Рішення № 138581728, 28.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року справа №320/15276/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 262940017456 від 29.02.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 11.09.1980 та призначити пенсію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 262940017456 від 29.02.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач не погоджується з висновками пенсійного органу щодо незарахування до її страхового стажу періоду роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 через неналежне, на думку відповідача, завірення виправлення прізвища на титульній сторінці.

Позивач вказує, що на боковій сторінці трудової книжки містяться належні записи про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , а згодом на ОСОБА_4 , які підтверджені підписами уповноважених осіб, печатками та відповідними свідоцтвами про шлюб. Крім того, ці записи були внесені у 1983 та 1985 роках, тобто задовго до прийняття Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року, на яку посилається відповідач. Факт зміни прізвищ також повністю підтверджується доданими до позову витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Також позивач наголошує, що трудова книжка підтверджує її стаж роботи за період з вересня 1980 року по день подання позову в загальному розмірі 41 рік 9 місяців 22 дні, що є цілком достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На думку позивача, обов`язок належного ведення та заповнення трудових книжок покладається виключно на адміністрацію підприємств, тому можливі недоліки в їхньому оформленні не є провиною працівника і не можуть позбавляти особу конституційного права на пенсійне забезпечення. На підставі викладеного позивач просить суд скасувати спірне рішення та зобов`язати відповідача зарахувати відповідні періоди роботи до страхового стажу й призначити пенсію.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

27.05.2025 канцелярією суду зареєстровано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області при прийнятті спірного рішення № 262940017456 від 29.02.2024 діяло виключно в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства. Орган пенсійного фонду вказує, що за результатами розгляду документів позивача до її страхового стажу не було зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 . Підставою для цього стало те, що на титульній сторінці власника книжки закреслено й виправлено прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , проте цей запис завірено з порушенням пунктів 2.12 та 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатка підприємства (або відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Пенсійний орган наголошує, що для належного підтвердження спірних періодів трудової діяльності та зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 позивачем не було представлено додаткових документів, зокрема уточнюючих довідок, виданих на підставі первинних документів, або довідок про перейменування підприємств. Оскільки за наданими документами страховий стаж позивача склав лише 20 років 07 місяців 27 днів замість необхідних 30 років, передбачених статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у відповідача були відсутні законні підстави для призначення їй пенсії за віком. На підставі вказаного відповідач просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.02.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003. На момент звернення вік заявниці становив 60 років 02 місяці 29 днів.

Судом встановлено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961.

Даною постановою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846. Пунктом 4.2 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" вказаного Порядку передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження Порядку екстериторіального призначення пенсій" електронна пенсійна справа позивача була передана до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для розгляду та прийняття рішення.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було прийнято рішення № 262940017456 від 29.02.2024 про відмову у призначення пенсії за віком. Відповідно до зазначеного рішення, страховий стаж ОСОБА_1 був обчислений пенсійним органом у розмірі 20 років 07 місяців 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії, оскільки згідно зі статтею 26 Закону України № 1058-IV необхідний страховий стаж для осіб, які досягли 60-річного віку, становить 30 років.

До обчисленого відповідачем страхового стажу не було зараховано періоди трудової діяльності позивача згідно з її трудовою книжкою серії НОМЕР_1 . Своє рішення пенсійний орган обґрунтував тим, що на титульній сторінці власника трудової книжки закреслено й виправлено прізвище з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ", а також наявний запис " ОСОБА_4 " без закреслення, проте вказані зміни завірено з порушенням вимог пунктів 2.12, 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року (відсутній підпис особи, відповідальної за видачу трудової книжки, та печатка підприємства або відділу кадрів, де вона вперше заповнювалася).

Матеріалами справи підтверджується, що у трудовій книжці НОМЕР_1 на боковій сторінці, поруч із титульною, містяться такі записи щодо зміни прізвища:

запис про внесення змін до трудової книжки на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 03.09.1983, засвідчений підписом та печаткою із зазначенням прізвища " ОСОБА_5 ";

запис про зміну прізвища з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 " на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 26.12.1985, засвідчений підписом та печаткою із зазначенням прізвища " ОСОБА_6 ".

Факт зміни прізвищ позивача з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ", а згодом на " ОСОБА_4 " додатково підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, які було долучено до позовної заяви.

Записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 відображають такі періоди роботи та зайнятості позивача:

з 11.09.1980 по 19.09.1980 - лаборант вищої математики в Київському політехнічному інституті;

з 19.09.1980 по 28.02.1986 - бухгалтер у Жовтневому ЛК України міста Києва;

з 03.03.1986 по 16.11.1988 - бухгалтер-касир у Київському міськкомі ЛКСМ України;

з 16.11.1988 по 09.10.1989 - бухгалтер у Жовтневому райкомі ЛКСМ України;

з 09.10.1989 по 22.01.1990 - бухгалтер 1 категорії у Центрі науково-технічної творчості молоді "ТЕМП" Жовтневого району міста Києва;

з 22.01.1990 по 31.07.1991 - бухгалтер у Київській філії Московської штаб-квартири Міжнародної асоціації Детективного та політичного романа;

з 05.08.1991 по 27.11.1992 - головний бухгалтер у фірмі "Україна";

з 28.11.1992 по 24.09.1995 - головний бухгалтер у гандбольному клубі "СКА";

з 26.09.1995 по 23.11.1997 - головний бухгалтер в ТОВ "АВІС";

з 21.11.1997 по 15.07.2001 - головний бухгалтер на підприємстві "INTERNATIONAL SNACKS";

з 31.03.2003 по 12.04.2005 - головний бухгалтер у ТОВ "Трейдом";

з 17.01.2006 по 28.02.2009 - головний бухгалтер у ТОВ "ВАДИМ-Н";

з 08.06.2009 по теперішній час - головний бухгалтер у Приватному акціонерному товаристві "Інформаційна-аналітична агенція "Статінформконсалтинг";

з 01.02.2019 по теперішній час - бухгалтер за сумісництвом у ТОВ "Укрвентпромпостач".

Згідно з довідкою з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про індивідуальні відомості про застраховану особу, дані про страховий стаж позивача обліковуються в електронному реєстрі з 01.01.2004.

17.09.2024 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати копію рішення про відмову у призначенні пенсії № 262940017456 від 29.02.2024.

Листом від 24.09.2024 №1300-5903-8/162726 відповідачем надіслано представнику позивача рішення про відмову у призначенні пенсії № 262940017456 від 29.02.2024.

Повторно 15.10.2024 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати копію рішення про відмову у призначенні пенсії № 262940017456 від 29.02.2024, оскільки на попередньо направлений адвокатський запит від 17.09.2024 відповідь не отримав.

Листом від 16.10.2024 №1300-5903-8/174241відповідачем надіслано представнику позивача рішення про відмову у призначенні пенсії № 262940017456 від 29.02.2024.

Також листом від 30.10.2024 №1300-5903-8/180796 відповідачем надіслано представнику позивача рішення про відмову у призначенні пенсії № 262940017456 від 29.02.2024.

Не погоджуючись із прийнятим пенсійним органом рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина 2 статті 45 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Аналіз наведених норм вказує на те, що за загальним правилом для виникнення у особи права на призначення пенсії за віком необхідна наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 30 років. Позивач на час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком від 22.02.2024, згідно з анкетними даними досягла віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.92).

Зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.02.2024 № 262940017456 (а.с.16) слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є відсутність необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку та невідповідність поданих документів реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 11.09.1980, оскільки на першій сторінці (титульному аркуші) власника трудової книжки виправлено прізвище з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ", а також наявний запис " ОСОБА_4 ", що завірено з порушенням вимог пунктів 2.12, 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 (відсутні підпис відповідальної особи та печатка організації, яка вносила відповідні зміни та вперше заповнювала трудову книжку), а відомості з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про індивідуальні відомості про застраховану особу містять дані про трудовий та страховий стаж позивача лише з 01.01.2004, що не узгоджується із записами у трудовій книжці за період з 11.09.1980.

Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

20.06.1974 постановою Держкомтруда СРСР №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції №162).

Згідно з абзацами 2 - 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції №162).

