Рішення № 138582225, 29.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2120/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (також відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- від 22.10.2025 № 0561535-2407-1123-UA35040170000065192, яким було визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 12 322,38 грн;

- від 22.10.2025 № 0561539-2407-1123-UA35040170000065192, яким було визначено суму зазначеного податкового зобов`язання за 2023 рік у розмірі 50 806,10 грн;

- від 22.10.2025 № 0561536-2407-1123-UA35040170000065192, яким було визначено суму зазначеного податкового зобов`язання за 2024 рік у розмірі 53 839,30 грн.

В обґрунтування вимог зазначила, що є власником нежитлової будівлі складу-телятника загальною площею 758,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який набула на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.2022. Зазначає, що також є головою та засновником ФГ "КАНЮКИ МИХАЙЛА МИХАЙЛОВИЧА", основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11). Вказана спірна будівля використовується виключно для забезпечення діяльності фермерського господарства, належить до класу будівель сільськогосподарського призначення та не передається в оренду, лізинг чи позичку. За змістом пп. "ж" пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України будівлі сільськогосподарських товаровиробників, віднесені до класу будівель сільськогосподарського призначення та не передані їх власниками в оренду, лізинг чи позичку, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно. На думку позивача, як засновник та керівник фермерського господарства, який використовує належну будівлю безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, вона має право на застосування передбаченої законом пільги, а тому оскаржувані у справі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову. Вказав, що право власності на спірну будівлю зареєстровано за позивачем як фізичною особою, яка не була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та не здійснює сільськогосподарської діяльності як самостійний суб`єкт господарювання. На думку відповідача, для застосування податкової пільги, передбаченої пп. "ж" пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, необхідною є сукупність умов, а саме: власник повинен бути сільськогосподарським товаровиробником, будівля має належати саме до класу 1271 Національного класифікатора будівель і споруд та використовуватися у господарській діяльності власника без передачі в оренду, лізинг чи позичку. Відповідач зазначив, що хоча позивач і посилається на використання цієї будівлі фермерським господарством, власником нерухомості є саме фізична особа, а не юридична особа фермерське господарство. Крім того, за відомостями про об`єкти оподаткування за формою № 20-ОПП фермерське господарство використовує зазначене майно на умовах оренди, що, на думку відповідача, свідчить про передачу будівлі у користування та виключає можливість застосування пільги. При цьому відповідач також вказав, що право користування фермерського господарства спірним майном повинно бути належним чином оформлене та зареєстроване відповідно до вимог законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (а.с.75-76).

У відповіді на відзив представник позивача зауважив, що норми Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" не пов`язують набуття статусу "сільськогосподарського товаровиробника"виключно з реєстрацією фізичної особи-підприємця. Позивач є головою, засновником та кінцевим бенефіціарним власником фермерського господарства, яке здійснює сільськогосподарську діяльність, а належна їй будівля використовується для забезпечення діяльності цього господарства. Представник позивача зазначив, що законодавство не встановлює обов`язку переоформлювати право власності на нерухоме майно із засновника фермерського господарства на юридичну особу для використання такого майна у господарській діяльності. Також позивач заперечив доводи відповідача щодо форми №20-ОПП, вказавши, що надана відповідачем до суду таблиця не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить необхідних реквізитів офіційного документа. Додатково послався на експертний висновок АС1 №2610303 від 13.04.2026, яким підтверджено правильність віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, а також на правові висновки Верховного Суду щодо застосування пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (а.с.93-96).

У додаткових поясненнях представник позивача також зазначив, що для застосування податкової пільги у редакції пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, чинній у спірні податкові періоди, необхідною була наявність двох умов: належність власника до сільськогосподарських товаровиробників та віднесення об`єкта нерухомості до класу будівель сільськогосподарського призначення за умови, що такий об`єкт не передається в оренду, лізинг чи позичку. Представник позивача наголосив, що вимога щодо фактичного використання будівлі у господарській діяльності була запроваджена лише Законом України №3603-IX від 23.02.2024, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які виникли за попередньою редакцією норми. Крім того, представник позивача зазначив, що висновок експерта, документи про право власності та фотоматеріали підтверджують належність спірної будівлі до класу 1271 Державного класифікатора будівель та споруд, а форма №20-ОПП не є належним доказом використання або ж невикористання будівлі у сільськогосподарській діяльності (а.с.113-115).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля склад-телятник (літ. А) загальною площею 758,3 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 жовтня 2022 року, виданим приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченком Г.М., зареєстрованим у реєстрі за №558, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2026 року №465705221 (а.с.21-22).

22.10.2025 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0561535-2407-1123-UA35040170000065192, яким позивачу було визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 податковий рік у розмірі 12 322,38 грн;

- № 0561539-2407-1123-UA35040170000065192, яким визначено суму грошового зобов`язання з цього податку за 2023 податковий рік у розмірі 50 806,10 грн;

- № 0561536-2407-1123-UA35040170000065192, яким визначено суму грошового зобов`язання з цього податку за 2024 податковий рік у розмірі 53 839,30 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті щодо одного об`єкта нерухомого майна належної позивачу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-20).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси, позивач звернулася до суду з цим позовом про їх скасування.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIІI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі, нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка.

Водночас, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (пп.266.3.1, пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

За змістом пп.266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України, сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що підставою для нарахування та сплати податку на нерухоме майно є право власності на відповідну житлову та/або нежитлову нерухомість. При цьому, об`єктом оподаткування може бути як об`єкт нерухомості в цілому, так і його частка. Якщо особа володіє об`єктом на умовах спільної часткової власності (або спільної сумісної власності об`єкта, поділеного в натурі), то й сплачувати податок буде за належну їй частку, а перебування об`єкта житлової нерухомості у спільній сумісній власності може покладати обов`язок щодо сплати податку на нерухоме майно на одного з таких співвласників виключно за їх домовленістю.

Приписами пп. "ж" п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України до 16.03.2024 передбачалось, що не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Системне тлумачення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.

Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).

У той же час, буквальний аналіз пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована з прив`язкою до сільськогосподарського товаровиробника.

Отже, в розумінні вказаних вимог, нежитлова будівля не підлягає оподаткуванню спірним податком за наявності сумарно наступних умов: така нежитлова будівля віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

У свою чергу, згідно з пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII "Податок на майно").

До того ж, поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 № 2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Положеннями статті 1 Закону України від 18.01.2001 №2238-III "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 № 575-VI, у редакції до 04.12.2020, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Разом з тим, згідно зі статтею 1 цього Закону у редакції з 04.12.2020, виробники сільськогосподарської продукції - це сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави до висновку, що наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 140/2700/149, від 26.11.2020 у справі № 560/168/19, від 04.03.2021 у справі № 500/2782/18.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 року № 742-IV особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Статтею 3 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України"Про особисте селянське господарство" до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім`ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Фермерське господарство, в розумінні частини 1 статті 1 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство", є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Судом установлено, що об`єктом, щодо якого контролюючим органом визначено позивачу податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є нежитлова будівля склад-телятник (літ. А) загальною площею 758,3 кв. м, розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Кетрисанівка, вул. Степова, 12.

Зазначена будівля на праві приватної власності належить позивачу, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 жовтня 2022 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом також установлено, що позивач є головою та засновником Фермерського господарства "Канюки Михайла Михайловича", основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11), що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.35-40).

Вищевказані обставини, на переконання суду, свідчать про те, що позивач як власник спірного об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником. При цьому, у спірний період за які прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення вищевказане нежитлове приміщення в оренду, лізинг чи позичку позивачем не передавалось.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що спірний об`єкт використовується Фермерським господарством "Канюки Михайла Михайловича" на праві оренди, про що, на думку контролюючого органу, свідчать відомості повідомлення за формою №20-ОПП.

З метою перевірки зазначених доводів ухвалою суду від 13.07.2026 Головне управління ДПС у Кіровоградській області було зобов`язано надати належним чином засвідчену копію повідомлення за формою №20-ОПП, поданого фермерським господарством "Канюки Михайла Михайловича" щодо спірного об`єкта нерухомого майна, документи, що підтверджують прийняття такого повідомлення контролюючим органом, а також відомості про дату його подання та дату внесення відповідної інформації до інформаційних систем ДПС.

На виконання вимог зазначеної ухвали відповідач повідомив, що згідно з інформацією з Єдиного банку даних платників податків ФГ "Канюки Михайла Михайловича" повідомлення за формою №20-ОПП щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с.Кетрисанівка, вул.Степова,12, до контролюючого органу не подавало.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували доводи відповідача про подання ФГ "Канюки Михайла Михайловича" повідомлення за формою №20-ОПП щодо спірного об`єкта нерухомого майна або про використання контролюючим органом такого повідомлення як підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Також слід враховувати, що згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) належить клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271), який включає "будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо".

Тобто, ДК 018-2000 не містить вичерпного переліку нежитлових приміщень, які відносяться до класу/коду 127 "Будівлі сільськогосподарського призначення, оскільки містить слова "наприклад", "тощо".

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Так, у відповідності до нового Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року № 3573, який набрав чинності 01.01.2024, до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) віднесені: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Тобто, законодавцем у порівнянні з ДК 018-2000 було розширено перелік нежитлових сільськогосподарських будівель.

На підтвердження належності спірної будівлі до будівель сільськогосподарського призначення позивачем надано експертний висновок АС1 №2610303 від 13.04.2026, оформлений ДП "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" (ДП ДНДІАСБ), яке зазначено у висновку як виконавця, за участю Науково-виробничого приватного підприємства "Гіперон" як співвиконавця (а.с.90-91).

Відповідно до пунктів 7.3, 7.4 зазначеного висновку віднесення будівлі складу-телятника (літ. А) до відповідного класу за Національним класифікатором будівель і споруд НК 018:2023/ДК 018:2000 виконано правильно, а класифікація об`єкта відповідає чинним нормативним вимогам та може використовуватися для цілей, визначених класифікатором.

З огляду на викладене суд встановив, що належними та допустимими доказами підтверджено право власності позивача на спірну будівлю, її належність до класу будівель сільськогосподарського призначення та відповідність умовам, передбаченим пп. "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України у редакції, чинній протягом 2022-2023 років.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування передбаченого законом звільнення від оподаткування не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим не можуть бути покладені в основу висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень за вказані податкові періоди.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Законом України від 23.02.2024 № 3603-IX, який набрав чинності 16.03.2024, пп. "ж" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати згідно до пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є одночасна наявність таких умов: належність будівлі, споруди сільськогосподарському товаровиробнику; віднесення відповідного об`єкта нерухомості до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023; використання такого об`єкта за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання; невикористання об`єкта для передачі його власником в оренду, лізинг або позичку.

Отже, на відміну від правового регулювання, яке діяло до 16.03.2024, законодавець доповнив умови застосування відповідної пільги новою обов`язковою ознакою фактичним використанням будівлі за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання.

Як було встановлено, позивач є власником нежитлової будівлі складу-телятника (літ. А), яка за своїми класифікаційними ознаками належить до будівель сільськогосподарського призначення. Також підтверджено, що позивач має статус сільськогосподарського товаровиробника, оскільки є головою та засновником фермерського господарства, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур.

Водночас для застосування пільги за 2024 рік позивач повинен довести не лише належність об`єкта до відповідної категорії нерухомості та відсутність передачі його в оренду, лізинг чи позичку, а й факт використання такого об`єкта за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що спірний об`єкт нерухомого майна належить позивачу як фізичній особі, водночас використання зазначеної будівлі у господарській діяльності фермерського господарства документально не підтверджено.

Ухвалою суду від 13.07.2026 року від ФГ "Канюки Михайла Михайловича" витребувано документи, які підтверджують правову підставу використання спірного об`єкта нерухомого майна, у тому числі договір оренди, договір позички, акт приймання-передачі, рішення засновника, рішення органу управління фермерського господарства або інші документи, що підтверджують використання зазначеного об`єкта господарством, а також письмові пояснення щодо правової підстави такого використання у разі відсутності відповідних документів.

Однак фермерським господарством витребувані судом документи не було надано, пояснень щодо правової підстави використання спірного об`єкта не подано. При цьому відповідач повідомив суд, що за даними Єдиного банку даних платників податків фермерське господарство повідомлення за формою № 20-ОПП щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна до контролюючого органу не подавало.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності всіх передбачених пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України умов для застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно за 2024 рік, оскільки відсутні належні та допустимі докази використання будівлі за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання.

Сам по собі факт належності позивачу такої будівлі, її класифікація як будівлі сільськогосподарського призначення та відсутність передачі в оренду, лізинг чи позичку не є достатньою підставою для звільнення від оподаткування у 2024 році, оскільки після внесення змін Законом України від 23.02.2024 № 3603-IX законодавець встановив додаткову обов`язкову умову щодо фактичного використання такого об`єкта у господарській діяльності суб`єкта господарювання.

Отже, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 22.10.2025 № 0561535-2407-1123-UA35040170000065192 та № 0561539-2407-1123-UA35040170000065192, якими позивачу визначено податкові зобов`язання за 2022-2023 роки, прийняті відповідачем без урахування передбаченого пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України звільнення від оподаткування, оскільки спірний об`єкт нерухомості у відповідних податкових періодах відповідав установленим цією нормою умовам для звільнення від оподаткування. У зв`язку з цим зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Водночас податкове повідомлення-рішення від 22.10.2025 № 0561536-2407-1123-UA35040170000065192, яким визначено податкове зобов`язання за 2024 рік, прийняте відповідачем правомірно, оскільки позивач не довів наявності усіх передбачених чинною редакцією пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України умов для застосування пільги, зокрема факту використання спірної будівлі за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання. Отже правові підстави для скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн (а.с.67). Оскільки позовні вимоги задоволено на 53,97 %, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 718,45 грн (1331,20 грн х 53,97%).

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика, Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2025 № 0561535-2407-1123-UA35040170000065192.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2025 № 0561539-2407-1123-UA35040170000065192.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ ВП 43995486) судовий збір в сумі 718,45 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН