Рішення № 138580265, 28.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 липня 2026 р. Справа № 120/11162/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончик Віталій Володимирович, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

08.08.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправним, на думку позивача, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №023830030610 від 03.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за вислугою років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою суду від 13.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

29.08.2025 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову та просить залучити до участі належного відповідача, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Зокрема зазначає, що оскаржуване рішення прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, відтак дії зобов`язального характеру мають бути покладені саме на останнього.

Крім того, представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з огляду на відсутність законних підстав.

01.09.2025 року представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подала клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 20.05.2026 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області.

02.06.2026 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Вказує, що стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII. Щодо обмеження пенсії граничним розміром, то відповідач зазначає, що зазначена вимога є передчасною, оскільки позивачем не надано доказів того, що між ним та Головним управлінням Пенсійного фонду України виник публічно-правовий спір.

У зв`язку із тим, що суддя Мультян Марина Бондівна відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2026 за № 015-к виключена зі штату Вінницького окружного адміністративного суду, розпорядженням керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду №185 від 03.06.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №120/11162/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 року, вказану адміністративну справу передано для розгляду судді Дончику В.В.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року адміністративну справу №120/11162/25 прийнято до свого провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

21.09.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №023830030610 від 30.09.2024 року, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років. Відмова мотивована тим, що наявний у позивача стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років (19 років 04 місяці 06 днів) є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI.

25.04.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №023830030610 від 03.04.2025 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із відсутністю документів про реєстрацію місця проживання, необхідного страхового стажу та стажу за вислугу років.

19.06.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, у якому надала документи, які зазначенні в рішенні №023830030610 від 03.04.2025 року про відмову в перерахунку пенсії та просила призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

Листом №8268-7156/К-02/8-0200/25 від 02.07.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивачу, що для перегляду рішень про відмову в призначенні пенсії за вислугу років позивачу необхідно звернутись із заявою про призначення пенсії відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій.

Позивач не погоджується з рішенням пенсійного органу, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За змістом положень ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З 01.12.1991 умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України було визначено ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 (далі Закон №1789).

Відповідно до вимог ст.50-1 Закону №1789 прокурори та слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років , мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно вік віку.

Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону №1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Встановлено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років.

З 15.07.2015 стаття 50-1 Закону № 1789-XII щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратила чинність, у зв`язку із набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI.

Таким чином, з 15.07.2015 відсутні підстави для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до статті 50-1 Закону №1789.

На момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії Законом №1697 визначено спеціальний вид пенсійного забезпечення для працівників органів прокуратури України.

Відповідно до ст.86 Закону №1697 (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років), прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Відтак, оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 21.09.2024, спірні правовідносини підлягають вирішенню за нормами Закону № 1697-VI.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.11.2023 року у справі №640/20585/18.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загальновизначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, положення статті 50-1 Закону №1789 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, як такі, що втратили чинність на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

На момент звернення за призначенням пенсії за вислугу років, що мало місце 21.09.2024, право на призначення такої пенсії могло виникнути у позивача за наявності вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Зі змісту оскаржуваного рішення №023830030610 від 03.04.2025 вбачається, що ГУ ПФУ в Кіровоградській області було встановлено, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії за вислугу років її страховий стаж становить 17 років 08 місяців.

Відповідно до рішення Головного управління ПФУ в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії №023830030610 від 30.09.2024 року встановлено, що вислуга років позивача складає 19 років 04 місяці 06 днів, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів - 16 років 11 місяців 10 днів.

Таким чином, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років у позивача був відсутній необхідний стаж, передбачений статтею 86 Закону №1679, у зв`язку з чим позивач не набула права на пенсію за вислугу років.

Додатково суд зазначає, що позивач розпочала трудову діяльність у 2007 році. Відтак навіть за умови зарахування до вислуги років половини строку навчання за денною формою з 01.09.2002 по 22.06.2007, що становить близько 2 років 4 місяців, сумарна вислуга років позивача станом на день звернення із заявою про призначення пенсії не досягає встановленого статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII мінімального розміру 25 років.

Таким чином, незалежно від вирішення питання щодо зарахування до вислуги років половини строку навчання, позивач об`єктивно не набула необхідної вислуги років для виникнення права на пенсію за вислугу років.

За таких обставин відсутність у позивача необхідної вислуги років є самостійною та достатньою підставою для відмови у призначенні пенсії за вислугу років, а рішення органу Пенсійного фонду України відповідає вимогам статті 86 Закону № 1697-VII.

Суд зауважує, що станом на дату набрання чинності Законом №3668 (01.10.2011) позивач не мала необхідного стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років, а отже, у неї не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону №1789 (у вказаній редакції).

Таким чином, не можливо стверджувати про звуження змісту та обсягу прав позивача, оскільки положення Конституції України вказують на неприпустимість звуження змісту та обсяг вже існуючого права, якого позивач не набув.

Зокрема, у період дії статті 50-1 Закону № 1789-XII у редакції від 12.07.2001, чинній до 30.09.2011, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Проте, станом на 30.09.2011 у позивача був відсутній стаж роботи 20 років, а тому у період дії статті 50-1 Закону № 1789-XII, у редакції від 12.07.2001, позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років.

Відтак, при прийнятті Закону № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 265/6322/16-а, від 11.06.2020 у справі № 265/2627/17 та від 08.11.2021 у справі № 404/5325/17, від 08.08.2022 у справі № 640/3085/19.

Враховуючи вищевикладене, оскільки стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі статті 86 Закону № 1697-VII та в період дії статті 50-1 Закону № 1789-XII вона не набула права на призначення пенсії за вислугу років, а тому ГУ ПФУ в Кіровоградській області правомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугою років.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 11.06.2026 року справа №120/6057/24.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403);

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 20632802).

Суддя Дончик Віталій Володимирович