Рішення № 138581013, 29.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокуСправа №160/5496/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач-2), в якій позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046050027391 від 30.01.2026;

??2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

- врахувати, для обчислення періодів страхового стажу і пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 трудову книжку НОМЕР_1 від 06.06.1996 та наявні в ній записи; зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди її роботи:

??з 06.06.1997 до 21.10.1999 на посаді чергової по гуртожитку Професійно-технічного училища №33 м. Кривого Рогу;

??з 01.08.2001 до 29.02.2004 на посаді штукатура 4 розряду на збагачувальній фабриці ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

??з 02.03.2004 до 30.06.2004 на посаді штукатура 4 розряду на збагачувальній фабриці ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

??з 02.07.2004 до 30.12.2004 на посаді штукатура 4 розряду на збагачувальній фабриці ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

??з 01.10.2012 до 30.11.2012 на посаді машиніста конвеєра (на подачі сухої сировини в млин) 2 розряду дільниці з виробництва концентрату збагачувальної фабрики на ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

- зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 , період її роботи з 01.10.2012 до 30.11.2012 на посаді машиніста конвеєра (на подачі сухої сировини в млин) 2 розряду дільниці з виробництва концентрату збагачувальної фабрики на ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» та визначити загальний розмір її пільгового стажу за Списком №1, у відповідності до документів, наявних у її пенсійній справі;

- призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, з моменту її звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії, тобто з 21.01.2026.

В обґрунтування позову зазначено, що у зв`язку з досягненням пенсійного віку, 21.01.2026 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за Списком №1. Рішенням відповідача-2 №046050027391 від 30.01.2026 позивачу відмовлено у призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку з відсутністю необхідного віку (50 років). На думку позивача, вона на час звернення досягла пенсійного віку, має необхідний страховий та пільговий стаж, визначені пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII), внаслідок чого рішення відповідача-2 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Зі змісту спірного рішення також вбачається, шо до її страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 06.06.1996 у зв`язку з наявністю виправлень в імені позивача. Також, спірним рішенням до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 не зарахований період роботи з 01.10.2012 до 30.11.2012, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 відсутні нараховані та сплачені страхові внески до ПФУ. Позивач вважає, що вона, як працівник, не може нести відповідальність за повноту та правильність оформлення трудової книжки. Відтак, наявність у ній виправлень не може бути підставою для обмеження її права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу. Також позивач наголошує, що несплата підприємством-страхувальником страхових внесків не може бути підставою для незарахування відповідних періодів роботи до пільгового стажу, оскільки обов`язок щодо нарахування та сплати таких внесків покладено на страхувальника, а не на працівника. Вважаючи рішення відповідача-2 протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

26.03.2026 до суду від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що ОСОБА_1 21.01.2026 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). За наслідками розгляду заяви та наданих документів ГУ ПФУ в Одеській області винесено рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №046050027391 від 30.01.2026, у зв`язку з недосягненням позивачем пенсійного віку - 50 років. Вік заявниці становить 45 років, страховий стаж - 28 років 10 місяців 01 день з урахуванням роботи на пільгових умовах становить - 40 років 10 місяців 01 день. Пільговий стаж заявниці за Списком №1 становить 12 років 06 місяців 11 днів. Пільговий стаж за Списком №2 - 04 роки 03 місяці 19 днів. За наданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 06.06.1996, оскільки на першій сторінці трудової книжки наявне необумовлене виправлення імені з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ». За наданими документами до пільгового стажу не зараховано: період роботи 01.10.2012 до 30.11.2012 Списком №1 згідно з довідкою ПАТ «Центральний збагачувальний комбінат» від 09.01.2026 № 17, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відсутні нараховані та сплачені страхові внески до ПФК. До пільгового стажу за Списком №2 зараховано всі періоди. Відповідач-2 наголошує, що пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Щодо посилань позивача на Рішення Конституційного Суду України №1 р/2020 від 23.01.2020, відповідач-2 наголошує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин (на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії), положення Закону №1788-ХІІ не застосовувались при призначенні пенсій на пільгових умовах. Єдиним законом, який регулює питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах є Закон №1058-IV.

07.04.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав, визначених у позовній заяві.

07.04.2026 до суду від представника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ (в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами пращі, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VШ, який набув чинності з 01.04.2015 (далі - Закон №213-VIII) збільшено раніше визначений пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах жінками з 45 років до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника віку виходу на пенсію. В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VII (далі - Закон №2148-VII) внесено зміни до Законів №1788-ХІІ та №1058-IV, відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах передано до сфери застосування Законом №1058-IV. Позивачу виповнилось 45 років, відповідно, умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону №1058-IV, а не на підставі пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ, оскільки позивачка не досягла 45 років до 11.10.2017. ГУ ПФУ в Одеській області за екстериторіальним принципом прийняло рішення №046050027391 від 30.01.2026 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії відповідачем-2 зазначено, що страховий стаж позивача становить 28 років 10 місяців 01 день, стаж роботи за Списком №1 - 12 років 06 місяць 11 днів; стаж роботи за Списком №2 - 04 років 03 місяць 19днів. Отже, позивач має право на призначення пенсії при досягненні 50 років.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.01.2026 звернулась із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

За принципом екстериторіальності заяву передано до розгляду до ГУ ПФУ в Одеській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №046050027391 від 30.01.2026 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В обґрунтування відмови зазначено, що пенсійний вік визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV становить 50 років. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV - не менше 20 років. Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV - 07 років 06 місяців. Страховий стаж заявниці становить 28 років 10 місяців 01 день, з урахуванням роботи на пільгових умовах - 40 років 10 місяців 01 день. Пільговий стаж заявниці за Списком №1 - 12 років 06 місяців 11 днів. Пільговий стаж заявниці за Списком №2 - 04 роки 03 місяці 19 днів. Вік заявниці 45 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 06.06.1996, оскільки на першій сторінці трудової книжки наявне необумовлене виправлення імені з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ». За наданими документами до пільгового стажу не зараховано: період 01.10.2012 до 30.11.2012 - робота за Списком №1 згідно з довідкою ПАТ «Центральний збагачувальний комбінат» від 09.01.2026 №17, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відсутні нараховані та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України. До пільгового стажу за Списком № 2 зараховано всі періоди. Враховуючи вищезазначене, ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у зв`язку з недосягненням позивачем пенсійного віку (50 років). Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 31.12.2030.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача-2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.

Щодо вимог про зарахування до страхового та пільгового стажу позивача за Списком №1 відповідних періодів, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:

ТП = Св : В, де:

ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;

Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;

В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядок №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній відповідних записів.

Спірним у цій справі питанням є незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 06.06.1997 до 21.10.1999, з 01.08.2001 до 29.02.2004, з 02.03.2004 до 30.06.2004, з 02.07.2004 до 30.12.2004, з 01.10.2012 до 30.11.2012 та до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 01.10.2012 до 30.11.2012.

В трудовій книжці, виданої на ім`я ОСОБА_1 (закреслено прізвище « ОСОБА_4 » та ім`я « ОСОБА_2 ») серії НОМЕР_1 містяться записи, зокрема:

№1: 06.06.1997 прийнята на роботу в ПТУ №30 на посаду чергової по гуртожитку;

№2: 21.10.1999 звільнена з посади чергової по гуртожитку по ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

ВАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»

№3: 13.02.2000 прийнята штукатуром 4 розряду на збагачувальній фабриці;

№4: 10.08.2006 переведена штукатуром 4 розряду на збагачувально-будівельній дільниці будівельно-монтажного управління;

№5: 10.10.2006 переведена машиністом конвеєра (на подачі сухої сировини в млин) 2 розряду на дільницю з виробництва концентрату збагачувальної фабрики;

№6: 13.10.2006 переведена машиністом конвеєра 2 розряду на дільницю з виробництва концентрату збагачувальної фабрики;

№7: за результатами планової атестації робочих місць по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (наказ №553 від 25.03.2005);

№8: 11.07.2008 переведена машиністом конвеєра (на подачі сухої сировини в млин) 2 розряду на дільницю з виробництва концентрату збагачувальної фабрики;

№9: за результатами планової атестації робочих місць по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (наказ №553 від 25.03.2005);

№10: за результатами планової атестації робочих місць по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (наказ №1003 від 25.03.2010);

№11: ВАТ «ЦГЗК» перейменовано з 01.04.2011 у ПАТ «ЦГЗК»;

№12: за результатами планової атестації робочих місць по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (наказ №622 від 25.03.2015).

Зі змісту спірного рішення вбачається, що:

- до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 06.06.1996, оскільки на першій сторінці трудової книжки наявне необумовлене виправлення імені з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »;

- до пільгового стажу не зараховано: період 01.10.2012 до 30.11.2012 - робота за Списком №1 згідно з довідкою ПАТ «Центральний збагачувальний комбінат» від 09.01.2026 №17, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відсутні нараховані та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України.

Отже, підстава для незарахування відповідачем-2 спірних періодів роботи (з 06.06.1997 до 21.10.1999, з 01.08.2001 до 29.02.2004, з 02.03.2004 до 30.06.2004, з 02.07.2004 до 30.12.2004, з 01.10.2012 до 30.11.2012) до страхового стажу позивача фактично зводяться до недоліків в оформленні записів трудової книжки, а саме, оскільки на першій сторінці трудової книжки наявне необумовлене виправлення імені з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».

З цього приводу, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На підставі пункту 2.2. Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 2.11. Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 2.13. Інструкції №58).

Відповідно до пункту 4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи вищезазначене, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд вважає, що вказані неточності у веденні трудової книжки мають формальний (технічний) характер та самі по собі не можуть бути підставою для обмеження права позивача на соціальний захист і пенсійне забезпечення. Такі недоліки не спростовують факту роботи позивача у відповідні періоди та не свідчать про недостовірність внесених до трудової книжки відомостей.

При цьому обов`язок щодо належного ведення, оформлення та зберігання трудових книжок покладається на роботодавця, а тому працівник не може нести негативні наслідки через можливі помилки або недоліки в оформленні кадрової документації, допущені посадовими особами підприємства.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені відповідачем-2 недоліки оформлення трудової книжки не є достатньою правовою підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до страхового стажу позивача.

Здійснивши аналіз відомостей, що містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 06.06.1996, свідоцтві про народження особи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого повторно 22.06.2012, та паспорті позивача, суд дійшов висновку, що всі ці документи належать одній особі ОСОБА_6 .

Враховуючи, що недоліки в оформленні документів не можуть бути підставою для обмеження особи в реалізації права на пенсійне забезпечення, суд доходить висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 06.06.1997 до 21.10.1999, з 01.08.2001 до 29.02.2004, з 02.03.2004 до 30.06.2004, з 02.07.2004 до 30.12.2004, з 01.10.2012 до 30.11.2012.

Щодо незарахування відповідачем-2 періоду роботи позивача з 01.10.2012 до 30.11.2012 до пільгового стажу за Списком №1, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відсутні нараховані та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, в трудовій книжці, виданої на ім`я ОСОБА_1 (закреслено прізвище « ОСОБА_4 » та ім`я « ОСОБА_2 ») серії НОМЕР_1 містяться записи, зокрема:

ВАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»

….

№8: 11.07.2008 переведена машиністом конвеєра (на подачі сухої сировини в млин) 2 розряду на дільницю з виробництва концентрату збагачувальної фабрики;

№9: за результатами планової атестації робочих місць по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (наказ №553 від 25.03.2005);

№10: за результатами планової атестації робочих місць по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (наказ №1003 від 25.03.2010);

№11: ВАТ «ЦГЗК» перейменовано з 01.04.2011 у ПАТ «ЦГЗК»;

№12: за результатами планової атестації робочих місць по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (наказ №622 від 25.03.2015).

Згідно з довідкою ПрАТ «ЦГЗК» про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.01.2026 №17 ОСОБА_1 працювала повний робочий день на Криворізькому державному Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті (перетворений у ВАТ наказом ФДМ України №89 від 26.12.1996, перейменований з 01.04.2011 у ПАТ «ЦГЗК» на підставі рішення загальних зборів акціонерів, протокол №1 від 25.03.2011, перейменований з 05.05.2016 у Приватне акціонерне товариство «ЦГЗК» на підставі рішення загальних зборів акціонерів, протокол №1 від 27.04.2016)

у виробництві: Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин, що передбачено Списком №1, розділ II, пункт 2а-3б, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003:

- з 10.10.2006 до 22.10.2006 - машиніст конвеєра (на подачі сухої сировини в млин) 2 розряду дільниці з виробництва концентрату збагачувальної фабрики;

- з 23.10.2006 до 10.07.2008 - машиніст конвеєра 2 розряду дільниці з виробництва концентрату збагачувальної фабрики;

- з 11.07.2008 до 02.08.2016 - машиніст конвеєра (на подачі сухої сировини в млин) 2 розряду дільниці з виробництва концентрату збагачувальної фабрики.

Також матеріали справи містять копії витягів із наказів по комбінату «Про підтвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті» від 25.03.2005 № 553, від 30.06.2010 № 1003 та від 22.06.2020 № 557, відповідно до яких посаду, яку обіймала позивач, віднесено до робіт, передбачених Списком №1, що підтверджує право на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 р. затверджено Порядок застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Додатковими критеріями, згідно з якими призначається пенсія на пільгових умовах та застосовуються Списки № 1 і № 2, є: відповідність записів у трудовій книжці позивача та найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення; документальне підтвердження виконання роботи на протязі повного робочого дня, що є необхідною умовою для призначення пенсії на пільгових умовах; документальне підтвердження отримання пільг, доплат, додаткової відпустки за шкідливі умови праці.

Професія, за якою працювала позивач у спірний період з 01.10.2012 до 30.11.2012 передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16.01.2003 №36 (Список №1: розділ II, пункт 2а-3б).

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначені такі поняття:

страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з частинами 1, 2, 10 статтею 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.

Частиною 1 статті 113 Закону №1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках.

На підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право: отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

На підставі статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за:

порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску;

неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності (відомостей) про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку);

подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.

У пунктах 32, 22 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі №560/4616/20 визначено обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

В свою чергу, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.10.2025 у справі №400/2492/24 зроблено висновок, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків.

Позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконанням підприємством обов`язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України, суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 220.01.2026 у справі №460/6126/24).

З наведеного слідує, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З огляду на викладене, незарахування відповідачем-2 періоду з 01.10.2012 до 30.11.2012 до пільгового стажу за Списком №1 виключно з підстави несплати роботодавцем страхових внесків є необґрунтованим. Обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладається на страхувальника, а негативні наслідки невиконання ним цього обов`язку не можуть бути покладені на застраховану особу та призводити до обмеження її права на пенсійне забезпечення.

Відтак, період роботи позивача з 01.10.2012 до 30.11.2012 підлягає зарахуванню до її пільгового стажу за Списком №1, оскільки факт перебування у трудових відносинах у зазначений період підтверджений належними та допустимими доказами, а відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не є законною підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до пільгового стажу.

Щодо аргументів відповідача-2 про відсутність у позивача необхідного пенсійного віку, суд зазначає таке.

03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон №1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;

45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;»

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в Рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у жінок 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.

З огляду на зазначене, право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 жінки мають при досягненні 45 років, за наявності стажу роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах, віднесених до Списку №1.

Матеріали справи свідчать, і ці обставини сторонами не заперечуються, що станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (21.01.2026) вона досягла 45-річного віку, мала страховий стаж понад 15 років, з яких не менше 7 років 6 місяців становив стаж роботи на посадах, віднесених до Списку № 1.

Крім того, цим судовим рішенням до страхового та пільгового стажу позивача за Списком №1 додатково зараховано спірні періоди роботи, що також підлягає врахуванню при вирішенні питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, відмова відповідача-2 у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею необхідного пенсійного віку є протиправною.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Враховуючи те, що позивач звернулась за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах 21.01.2026, пенсія має бути призначена ОСОБА_1 саме з 21.01.2026.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та правові норми, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав і свобод позивача, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 30.01.2026 №046050027391 та зобов`язання призначити пенсію.

Разом з тим саме ГУ ПФУ в Одеській області як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пільгової пенсії оскаржила позивач, є суб`єктом владних повноважень, який має призначити позивачу пенсію за Списком №1.

Викладене свідчить, що у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією №9376-7071-3481-9490 від 02.03.2026.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню на користь позивача в сумі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області, рішенням якого порушені права позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20987385) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046050027391 від 30.01.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

??Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: ??з 06.06.1997 до 21.10.1999, з 01.08.2001 до 29.02.2004, з 02.03.2004 до 30.06.2004, з 02.07.2004 до 30.12.2004, з 01.10.2012 до 30.11.2012 та до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 01.10.2012 до 30.11.2012.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 21.01.2026 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар