особа виконавчого органу) або адміністратору центру надання адміністративних послуг за місцем взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.

Для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 131, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім`ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, та у разі, коли у складі сім`ї є особи, які втратили працездатність, та діти до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 133 цього Порядку (підпункт 5 пункту 132 Порядку № 332 (у редакції, чинній станом на 27.03.2025 - на день прийняття оскаржуваного рішення).

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 14 Порядку № 332 (у редакції, чинній станом на 27.03.2025 - на день прийняття оскаржуваного рішення) період, за який враховуються доходи, становить один квартал, що передує місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням або продовженням виплати допомоги на другий шестимісячний період, або три місяці, що передують місяцю звернення за допомогою або продовженням виплати допомоги на другий шестимісячний період.

Обчислення середньомісячного сукупного доходу отримувача для призначення допомоги проводиться шляхом ділення на 3 загальної суми сукупного доходу осіб за період, за який враховуються доходи.

Середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім`ї на кількість членів сім`ї.

Таким чином, допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на другий шестимісячний період на сім`ю, у складі якої є неповнолітні діти, на підставі заяви одного з членів сім`ї (уповноваженої особи), якому вона в подальшому підлягає нарахуванню та виплаті, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Водночас розмір такої допомоги обчислюється із сукупного доходу всіх членів сім`ї.

Відповідно до частин першої-третьої статті 52 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.

Адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями.

Адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.

Згідно з частиною другою статі 48 Закону України «Про адміністративну процедуру» орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належить до сфери його управління, зобов`язані за запитом адміністративного органу надати йому необхідні для вирішення справи документи та відомості, що перебувають у його володінні, протягом трьох робочих днів з дня отримання запиту, якщо інший строк не визначено законом або відповідним запитом адміністративного органу.

Подання особою заяви (особисто або через свого представника) вважається наданням такою особою згоди на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про неї, що міститься у витребовуваних документах та відомостях, в обсязі, визначеному законодавством для вирішення відповідної категорії справ.

Пунктами 1, 2 і 5 частини першої статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» підставами для обробки персональних даних є:

згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних;

дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;

необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом;

Отже, у разі подання одним з членів сім`ї (уповноваженою особою) заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам презюмується, що інші члени сім`ї надали згоду на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про неї, що міститься у витребовуваних документах та відомостях, в обсязі, визначеному законодавством для вирішення відповідної категорії справ.

Відповідачем-2 у відзиві зазначено, що повторно за призначенням допомоги Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - Головне управління) із заявою від 17.09.2025. До складу її сім`ї включено чоловіка ОСОБА_2 та двох дітей: ОСОБА_6 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_7 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ). До розрахунку середньомісячного сукупного доходу було враховано отримані доходи членами сім`ї Позивача за період з 01.04.2025 по 30.06.2025, зокрема, заробітну плату в розмірі, що залишилася після сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, ОСОБА_2 та інші його доходи, відомості про які надано ДПСУ; та 0,5 розміру мінімальної заробітної плати для Позивача - як для працездатної непрацюючої особи, доходи якої були меншими за 0,5 розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду, за який враховуються доходи. За результатом розгляду заяви та з урахуванням середньомісячного сукупного доходу на одного отримувача Головним управлінням призначено допомогу на Позивача та двох дітей на період з 01.09.2025 по 28.02.2026. Допомогу на ОСОБА_2 не було призначено, оскільки до заяви не було долучено його довідку ВПО та згоду про виплату допомоги Позивачу як уповноваженій особі відповідно до пункту 19 Порядку № 332.

Також відповідачем-2 зазначено, що до звернення позивачки не долучено довідку ВПО на ОСОБА_2 та згоду від нього в довільній формі на отримання виплати допомоги Позивачу як уповноваженій особі.

У листі Пенсійного фонду України від 15.05.2026 № 2800-030302 8/35546 на скарги Позивача надано роз`яснення щодо порядку та умов призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та перевірено правильність призначення та розрахунку допомоги на проживання (копія листа додається).

Однак на численні звернення позивачки до відповідачів про це повідомлено не було. А лист було сформовано 15.05.2026 року, тобто після звернення позивачки з цим позовом (06.05.2026 року).

Також хибним є зазначення відповідачем-2 у відзиві, що скарги Позивача розглянуто Пенсійним фондом у відповідності до Закону України "Про звернення громадян", в межах компетенції та в порядку, встановленому цим Законом, виходячи із правового регулювання окремих питань, заявлених Позивачем та надана відповідь.

Оскільки згідно Статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Щодо зазначення відповідем-2 у відзиві про те, що незгода заявника з відповіддю, не свідчить про порушення відповідачем вимог Закону № 393/96-ВР. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 520/3571/17 (в ЄДРСР № 87560057) де суд зазначив, що звернення вважається розглянутим, якщо розглянуто по суті всі порушені у ньому питання.

Суд зазначає, що оскільки відповідь на звернення від 05.01.2026 та 25.03.2026 року була надана 15.05.2026 року, тобто після зверненя позивачки до суду з цим позовом, то цей позов не може вважатись незгодою з відповіддю.

У відповідь на лист Фонду від 15.05.2026 №2800-030302-8/35546 позивачка 18.05.2026 направила згоду ОСОБА_2 та пропозицію врегулювати питання виплати допомоги у найкоротші терміни до початку розгляду справи по суті.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити допомогу на приживання як уповноваженій осоіб чоловіка з вересня 2025 року по серпень 2026 року., суд зазначає наступне.

Крім того, заява позивачки від 25.03.2026 за своїм змістом та суттю є заявою про призначення допомоги на всіх членів сім`ї в кількості 4 особи. До я кох було додано довідку про отримані доходи чоловіка та довідка ВПО чоловіка, а не зверненням в порядку Закону України "Про звернення громадян".

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-му засіданні заступників міністрів, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проєктом нормативно-правового акту.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певну ступінь свободи адміністративного органу застосовувати надані йому в межах закону повноваження на власний розсуд (обирати один з кількох варіантів) без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (зі змінами) (далі - Положення № 28-2), визначено повноваження Головного управління Фонду, яке, зокрема надає інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат.

Відтак, вирішення питання надання окремих видів державної соціальної допомоги є дискреційним повноваженням Головних управлінь.

Після призначення допомоги на зяаву від 17.09.2025 року, та зверненням позивачки до Пенсійних органів Пенсійним органом не було прийнято рішення про нарахування або відмову у нарахуванні та про причини ненарахування допомоги ОСОБА_2 . Отже заява від 17.09.2026 року в частині причини ненарахування допомоги ОСОБА_2 станом на момент подання попзову не розглянута.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Тому суд прийшов до висновку, про необхідність виходу за межі позовних вимог шляхом:

зобов`язання Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву від 17.09.2025 року в частині надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 .

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді, тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та до Пенсійного фонду України задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо ненадання відповідей на звернення від 05.01.2026 та від 05.03.2026.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву від 17.09.2025 року в частині надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 .

4. В решті позовних вимог-відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

8. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ 13844159);

відповідач-2: Пенсійний фонд України (вул. Бастіонна, 9, м.Київ, 010114; ЄДРПОУ 00035323).

9. Повний текст рішення суду складений 29.07.2026.

Суддя В.Г.Ярощук