Ухвала суду № 138580345, 29.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

29 липня 2026 р. Справа № 120/10688/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 20.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом: надання документа, який підтверджує доплату судового збору в розмірі 1064,96 грн. за такими реквізитами: ГУК у Він. обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ: 37979858; банк: Казначейство України (ЕАП); рахунок: UA028999980313181206084002856; призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

27.07.2026 на адресу суду надійшло клопотання позивача, у якому просить звільнити його від сплати судового збору на підставі пунктів 1, 12, 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

З приводу заявленого клопотання, варто зазначити наступне.

Так, із долученої до матеріалів позовної заяви копії посвідчення встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій.

Відповідно до пунктів 12 та 13 частини 1 статті 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків

Правовий статус ветеранів війни регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон від 22.10.1993 № 3551-XII).

Статтею 22 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту (в тому числі учасники бойових дій), отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII. Серед наданих Законом пільг відсутнє право на звільнення від сплати судового збору з вимогами щодо відшкодування середнього розміру грошового забезпечення (середнього заробітку) за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При цьому, конструкція пункту 13 частини 1 статті 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору щодо позовів з усіх спорів.

Враховуючи, що виникнення права на виплату середнього розміру грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні пов`язане із його статусом як колишнього військовослужбовця, а статус позивача як учасника бойових дій не впливає на зміст та обсяг його права на спірну виплату, отже відсутні підстави для застосування пільги передбаченої пункту 13 частини 1 статті 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI. Тому судовий збір при зверненні до суду у цій справі повинен бути сплачений на загальних підставах.

Таку ж оцінку процесуальному питанню пов`язаному із застосуванням пільг із сплати судового збору учасниками бойових дій надавала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 по справі № 9901/70/20 та у постанові від 09.10.2019 по справі №9901/311/19, а також Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 по справі № 240/934/20.

Велика Палата Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (про звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі) не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ. За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховний Суд в ухвалі від 22.04.2025 по справі №420/21015/23 зазначив, що ураховуючи предмет спору, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судовий збір за звернення з цією касаційною скаргою належить сплаті на загальний підставах.

Разом з тим, досліджуючи питання застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», Суд дійшов висновку, що хоча указана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

При цьому, предметом даного адміністративного позову є оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиплаті середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що є санкцією до роботодавця. Заявлені позовні вимоги не стосуються безпосередньо порядку проходження військової служби, виконання військового обов`язку, а також не стосуються стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), а тому суд доходить висновку, що даний спір не є таким, що безпосередньо пов`язаний з виконанням позивачем військового обов`язку або службових обов`язків у розумінні пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Зазначеного правового висновку дійшов Верховний Суд у справі № 200/9942/25 (ухвала від 09.03.2026).

У межах даних правовідносин також не може бути застосована і передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI пільга із сплати судового збору, позаяк середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/19).

Адже середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є ні основною ні додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, підлягає грошовій оцінці, та вимоги про його нарахування належать до об`єктів справляння судового збору.

Таким чином, враховуючи предмет спору в цій адміністративній справі, а саме виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні доходжу висновку, що судовий збір за звернення з цим позовом належить сплаті на загальних підставах.

Тож, заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Разом із тим, слід враховувати, що частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Згідно частиною 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи вище викладене, а також з метою запобігання обмеження права позивача на звернення до суду, вважаю за необхідне продовжити строк виконання ухвали суду від 20.07.2026 на 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.

Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору відмовити.

Продовжити строк виконання ухвали суду від 20.07.2026 у справі №120/10688/26 на 5 (п`ять) днів з дня отримання цієї ухвали суду.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна