Ухвала суду № 138582346, 29.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
29.07.2026
Номер справи
466/2755/26
Номер документу
138582346
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №466/2755/26

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

29 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди,-

встановив:

на розгляд Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить суд:

-скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №198 від 10.03.2026 щодо обмеження права на безоплатний проїзд у громадському транспорті;

-визнати незаконним анулювання ОСОБА_1 транспортної карти Леокарт з позначкою довічно;

-забезпечити ОСОБА_1 конституційне право на безоплатний проїзд у громадському транспорті відповідно до постанови КМУ №354 від 17.05.1993;

-стягнути з виконавчого комітету Львівської міської ради моральну та матеріальну шкоду в розмірі 45000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01.04.2026 передано справу №466/2755/26 за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 для розгляду вказаної справи призначено суддю Гулкевич І.З.

Ухвалою суду від 04.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

25.05.2026 позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №198 від 10.03.2026;

визнати протиправним анулювання транспортної картки Леокарт виданої ОСОБА_1 з позначкою довічно;

визнати протиправними дії щодо обмеження реалізації права на безоплатний проїзд шляхом обов`язкового використання транспортної картки Леокарт для пенсіонерів;

визнати протиправними обмеження права на безоплатний проїзд для пенсіонерів, які не є мешканцями м. Львова або не мають статусу ВПО;

зобов`язати забезпечити право на безоплатний проїзд у міському громадському транспорті;

стягнути з відповідача судові витрати у разі задоволення позову;

стягнути з відповідача моральну та матеріальну шкоду завдану неправомірними діями відповідача;

зобов`язати виконавчий комітет Львівської міської ради забезпечити реалізацію права на проїзд пенсіонерів відповідно до постанови КМУ №354 від 17.05.1993 Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування та забезпечити реалізацію права на підставі пенсійного посвідчення.

Ухвалою суду від 01.06.2026 продовжено строк для усунення недоліків.

26.06.2026 позивач подала уточнену позовну заяву, в якій просить:

визнати протиправними дії ЛКП Львівавтодор щодо встановлення обов`язкової умови використання транспортної картки Леокарт, як обов`язкової умови реалізації її права ОСОБА_1 на безоплатний проїзд у міському громадському транспорті, як пенсіонерки України, як це існує в усіх містах України;

зобов`язати ЛКП Львівавтодор забезпечити реалізацію права ОСОБА_1 на безоплатний проїзд у міському громадському транспорті на підставі пенсійного посвідчення без обов`язкового використання транспортної картки Леокарт та без будь-яких додаткових умов, як це існує у всіх містах України;

визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №198 від 10.03.2026 п.1.3 (п.1.3.1, п.1.3.2), п.2.3, що унеможливлюють реалізацію права пенсіонерів України на безоплатний проїзд за пенсійним посвідченням, як їздять пенсіонери по всій Україні;

визнати протиправними рішення Львівської міської ради та її виконавчих органів у частині, де встановлено обов`язкове використання Леокарт для реалізації права пенсіонерів України на безоплатний проїзд, зокрема рішення №1009 від 19.11.2021; № №690 від 13.08.2021 та інші;

зобов`язати Львівську міську раду привести порядок організації пільгового проїзду у місті Львів у відповідності до законодавства України, забезпечити безумовну можливість реалізації пенсіонерами України права на безоплатний проїзд на підставі пенсійного посвідчення;

витребувати у Львівської міської ради та ЛКП Львівавтодор усі рішення, порядки та внутрішні документи, що регулюють впровадження та застосування системи Леокарт у частині пільгового проїзду пенсіонерів України;

зобов`язати Львівську міську раду та її виконавчі органи після встановлення судом змісту витребуваних рішень, порядків та інших документів усунути положення, які звужують або унеможливлюють реалізацію права пенсіонерів України на безоплатний проїзд за пенсійним посвідченням, як їздять усі пенсіонери в усіх містах України;

стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 5000 грн завдану незаконним обмеженням права на безоплатний проїзд, що призвело до вимушених витрат на багаторазовий проїзд до державних органів і суду, отримання довідок, копіювання документів, канцелярських витрат, а також витрат додаткових, пов`язаних з використанням транспорту напротязі всього часу з моменту блокування картки Леокарт, а саме з 16.03.2026 по червень 2026 року і до вирішення цього питання судом;

стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 грн завдану тривалими моральними стражданнями, фізичним болем (хворі ноги-коліна та трамбофлебіти), порушенням нормального способу життя, вимушеними багаторазовими зверненнями до органів влади та значними витратами часу, сил і здоров`я для захисту мого порушеного права.

Ухвалою суду від 01.07.2026 продовжено строк для усунення недоліків.

27.07.2026 позивач подала уточнену позовну заяву, в якій просить:

визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №198 від 10.03.2026 у частині пункту 1.3, підпунктів 1.3.1, 1.3.2 та пункту 2, якими право пенсіонерів на безоплатний проїзд поставлено у залежність від належності до Львівської міської територіальної громади та наявності міжбюджетного договору між територіальними громадами;

визнати протиправними та нечинними рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №690 від 13.08.2021 та №1009 від 19.11.2021 у частині, яка передбачає обов`язкове використання персоналізованої транспортної картки Леокарт як умови реалізації права пенсіонерів за віком на безоплатний проїзд;

визнати протиправними дії ЛКП Львівавтодор щодо блокування транспортної картки Леокарт позивачки з 16.03.2026 та встановлення обов`язкового використання транспортної картки як єдиної умови реалізації права на безоплатний проїзд;

зобов`язати Виконавчий комітет Львівської міської ради та ЛКП Львівавтодор забезпечити реалізацію права позивачки як пенсіонерки за віком на безоплатний проїзд у міському громадському транспорті м. Львова на підставі пенсійного посвідчення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №354 від 17.05.1993, без встановлення будь-яких додаткових умов, у тому числі обов`язкового використання транспортної картки Леокарт або вимоги щодо належності до Львівської міської територіальної громади;

стягнути солідарно з Виконавчого комітету Львівської міської ради та ЛКП Львівавтодор на користь позивачки матеріальну шкоду у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень, завдану незаконним обмеженням права на безоплатний проїзд за період з 16.03.2026 по день ухвалення рішення суду;

стягнути солідарно з Виконавчого комітету Львівської міської ради та ЛКП Львівавтодор на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч ) гривень, завдану тривалими моральними стражданнями, приниженням гідності, погіршенням стану здоров`я та порушенням права на вільне пересування.

Також, 27.07.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії пунктів 1.3.1 та 1.3.2 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №198 від 10.03.2026 до набрання законної сили рішенням суду у справі №466/2755/26.

В обґрунтування заяви позивач зазначила, що оскаржуване рішення №198 призипуняє та блокує право позивачки пенсіонерки за віком на безоплатний проїзд у міському пасажирському транспорті м. Львова, гарантоване пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №354 від 17.05.1993, ставлячи реалізацію цього права в залежність від укладення міжбюджетної угоди між територіальними громадами, на яку позивачка не має жодного впливу. Незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивачки: щодня, до ухвалення остаточного рішення у справі, позивачка змушена сплачувати повну вартість проїзду (орієнтовно 100 120 грн за один день пересування містом), маючи щомісячний дохід у розмірі 3400 грн. Оскаржуване рішення, попри те, що зазначене як тимчасове (з терміном дії до 11.04.2026), фактично продовжує застосовуватися на дату подання цього клопотання, чим підтверджується триваючий характер порушення. Зупинення дії рішення №198 на час розгляду справи не покладає на відповідача жодних додаткових фінансових зобов`язань, які було б неможливо скасувати в разі відмови в позові, а лише відновлює порядок реалізації права позивачки, що існував до ухвалення оскаржуваного рішення.

Розглянувши подану заяву, вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до положень статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника (позивача) від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Крім того, відповідно до приписів частини п`ятої статті 151 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

На переконання суду, обставини, про які зазначено у заяві про забезпечення позову є предметом розгляду справи, а тому, дії відповідача, їх оцінка, доводи позивача про протиправність спірного рішення, повинні бути надані судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення при розгляді справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону, тож не можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного нормативно-правового акту.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Крім того, суд зауважує, що безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Однак, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі №280/4367/19.

Враховуючи наведене, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє суду дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 153, 154, 241-243, 248, 294 КАС України, суд

постановив :

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гулкевич І.З.

Часті запитання

Який тип судового документу № 138582346 ?

Документ № 138582346 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 138582346 ?

Дата ухвалення - 29.07.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 138582346 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 138582346 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 138582346, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 138582346, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 29.07.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 138582346 відноситься до справи № 466/2755/26

Це рішення відноситься до справи № 466/2755/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 138582343
Наступний документ : 138582347