Рішення № 138580738, 28.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокуСправа №160/4229/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУНП в Луганській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткову оплачувану відпустку як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2015 рік у кількості 10 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2016 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2017 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2021 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб, щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2026 рік у кількості 15 діб, загальною кількістю 137 діб;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 10 діб додаткової оплачуваної відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2015 рік, за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік, за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2016 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2017 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік, за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2021 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік, 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2026 рік, загальною кількістю 137 діб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходила службу в органах внутрішніх справ України з 20.11.2000 до 06.11.2015, а з 07.11.2015 по 23.01.2026 - службу в ГУНП в Луганській області. Наказом ГУНП в Луганській області від 09.01.2026 №5 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з посади старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, слідчого управління ГУНП в Луганській області за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 23.01.2026. На день звільнення вислуга років позивача становила: у календарному обчисленні - 25 років 02 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні - 39 років 10 місяців 02 дні. Наказом про звільнення передбачено виплату грошової компенсації лише за частину невикористаних відпусток, а саме: 03 доби щорічної основної відпустки за 2015 рік, 16 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 15 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік, 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за 2025 рік, 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік, а також компенсацію за 20 днів додаткової соціальної відпустки як жінці, яка має двох і більше дітей віком до 15 років, за 2016 та 2017 роки. Позивач є матір`ю двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» вона мала право на щорічну додаткову соціальну відпустку як жінка, яка працює та має двох або більше дітей віком до 15 років. Після отримання наказу про звільнення та відповідей ГУНП в Луганській області від 12.02.2026 №721/111/19/05-2026, ГУМВС України у Луганській області від 12.02.2026 № 23лк, а також довідки від 11.02.2026 № 282/111/19-2026 щодо використання відпусток ОСОБА_1 встановлено, що позивачем за час проходження служби не використано низку відпусток, компенсація за які при звільненні не була нарахована та виплачена. Зокрема, відповідачем не вирішено питання щодо виплати грошової компенсації за: додаткову соціальну відпустку як жінці, яка має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2015 рік; додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки; додаткову оплачувану відпустку за 2026 рік у кількості 15 діб. Відповідач листом від 12.02.2026 № 721/111/19/05-2026 фактично відмовив позивачу у виплаті зазначених компенсацій. Позивач зазначає, що відповідач, не нарахувавши та не виплативши позивачу грошову компенсацію за невикористані відпустки, а саме: додаткову соціальну відпустку як жінці, яка має двох або більше дітей віком до 15 років за 2015 рік, додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2015- 2022 роки та додаткову оплачувану відпустку за 2026 рік у кількості 15 діб, діяв всупереч вимогам чинного законодавства та допустив протиправну бездіяльність. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 02.03.2026 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

09.03.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУНП в Луганській області проти задоволення позову заперечує. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку як жінці, яка має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2015 рік, відповідач зазначає таке. Як вбачається з наданої позивачем копії дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України з 20.11.2000 до 06.11.2015 та наказом ГУМВС України в Луганській області від 06.11.2015 №399 о/с була звільнена зі служби в міліції. На момент звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ діяла редакція частини першої статті 19 «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР), відповідно до якої жінці, яка працює та має двох або більше дітей віком до 15 років, щороку надавалася додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Отже, зазначена соціальна відпустка надається один раз за відповідний календарний рік, а право на її компенсацію у разі невикористання виникає під час звільнення працівника. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР у редакції, чинній станом на 06.11.2015, у разі звільнення працівнику виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Крім того, абзацом другим пункту 56 розділу VI Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, було передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористані дні відпусток, у тому числі додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства. Разом з тим, згідно з листом ліквідаційної комісії ГУМВС України в Луганській області від 12.02.2026 №23 ЛК, позивачу вже була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористану додаткову соціальну відпустку як жінці, яка має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2015 рік тривалістю 10 календарних днів. Таким чином, право позивача на отримання компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку за 2015 рік реалізовано в повному обсязі під час звільнення зі служби в органах внутрішніх справ. Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2022 роки відповідач зазначає таке. Право учасників бойових дій на додаткову відпустку встановлено пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Водночас положення зазначеного Закону не містять норм, які б передбачали виплату грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки або можливість її заміни грошовою компенсацією як під час проходження служби, так і у зв`язку зі звільненням. Частиною третьою статті 2 Закону №504/96-ВР визначено, що право на відпустку забезпечується гарантованим наданням відпустки встановленої тривалості із збереженням місця роботи та заробітної плати, а також забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, прямо передбачених статтею 24 цього Закону. При цьому стаття 24 Закону №504/96-ВР не передбачає можливості виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій. Отже, чинне законодавство не встановлює правових підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015-2022 роки, а тому вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими. Щодо позовних вимог про виплату компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку поліцейського за 2026 рік у кількості 15 діб відповідач зазначає таке. Наказом ГУНП в Луганській області від 09.01.2026 № 5 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 23.01.2026. Відповідно до частини четвертої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейському, який у році звільнення використав відпустку не в повному обсязі, відпустка надається пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби у відповідному році. Оскільки у 2026 році позивач проходила службу лише до 23.01.2026 та не відслужила жодного повного календарного місяця, право на щорічну оплачувану відпустку за 2026 рік у розмірі 15 календарних днів у неї не виникло. Відтак відсутні правові підстави для нарахування та виплати компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 2026 рік. З огляду на викладене позовні вимоги в зазначеній частині також є безпідставними та не підлягають задоволенню.

11.03.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач звертає увагу, що доводи відповідача про те, що системний аналіз положень пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 16-2 та статті 4 Закону №504/96-ВР свідчить про те, що додаткова відпустка учаснику бойових дій є оплачуваною відпусткою, яка надається щорічно, а тому належить до інших додаткових відпусток, передбачених законодавством. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» та частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівникові виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічних відпусток. Отже, у разі звільнення особи зі служби їй підлягає виплаті компенсація за всі невикористані дні відпусток, право на які виникло під час проходження служби, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19, зазначивши, що при звільненні особи зі служби підлягають компенсації всі невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Таким чином, доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій суперечать висновкам Верховного Суду та підлягають відхиленню. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.10.2022 у справі №241/2229/20 є безпідставним, оскільки спірні правовідносини у зазначеній справі виникли з трудових правовідносин між працівником та комунальним некомерційним підприємством охорони здоров`я. Натомість предметом даної справи є проходження та припинення публічної служби в Національній поліції України, що регулюється спеціальним законодавством. Також, на переконання позивача, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2023 у справі № 300/4869/22, оскільки в ній предметом розгляду були правовідносини, пов`язані із проходженням служби в Службі судової охорони, які регулюються іншим спеціальним законодавством та мають інший правовий режим. Позивач вважає, що відповідач помилково ототожнює порядок надання щорічної основної відпустки з порядком надання щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції. Позивач мала право на щорічну додаткову оплачувану відпустку максимальної тривалості - 15 календарних днів. Зазначене право виникло внаслідок наявності відповідного стажу служби. Відтак доводи відповідача про відсутність у позивача права на компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 2026 рік є необґрунтованими. У відзиві відповідач посилається на лист ліквідаційної комісії ГУМВС України в Луганській області від 12.02.2026 №23 ЛК та стверджує про виплату позивачу компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку за 2015 рік. Позивач зазначає, що додаткову соціальну відпустку як жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2015 рік не використовувала, а станом на дату звернення до суду компенсацію за зазначену відпустку не отримувала.

13.03.2026 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти задоволення позову заперечує з підстав, визначених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 25.06.2026 зобов`язано ГУНП в Луганській області надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали належним чином засвідчені копії документів на підтвердження нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, за 2015 рік.

На виконання вказаної ухвали відповідачем надано копії документів.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З долученої до матеріалів справи копії дубліката трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України з 20.11.2000 до 06.11.2015, а в ГУНП в Луганській області - з 07.11.2015 по 23.01.2026.

Наказом ГУНП в Луганській області від 09.01.2026 №5 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з посади старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, слідчого управління ГУНП в Луганській області за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 23.01.2026. На день звільнення вислуга років позивача становила: у календарному обчисленні - 25 років 02 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні - 39 років 10 місяців 02 дні.

Вказаним наказом передбачено виплату грошової компенсації за невикористані дні відпусток під час проходження служби: 03 доби щорічної основної відпустки за 2015 рік, 16 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 15 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік, 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за 2025 рік, 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік, а також компенсацію за 20 днів додаткової соціальної відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, за 2016 та 2017 роки.

На відповідне звернення представника позивача, відповідач надав довідку від 11.02.2026 №282/111/19-2026, в якій міститься інформація, що станом на 23.01.2026 ОСОБА_1 не використала такі відпустки:

- за 2015 рік - 03 доби щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час;

- за 2016 рік - 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій, 10 днів додаткової оплачуваної відпустки, як матері, яка має двох дітей віком до 15 років;

- за 2017 рік - 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій, 10 днів додаткової оплачуваної відпустки, як матері, яка має двох дітей віком до 15 років;

- за 2018 рік - 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій;

- за 2019 рік - 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій;

- за 2020 рік - 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій;

- за 2021 рік - 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій;

- за 2022 рік - 16 діб щорічної оплачуваної відпустки; 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій, 10 днів додаткової оплачуваної відпустки, як матері, яка має двох дітей віком до 15 років;

- за 2023 рік - 15 діб щорічної оплачуваної відпустки;

- за 2025 рік - 30 діб щорічної оплачуваної відпустки; 15 діб оплачуваної додаткової відпустки.

У довідці також повідомлено, що під час служби в ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 не надавалась додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2015 рік та додаткова оплачувана відпустка, як матері, яка має двох дітей віком до 15 років за 2015 рік.

Листом ГУНП в Луганській області від 12.02.2026 №721/111/19/05-2026, серед іншого, повідомлено, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, законодавством не передбачено.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні усіх відпусток, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина 1 статті 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 Кодексі законів про працю України.

Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1 - 4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частини 10 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім`ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини.

Частинами 1 та 2 статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО) визначає Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).

Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 30.06.2015.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Як передбачено пунктом 12 статті 12 цього Закону учасникам бойових дій надаються право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, виходячи з положень Закону № 3551-ХІІ, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).

Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303/2014, який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII, припиняється.

Разом із цим, суд зазначає, що норми Закону №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Вирішуючи спір в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції та має статус учасника бойових дій, судом також враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №200/1175/20-а.

Зокрема, Верховний Суд зазначив що, у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої законом України «Про відпустки» і статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позовні вимоги охоплюють період з нарахування та виплати позивачу додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2022 роки.

У довідці ГУНП в Луганській області від 11.02.2026 №282/111/19-2026 міститься інформація, що станом на 23.01.2026 ОСОБА_1 не використала додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2022 роки.

У довідці також вказано, що під час служби в ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 не надавалась додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2015 рік.

В листа ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 12.02.2026 №23ЛК зазначено, що станом на 12.02.2026 відсутня інформація про надання ОСОБА_1 додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.01.2015 по 06.11.2015.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2022 роки.

Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації за: 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2016 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2017 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік, за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2021 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік.

В частині вимог про нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері, яка має двох дітей віком до 15 років за 2015 рік, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є матір`ю двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 15.08.2002) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 27.02.2009).

Статтею 19 Закону №504/96-ВР встановлено, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у цій частині, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до листа Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Луганській області від 12.02.2026 №23лк позивачу було нараховано та виплачено компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, за 2015 рік тривалістю 10 календарних днів. У зв`язку з цим, на думку відповідача, право позивача на отримання відповідної компенсації було реалізоване в повному обсязі під час звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що додаткову соціальну відпустку як жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2015 рік не використовувала, а компенсацію за невикористану відпустку станом на день звернення до суду не отримувала.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує, що згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 11.02.2026 №282/111/19-2026 відповідачем під час проходження служби позивачу не надавалася додаткова оплачувана відпустка як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, за 2015 рік.

Разом з тим, лист Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Луганській області від 12.02.2026 №23лк містить лише інформацію про те, що позивачу нараховано та виплачено відповідну компенсацію.

За метою зясування питання виплати відповідної компенсації за 2015 рік, ухвалою суду від 25.06.2026 зобов`язано ГУНП в Луганській області надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали належним чином засвідчені копії документів на підтвердження нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, за 2015 рік.

