Рішення № 138581955, 28.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року справа №320/9299/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Державної судової адміністрації України (адреса вул. Липська, 18/5, м. Київ, 00020 ЄДРПОУ 26255795) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 ЄДРПОУ 00015622) про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії в справі.

Представник позивача Державної судової адміністрації України звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом (Документ сформований в системі "Електронний суд") до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.02.2026 ВП № 79747337 про накладення штрафу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 року ухвалено адміністративну справу Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови передати за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

Відповідно до супровідного листа Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 справа № 320/9299/26 була направлена за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду та отримана канцелярією суду 30.03.2026, що підтверджується штампу суду.

Справа передана на розгляд судді Волошину Д.А. 30.03.2026 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 року ухвалено адміністративну справу Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови передати за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Супровідним листом Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 року матеріали справи були надіслані до Київського окружного адміністративного суду. Адміністративну справу отримано 04.05.2026 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (вх. № 18016).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.

08.07.2026 року сторона позивача подала до суду письмову заяву про продовження строку для усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.

У подальшому, 15.07.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду від сторони позивача надійшла заява, із змісту якої вбачається, що позивач виконав вимоги ухвали суду та усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 постановлено продовжити розгляд справи № 320/9299/26.

Позиція позивача ґрунтується на тому, що постанова державного виконавця про накладення штрафу є протиправною, оскільки невиконання судового рішення було зумовлено об`єктивними та незалежними від волі Державної судової адміністрації України обставинами. Позивач зазначає, що виконання рішення суду повинно здійснюватися у порядку, визначеному законодавством про виконання судових рішень за рахунок бюджетних коштів, зокрема шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України за відповідною бюджетною програмою. Зазначає, що в межах своїх повноважень вживав усіх необхідних заходів, спрямованих на виконання судового рішення, у тому числі звертався до уповноважених органів щодо забезпечення необхідного бюджетного фінансування, однак об`єктивна відсутність достатніх бюджетних призначень унеможливила його виконання у спосіб, визначений судовим рішенням. Крім того, позивач вказує, що державний виконавець не з`ясував причин невиконання рішення, не надав оцінки їх поважності та безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для накладення штрафу. У зв`язку із цим позивач вважає, що оскаржувана постанова прийнята без достатніх правових підстав та підлягає скасуванню.

25.05.2026 представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скерував письмовий відзив.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржник у встановлений строк не виконав судове рішення та не довів наявності поважних причин його невиконання. Відповідач зазначає, що посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування та необхідність виконання рішення за рахунок коштів окремої бюджетної програми не свідчать про існування об`єктивних і непереборних обставин, які унеможливлювали виконання судового рішення. На думку відповідача, позивач не вжив усіх передбачених законодавством заходів, необхідних для його виконання, а також не надав належних доказів фактичного виконання або початку виконання судового рішення. Відповідач вважає, що державний виконавець, перевіривши стан виконання рішення та встановивши відсутність поважних причин його невиконання, був зобов`язаний застосувати передбачені статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» заходи відповідальності у вигляді накладення штрафу. Крім того, відповідач зазначає, що рішення, яке перебуває на виконанні, має зобов`язальний характер і не містить визначеної до стягнення грошової суми, а тому доводи позивача щодо обов`язку його виконання виключно Державною казначейською службою України шляхом безспірного списання коштів є безпідставними. У зв`язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 79747337 з примусового виконання виконавчого листа № 520/1957/25, виданого 15.10.2025 Харківським окружним адміністративним судом, яким Державну судову адміністрацію України зобов`язано забезпечити Другий апеляційний адміністративний суд у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за листопад-грудень 2024 року та січень 2025 року, виходячи із встановленого станом на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

05.12.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

Листом від 15.12.2025 № 10-25062/25 Державна судова адміністрація України повідомила державного виконавця про неможливість виконання рішення суду у визначений строк, зазначивши, що виконання судових рішень цієї категорії здійснюється відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у межах бюджетних асигнувань, а також повідомила про відсутність відповідних бюджетних асигнувань та вжиття заходів щодо їх виділення.

06.01.2026, у зв`язку з невиконанням судового рішення, державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5 100 грн та повторно встановлено строк для виконання рішення суду протягом десяти робочих днів із попередженням про кримінальну відповідальність.

Після спливу повторно встановленого строку державним виконавцем проведено перевірку виконання судового рішення, за результатами якої встановлено, що рішення суду боржником не виконано.

04.02.2026 державним виконавцем винесено постанову ВП № 79747337 про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 10 200 грн за повторне невиконання рішення суду.

Саме правомірність зазначеної постанови є предметом спору у цій справі.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

Щодо вимоги визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404- VIII).

Статтями 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-19 (далі - ЗУ «Про виконавче провадження») дано визначення поняттю виконавчого провадження, відповідно до якого виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, тобто сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Згідно з п. 1 та п. 16 ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також обов`язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб`єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Тобто рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.

З огляду на зазначене, ураховуючи процес поновлення порушених прав позивача (стягувача) шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника. Принцип "res judicata" (принцип обов`язковості судового рішення) покладає на боржника обов`язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.

У силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення.

Як встановлено судом, після відкриття виконавчого провадження № 79747337 Державна судова адміністрація України листом від 15.12.2025 № 10-25062/25 повідомила державного виконавця про порядок виконання судових рішень цієї категорії, зазначивши, що їх виконання здійснюється відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у межах бюджетних асигнувань.

Як убачається з матеріалів справи, Державна судова адміністрація України також посилалася на відсутність достатніх бюджетних асигнувань за зазначеною бюджетною програмою та повідомила про вжиття заходів шляхом звернення до уповноважених органів щодо виділення додаткового фінансування для виконання судових рішень.

Крім того, матеріали справи містять документи щодо бюджетного фінансування за програмою КПКВК 0501150, а також документи, на які Державна судова адміністрація України посилалася як на підтвердження своєї позиції щодо порядку виконання судового рішення та відсутності достатніх бюджетних призначень. Про зазначені обставини Державна судова адміністрація України повідомила державного виконавця листом від 15.12.2025 № 10-25062/25.

Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови встановлення факту невиконання рішення без поважних причин. При цьому для вирішення питання про правомірність застосування штрафу підлягають оцінці не лише обставини невиконання рішення, а й дії боржника, спрямовані на його виконання, а також обставини, які, на думку боржника, ускладнювали або перешкоджали виконанню рішення суду.

Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, зазначеною у постановах від 19.08.2020 у справі №140/784/19, від 31.05.2022 у справі №360/940/20.

Суд зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі № 520/1957/25, на виконання якого відкрито виконавче провадження № 79747337, зобов`язує Державну судову адміністрацію України забезпечити Другий апеляційний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за визначений судовим рішенням період.

Матеріалами справи підтверджується, що Державна судова адміністрація України повідомила державного виконавця про свою позицію щодо порядку виконання зазначеного судового рішення, вказавши, що виконання судових рішень цієї категорії здійснюється відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», а також повідомила про відсутність достатніх бюджетних асигнувань та вжиття заходів щодо їх виділення.

Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України (далі-БК України) виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проєктів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації (ч.1 ст.48 БК України).

Суд зауважує, що наведені позивачем обставини щодо бюджетного механізму виконання судового рішення та наявності бюджетних обмежень потребували оцінки державним виконавцем під час вирішення питання про наявність чи відсутність поважних причин невиконання рішення суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що до прийняття оскаржуваної постанови Державна судова адміністрація України повідомила державного виконавця про свою позицію щодо порядку виконання судового рішення, зазначивши, що його виконання здійснюється відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 0501150, а також повідомила про відсутність достатніх бюджетних асигнувань і вжиття заходів щодо їх виділення.

Разом із тим зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що державний виконавець виклав доводи Державної судової адміністрації України щодо порядку виконання судового рішення та причин його невиконання. Водночас постанова не містить належного мотивування, з яких підстав наведені боржником обставини не були визнані поважними причинами невиконання рішення суду та чому вони не впливають на можливість застосування штрафу відповідно до статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

За наведених обставин суд доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята без належного мотивування висновку про відсутність поважних причин невиконання рішення суду, що свідчить про неповне з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання щодо застосування до боржника штрафу, а відтак підлягає скасуванню.

Оскільки встановлення відсутності поважних причин невиконання рішення є передбаченою статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язковою умовою застосування до боржника штрафу, державний виконавець до прийняття постанови мав надати оцінку повідомленим боржником обставинам та мотиви їх відхилення. Невиконання цього обов`язку свідчить про те, що оскаржувану постанову прийнято без належного з`ясування обставин, які мають значення для її прийняття.

Отже, оскаржувана постанова є передчасною, оскільки прийнята без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про наявність підстав для застосування до боржника штрафу відповідно до статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що на момент винесення постанови від 04.02.2026 у виконавчому провадженні №79747337 державному виконавцю були відомі доводи Державної судової адміністрації України щодо порядку виконання судового рішення, застосування бюджетної програми КПКВК 0501150, а також обставини, на які позивач посилався як на такі, що впливають на можливість виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі №520/1957/25.

Водночас зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається належного мотивування висновку державного виконавця про відсутність поважних причин невиконання судового рішення. Державний виконавець фактично навів зміст пояснень боржника та загальні положення законодавства щодо обов`язковості виконання судових рішень, однак не зазначив мотивів, з яких наведені ДСА України обставини не можуть бути визнані поважними причинами невиконання рішення суду.

При цьому статті 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язують можливість накладення штрафу не лише з фактом невиконання рішення, а й із встановленням відсутності поважних причин такого невиконання.

Суд враховує, що надані ДСА України документи не підтверджують безпосереднього виконання рішення у справі №520/1957/25. Водночас зазначені документи були подані державному виконавцю як обґрунтування причин невиконання рішення та підлягали належній оцінці при вирішенні питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.02.2026 у виконавчому провадженні №79747337 прийнята без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про застосування до боржника відповідальності у вигляді штрафу.

Оцінивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємного зв`язку у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується квитанцією № 285 вiд "10" липня 2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

З огляду на зазначене, з урахування ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 229, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1.Позов Державної судової адміністрації України (адреса вул. Липська, 18/5, м. Київ, 00020 ЄДРПОУ 26255795) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 ЄДРПОУ 00015622) про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу - задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 17.04.2025 ВП № 76772194.

3.Стягнути на користь Державної судової адміністрації України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

4.Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.