Рішення № 138580403, 28.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3143/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії щодо не виплати допомоги по вагітності та пологам;

зобов`язати, на підставі електронного ЛН номер 20062505-2036981432-1.1., виплатити допомогу по вагітності та пологам як особі, яка є застрахованою особою та платником єдиного соціального внеску на поточний рахунок, який було вказано в заяві розрахунку №3438713945 2026-1 від 28.01.2026, а саме: НОМЕР_1 (Рахунок для соцiальних виплат).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем на другій групі єдиного податку з 01.11.2024 та протягом 2025 року здійснювала сплату єдиного соціального внеску у повному обсязі. Загальна сума сплаченого ЄСВ за 2025 рік становить 21120 грн. Також позивач з 28.10.2021 перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 , працюючи на посаді продавця непродовольчих товарів.

У період з 29.05.2023 по 11.12.2025 ОСОБА_1 перебувала у соціальній відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. 11.12.2025 зазначену відпустку було перервано у зв`язку з відкриттям Комунальним некомерційним підприємством «Шацька лікарня Шацької селищної ради» електронного листка непрацездатності з причини «вагітність і пологи», страхувальником у якому зазначено ФОП ОСОБА_2

28.01.2026 позивачка через портал Пенсійного фонду України подала заяву-розрахунок №3438713945-2026-1 для отримання допомоги по вагітності та пологах як фізична особа-підприємець. До заяви долучила витяг з реєстру платників єдиного податку, податкову декларацію платника єдиного податку за 2025 рік з додатком 1, довідку ОК-7, довідку про відсутність заборгованості зі сплати податків, реквізити рахунку для отримання соціальних виплат та довідку про трудовий стаж.

Однак, листом від 18.02.2026 №3563-2545/Г-02/8-0300/26 відповідач повідомив про відхилення заяви з посиланням на те що, якщо роботодавець сплатив страховий внесок у розмірі не меншому від мінімального страхового внеску за ФОП, зокрема платника єдиного податку, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує державну допомогу на дитину, то така особа звільняється від обов`язку сплати єдиного соціального внеску за себе.

Позивачка не погодившись з таким рішенням відповідача, подала через портал електронних послуг Пенсійного фонду України скаргу з приводу порушення її прав на отримання допомоги по вагітності та пологах на підставі ЛН №20062505-2036981432-1.1.

У відповідь на скаргу відповідач надіслав позивачці лист від 25.02.2026 №4155 2207/Г-02/8-0300/26 про відмову в наданні такої допомоги, мотивуючи тим, що згідно з даними Єдиної інформаційної системи соціальної сфери їй було призначено допомогу при народженні дитини на період з 01.03.2023 по 31.03.2026, тому вона, як фізична особа-підприємець, починаючи з 01.10.2025 звільнена від обов`язку сплати за себе єдиного внеску, а тому не набувала права на страхові виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, як фізична особа-підприємець за страховим випадком, який настав у грудні 2025 року.

Позивачка вважає дії ГУ ПФУ у Волинській області протиправними, оскільки фактично сплатила єдиний соціальний внесок у повному обсязі як фізична особа-підприємець, а тому має право на отримання допомоги по вагітності та пологах також як фізична особа-підприємець. Зазначене, на її думку, узгоджується з положеннями пункту 30 постанови Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» (далі - Постанова №1266), відповідно до якого допомога по вагітності та пологах обчислюється окремо за кожним місцем роботи - за основним місцем роботи та за сумісництвом.

З огляду на вказане просила позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.16).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.19-21) представник відповідача позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що державна допомога сім`ям з дітьми, призначена до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки сімей з дітьми та створення умов, які сприяють поєднанню материнства (батьківства) з професійною діяльністю» від 05 листопада 2025 року №4681-ІХ (набрав чинності 01.01.2026, далі - Закон №4681-ІХ) виплачується в порядку та розмірі, встановлених на дату призначення до повного завершення її виплати. Тому, у разі, якщо фізична особа-підприємець до дати набрання чинності Законом №4681-ІХ перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то така особа звільняється від обов`язку сплати єдиного внеску за себе з 01.10.2025 (незалежно доходу, обраної системи оподаткування та отримання допомоги) за місяці звітного періоду, за які роботодавець сплачує за таку особу ЄСВ у розмірі не меншому від мінімального страхового внеску. Згідно з даними Єдиної інформаційної системи соціальної сфери позивачу було призначено допомогу при народженні дитини на період з 01.03.2023 по 31.03.2026, виплата якої здійснюється шляхом спрямування коштів на рахунок, відкритий позивачкою в банківській установі. За даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування станом на 18.01.2026 наявна інформація про позивачку, як одержувача допомоги при народженні дитини.

Таким чином, позивачка, як фізична особа-підприємець, починаючи з 01.10.2025 звільнена від обов`язку сплати за себе єдиного внеску, а тому не набуває права на страхові виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, як фізична особа-підприємець за страховим випадком, який настав у грудні 2025 року в період отримання допомоги при народженні дитини.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.10.2021 працює на посаді продавця непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 (а.с.11) та з 01.11.2024 здійснює підприємницьку діяльність як платник єдиного податку 2 групи (а.с.36).

ОСОБА_1 звернулася через вебпортал електронних послуг до відповідача із зверненням ВЕБ-03001-Ф-С-26076823 від 03.02.2026 про виплату їй допомоги у зв`язку із вагітністю і пологами та надала відповідний пакет документів (а.с.37).

Листом від 18.02.2026 №3563-2545/Г-02/8-0300/26 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивачку про те, що починаючи з 01.10.2025 фізичні особи-підприємці звільнені від обов`язку сплати за себе єдиного внеску, а тому вона не набуває права на страхові виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, як фізична особа-підприємець за страховим випадком, який настав у грудні 2025 року в період отримання допомоги при народженні дитини (а.с.11зворот-12).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом статті 17 Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР від 15.11.1996 (далі -Закон №504/96-ВР) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами тривалістю: до пологів - 70 календарних днів; після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).

Пунктом 3, 4, 11, 12, 14 частини першої статті 1 Закону №1105-XIV встановлено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством;

мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід);

страхові внески - кошти відрахувань на окремі види соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску;

страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом;

суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1105-XIV Уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1105-XIV застраховані особи мають право, зокрема, отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

В силу статті 11 Закону №1105-XIV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підстава.

Частиною першою статті 12 Закону №1105-XIV закріплено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 13 Закону №1105-XIV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, як допомога по вагітності та пологах.

Таким чином, страховий випадок у застрахованої особи виникає з дня надання відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за медичним висновком, зазначеним у листку непрацездатності.

Як встановлено судом, позивачці було призначено допомогу при народженні дитини на період з 01.03.2023 по 31.03.2026.

Виплата вказаної допомоги підтверджується даними Реєстру застрахованих осіб, з якого також слідує, що протягом 2025 року позивачкою як фізичною особою-підприємцем сплачено страхові внески до ПФУ (а.с.30). Крім того, сплата позивачкою єдиного внеску підтверджується відомостями податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2025 рік (а.с.31-34).

11.12.2025 на ім`я позивачки відкритий електронний листок непрацездатності по вагітності та пологах, страхувальником у якому зазначено ФОП ОСОБА_2 .

Отже, на момент настання страхового випадку позивачка у розумінні Закону №1105-XIV була застрахованою особою як особа, яка перебуває у трудових відносинах, і як фізична особа-підприємець.

Спірним питанням у даній справі є те, чи має право позивачка право на допомогу по вагітності та пологах одночасно як застрахована особа, яка перебуває у трудових відносинах, і як фізична особа-підприємець.