На виконання вимог вказаної ухвали, до суду надано лист ГУНП в Луганській області від 26.06.2026 №13009-2026, яким повідомлено, що в особовому рахунку ОСОБА_1 зазначено наказ від 02.12.2015 № 254, за яким компенсація за невикористану відпустку при звільненні становила 23 доби (13 діб щорічної відпустки та 10 діб додаткової). Наказом від 06.11.2015 №399о/с слідчого ОСОБА_1 звільнено з Попаснянського РВ УМВС України у Луганській області, в якому вона проходила службу з 31.10.2014. Згідно з даними розрахункового листа у грудні 2015 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено компенсацію за 23 доби невикористаних днів відпустки в сумі 4 459,02 гривень.

Крім того, відповідач повідомив, що відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, строк зберігання відомостей на виплату коштів (списків, відомостей на виплату заробітної плати, у тому числі для переказу коштів на банківські картки) становить п`ять років, у зв`язку з чим надати списки на перерахування коштів до банківської установи Попаснянського РВ УМВС України у Луганській області за 2015 рік не є можливим.

До зазначеного листа відповідачем долучено копію сторінок книги з особовим рахунком та розрахункового листа за 2015 рік ОСОБА_1 , у якому містяться відомості про нарахування до виплати компенсації за 10 діб невикористаної додаткової відпустки на підставі наказу від 02.12.2015 № 254.

Оцінивши наведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відомості, які містяться в особовому рахунку розрахунковому листі за 2015 рік позивача, підтверджують факт нарахування їй при звільненні з органів внутрішніх справ компенсації за 10 діб невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, за 2015 рік.

Також, суд зазначає, що додаткова оплачувана відпустка як матері, яка має двох дітей віком до 15 років надається один раз на рік незалежно від кількості змінених місць роботи такої особи протягом року. Виплата при звільненні з органу внутрішніх справ позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, за 2015 рік звільняє орган Національної поліції, в якому позивач продовжила проходити службу в 2015 році, від повторного надання такої відпустки у 2015 році та, відповідно, при звільненні зі служби від повторної компенсації невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, за 2015 рік.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

В частині вимог про нарахування та виплату позивачу компенсації за 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2026 рік, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 93 Закону №580-VIII за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Згідно з частиною 9 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.

При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Відповідно до частини 10 статті 93 зазначеного Закону за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець пов`язує виникнення права на щорічну основну відпустку в році звільнення із фактичним проходженням служби протягом відповідного періоду такого року та визначає порядок її обчислення пропорційно часу служби.

Водночас, механізм, визначений частиною 9 статті 93 Закону №580-VIII не поширюється на додаткову оплачувану відпустку, передбачену частини 3 статті 93 Закону №580-VIII.

Судом встановлено, що на час звільнення зі служби в ГУ НП в Луганській області 23.01.2026 вислуга років позивача становила у календарному обчисленні - 25 років 02 місяці 02 дні.

Таким чином, позивач у 2026 році мала право на додаткову оплачувану відпустку у кількості п`ятнадцять календарних днів, яке не використала.

Враховуючи те, що відповідно до частини 10 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні, зокрема, додаткових оплачуваних відпусток, суд приходить до висновку, що відповідач має виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану у 2026 році додаткову оплачувану відпустку у кількості 15 календарних днів.

За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (адреса: вул. Дмитра Сірика, 1, м. Сіверськодонецьк, Луганська обл., 93406; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108845) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні: додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій: за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2016 рік у кількості 14 діб, за 2017 рік у кількості 14 діб, за 2018 рік у кількості 14 діб, за 2019 рік у кількості 14 діб, за 2020 рік у кількості 14 діб, за 2021 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб; додаткової оплачуваної відпустки за 2026 рік у кількості 15 діб.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні: додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій: за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2016 рік у кількості 14 діб, за 2017 рік у кількості 14 діб, за 2018 рік у кількості 14 діб, за 2019 рік у кількості 14 діб, за 2020 рік у кількості 14 діб, за 2021 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб; додаткової оплачуваної відпустки за 2026 рік у кількості 15 діб.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар