Рішення № 138579257, 28.07.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/685/26

Провадження № 2-о/491/32/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 липня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв Одеської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Ананьївського районного суду Одеської області з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що у зв`язку з тим, що вона досягла пенсійного віку, та відповідно має право на нарахування їй пенсії за віком, піднялось питання відносно подання до пенсійних органів трудової книжки, відповідних архівних довідок, диплому про освіту. Заявник звернулася до органу Пенсійного фонду з приводу призначення їй пенсії за віком та отримала відмову. Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 червня 2025 року заявнику було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу. При вивченні документів було виявлено, що надані заявником документи мають певні невідповідності. Зокрема, у трудовій книжці від 29 червня 1983 року НОМЕР_1 вказане дошлюбне прізвище заявника « ОСОБА_2 », що не відповідає прізвищу « ОСОБА_2 », яке було вказане на той час у паспорті. Також у трудовій книжці на титульній сторінці виявилось закресленими два прізвища заявника « ОСОБА_2 » і вже шлюбне (по першому шлюбу) « ОСОБА_3 ». Крім того, документами, що підтверджують трудовий стаж, факт роботи та отримання заявником заробітної плати є архівні довідки за №№ 208, 209, видані 02 червня 2025 року Комунальною установою «Трудовий архів Ананьївської міської ради». Але дані архівні довідки також не враховуються органом Пенсійного фонду, так як в документах архівного фонду ЗАТ ТВП «Меркурій» відсутній наказ про призначення заявника на роботу та період роботи згідно архівної довідки про зарплату потребує перевірки. Вказані помилки, допущені посадовими особами, в даний час виправити неможливо, тому у заявника виникли проблеми з подальшим оформленням документів для нарахування та призначення пенсії за віком. Заявник обмежена у вчиненні дій, що мають юридичний характер, тому змушена звернутися до суду з даною заявою. Отже, заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що трудова книжка від 29 червня 1983 року НОМЕР_1 та архівні довідки №№ 208, 209 від 02 червня 2025, видані Комунальною установою «Трудовий архів Ананьївської міської ради», належать їй - ОСОБА_1 .

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 30 червня 2026 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено судове засідання (а.с.25).

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, натомість через канцелярію суду надала письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність. Також просить зняти питання щодо виклику свідків, зазначених у заяві, у зв`язку з неможливістю їх прибуття до суду, та розглянути справу на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи (а.с.32).

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.27). Однак, 10 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник Храпковська В.М., яка діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 04 листопада 2025 року (а.с.31 зворотний), надала заяву, в якій просить розгляд справи проводити за відсутності представника Головного управління (в порядку письмового провадження) (а.с.30).

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, наявність відомостей про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи (а.с.27, 28), заяви учасників справи про розгляд справи за їх відсутності (а.с.30, 32), суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд доходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В частині першій статті 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 19, частиною першою статті 293 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у тому числі в порядку окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року в справі №753/21178/21 (провадження № 61-15630св23)).

В постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Аналогічними критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертається увага на те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17, зазначено, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до листа Верховного суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до пункту 6 частини першої статті 256 ЦПК (натепер пункт 6 частини першої статті 315 ЦПК України) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Згідно висновку Верховного суду України в справі № 6-21859 від 18 листопада 2009 року встановлення юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, не зазначених у частині першій статті 256 ЦПК України, у судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення… У судовому порядку може встановлюватися лише факт належності документа про трудовий стаж, якщо ім`я, по-батькові або прізвище в ньому не збігаються з тими, що зазначені в паспорті або в свідоцтві про народження.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено заявником у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка 2-ої дільниці с. Ананьїв Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії паспорту серії НОМЕР_2 , виданого 08 жовтня 2003 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, дані його власника значаться « ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 2-а дільниця с. Ананьїв Ананьївського району Одеської області» та водночас російською мовою - « ОСОБА_4 30 сентября 1963 года 2-й участок с. Ананьев Ананьевского района Одесской области» (а.с.6).

З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, але їй було відмовлено.

Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155150006675 від 23 червня 2025 року заявнику було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 30 років. До страхового стажу заявника не зараховано, зокрема:

- періоди роботи, вказані в трудовій книжці від 29 червня 1983 року НОМЕР_1 , оскільки вказане прізвище « ОСОБА_5 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_2 », зазначеному в свідоцтві про шлюб від 19 грудня 1992 року НОМЕР_3 ;

- архівна довідка від 02 червня № 208, видана Комунальною установою «Трудовий архів Ананьївської міської ради», оскільки в даній довідці відсутня інформація про призначення на роботу;

- періоди роботи згідно архівної довідки про зарплату від 02 червня № 209, виданої Комунальною установою «Трудовий архів Ананьївської міської ради» можливо буде зарахувати після надання акту перевірки достовірності даних видачі документів (а.с.9).