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11 пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки працівників та службовців", яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Водночас щодо незарахування до стажу позивача періодів роботи судом встановлено, що трудова книжка серії НОМЕР_1 підтверджує такі періоди роботи ОСОБА_1 :

11.09.1980 - 19.09.1980 - робота в Київському політехнічному інституті;

19.09.1980 - 28.02.1986 - робота в Жовтневому ЛК України міста Києва;

03.03.1986 - 16.11.1988 - робота в Київському міськкомі ЛКСМ України;

16.11.1988 - 09.10.1989 - робота в Жовтневому райкомі ЛКСМ України;

09.10.1989 - 22.01.1990 - робота в Центрі науково-технічної творчості молоді "ТЕМП" Жовтневого району міста Києва;

22.01.1990 - 31.07.1991 - робота в Київській філії Московської штаб-квартири Міжнародної асоціації Детективного та політичного романа;

05.08.1991 - 27.11.1992 - робота у фірмі "Україна";

28.11.1992 - 24.09.1995 - робота у гандбольному клубі "СКА";

26.09.1995 - 23.11.1997 - робота в ТОВ "АВІС";

21.11.1997 - 15.07.2001 - робота на підприємстві "INTERNATIONAL SNACKS";

31.03.2003 - 12.04.2005 - робота в ТОВ "Трейдом";

17.01.2006 - 28.02.2009 - робота в ТОВ "ВАДИМ-Н";

08.06.2009 - 22.02.2024 - робота у Приватному акціонерному товаристві "Інформаційна-аналітична агенція "Статінформконсалтинг" (до моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком);

01.02.2019 - 22.02.2024 - робота за сумісництвом у ТОВ "Укрвентпромпостач" (до моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком).

За підрахунком суду, відповідно до трудової книжки страховий стаж позивача складає 41 рік 09 місяців 22 дні.

Суд зауважує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить усі необхідні записи, що підтверджують факт роботи позивача у вказані вище періоди.

Водночас щодо доводів відповідача про відмову у зарахуванні спірного періоду трудової діяльності через виправлення прізвища на титульному аркуші трудової книжки, суд зазначає таке.

Згідно з матеріалами справи, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 у графі "Прізвище" закреслено прізвище " ОСОБА_2 ", також закреслено прізвище " ОСОБА_3 ", нижче записано прізвище " ОСОБА_4 ".

На внутрішній стороні обкладинки трудової книжки, ліворуч від титульної сторінки, наявні два послідовні записи про зміну анкетних даних: перший - про внесення змін на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 03.09.1983 за підписом та печаткою уповноваженої особи ( ОСОБА_5 ), та другий - про зміну прізвища з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 26.12.1985, засвідчений підписом та печаткою уповноваженої особи (А. Баранова).

Суд звертає увагу, що вказані записи щодо зміни прізвищ були здійснені у 1983 та 1985 роках відповідно. На момент внесення цих відомостей чинною була Інструкція № 162. Пунктом 2.12 цієї Інструкції передбачалося, що зміни записів у трудових книжках про прізвище здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (зокрема свідоцтва про шлюб) з посиланням на їхній номер та дату. Такі зміни вносяться на першій сторінці: колишнє прізвище закреслюється однією рисою і записуються нові дані, а посилання на документи зазначаються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства (або спеціально уповноваженої особи) і печаткою підприємства або відділу кадрів.

Дослідивши надану трудову книжку позивача, суд встановив, що процедура внесення змін до анкетних даних повністю відповідала положенням чинної на той час Інструкції № 162. Відтак, посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на порушення вимог пунктів 2.12 та 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58, яка була затверджена наказом Міністерства праці України лише 29.07.1993, є безпідставним, оскільки нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі.

Крім того, факт послідовної зміни прізвищ позивача у зв`язку з реєстрацією шлюбів та ідентичність її особи як власника трудової книжки серії НОМЕР_1 у повній мірі підтверджуються належними й допустимими доказами - витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, які було долучено до матеріалів справи. Дані обставини відповідачем не заперечуються.

Суд наголошує, що наявність певних формальних недоліків чи правок у заповненні трудової книжки, навіть якби вони мали місце, не може бути самостійною підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист та пенсійне забезпечення. Працівник не може нести відповідальність за якість чи точність ведення кадрової документації роботодавцем, оскільки обов`язок організації обліку, зберігання і заповнення трудових книжок покладено виключно на керівника або уповноважений орган підприємства. Визначальним для призначення пенсії є саме встановлення факту трудової діяльності та наявності відповідного стажу роботи, який у даній справі підтверджений хронологічними та чіткими записами за весь період із 11.09.1980.

З огляду на зазначене, суд не бере до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці позивача наявні певні недоліки в оформленні, такі як виправлення прізвища на титульній сторінці, відсутність підпису відповідальної особи та відсутність печатки організації, яка вперше заповнювала трудову книжку й вносила відповідні зміни в записи щодо зміни прізвищ позивача за періоди 1983-1985 років, а також розбіжність між відомостями паперового носія та персоніфікованими даними в реєстрі застрахованих осіб, в якому відомості про стаж відображені лише з 01.01.2004.

Наявність таких формальних зауважень щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи, починаючи з 11.09.1980, не підтверджують факту перебування особи у трудових відносинах та на відповідних посадах. До того ж, обов`язок щодо належного оформлення, засвідчення та ведення трудових книжок покладається виключно на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника, тому можливі помилки у кадровому діловодстві не можуть впливати на особисті соціальні права позивачки.

Верховний Суд у постановах від 24.05.208 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірних періодів роботи, починаючи з 11.09.1980, містять неправдиві або недостовірні відомості. За таких обставин, зазначені відповідачем недоліки щодо оформлення титульного аркуша трудової книжки та процедури завірення зміни прізвищ не можуть бути самостійною підставою для відмови в зарахуванні цих періодів роботи до загального страхового стажу позивача.

У даному випадку позивач не може нести відповідальність та бути позбавленим соціального захисту у вигляді права на призначення пенсії з вини роботодавця.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці.

Неточність чи виправлення у записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, а також належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємств.

Крім того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови в призначенні пенсії або в зарахуванні відповідного періоду роботи в стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №240/7604/19, від 29.01.2024 у справі №560/5001/21.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати періоди роботи позивача всі періоди, зазначені в трудовій книжці позивача, з 11.09.1980 по 22.02.2024 до загального страхового стажу позивача, діяв не на підставі та не в спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 262940017456 від 29.02.2024 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 11.09.1980 та призначити пенсію суд зазначає наступне.

Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13.04.2018 свідчить про те, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Водночас згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини 2 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача в розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

У пункті 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), зазначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно з пунктом 1.9 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Пунктом 4.2 розділу ІV приймання, оформлення і розгляд документів Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Судом встановлено, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно з принципом екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, визначене за принципом екстериторіальності, є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1980, а саме:

з 11.09.1980 по 19.09.1980 рр. - в Київському політехнічному інституті;

з 19.09.1980 по 28.02.1986 рр. - в Жовтневому ЛК України міста Києва;

з 03.03.1986 по 16.11.1988 рр. - в Київському міськкомі ЛКСМ України;

з 16.11.1988 по 09.10.1989 рр. - в Жовтневому райкомі ЛКСМ України;

з 09.10.1989 по 22.01.1990 рр. - в Центрі науково-технічної творчості молоді "ТЕМП" Жовтневого району міста Києва;

з 22.01.1990 по 31.07.1991 рр. - в Київській філії Московської штаб-квартири Міжнародної асоціації Детективного та політичного романа;

з 05.08.1991 по 27.11.1992 рр. - у фірмі "Україна";

з 28.11.1992 по 24.09.1995 рр. - у гандбольному клубі "СКА";

з 26.09.1995 по 23.11.1997 рр. - в Товаристві з обмеженою відповідальністю "АВІС";

з 21.11.1997 по 15.07.2001 рр. - на підприємстві "INTERNATIONAL SNACKS";

з 31.03.2003 по 12.04.2005 рр. - в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Трейдом";

з 17.01.2006 по 28.02.2009 рр. - в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ВАДИМ-Н";

з 08.06.2009 по 22.02.2024 рр. - у Приватному акціонерному товаристві "Інформаційно-аналітична агенція "Статінформконсалтинг";

з 01.02.2019 по 22.02.2024 рр. - за сумісництвом у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Укрвентпромпостач",

а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Щодо дати призначення пенсії суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

За таких обставин, враховуючи дату народження позивачки - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дату досягнення пенсійного віку (60 років) - ІНФОРМАЦІЯ_2 та дату звернення позивачки до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 19.03.2024, тобто після спливу тримісячного строку з дня досягнення відповідного віку, суд вважає, що така пенсія повинна бути призначена з 19.03.2024 (день звернення позивача за пенсією).

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком, починаючи з 19.03.2024.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив за подання позовної заяви 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.03.2025 (а.с. 5), оригінал якої наявний у справі.

Таким чином, враховуючи положення статей 132, 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 262940017456 від 29.02.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) до страхового стажу всі періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 11.09.1980 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, починаючи з 19 березня 2024 року.

4. Стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (ідентифікаційний код 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.