Рішення № 138577505, 29.07.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3625/26

РІШЕННЯ

іменем України

"29" липня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої - судді Булкат М.С.,

за участю: секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою до Вознесенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, а саме просив суд встановити факт помилкового зазначення в актовому записі про народження №30 від 08 листопада 1981 року, складеного Виконавчим комітетом Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, дату народження заявника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, помилково зазначено дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , замість вірної дати « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В обґрунтування позовних вимог заявник зазначив, що у первинному актовому записі про його народження допущено помилку щодо дати народження. При цьому в усіх інших офіційних документах, виданих на його ім`я протягом життя, а саме у свідоцтві про народження, паспорті громадянина України, свідоцтві про шлюб, військовому квитку, трудовій книжці та посвідченні водія, зазначено дату його народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Саме цією датою він постійно користується при реалізації своїх прав та виконанні обов`язків, а також ідентифікується державними органами та іншими установами.

Заявник вказав, що наявність розбіжностей між актовим записом про народження та іншими документами створює труднощі при підтвердженні його особи, реалізації особистих і майнових прав, а також може спричинити виникнення перешкод під час оформлення документів, отримання адміністративних послуг та вчинення юридично значимих дій.

Оскільки в адміністративному порядку усунути зазначену розбіжність не вдалося через відсутність первинних медичних документів, які були знищені після закінчення встановленого строку зберігання, заявник вважає, що єдиним способом захисту його прав є судове встановлення правильності відомостей про дату його народження та внесення відповідних змін до актового запису про народження.

У зв`язку з викладеним заявник просить суд встановити факт неправильності актового запису про його народження № 30, складеного 08 листопада 1981 року Виконавчим комітетом Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, у частині зазначення дати його народження.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі. (а. с. 16).

Заявник у судовому засіданні присутній не був, проте надав заяву про розгляд справи без участі.

Представник заінтересованої особи, Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судовому засіданні присутній не був, однак надав заяву, в якій просив суд проводити розгляд вказаної справи без участі представника відділу.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнений позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії актового запису про народження № 30, складеного 08 листопада 1981 року Виконавчим комітетом Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, під час державної реєстрації народження заявника датою його народження зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим судом встановлено, що у виданому на підставі зазначеного актового запису свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 08 листопада 1981 року дата народження заявника зазначена як ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 8).

Також судом встановлено, що у паспорті громадянина України, свідоцтві про шлюб, військовому квитку, трудовій книжці та посвідченні водія, виданих на ім`я заявника у різні роки, датою його народження зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 . Будь-яких документів, у яких датою народження заявника зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 , крім актового запису про народження, матеріали справи не містять.

З матеріалів справи також убачається, що заявник звертався до Вознесенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін до актового запису про народження. Листом від 10 липня 2026 року № 554/21.7-22 йому було відмовлено у внесенні таких змін у позасудовому порядку у зв`язку з відсутністю первинних медичних документів, строк зберігання яких закінчився, та роз`яснено право на звернення до суду.

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України, окрім зазначених в ч.1 цієї статті фактів, що мають юридичне значення, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п.п. 2, 3, 9, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 12 «Про практику розгляду судами справи про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану», суд розглядає справи про встановлення неправильності записів при реєстрації в державних органах актів народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, міни прізвища, імені та по батькові громадянина в тому разі, коли органами реєстрації актів громадянського стану відмовлено заявникові у внесенні змін до записів у актах громадянського стану або коли з цього приводу є спір між заінтересованими особами (між заявником і особами, інтереси яких може зачепити зміна запису, оскільки у них, у зв`язку з цим, виникнуть певні обов`язки).

Судам належить враховувати, що реєстрація народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміни прізвища, імені та по батькові провадиться органами реєстрації актів громадянського стану в книгах спеціального зразка, які є єдиними доказами засвідчених у них фактів. Крім цього Закону, порядок реєстрації актів громадянського стану встановлюється Правилами, які затверджуються Міністерством юстиції України.

Суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків).

З такими заявами до суду можуть звертатися особи, щодо яких складено актовий запис; батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники - щодо актових записів, які стосуються неповнолітніх дітей, а у передбачених законодавством випадках і самі неповнолітні; опікуни громадян, визнаних судом недієздатними, а щодо актових записів померлих - особи, які входять до кола їх спадкоємців.

Роз`яснити судам, що в порядку встановлення неправильності записів у актах громадянського стану до цих актів вносяться зміни щодо прізвища, імені, по батькові, коли були допущені помилки під час реєстрації акта або коли органами реєстрації актів громадянського стану відмовлено у зміні запису, який провадився відповідно до положень про порядок зміни записів актів громадянського стану (наприклад, при зміні прізвища, імені, по батькові, місця і дати народження; у зв`язку з усиновленням (удочерінням), а також у разі запису усиновителів батьками усиновленого; при зміні прізвища одного з подружжя або дитини у зв`язку з розірванням шлюбу або визнанням шлюбу недійсним; якщо прізвище, ім`я та по батькові зазначені без урахування національних традицій; якщо при реєстрації народження дитини їй дане прізвище або ім`я без урахування бажання батьків або одного з них, а також у зв`язку зі зміною статі).

Суд постановляє рішення про неправильність запису в акті громадянського стану, саме в тій частині цього запису, в якій встановлено неправильність, а не запису всього акту громадянського стану.

Виходячи з того, що рішення суду, яким встановлено неправильність запису в акті громадянського стану є підставою для виправлення такого запису органами реєстрації актів громадянського стану, у резолютивній частині рішення повинно бути зазначено, який запис є неправильним, яким органом реєстрації актів громадянського стану і щодо яких осіб він складений, номер і дата запису та які виправлення, зміни чи доповнення слід до них внести.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року (справа № 425/2737/17), суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від установлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису і зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису.

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст 49 ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи (ч. 2 ст. 49 ЦК України).

Як визначено ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

За змістом п.1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за № 55/18793 (із змінами), внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.2.13.1 вказаних Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема рішення суду про установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Згідно з п.2.16.7 вказаних Правил на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Такі зміни, згідно п.1.7 зазначених вище Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

В своїй постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне - 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, враховуючи, що дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, зокрема свідоцтвом про народження, паспортом громадянина України, свідоцтвом про шлюб, військовим квитком, трудовою книжкою, посвідченням водія, а також листом Вознесенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 10 липня 2026 року № 554/21.7-22, підтверджується, що в усіх офіційних документах заявника датою його народження зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як лише в актовому записі про народження № 30 від 08 листопада 1981 року зазначено іншу дату - ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд доходить висновку, що така розбіжність є наслідком допущеної при складанні актового запису помилки.

При цьому доказів, які б спростовували наведені заявником обставини або підтверджували правильність зазначення в актовому записі дати народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріали справи не містять, заінтересованою особою таких доказів суду не надано.

За таких обставин суд вважає доведеним факт неправильності відомостей, внесених до актового запису про народження заявника щодо дати його народження, а тому заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню, шляхом внесення відповідних змін до актового запису про народження № 30 від 08 листопада 1981 року із зазначенням правильної дати народження заявника - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. ст. 76-80, 89, 95, 265, 268, 272, 273, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт помилкового зазначення в актовому записі про народження № 30 від 08 листопада 1981 року, складеного Виконавчим комітетом Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, дату народження заявника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , а саме, помилково зазначено дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 », замість вірної дати « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М. С. Булкат