Так, за правилами частини першої статті 18 Закону №1105-XIV допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох і більше дітей - 70) календарних днів після пологів. За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнених пологів).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №1105-XIV допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

За положенням частини першої, п`ятої статті 23 Закону №1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. У разі неможливості формування листка непрацездатності в електронному реєстрі листків непрацездатності підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є листок непрацездатності у паперовій формі. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності в електронному реєстрі листків непрацездатності, обставини та випадки оформлення листків непрацездатності у паперовій формі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з уповноваженим органом управління.

У разі видачі листка непрацездатності у паперовій формі для особи, яка працює за сумісництвом, на умовах трудового договору (контракту) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є копія листка непрацездатності у паперовій формі, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи такої особи. Для застрахованої особи, яка одночасно здійснює підприємницьку та іншу діяльність і не працює на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності у паперовій формі засвідчує заклад охорони здоров`я, який його видав.

У свою чергу, у статті 25 Закону №1105-XIV визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм обчислення середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням визначає відповідний Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. №439) (далі - Порядок №1266 в редакції, чинній за момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 3 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.

Місяці розрахункового періоду, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (з першого до останнього числа календарного місяця), виключаються з розрахункового періоду.

Пунктами 32, 33 Порядку №1266 передбачено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п`яти (сімнадцяти - за місцем роботи, де стався страховий випадок за страхуванням від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДПС.

У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п`яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основою обчислення середньої заробітної плати (доходу) для цілей визначення розміру нарахування допомоги по вагітності та пологах є база нарахування єдиного внеску в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, та який фактично було сплачено.

При цьому пунктом 30 Порядку №1266 встановлено, що у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, на умовах цивільно-правового договору, провадить підприємницьку або іншу діяльність, пов`язану з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності, обчислення середньої заробітної плати (суми заробітної плати) здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи, за сумісництвом та за місцем (місцями) провадження іншого виду (видів) діяльності. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.

Страхові виплати та оплата перших п`яти (сімнадцяти - за місцем роботи, де стався страховий випадок за страхуванням від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі виданого в установленому порядку листка непрацездатності (у разі видачі листка непрацездатності у формі документа на папері - на підставі його копії, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою (у разі наявності) за основним місцем роботи) та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.

У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства, слід дійти висновку, що позивачка, сплачуючи єдиний соціальний внесок як фізична особа-підприємець, має право на компенсацію втрати доходу від підприємницької діяльності за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами.

Виходячи з наведеного, суд критично оцінює відмову відповідача у виплаті матеріального забезпечення з тих підстав, що позивачка отримує таку виплату за місцем праці як основний працівник.

Більше того, допомога при народженні дитини та допомога по вагітності та пологах є різними видами соціального забезпечення і призначаються незалежно одна від одної.

Суд враховує, що згідно з частиною шостою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, законодавець надав фізичним особам-підприємцям, які мають основне місце роботи, право вибору сплачувати за себе єдиний внесок чи ні в той період, коли такий сплачений роботодавцем.

Оскільки позивачка сплачувала ЄСВ як фізична особа-підприємець протягом 12 календарних місяців 2025 року, тому у відповідача були відсутні правові підстави для не нарахування та невиплати соціальної допомоги по вагітності та пологам.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова в виплаті допомоги по вагітності та пологам позивачці як фізичній особі-підприємцю з підстав отримання такої виплати за місцем праці як найманому працівникові є протиправною, а тому взаємопов`язані вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням положень підпункту 1 пункту 3 частини другої, частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру належало сплатити 1064,96 грн судового збору (3328,00 грн х 0,4 х 0,8, тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року; 0,8 - коефіцієнт для пониження розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач сплатила судовий збір в сумі 3328,00 грн згідно з квитанцією ID: 6204-1182-8910-5913 від 11.03.2026, тобто в більшому розмірі, ніж визначено законом.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону №3674-VI передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1064,96 грн, при цьому питання про повернення надміру сплаченого судового збору може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті допомоги по вагітності та пологах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по вагітності та пологах.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.)

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська обл., м.Луцьк, Київський м-н, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій