Вирок № 138577860, 28.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2531/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судових засідань ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025100040003966 від 24 грудня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луганськ, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, яку проходить на посаді навідника ІНФОРМАЦІЯ_2, ВОС-НОМЕР_4, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8

захисника адвоката ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Так, 24 грудня 2025 року, приблизно о 14 годині 35 хвилини, ОСОБА_5 перебуваючи за адресою: місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, 3-Б, в приміщенні магазину «Водафон», підійшов до демонстраційного столу та взяв до своїх рук мобільний телефон марки «Samsung A36» після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, 24 грудня 2025 року, приблизно о 14 годині 35 хвилини, перебуваючи за адресою: місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, 3-Б, в приміщенні магазину «Водафон», ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до демонстраційного столу та взяв до своїх рук мобільний телефон марки «Samsung А36», чорного кольору, IMЕI1: НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 , загальною вартістю 11 656 гривень 67 копійок без ПДВ, після чого, розірвав антикрадійний шнур та незважаючи на спрацьовану сигналізацію, одразу швидко направився на вихід із приміщення магазину. Вказані дії, ОСОБА_5 були помічені адміністаратором магазину «Водафон», що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, 3-Б, ОСОБА_10 , котрий після спрацювання сигналізації намагався наздогнати ОСОБА_5 та припинити його протиправну діяльність.

Після чого, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим відкрито викрав чуже майно, в умовах воєнного стану, що належить ТОВ «СОТА-АЛЬЯНС» та завдав матеріальної шкоди ТОВ «СОТА-АЛЬЯНС» на загальну суму 11 656 гривень 67 копійок.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України, визнав повністю та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказаний злочин, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Пояснив суду, що дійсно у грудняі 2025 року він перебував у магазині «Водафон», в м. Києві, по вул. Є. Сверстюка, де на демонстраційному столі побачив мобільний телефон «Самсунг А36». Після цього, взяв телефон в руки, розірвав шнур, до якого був прикріплений телефон, почув звук сигналізації, та побіг з телефоном з магазину. Оглянувшись, побачив, що за ним біжить працівник магазину, та щось кричить, таким чином він зрозумів, що його дії було викрито, однак він не зупинився та побіг далі. Крім того, він розумів, що в магазині були люди, які також могли бачити його дії. В подальшому телефон викинув по дорозі додому в траву, а коли прийшов додому, там його вже чекали працівники поліції. Протиправні діяння, які ставляться йому у провину, він не оспорює, у вчиненому щиросердно розкаюється, жалкує про такий вчинок та обіцяє більше такого не вчиняти, планує повернутись до лав ЗСУ.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.

Відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення статті 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил частини третьої статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_11 та тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів.

Крім того, винуватість ОСОБА_5 , який не оспорює фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у тому, що він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною четвертою статті 186 КК України.

При ухваленні вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає за необхідне відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Згідно статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях вказував, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»; досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує відповідно до статей 65-67 КК України ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи розмір покарання, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд також враховує, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке у відповідності до статті 12 КК України є тяжким злочином, дані, що характеризують особу винного - раніше не судимий, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є військовослужбовцем, відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, усвідомив протизаконність своїх дій, думку представника потерпілого, який зазначив, що немає матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого, та просив призначити покарання ОСОБА_5 на розсуд суду, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб його вчинення, стадію, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, а також конкретні обставини справи, та вважає що необхідним й достатнім буде призначити ОСОБА_5 покарання, в межах санкції частини четвертої статті 186 КК України, у виді позбавлення волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог статті 75 КК України, або ж застосування статті 69 КК України, чи норм статті 69-1 КК України до обвинуваченого ОСОБА_5 , суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог частини другої статті 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі частини п`ятої статті 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 термін його попереднього ув`язнення з 24 грудня 2025 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 100, 124, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту набрання вироком законної сили та приведення вироку до виконання, зарахувавши на підставі частини п`ятої статті 72 КК України, в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 24 грудня 2025 року по дату набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Самсунг А36», чорного кольору, IMЕI1: НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 , який передано на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у місті Києві (квитанція № 025484 від 02 лютого 2026 року) - повернути власнику;

- сумку чорного кольору з особистими речами, яку було поміщено до спец пакету NPU1205048, яку передано на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у місті Києві (квитанція № 025491 від 04 лютого 2026 року) - повернути ОСОБА_5 ;

- предмет схожий на засіб використання наркотичних речовин, який поміщено до спец пакету WAR1927832, який передано на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у місті Києві (квитанція № 025491 від 04 лютого 2026 року) - знищити;

- відеозапис з камер спостереження з приміщення магазину «Водафон», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Є.Сверстюка, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12025100040003966 від 24 грудня 2025 року- зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинувачному. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Дніпровського районного

суду міста Києва ОСОБА_1