Рішення № 138580516, 29.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокуСправа №360/1092/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс" третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс" про про визнання протиправною відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

18.05.2026 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла сформована 16.05.2026 позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс", в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , про послідовність здобуття ним освіти в порядку, визначеному ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту»;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення черговості здобуття освіти ОСОБА_1 , визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно зазначив у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти недостовірну інформацію відносно позивача, а також відповідач протиправно відмовив позивачу внести інформацію про дотримання ОСОБА_1 послідовності здобуття рівня освіти у вищому навчальному закладі відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про освіту».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 адміністративну справу №360/1092/26 передано на розгляд судді К.Є. Петросян.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

Від позивача надійшла уточнена позовна заява.

На виконання рішення Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 360/1092/26, сформовану у змішаній формі, за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання протиправною відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, зобов`язання вчинити певні дії скеровано для розгляду за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

29.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи №360/1092/26.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справу передано для розгляду судді Ремез К.І.

Ухвалою від 01.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

07.07.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання по справі.

08.07.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача надійшло повідомлення по справі.

09.07.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Законом України «Про вищу освіту» вища освіта визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку. Повторне зарахування на навчання на такий же самий освітній рівень означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, що в термінах визначення послідовності здобуття освіти свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 є студентом денної форми навчання та здобувачем освітнього рівня (фаховий) бакалавр у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля» за спеціальністю D3 «Менеджмент», з терміном навчання з 01.09.2025 по 30.06.2029.

Факт зарахування до навчання підтверджується наказом № 303с від 22.08.2025.

З довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 849195 сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) 23.04.2026 позивач дізнався що поточне здобуття ним у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля» (рівень освіти фаховий бакалавр, форма здобуття освіти денна) порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Внесена інформація не відповідає дійсності, оскільки у позивача відсутній диплом за освітньо кваліфікованим ступенем бакалавр.

Для виправлення помилки в ЄДЕБО позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України.

Листом від 13.05.2026 за вих. № 3/3908-26 відповідач відмовив позивачу у внесенні змін в ЄДЕБО.

Не погоджуючись з вказаним, позивач вимушений звернутися до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою - третьою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон №2145-VIII) кожен має право на якісну та доступну освіту. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII встановлено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

За приписами частини другої статті 17 Закону №2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII). Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 цього Закону вища освіта - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Рівні та ступені вищої освіти визначає стаття 5 Закону №1556-VII, частина перша якої встановлює, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Здобуття вищої освіти на кожному рівні передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: молодший бакалавр; бакалавр; магістр; доктор філософії/доктор мистецтва (частина друга статті 5 Закону №1556-VII).

Пунктом 4 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1556-VII установлено, що диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра. Ступінь молодшого бакалавра здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і є нижчим за перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.

За змістом частин першої та другої статті 6 Закону №1556-VII заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Норми частин першої, другої, п`ятої та шостої статті 7 Закону №1556-VII містять положення про те, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Пунктом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, визначено, що для отримання відстрочки такі здобувачі освіти подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9. За формою цієї довідки в ній, зокрема, зазначається, чи порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Суд зазначає, що нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм частини другої статті 10 Закону №2145-VIII розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті. При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступінь вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.

У справі, яка розглядається, установлено, що ОСОБА_1 раніше не завершував навчання у закладі вищої освіти за бакалаврським рівнем вищої освіти, тобто не проходив відповідну атестацію та не отримував диплом бакалавра як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму необхідного обсягу. Навчання позивача припинилося, оскільки останній був відрахований за невиконання навчального плану, а саме академічну неуспішність, що підтверджується історією навчання здобувача освіти відображеною в академічній довідці №915/25 складеної Харківським національним університетом ім. В.Н. Каразіна та містить посилання на наказ про відрахування № 0210-05/883 від 30.06.2021.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки ОСОБА_1 здобуває перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий ним рівень освіти, а тому встановлені у справі обставини не вказують на існування як правових, так і фактичних підстав для формування довідки про здобувача освіти з інформацією про порушення позивачем такої послідовності. Формування та видача позивачу довідки з відомостями про порушення послідовності здобуття освіти порушило його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти.

Аналогічні за змістом правові висновки щодо застосування частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» до подібних відносин викладені у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі №200/5372/24, від 07 листопада 2025 року у справі №160/31314/25 та від 26 листопада 2025 року у справі №160/29658/24.

Щодо належного відповідача у спірних правовідносинах суд зазначає таке. У системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти, порядок функціонування якої визначено Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 №752, та Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим наказом МОН України від 08.06.2018 №620 (далі - Положення №620).

Згідно з пунктом 5 розділу I Положення №620 власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава; розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО; розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Відповідно до пункту 1 розділу IV Положення №620 розпорядник ЄДЕБО вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО, використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством, а також встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Отже, формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сфері вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює МОН України як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї. Заклад вищої освіти, в якому навчається позивач, у силу своїх повноважень в ЄДЕБО не має технічної можливості для формування та видання довідки з іншим змістом відомостей щодо порушення або не порушення послідовності здобуття освіти, оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає МОН України.

Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо МОН України шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства. З огляду на викладене належним відповідачем, який має вносити відповідні зміни до довідки, є саме МОН України.

Суд критично оцінює посилання відповідача на лист МОН України від 03.06.2024 №1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», оскільки такий документ не належить до нормативно-правових актів, має лише рекомендаційний характер для суб`єктів, яким він адресований, і спірних у цій справі правовідносин не врегульовує. Доводи відповідача про те, що довідка формується автоматично, а функції з внесення відомостей покладено на заклади освіти, не спростовують наведених вище висновків суду про наявність у МОН України повноважень та технічної можливості сформувати довідку з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частин першої та другої статті 77 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені судом обставини справи та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини належним способом захисту порушених прав позивача у цій справі є визнання протиправними дій МОН України щодо внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти та зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до цих даних з відображенням інформації про її не порушення.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки позов задоволено, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 1064,96 грн, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.

Керуючись ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання протиправною відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , про послідовність здобуття ним освіти в порядку, визначеному ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення черговості здобуття освіти ОСОБА_1 , визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 10, код ЄДРПОУ 38621185) судовий збір у розмірі 1064, 96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез