Рішення № 138580187, 29.07.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/596/26

Провадження № 2/515/1151/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Олійника К. І.,

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Давиденка К. В., звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

На обґрунтування своїх позовних вимог вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його свекор ОСОБА_2 , після смерті якого залишився житловий будинок садибного типу господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Фактично прийняла спадщину після ОСОБА_2 дружина позивача ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті останньої позивач прийняв у спадщину земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,7198 га, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 вересня 2025 року.

Отже після смерті дружини позивач має право прийняти і вищезазначений житловий будинок, який вона фактично прийняла, але не переоформила за життя, як спадкоємець першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України.

Для прийняття зазначеного житлового будинку ОСОБА_1 звернувся до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу спадщини, але йому було відмовлено з причини відсутності правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності померлого на зазначене майно та реєстрації цього права.

Факт того, що житловий будинок належав спадкодавцю підтверджує Випискою з погосподарської книги села Борисівка №102.

Рух справи

Ухвалою Татарбунарського районного суду від 08 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Витребувано від Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Одеської області (68200, Одеська область, Білгород-Дністровський район, селище Сарата, вул. Захисників України, 2) засвідчену копію спадкової справи №120/2025 до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Кишинів, Республіки Молдови, та копію спадкової справи до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Борисівка Татарбунарського району Одеської області..

Ухвалою Татарбунарського районного суду від 23 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

Представник позивача, адвокат Давиденко К. В., до початку судвого засідання подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності та відсутності довірителя. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, адвокат Логінов О. Г., просив провести розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01 травня 1957 року, виписаного російською мовою, батьками « ОСОБА_5 » є « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_6 » (а.с.6).

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 22.12.2009 року, виданого виконавчим комітетом Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 20 жовтня 2011 року підтверджується, що 04 листопада 1978 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Арцизького районного управління юстиції Одеської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 135. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 » (а.с.16).

Як вбачається з нотаріально засвідченого перекладу з румунської мови на українську мову свідоцтва про смерть НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , виданого 08 лютого 2025 року Агентством державних послуг м. Кишинів Республіки Молдова, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Борисівка Татарбунарського району Одеської області України, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кишинів Республіки Молдова. Свідоцтво про смерть складено на підставі актового запису про смерть №564 від 08 лютого 2025 року (а.с.4,4зворот-5).

05 вересня 2025 року державний нотаріус Саратської державної нотаріальної контори Колісник Д. Ю. видав ОСОБА_10 свідоцтво про право на спадщину, яка залишилася після смерті його дружини ОСОБА_11 , а саме: на земельну ділянку, розташованої на території Борисівської сільської Білгород-Дністровського (Татарбунарського) Одеської області площею 3,7198 га, в межах згідно з планом, належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії II-ОД №027589, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 11 червня 2004 року на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 22 грудня 2003 року №493/A-2003 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3027, кадастровий номер земельної ділянки: 5125080800:01:001:0357 (а.с.8).

31 березня 2026 року позивач звернувся до Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , а саме на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 , однак, отримав відмову через відсутність державної реєстрації права власності на вказаний будинок за спадкодавцем (а.с.9).

Відповідно до довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Татарбунарське РБТІ та РОН» від 09 червня 2025 року № 2084, станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 не зареєстроване (а.с.18).

Згідно копії рішення виконавчого комітету Борисівської сільської ради за № 6-1 від 25.06.2009 року вирішено оформити право приватної власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.10).

За даними технічного паспорту та довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , введений в експлуатацію у 1940 році. Цільове призначення земельної ділянки, на якій розташований будинок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 22-23 зворот,24-25).

Довідкою Татарбунарської міської ради Одеської області № 18 від 17.03.2026 року підтверджується, що згідно погосподарської книги № 2 за 2006-2010 рр, номер об`єкта погосподарського обліку № 102, головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 був громадянин ОСОБА_2 . На день смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 , 1953 р. н., ОСОБА_3 , 1957 р. н., ОСОБА_12 , 1979 р. н. та ОСОБА_11 , 1984 р. н. (а.с.13).

Згідно з копією спадкової справи № 193/2010 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , заведеної 18 червня 2010 року Татарбунарською державною нотаріальною конторою Одеської області спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 є його донька ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с.92-137).

З витребуваної судом копії спадкової справи № 120/2025, щодо майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведеної Саратською державною нотаріальною конторою Одеської області, вбачається, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є її чоловік ОСОБА_1 . Спадкоємці ОСОБА_11 (донька) та ОСОБА_12 (донька) відмовились від належної їй частини спадкового майна на користь чоловіка спадкодавця ОСОБА_1 . Інші спадкоємці відсутні (а.с.42-91).

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно суду необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних та житлово-комунального господарства, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року), не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності.

Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 201/7012/18 (провадження № 61-8387св19).

Зазначене узгоджується й з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13, та з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св18) та від 05 червня 2024 року у справі № 678/1418/17 (провадження № 61-16687св23).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року

у справі № 201/7012/18 за позовом фізичної особи до територіальної громади

м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (справа у подібних правовідносинах), колегія суддів касаційного суду зазначила, що: «…індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації…».

Встановивши, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 збудований та введений в експлуатацію у 1940 році, на земельній ділянці з відповідним цільовим призначенням, врахувавши наданий позивачем технічний паспорт на спірний житловий будинок, суд дійшов висновку, що за життя спадкодавець ОСОБА_9 набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який не є самочинним будівництвом, а її чоловік ОСОБА_1 , який звернувся у передбачений законом строк до нотаріальної контори, має право на його успадкування.

Висновки за результатами розгляду справи

Звертаючись з вказаним позовом, ОСОБА_1 подав суду докази на підтвердження обставин належності спадкодавцю спірного домоволодіння до 05 серпня 1992 року, у тому числі, довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості (оціночний акт), технічний паспорт, тому, з урахуванням встановлених обставин справи, позовні вимоги останньої підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат

Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).

Враховуючи, що позивач просить не відшкодовувати понесені витрати, суд не вирішує питання про їх розподіл.

Керуючись ст.ст. 76-82, 133, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами відповідно до технічного паспорту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: Татарбунарська міська рада, місцезнаходження: 68100, Одеська область, Білгород-Дністровський район, м. Татарбунари, вул. Лесі Українки, 18 (ЄДРПОУ 37197846).

Суддя К. І. Олійник