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Відповідно до пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання

шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівник підприємства або печаткою відділу кадрів.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається що вперше книжка заповнена 29 червня 1983 року на « ОСОБА_6 30 сентября 1963 продавец» (мовою оригіналу). В подальшому на першій сторінці трудової книжки були внесені зміни стосовно прізвища, а саме прізвище « ОСОБА_7 » закреслено та записано нове прізвище « ОСОБА_8 ». Крім того, на титульному аркуші трудової книжки міститься запис про підставу внесення змін до трудової книжки, а саме « ОСОБА_9 -но паспорта ХІІ- НОМЕР_4 от 31/Х.92, выданым ОСОБА_10 изменить фамилию ОСОБА_8 на ОСОБА_7 . При цьому, перша сторінка трудової книжки таких змін не містить прізвище « ОСОБА_8 » закреслено, але прізвище « ОСОБА_7 » не зазначено (а.с.10).

Як було зазначено у рішенні про відмову у призначенні пенсії, вказане у трудоій книжці прізвище « ОСОБА_5 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_2 », зазначеному в свідоцтві про шлюб від 19 грудня 1992 року НОМЕР_3 .

Така ж невідповідність у написанні прізвища заявника наявна і в архівних довідках №№ 208, 209 від 02 червня 2025 року, виданих Комунальною установою «Трудовий архів Ананьївської міської ради» (а.с.12, 13).

Отже, з долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 19 грудня 1992 року Ананьївським районним відділом запису актів громадянського стану Одеської області слідує, що громадянка ОСОБА_6 (мовою оригіналу), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Ананьїв 2-а дільниця Ананьївського району Одеської області уклала шлюб з громадянином ОСОБА_11 , після шлюбу взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_12 » (а.с.17).

Поряд з цим, з копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сформованого 13 червня 2025 року за № 00051779727, встановлено, що 16 листопада 1985 року громадяни ОСОБА_13 та ОСОБА_14 уклали шлюб, після реєстрації шлюбу громадянка ОСОБА_6 взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_3 ». Вказаний шлюб розірвано 08 травня 1991 року (а.с.18).

Судом також встановлено, що у батьків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (мовою оригіналу) ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина « ОСОБА_17 » (мовою оригіналу), про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 04 жовтня 1963 року, (а.с.16).

Щодо архівної довідки № 209, виданої 02 червня 2025 року Комунальною установою «Трудовий архів Ананьївської міської ради», яка містить інформацію щодо трудового стажу заявника за період 1983-1992 роки, суд зазначає, що вказаний період відповідає періоду (записам), що міститься у трудовій книжці.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заявник просить встановити факт належності їй правовстановлюючих документів - трудової книжки та архівних довідок, так як він безпосередньо породжує юридичні наслідки, а саме право заявника на призначення пенсії.

Суд зазначає, що встановлення юридичного факту, а саме належності заявнику правовстановлюючих документів - трудової книжки та архівних довідок не несе юридичного наслідку щодо вирішення прав та обов`язків інших осіб, оскільки його встановлення буде лише підтвердженням трудової книжки та архівних довідок заявнику, тобто існування відповідного юридичного факту, що передбачено у Главі 6 Розділу IV ЦПК України, як спеціальний процесуальний інструмент для захисту відповідних прав.

Враховуючи обставини справи, а також те, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів має юридичне значення для заявника з метою вирішення питання щодо призначення пенсії за віком, в іншому порядку встановити факт належності трудової книжки та архівних довідок остання немає можливості, а тому виходячи із наданих доказів, суд вважає за необхідне заяву задовольнити і встановити вказаний факт, що має юридичне значення.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 76-81, 89, 141, 264, 294, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.

Вважати встановленим факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженці с. Ананьїв 2-а дільниця Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 08 жовтня 2003 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 :

- трудової книжки НОМЕР_1 , заведеної 29 червня 1983 року на ім`я « ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продавец» (мовою оригіналу);

- архівної довідки № 208 від 02 червня 2025 року, виданої Комунальною установою «Трудовий архів Ананьївської міської ради»;

- архівної довідки № 209 від 02 червня 2025 року, виданої Комунальною установою «Трудовий архів Ананьївської міської ради».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

заявник:ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 заінтересована особа:Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження (згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань): 65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна 83; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20987385

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому ст. 272 ЦПК України.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 28 липня 2026 року, тобто дата складання повного судового рішення.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «_____» ____20____ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/685/26 Ананьївського районного суду Одеської області.