Рішення № 138582281, 28.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 рокусправа № 380/21816/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, -

встановив :

ОСОБА_1 (далі - позивач)звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач) та третьої особи на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі третя особа), у якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30 вересня 2025 року № 134650015745 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 Про державну службу, п. п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 Про державну службу на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 191/7.4-22/51 від 22.09.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців за № 192/7.4-22/51 від 22.09.2025, № 193/7.4-22/51 від 22.09.2025, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 22 вересня 2025 року.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовив рішенням № 134650015745 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

Ухвалою судді від 10.11.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позову не визнав. Вказав, станом на 01.05.2016 у ОСОБА_1 відсутній стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України. Просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа подала пояснення. Вважають дії відповідача правомірними, такими, що відповідають чинному законодавству.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Дослідженням записів у трудовій книжці НОМЕР_1 встановлено, що позивач з 25.08.1999 безперервно працював в органах державної митної служби, послідовно займаючи посади у Ягодинській митниці Державної митної служби України, Мостиській митниці Державної митної служби України, Західній регіональній митниці, Львівській митниці Міндоходів, Львівській митниці Державної митної служби,

Державній податковій інспекції у Галицькому районі м. Львів, Державній податковій інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, Державній податковій інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, Державній податковій інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, Галицькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Головному управлінні ДФС у львівській області, Головному управлінні ДПС у Львівській області.

Окрім того, у трудовій книжці позивача містяться такі записи:

25.05.2000 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби ІІІ рангу»;

22.08.2001 присвоєно достроково персональне звання «Інспектор податкової служби 2 рангу»;

10.10.2003 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби І рангу»;

01.04.2004 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби IV рангу»;

15.09.2004 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 3 рангу»;

25.06.2005 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 2 рангу»;

12.10.2005 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»;

17.01.2006 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу»;

18.08.2008 достроково присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 2 рангу»;

05.06.2013 присвоєно 12 ранг державного службовця;

01.01.2014 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІ рангу»;

30.12.2015 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи І рангу»;

24.07.2020 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби І рангу».

Позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою від 22.09.2025 року, в якій просив перевести його на інший вид пенсії, а саме пенсію державного службовця.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №134650015745 від 30.09.2025 року відмовлено позивачу у переведенні пенсії (з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»).

В рішенні, в тому числі, зазначено, що на призначення пенсії за віком за статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 (далі Закон №3723) мають право, зокрема, особи, які на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 (далі Закон №889) не менше як 10 років стажу на посадах, які належать до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Закону № 889 мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтю 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 1 травня 2016 року. Враховуючи зазначене, прийнято рішення відмовити в переведенні з пенсії за віком по Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком по Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , оскільки, періоди роботи в органах митної служби, де було присвоєно персональні та спеціальні звання до стажу державної служби не враховуються.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (набув чинності 01.05.2016) (далі - Закон № 889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

У той же час для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме вимог щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а, від 27.01.2023 у справі № 340/4184/21.

Суд також зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно із законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII).

Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього.

Так, пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Згідно з ч.1 ст.569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у ст.544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митних органів, є посадовими особами митних органів. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Згідно з ч.1 ст.588 Митного кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 (про що зазначено вище) та від 12.12.1991 (зокрема, ч.3 ст.154 МК України в редакції Закону № 1970-XII).

Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Вказане підтверджується також положенням п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (далі - Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII з підстав відсутності необхідного стажу державної служби є протиправною, тому рішення відповідача 134650015745 від 30.09.2025 необхідно скасувати.

Водночас, що стосується зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 01.05.2016, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд в постанові від 22 травня 2024 року в справі № 500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону №889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.

Враховуючи викладене, періоди роботи позивача на посадах в органах ДМС з 25.03.1999 по 17.12.2012, з 01.06.2013 по 01.05.2016 повинні бути зараховані до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом №3723-ХІІ.

З огляду на вказане, дослідивши подані матеріали та проаналізувавши зазначені вище правові положення, суд дійшов висновку, що в даному випадку позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 134650015745 від 30.09.2025 про відмову у переведенні позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає таке.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 Про державну службу, п. п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 Про державну службу на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 191/7.4-22/51 від 22.09.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців за № 192/7.4-22/51 від 22.09.2025, № 193/7.4-22/51 від 22.09.2025, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 22 вересня 2025 року.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем при прийнятті спірного рішення, зазначено, що у позивача не має 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас періоди перебування на посадах державної служби з з 25.03.1999 по 17.12.2012, з 01.06.2013 по 01.05.2016 протиправно не зараховано до стажу державної служби позивача, що встановлено судом вище.

Суд зазначає також, що постановою Пенсійного фонду України №25-1 від 16.12.2020 внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №22-1 від 25.11.2005, якою передбачено застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що порушення права позивача фактично зводиться до того, що відповідачем, не зараховано до стажу державної служби позивача періоду роботи з 25.03.1999 по 17.12.2012, з 01.06.2013 по 01.05.2016.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби позивача період роботи з з 25.03.1999 по 17.12.2012, з 01.06.2013 по 01.05.2016, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 22.09.2025 про переведення з пенсії за віком, на пенсію за віком державного службовця, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Саме такий спосіб є достатнім, необхідним та ефективним для захисту порушеного права позивача.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Щодо позовної вимоги про перерахунок пенсії відповідно довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 191/7.4-22/51 від 22.09.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців за № 192/7.4-22/51 від 22.09.2025, № 193/7.4-22/51 від 22.09.2025, суд зазначає наступне.

Варто звернути увагу на те, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.

За результатами розгляду заяви позивача, пенсійним органом зроблено висновок, що остання не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу, переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, і питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення позивача у цій справі пенсійним органом не вирішувалось.

Таким чином, вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити обрахунок пенсії позивачу за віком відповідно до ЗУ Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ відповідно до довідок довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 191/7.4-22/51 від 22.09.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців за № 192/7.4-22/51 від 22.09.2025, № 193/7.4-22/51 від 22.09.2025 є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а, отже, така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 560/8328/22.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 КАС України такий відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -

вирішив :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.09.2025 №134650015745 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з з 25.03.1999 по 17.12.2012, з 01.06.2013 по 01.05.2016, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 22.09.2025 про переведення з пенсії за віком, на пенсію за віком державного службовця, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як О.О.