Рішення № 138577903, 28.07.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/431/26

Провадження № 2/945/986/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до Миколаївського суду Миколаївської області з позовом, сформованому в системі «Електронний суд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 03.03.2025року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено договір № 526249-КС-001 про надання кредиту (далі договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ТОВ «Бізнес Позика» 03.03.2025 року направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 526249-КС-001 про надання кредиту. У той же день відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 526249-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізпозика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2161, на номер телефону, який зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті, котрий було введено/відправлено. Таким чином, 03.03.2025 року між ТОВ «Бізпозика» та відповідачем було укладено договір № 526249-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало належним чином, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням). Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника утворилась заборгованість за договором № 526249-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 17 437,00 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі - 7 000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 5 537,00 грн; суми заборгованості по штрафам 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до положень ст.625 ЦК України 3 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 1 400,00 грн. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість в загальному розмірі 17 437,00 грн, а також судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою судді від 25.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі. Відповідачу надано строк для подання відзиву та заперечень.

Розпорядженням керівника апарату суду № 145 від 24.06.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1224/0/15-26 від 18.06.2026.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Лопіну О.О.

Ухвалою судді від 25.06.2026 позовну заяву прийнято до провадження, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся шляхом направлення судових повісток за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання та оголошеннями про виклик в судове засідання на офіційному веб-сайті «Судова влада», відзив не подав, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду надано не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і представник позивача не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.03.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем в електронній формі був укладений Договір № 526249-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (далі Договір), який підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-2161.

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Пунктами 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.7, 2.8 Договору визначено тип кредиту: кредит. Строк, на який надається кредит: 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 0,7 %, фіксована. Комісія за надання кредиту 1 400,00 грн. Строк дії Договору: до 23.06.2025.

Відповідно до інформації, наданої АТ «КБ «Приват Банк» за № 20.1.0.0.0/7-260709/104851-БТ від 09.07.2026, на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_2 .

Крім того перерахування коштів у розмірі 7 000,00 грн за Договором № 526249-КС-001 про надання кредиту від 03.03.2025 на платіжну картку НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_1 , підтверджується копією інформаційної довідки, наданої ТОВ «ПрофітГід».

Отже з наведеного вище слідує, що ТОВ «Бізнес Позика» умови Договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 7 000,00 грн.

Проте відповідач свої зобов`язання за Договором про надання кредиту не виконав, у зв`язку з чим згідно з розрахунком заборгованості за кредитом у гривні, загальна сума заборгованості відповідача станом на 13.02.2026 становить 17 437,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 7 000,00 грн; заборгованість за відсотками 5 537,00 грн; заборгованість по комісії 1 400,00 грн; заборгованість по штрафам 3 500,00 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст.638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

У силу ч. 4 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Із положень ч. 8 ст. 11 Закону слідує, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Як передбачено ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону).

За змістом указаних норм права сторони вправі укласти договір в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх його істотних умов. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Так докази, наявні у матеріалах справи вказують на те, що відповідач укладав Договір в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства та був належним чином ознайомлений з його умовами. Для укладення Договору відповідач здійснював ідентифікацію в цій системі та надавав відповідь про прийняття (акцепту) пропозиції товариства. Сторони здійснювали обмін електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх істотних умов Договору та підписували цей Договір шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідачем існування заборгованості за кредитом у зв`язку з користуванням кредитними коштами не спростовано, власного розрахунку суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 13 937,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідача сум за положеннями ст.625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача суми в розмірі 3 500,00 грн за ст. 625 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки стягнення їх є неможливим в силу вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Щодо заборгованості за комісією.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Отже, законом передбачено право банку чи іншої фінансової установи кредитодавця, встановлювати в договорі і вимагати сплати від позичальника комісій за додаткові та супутні послуги, пов`язані, зокрема, з наданням кредиту.

У кредитному договорі встановлена комісія саме за надання кредиту, яка є разовою, та розмір якої є незмінним.

Комісія за надання кредиту передбачена умовами кредитного договору, який було підписано відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії за надання кредиту до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», правових позицій Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 79,93 %, згідно з положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 128,05 грн понесеного судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 526249-КС-001 про надання кредиту від 03.03.2025 у загальному розмірі 13 937,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 128,05 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місце знаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ЄРДПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрований: АДРЕСА_1 ).

Суддя Олена ЛОПІНА