Рішення № 138581026, 29.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокуСправа №160/5635/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 045550033984 від 17.02.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу наступні періоди роботи: з 25.09.1986 до 06.07.1988; з 01.07.2000 до 02.01.2002; з 29.07.2002 до 30.09.2002; з 01.03.2003 до 11.01.2006; з 01.01.2015 до 31.03.2015;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 згідно його заяви від 09.02.2026.

В обґрунтування позову зазначено, що 09.02.2026 позивач звернувся до територіального Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV). За принципом екстериторіальності відповідачем розглянута заява позивача та додані до неї документи і 17.02.2026 винесено рішення №045550033984 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, у спірному рішенні зазначено, що за доданими документами згідно з трудовою книжкою позивача до страхового стажу не зараховано: період роботи з 25.09.1986 до 06.07.1988 оскільки в записі № 6 відсутні номер та дата наказу про звільнення з роботи. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів; період роботи з 01.07.2000 до 02.01.2002, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Разом з цим, позивач звертає увагу, що фактично до його страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 до 02.01.2002; з 29.07.2002 до 30.09.2002; з 01.03.2003 до 11.01.2006; з 01.01.2015 до 31.03.2015, у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків. Позивач наголошує, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Факт ненадходження відрахувань із заробітної плати позивача до Пенсійного фонду України за спірні періоди, за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

01.04.2026 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому представник ГУ ПФУ у Львівській області проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що 09.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до територіального Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV. За принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 про призначення розглядалися ГУ ПФУ у Львівській області. Рішенням відповідача від 17.02.2026 №045550033984 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. Спірним рішенням установлено, що вік позивача на дату звернення становить 60 років 13 днів; необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону №1058-IV складає 33 роки; страховий стаж позивача становить 27 років 06 місяців 24 дні. За результатами розгляду доданих до заяви документів згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 30.03.1984 до страхового стажу не зараховано: період роботи з 25.09.1986 до 06.07.1988 оскільки в записі №6 відсутні номер та дата наказу про звільнення з роботи (для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів); період роботи з 01.07.2000 до 02.01.2002, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Періоди роботи згідно з трудовою книжкою доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі, за заявою власника трудової книжки.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.02.2026 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 17.02.2026 №045550033984 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV. У спірному рішенні установлено, що вік позивача на дату звернення становить 60 років 13 днів; необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону №1058-IV складає 33 роки; страховий стаж позивача становить 27 років 06 місяців 24 дні. За результатами розгляду доданих до заяви документів згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 30.03.1984 до страхового стажу не зараховано: період роботи з 25.09.1986 до 06.07.1988 оскільки в записі №6 відсутні номер та дата наказу про звільнення з роботи (для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів); період роботи з 01.07.2000 до 02.01.2002, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Періоди роботи згідно з трудовою книжкою доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі, за заявою власника трудової книжки.

Позивач, не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Статтею 62 Закону № 1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться записи, зокрема:

УВС Дніпропетровський міськвиконком

№5-№6: 25.09.1986 06.07.1988 служив в органах внутрішніх справ один рік дев`ять місяців одинадцять днів;

…

ТОВ «ВІРАЖ»

№14: 04.11.1996 призначений на посаду директора магазину «ВІРАЖ»;

№15: 02.01.2002 звільнений із займаної посади за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;

ПП «ФІЛЬТРОТЕКС»

№16: 29.07.2002 прийнятий на посаду заступника директора;

№17: 11.01.2006 звільнений із займаної посади за власним бажанням;

ПП «КЕНГУРУ»

№18: 23.01.2006 прийнятий на посаду директора підприємства;

№19: 31.03.2015 звільнений із займаної посади за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.

Суд зазначає, що відповідачем до страхового стажу не зараховано період роботи з 25.09.1986 до 06.07.1988, оскільки в записі №6 відсутні номер та дата наказу про звільнення з роботи.

З цього приводу, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На підставі пункту 2.2. Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з пунктом 5.1. Інструкції №58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» в правому верхньому кутку першої сторінки.

Відповідно до пункту 5.2. Інструкції №58 дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження» і «Відомості про заохочення» при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Аналогічні норми були закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), яка діяла під час оформлення частини записів в спірні періоди в трудовій книжці позивача.

Підстава для незарахування періоду роботи позивача з 25.09.1986 до 06.07.1988 фактично зводиться до недоліків в оформленні окремих записів трудової книжки, а саме: відсутності номеру та дати наказу про звільнення з роботи.

Суд вважає, що вказані неточності у веденні трудової книжки мають формальний (технічний) характер та самі по собі не можуть бути підставою для обмеження права позивача на соціальний захист і пенсійне забезпечення. Такі недоліки не спростовують факту роботи позивача у відповідні періоди та не свідчать про недостовірність внесених до трудової книжки відомостей.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи вищезазначене, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені відповідачем недоліки оформлення трудової книжки не є достатньою правовою підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи 25.09.1986 до 06.07.1988 до страхового стажу позивача.

З долученої до матеріалів справи копії розрахунку страхового стажу за формою РС-право вбачається, що до страхового стажу позивача також не враховано періоди: з 01.07.2000 до 02.01.2002, з 29.07.2002 до 30.09.2002, з 01.03.2003 до 11.01.2006, з 01.01.2015 до 31.03.2015.

Щодо вказаних періодів, в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться записи, зокрема:

ТОВ «ВІРАЖ»

№14: 04.11.1996 призначений на посаду директора магазину «ВІРАЖ»;

№15: 02.01.2002 звільнений із займаної посади за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;

ПП «ФІЛЬТРОТЕКС»

№16: 29.07.2002 прийнятий на посаду заступника директора;

№17: 11.01.2006 звільнений із займаної посади за власним бажанням;

ПП «КЕНГУРУ»

№18: 23.01.2006 прийнятий на посаду директора підприємства;

№19: 31.03.2015 звільнений із займаної посади за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.

Разом з цим, до матеріалів справи долучено копію Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.

Суд звертає увагу, що відомості за формою ОК-5 не містять інформації про нарахування позивачу заробітної плати та, відповідно, про сплату за нього страхових внесків за періоди 2000-2001 роки, січень-вересень 2002 року, березень-грудень 2003, 2004-2005 роки та 2015 рік.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Частиною 1 статті 113 Закону №1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках.

На підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право: отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (частина 6 статті 20 Закону №1058-IV).

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

На підставі статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за:

порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску;

неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності (відомостей) про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку);

подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.

З наведеного слідує, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Суд звертає увагу, що долучені відомості за формою ОК-5 не містять інформації про нарахування позивачу заробітної плати та, відповідно, про сплату за нього страхових внесків за періоди 2000-2001 роки, січень-вересень 2002 року, березень-грудень 2003, 2004-2005 роки та 2015 рік.

Крім того, суд зауважує, що у спірні періоди з 01.07.2000 до 02.01.2002 та з 23.01.2006 до 31.03.2015 позивач обіймав посади директора магазину та директора підприємства відповідно, а в період з 29.07.2002 до 11.01.2006 посаду заступника директора.

Вказані посади є керівними та передбачають, у тому числі, забезпечення виконання роботодавцем обов`язків, пов`язаних із нарахуванням та сплатою обов`язкових платежів, поданням звітності до контролюючих органів, а після запровадження персоніфікованого обліку - також поданням відомостей щодо застрахованих осіб.

За таких обставин, позивач, як керівник підприємств (роботодавець), був обізнаний щодо сплати страхових внесків та подання відповідної звітності, а тому відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків за спірні періоди не може розцінюватися як така, про яку позивач не міг знати, та яка залежить від третіх осіб.

За відсутності у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату страхових внесків суд позбавлений можливості встановити факт набуття позивачем страхового стажу за періоди з 01.07.2000 до 02.01.2002, з 29.07.2002 до 30.09.2002, з 01.03.2003 до 31.12.2005, з 01.01.2015 до 31.03.2015.

Щодо періоду з 01.01.2006 до 11.01.2006 суд зазначає, що згідно з відомостями за формою ОК-5 позивачу у 2006 році нараховувалася заробітна плата та були сплачені страхові внески.

З огляду на те, що спірний період припадає на січень 2006 та підтверджується записами трудової книжки про перебування позивача у трудових відносинах до 11.01.2006 включно, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2006 до 11.01.2006.

На підставі частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вказані критерії суд приходить до висновку, що рішення відповідача винесено необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, рішення ГУ ПФУ у Львівській області №045550033984 від 17.02.2026 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог про призначення позивачу пенсії, суд зазначає про передчасність таких вимог. Висновки про прийняття відповідного рішення, можуть бути зроблені відповідачем лише після повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії з дотриманням вимог чинного законодавства та висновків суду.

Позовні вимоги про зобов`язання здійснити виплату пенсії також є передчасними, оскільки питання її нарахування та виплати може бути вирішене лише після прийняття уповноваженим органом рішення про призначення пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №1.561342039.1 від 06.03.2026.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, в сумі 534,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Метрополита Андрія, 10, м. Львів, 79016; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13814885) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045550033984 від 17.02.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 25.09.1986 до 06.07.1988 та з 01.01.2006 до 11.01.2006.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.02.2026, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар