Рішення № 138580918, 29.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Справа № 160/10448/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 року перерахованої на підставі судових рішень, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.01.2026 року виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахованої на підставі судових рішень, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, виплативши заборгованість, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову вказано, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі №160/24370/25 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 в розмірі 62% від грошового забезпечення 16771,43 грн, яке зазначено у довідці від 31.07.2025 за №31/29/30-303, наданій Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях. Розмір пенсійної виплати, який обчислено на виконання зазначеного рішення суду, станом на 01.01.2026 складає 16547,28 грн. Однак, з 01.01.2026 року по 22.04.2026 року, позивач отримую старий розмір пенсії, з посиланням на приписи постанови Кабінету Міністрів України №821. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №73590-51463/Г-01/8-0400/25 від 12.12.2025 року було повідомлено, що доплата пенсії з дати набрання рішенням суду законної сили, а саме з 28.11.2025 року по 31.12.2025 року складає 7307,40 грн. Розмір пенсійної виплати, який обчислено на виконання зазначеного рішення суду, станом на 01.01.2026 складає 16547,28 грн. Починаючи з 01.01.2026 року пенсія на виконання рішення суду по справі №160/24370/25 ОСОБА_1 повністю не виплачується з посиланням на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 року без урахування обмежень встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

30.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

15.05.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що чинним законодавством визначено, що виплата пенсій є функцією, яка покладена на Пенсійний фонд України, який є окремою юридичною особою. Грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить позивачу, не є власністю Головного управління та не знаходяться на його рахунках. Бюджетні видатки органів Пенсійного фонду України, зокрема Головного управління, формуються відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному році. Головним розпорядником коштів за зазначеною програмою є Міністерство соціальної політики України. Фактичне, у повному обсязі, виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. У межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду ОСОБА_1 виплачено 3163,00 грн. Залишок коштів, нарахованих на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 160/24370/25, обліковуються в Реєстрі судових рішень підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС), та їх виплата буде проводитись згідно з Порядком № 821 після надходження відповідного фінансування. Таким чином, покладені судом зобов`язання вчинити дії виконані Головним управлінням в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень покладених на управління Фонду.

29.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , є пенсіонером органів Міністерства внутрішніх справ України, перебуваю на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та отримує пенсія за вислугу років, яка призначена з 23 квітня 2014 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 62% сум грошового забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі №160/24370/25 адміністративний позов задоволено повністю та ухвалено:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях №31/29/30-303 від 31 липня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області здійснити ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях № 31/29/30-303 від 31 липня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі №160/24370/25 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 в розмірі 62% від грошового забезпечення 16771,43 грн, яке зазначено у довідці від 31.07.2025 за №31/29/30-303, наданій Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях.

Розмір пенсійної виплати, який обчислено на виконання зазначеного рішення суду, станом на 01.01.2026 складає 16547,28 грн.

Однак, з 01.01.2026 року по 22.04.2026 року, позивач отримує старий розмір пенсії, з посиланням на приписи постанови Кабінету Міністрів України №821.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №73590-51463/Г-01/8-0400/25 від 12.12.2025 року було повідомлено позивача, що доплата пенсії з дати набрання рішенням суду законної сили, а саме з 28.11.2025 по 31.12.2025 складає 7307,40 грн. Розмір пенсійної виплати, який обчислено на виконання зазначеного рішення суду, станом на 01.01.2026 складає 16547,28 грн. Виплата сум пенсії, визначених рішенням суду, буде проводитися в межах наявних бюджетних асигнувань. Таким чином, покладені судом зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії виконані Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління Пенсійного фонду України.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо нездійснення виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 року перерахованої на підставі судових рішень, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Абзацом 3 преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунку призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з частиною третьою статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вже було встановлено судом, позивач отримує пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі №160/24370/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було здійснено перерахунок пенсії позивача, виплата якої проводиться з урахуванням норм Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Суд зауважує, що з огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» при виплаті пенсії позивача, перерахованої на виконання судового рішення.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі Порядок № 821) затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Пункт 1 Порядку № 821 визначає, що цим порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Пунктом 2 Порядку № 821 регламентовано, що перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Згідно з пунктами 5-8 Порядку № 821, виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Судом встановлено, що відповідно до пояснювальної записки до проєкту Порядку № 821, метою його прийняття є врегулювання питання виокремлення в бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішеннями суду.

В обґрунтування необхідності прийняття цього нормативно-правового акта зазначено про його розроблення на виконання завдання, визначеного пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким установлено, що з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати. Кабінету Міністрів України доручено забезпечити визначення порядку виконання цієї норми.

Вказано, що протягом останніх років склалася ситуація, за якої без відповідних рішень Уряду щодо збільшення грошового забезпечення, суддівської винагороди, розмірів доплат та підвищень до пенсій, а також рішень щодо перерахунку пенсій відповідним категоріям осіб (прокурорам, суддям, особам, звільненим зі служби / військової служби, особам, потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС), які мали бути фінансово забезпечені, органами Пенсійного фонду України пенсії та інші виплати до пенсій перераховуються на підставі прийнятих судових рішень без урахування фінансових можливостей держави. Перерахунки пенсій та доплат до них здійснюються за рішеннями судів, що набрали законної сили, також за попередні бюджетні періоди, що не дає можливості через відсутність у поточному році (в якому прийнято рішення суду) належних фінансових ресурсів здійснити виплату нарахованих коштів в повному обсязі. Крім того, накопичується заборгованість з виплат, що на 1 березня 2025 року перевищила 79 млрд гривень. Для врегулювання порядку виплати таких нарахованих сум пенсій виникла необхідність унормувати механізм виокремлення у бюджеті Пенсійного фонду України, в тому числі у 2025 році, видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішеннями суду, що набрали законної сили, а також за тими судовими рішеннями, що наберуть законної сили після набрання чинності цією постановою, у розрізі джерел їх виплати (фінансування).

Таким чином, порядок було запропоновано з метою унормування механізму бюджетного та фінансового забезпечення виплати сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), перерахованих на підставі судових рішень, шляхом виокремлення відповідних видатків у бюджеті Пенсійного фонду України за джерелами фінансування, з огляду на значний обсяг заборгованості та недостатність поточних фінансових ресурсів для їх виплати у повному обсязі. При цьому, звернуто увагу на те, що органами Пенсійного фонду України пенсії перераховуються на підставі судових рішень без наявності відповідних рішень Уряду щодо збільшення грошового забезпечення, суддівської винагороди, розмірів доплат та підвищень до пенсій, та за відсутності рішень Уряду щодо перерахунку пенсій відповідним категоріям осіб, та при цьому не враховуються фінансові можливості держави.

Аналіз вказаних положень дає підстави стверджувати, що Порядок № 821 встановлює особливий механізм виплати заборгованості по пенсійних виплатах, нарахованої на виконання рішення суду виключно за період, що вказаний у рішенні суду і по день набрання чинності таким рішенням. Цей Порядок не поширює свою дію на поточну виплату пенсій після проведення розрахунків пенсійним органом на виконання рішення суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності застосування положень Порядку № 821 при виплаті пенсійних сум позивачу на виконання судового рішення, суд враховує наступне.

Відповідно до положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.12.1997 № 9-зп зазначив, що положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Частина перша статті 55 Конституції України відповідає зобов`язанням України, які виникли, зокрема, у зв`язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 1950 рік), що згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що принцип обов`язковості судових рішень як одну з основних засад судочинства закріплено також у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Означений принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участь у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Відповідно до §§ 51, 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії» принцип обов`язковості виконання судових рішень входить до вимоги про юридичну визначеність. У § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» вказано, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу, бо право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Войтенко проти України» (§ 39), «Immobiliare Saffi v. Italy» (§ 66) додатково уточнено, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення було виконане без невиправданих затримок.

Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 07.02.2018 у справі № 803/3805/15.

Конституційний Суд України у пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання. Обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

Водночас, ані Конституцією України, ані означеними вище законами, не наділено Уряд повноваженнями з визначення порядку виконання судових рішень, зокрема, в яких боржниками є органи Пенсійного фонду України. Натомість, положеннями статті 129-1 Основного Закону чітко та безальтернативно закріплено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.

Суд наголошує, що Кабінетом Міністрів України раніше вже приймався схожий порядок, а саме Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою було затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, який, як в ньому зазначено, визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету (далі - Порядок № 649).

З аналізу пунктів 1 Порядку № 649 та Порядку № 821 судом встановлено, що мета окреслених нормативно-правових актів є ідентичною та спрямована на визначення механізму погашення заборгованості/виплату сум пенсій, що утворилися внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень.

Проте, суд враховує, що Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 640/5248/19, Порядок № 649 визнано протиправним та скасовано.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 640/5248/19 змінено шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини у наступній редакції: «Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Згадане рішення переглянуто судом касаційної інстанції та постановою Верховного Суду від 26.05.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19 залишено без змін.

Зокрема, Верховний Суд констатував, що законодавець делегував Уряду повноваження на забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, але не надавав Уряду повноважень щодо встановлення механізму виконання судових рішень, які набрали законної сили, оскільки такий механізм визначений, Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а обов`язковість виконання судових рішень визначена Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Також, Верховний Суд наголосив, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати додаткове право Пенсійного фонду України та його органів проводити ревізію рішень судів та приймати рішення щодо наявності або відсутності підстав для їх виконання.

Отже, позиція Верховного Суду, сформульована у справі № 640/5248/19 щодо оскарження Положення № 649, вказує на неприпустимість встановлення Кабінетом Міністрів України підзаконним нормативним актом механізму, який фактично створює нову модель погашення заборгованості за судовими рішеннями у сфері пенсійних виплат через черговість чи обмеження асигнувань, якщо такий механізм призводить до відтермінування або частковості виконання остаточних судових рішень та порушує принципи верховенства права й обов`язковості судового рішення.

Таким чином, правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 26.05.2021 у справі № 640/5248/19, є повністю застосовними і до обставин цієї справи.

Більше того, суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

В обґрунтування протиправності, Київським окружним адміністративним судом в рішенні від 04.03.2026 було зазначено, що оспорювана постанова № 821 прийнята поза межами повноважень Кабінету Міністрів України, оскільки встановлює спеціальний порядок виконання судових рішень, не передбачений законами України; суперечить конституційному принципу обов`язковості судових рішень та праву на ефективний судовий захист; прийнята з порушенням обов`язкових процедурних вимог Регламенту Кабінету Міністрів України. При цьому мета прийняття підзаконного нормативного акта не дотримана, а сам акт не виконує функцію деталізації нормативно-правових актів вищої юридичної сили та суперечить їм.

Відтак, суд зазначає, що хоча оскаржувана Постанова № 821 формально і називається актом про «здійснення видатків», але затверджений нею Порядок прямо встановлює: переліки одержувачів виплат; обмеження (пропорційність) виплат відповідно до виділених асигнувань; перенесення невиплачених сум на наступний бюджетний період тощо.

Отже, наведені приписи по суті встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов`язкового виконання у бік виконання за бюджетною можливістю.

Такий підхід суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути змінений підзаконним актом.

Зазначене дає змогу суду дійти висновку, що застосування до перерахованої пенсії позивача Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 призводить до обмеження його конституційного права на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.

У частині першій статті 64 Основного Закону України зазначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Водночас, у частині другій статті 64 Конституції України встановлено можливість окремих обмежень прав і свобод, а також зазначено, які саме права і свободи не можуть бути обмежені, зокрема ті, що передбачені статтею 55 (право на судовий захист). Це означає, що хоча обмеження зазначених людських прав не може бути зумовлене потребами, пов`язаними з воєнним станом, однак державне втручання у їх захисну сферу є можливим за умови виправданості (домірності) обраних законодавцем засобів, які зберігають повагу до сутності людських прав та не суперечать приписам Конституції України, які expressis verbis гарантують їх обсяг.

Такий висновок викладено у рішенні Конституційного Суду України від 18.07.2024 № 8-р(II)/2024.

Суд також наголошує, що у статті 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 зі змінами зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно, до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Таким чином, права і свободи людини і громадянина, гарантовані Конституцією України у приписах статті 46 (право на соціальний захист) та статті 55 (право на судовий захист), не зазначені в актах права, якими введено воєнний стан в Україні, а отже, втручання у ці права і свободи не обумовлено цілями вирішення завдань, які були підґрунтям для введення воєнного стану в Україні.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги тлумачення, наведене у вищевказаному рішенні Конституційного Суду України від 18.07.2024 № 8-р(ІІ)/2024, суд дійшов висновку, що Конституцією України (частина друга статті 64) та актами, якими введено воєнний стан на всій території України і, відповідно, механізм обмеження конституційних прав і свобод в умовах воєнного стану, не визначено можливості обмеження прав і свобод, що їх гарантовано у статті 46 (право на соціальний захист) та статті 55 (право на судовий захист) Конституції України.

Відтак, на переконання суду, виплата позивачу пенсії на виконання рішення суду у справі №160/24370/25 із застосуванням положень Порядку № 821 є протиправною, оскільки призводить до обмеження конституційних прав позивача на соціальний захист та судовий захист та на обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 року перерахованої на підставі судових рішень, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, а належним способом відновлення порушеного права буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2026 року виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахованої на підставі судових рішень, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 року перерахованої на підставі судових рішень, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2026 року виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 перерахованої на підставі судових рішень, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв