Рішення № 138577318, 29.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15829/26

Провадження № 2/127/4538/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №00-10618739 від 16 вересня 2025 року в розмірі 14250,60 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 16 вересня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №00-10618739, який підписаний електронним підписом позичальника відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону. Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених кредитним договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем із свого поточного рахунку на картку позичальника, емітовану банком України. Підписавши договір, відповідач підтвердив, що йому було в чіткій та зрозумілій формі надано актуальну та достовірну інформацію, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також інформацію про фінансову послугу та кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття позичальником свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання та ознайомлений з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Макс Кредит», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті кредитодавця. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання в повному обсязі.

19 березня 2026 року між позивачем та ТОВ «Макс Кредит» було укладено договір факторингу №19032026-МК/ЄАПБ, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19 березня 2026 року до договору факторингу №19032026-МК/ЄАПБ від 19 березня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14250,60 грн, з яких: 8400,00 грн - залишок по тілу кредиту, 3750,60 грн - залишок по відсоткам, 2100,00 грн - штрафні санкції згідно умов договору. Позивач зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача за вищевказаним договором, позивачем не здійснювалося жодних нарахувань по штрафних санкціях. При цьому, вказана сума заборгованості за цим договором не погашена ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок позивача. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача вказаної заборгованості за кредитним договором №00-10618739 від 16 вересня 2025 року в розмірі 14250,60 грн, а також судових витрат.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Користуючись свої правом ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнити в частині стягнення тіла кредиту, мотивуючи тим, що він є військовослужбовцем, що підтверджується військовим квитком та довідкою № 3789 від 13 квітня 2026 року. Відповідач зазначає, що враховуючи його статус військовослужбовця, він має право на пільгу щодо не нарахування процентів за користування кредитом. Крім того, звертає увагу, що пункти 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачають звільнення боржників від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема у вигляді неустойки (штрафу та пені), на період дії карантину та воєнного стану. Також відповідач зазначає, що 20 травня 2026 року він звертався до позивача з метою досудового врегулювання спору, надавши документи, які підтверджують його право на пільги як військовослужбовця. Однак позивач на зазначене звернення не розглянув та не надав відповіді за результатами його розгляду, що, на думку відповідача, свідчить про недобросовісну поведінку позивача.

Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» через систему «Електронний суд» надав відповідь відзив та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача понесені судові витрати. У відповіді на відзиві позивач зазначає, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, визнає отримання кредитних коштів та обізнаність з його умовами. Позивач вказує, що відповідач не надав доказів належного виконання зобов`язань або спростування розрахунку заборгованості, а кредитний договір є чинним. Крім того, укладення кредитного договору в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а отримані за ним кредитні кошти підлягають обов`язковому поверненню відповідно до умов договору. Позивач зазначає, що після відступлення права вимоги не здійснював додаткових нарахувань чи застосування штрафних санкцій, а просить стягнути лише заборгованість, нараховану первісним кредитором. При цьому позов не містить вимог про стягнення неустойки (штрафу чи пені). На думку позивача, оскільки відповідач не виконував умов кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося первісним кредитором правомірно, а відповідач не звільняється від обов`язку виконати умови договору та погасити заборгованість у повному обсязі. Позивач також зазначає, що відповідач не надав первісному кредитору документів, які б підтверджували його право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На думку позивача, для припинення нарахування процентів і штрафних санкцій відповідач мав звернутися до первісного кредитора із відповідними підтверджуючими документами. З огляду на викладене, позивач вважає, що проценти були нараховані первісним кредитором на законних підставах, оскільки відповідач не повідомив його про проходження військової служби та не надав документів, які б підтверджували поширення на нього пільг, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідач правом подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом установлено, що 16 вересня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір кредитної лінії №00-10618739, який підписаний електронним підписом відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора. Цей Договір укладено на сайті кредитодавця https://treba.credit.

Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума ліміту кредитної лінії складає 7000,00 грн, тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична), цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту) - на споживчі потреби.

Строк дії кредитної лінії (строк кредитування) - 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 11 вересня 2026 року, згідно умов пункту 3.7 цього договору.

Розрахунковий платіжний період за цим договором становить 25 днів. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в періодичні дати платежів, які є останнім днем кожного розрахункового платіжного періоду, тобто: 11 жовтня 2025 року, та кожного 25 дня після цієї дати (протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування). Дата повернення кредиту, періодичні дати платежів та дата сплати комісії (якщо умовами договору передбачено сплату комісії одним платежем) зазначаються в Графіку платежів, який міститься в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п 1.5. договору тип процентної ставки - фіксована, стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки). Знижена процентна ставка становить 0,89% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати платежу у встановленому Графіком платежів розмірі не пізніше наступного дня за першою періодичною датою платежу, визначеною п.1.4. цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (датою видачі кредиту). У разі здійснення позичальником платежу не пізніше наступного дня за першою періодичною датою платежу, визначеною п.1.4. цього договору, до позичальника, як учасника Програми лояльності, застосовується індивідуальна знижка (Знижена процентна ставка) на стандартну процентну ставку, розмір якої зазначено в п.1.5.2. цього договору. У випадку невиконання позичальником умов для отримання від кредитодавця індивідуальної знижки (застосування зниженої процентної ставки), користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою, яка зазначена у п. 1.5.1. цього договору. У разі невиконання позичальником умови Програми лояльності щодо отримання знижки, тобто несплати позичальником платежу у встановленому Графіком платежів розмірі, що був розрахований за зниженою процентною ставкою, не пізніше наступного дня за першою періодичною датою платежу, визначеною п.1.4. цього договору, позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за стандартною процентною ставкою, встановленою п.1.5.1. цього договору.

Відповідно до п.1.6. договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає 1400,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього договору.

Відповідно до п.1.7. договору денна процентна за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки з урахуванням комісії дорівнює 1,0%.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за умови користування кредитом виключно за стандартною процентною ставкою та з урахуванням комісії на дату укладання цього договору становить 3190,03%. Орієнтовна загальна вартість кредиту за умови користування кредитом виключно за стандартною процентною ставкою та з урахуванням комісії на дату укладання цього договору становить 32088,00 грн (п.1.8, 1.9 договору).

Відповідно до п.2.10 договору кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту - 16 вересня 2025 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 7000,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Відповідно до п.3.5 - 3.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів у розмірі суми кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії. Нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається день повернення кредиту (крім випадку, фактичного повернення кредиту в дату, яка не відповідає дню повернення кредиту). Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом та оплачуються згідно умов пункту 1.4 цього договору. Проценти за користування кредитом оплачуються відповідно до умов пункту 1.4. цього договору. Нарахування комісії здійснюється одноразово в момент укладання договору. Для цілей визначення розрахованої до оплати частини комісії на кожен день встановленого цим договором строку оплати комісії застосовується наступна формула: сума нарахованої комісії ділиться на кількість днів встановленого цим договором строку оплати комісії. При цьому для цілей визначення розрахованої до оплати частини комісії в кожному розрахунковому платіжному періоді застосовується наступна формула: сума нарахованої комісії ділиться на кількість днів встановленого цим договором строку оплати комісії та множиться на кількість днів розрахункового платіжного періоду. Позичальник зобов`язаний здійснити оплату нарахованої комісії:частинами протягом 75 днів користування кредитом поспіль з дати видачі кредиту (строк оплати комісії) шляхом внесення оплати розрахованої до оплати частинами комісії на дату фактичного платежу, але не пізніше періодичної дати платежу кожного розрахункового платіжного періоду у межах строку оплати комісії. Сторони дійшли згоди про наступне: У позичальника зобов`язання по сплаті частини комісії у кожному розрахунковому платіжному періоді виникає у перший день такого розрахункового платіжного періоду пропорційно до кількості днів у періоді на дату фактичного платежу. При цьому позичальник має право здійснити оплату розрахованої на дату фактичного платежу частини комісії у будь-який день відповідного розрахункового платіжного періоду з відповідним коригуванням Графіку платежів згідно пункту 5.3.1. цього договору, але в будь якому разі не пізніше періодичної дати платежу такого розрахункового платіжного періоду. - У Графіку платежів зазначається гранична дата сплати розрахованої до оплати частини комісії в кожному розрахунковому платіжному періоді (тобто Періодична дата платежу до якої (включно) має бути сплачена частина комісії). Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме: 11 вересня 2026 року.

Згідно п. 5.1 договору, сума кредиту, одержана позичальником за цим договором, повертається ним в повному обсязі у валюті Кредиту не пізніше дня остаточного повернення кредиту (включно), зазначеного в Графіку платежів, на поточний рахунок кредитодавця зазначений в Розділі 9 цього договору, шляхом ініціювання переказу коштів з платіжної картки позичальника через РОS- термінал в Особистому кабінеті або у спосіб, передбачений пунктом 5.5. цього Договору.

Відповідно до п. 6.4 договору, у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку та розмірі: на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 350,00 грн; на п`ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 700,00 грн; на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 1050,00 грн; на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 700,00 грн; на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 700,00 грн. Штраф до оплати = сума всіх штрафів, які позичальник зобов`язаний сплатити за кожний факт порушення зобов`язань у випадках, визначених пунктом 6.4. цього договору. При цьому неустойка (штраф) за цим договором нараховуються у момент сплати. У випадку встановлення законодавством України обмежень (заборон/мораторіїв) на нарахування штрафних санкцій - штраф протягом періоду дії такого обмеження (заборони/мораторію) не нараховується та позичальником не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування відповідних законодавчих обмежень (заборон/мораторіїв).

Цей Договір укладений сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору рішення щодо укладення договору приймається кредитодавцем за результатами оцінки кредитоспроможності на підставі інформації, наданої позичальником із зазначенням повних, точних та достовірних особистих даних та які необхідні для укладення даного договору, інформації отриманої через систему BankID НБУ, бюро кредитних історій та інших надійних джерел. Після отримання позичальником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту, позичальнику для ознайомлення надається паспорт споживчого кредиту. Позичальник ознайомлюється із запропонованими в паспорті споживчого кредиту умовами кредитування та у разі згоди із ними, підписує його шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після підписання паспорту споживчого кредиту, кредитодавець формує та надає позичальнику для ознайомлення оферту щодо укладання договору. Оферта є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» включає умови надання кредиту, що пропонуються позичальнику. Після отримання позичальником оферти (безпосередньо до накладення електронного підпису) позичальнику надсилається одноразовий ідентифікатор. У разі погодження із запропонованими кредитодавцем умовами договору, позичальник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття пропозиції кредитодавця (акцепт) шляхом введення у відповідне поле форми на веб-сайті кредитодавця електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору. Введення позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням цього договору відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту позичальником, що є укладенням договору відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», кредитодавець накладає на договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Кредитодавець направляє примірник укладеного договору на електронну адресу позичальника, зазначену у Розділі 9 цього договору та надану позичальником як його особиста електронна адреса, та розміщує у особистому кабінеті договір з додатками (у разі їх наявності) у вигляді електронного документа, що містить кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Як слідує з матеріалів справи 16 вересня 2025 року відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 32957, який був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що підтверджується як сам кредитним договором, так і довідкою про ідентифікацію ТОВ «Макс Кредит».

Матеріали справи також містять Паспорт споживчого кредиту з яким ознайомився відповідач і, підписавши який електронним підписом одноразовим ідентифікатором 88054, позичальник підтвердив: отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування; отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором.

Дослідженими доказами підтверджується, що 16 вересня 2025 року був укладений договір кредитної лінії № 00-10618739 та сторони погодили всі істотні умови договору. Не заперечує цю обставину і відповідач.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав. Перерахування коштів відповідачу за цим договором підтверджується інформаційною довідкою первинного кредитора про проведення операції по перерахунку 16 вересня 2025 року коштів в сумі 7000,00 грн через ТОВ « ПрофітГід» на картку НОМЕР_1 (PRIVAT BANK), належну відповідачу.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує щодо отримання вказаних коштів. Водночас не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що такі кошти не були зараховані на його банківський рахунок або що рахунок, зазначений у договорі, йому не належить.

Відповідно до розрахунку, проведеного ТОВ «Макс Кредит», заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 14250,60 грн, з яких: 7000,00 грн - сума заборгованість за основним зобов`язанням, 3750,60 грн - заборгованість за процентами, 1400,00 грн - сума заборгованості за нарахованими комісіями, 2100,00 грн - штрафні санкції.

19 березня 2026 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №19032026-МК/ЄАПБ, відповідно до якого ТОВ «Макс Кредит» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Згідно п. 2.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами паперового реєстру боржників за додатком №1 до цього договору та акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками паперовий реєстр боржників за додатком №1 до цього договору та акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги відповідно до реєстру боржників та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до 2.4 договору факторингу, з дати відступлення права вимоги клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним.

19 березня 2026 року сторони договору факторингу підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстр боржників до договору факторингу №19032026-МК/ЄАПБ від 19 березня 2026 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19032026-МК/ЄАПБ від 19 березня 2026 року, підписаного сторонами, позивач набув права вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №00-10618739 від 16 вересня 2025 року на суму заборгованості 12150,60 грн з яких: 8400,00 грн - залишок по тілу кредиту, 3750,60 грн - залишок по відсотках, а також 2100,00 грн штрафні санкції.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Отже, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право кредитора за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Відповідно до розрахунку заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 12150,60 грн, з яких: 7000,00 грн - сума заборгованість за основним зобов`язанням, 3750,60 грн - заборгованість за процентами, 1400,00 грн - сума заборгованості за нарахованими комісіями, а також 2100,00 грн - штрафні санкції.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії №00-10618739 від 16 вересня 2025 року в розмірі 14250,60 грн з яких: 8400,00 грн - залишок по тілу кредиту, 3750,60 грн - залишок по відсотках, 2100,00 грн штрафні санкції.

З`ясовуючи обставини, пов`язані із правильністю здійснення вищевказаних розрахунків заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов такого висновку.

Надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують отримання відповідачем кредиту за договором кредитної лінії №00-10618739 від 16 вересня 2025 року в сумі 7000,00 гривень.

Позивач же просить стягнути заборгованість в сумі 14250,60 грн, з яких: 8400,00 грн - залишок по тілу кредиту, 3750,60 грн - залишок по відсотках, 2100,00 грн штрафні санкції.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, позивач, пред`являючи вимогу про стягнення заборгованості за тілом кредиту, ототожнив поняття «комісія» і «тіло кредиту».

Так, п. 1.6 вищевказаного кредитного договору визначено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає 1400,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього договору.

Слід відмітити, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Однак, суд звертає увагу, що комісія - це плата за послуги, пов`язані, в даному випадку, із наданням кредитних коштів, а тіло кредиту - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб.

Тобто, правова природа комісії і тіла кредиту є різною.

Зі змісту позовних вимог слідує, що сума заборгованості за комісією за надання кредиту, визначена саме як заборгованість по тілу кредиту. Водночас судом установлено, що тіло кредиту становить 7000,00 грн, а з вимогами про стягнення комісії позивач не звертався, а тому стягнення заборгованості за комісією не є предметом спору.

Крім того, відповідно до п. 1.3 кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 11 вересня 2026 року згідно умов пункту 3.7 цього договору.

Згідно п. 3.7 кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме: 11 вересня 2026 року.

Позивач направив до суду позовну заяву, яка була зареєстрована судом 08 травня 2026 року. Тобто на момент пред`явлення позову строк кредитування не закінчився.

При цьому за умовами договору кредитної лінії №00-10618739 від 16 вересня 2025 року в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 11 вересня 2026 року.

Відповідно до п. 4.2.6 кредитного договору, кредитодавець має право у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець, відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі (або окремо надану позичальником кредитодавцю) із направленням повідомлення про таке направлення на додаткові контактні дані позичальника, вказані в цьому договорі (або окремо повідомлені ним), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо). З дати направлення вимоги кредитодавець має право призупинити нарахування процентів за цим договором. Після отримання вимоги про повернення кредиту, як зазначено у абзаці вище, позичальник повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту протягом 30 календарних днів, з дня отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов цього договору, така вимога товариства втрачає чинність, а платежі (в тому числі нарахування процентів за користування кредитом) за договором нараховуються та сплачуються згідно умов цього договору. При цьому, в даному випадку вважається, що позичальник усунув порушення умов договору, якщо на 31-й день, з дня отримання від товариства вищезазначеної вимоги, у позичальника буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення позичальнику вимоги та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги. В іншому разі, вимога залишається дійсною, а позичальник зобов`язаний не пізніше 30-го дня, з дня одержання вимоги, повернути в повному обсязі кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти та інші платежі передбачені цим договором. У такому випадку, з 31-го дня, з дня отримання від товариства вимоги нарахування процентів за користування кредитом припиняється, а усі нараховані проценти, комісія за надання кредиту, та сума кредиту визнаються простроченими.

Слід також зазначити, що Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 20 - 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі №638/13683/15-ц, ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Положення ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, втратили чинність, проте аналогічним чином обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту передбачено ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів справи слідує, що відповідачу за вказаним договором було надано кредит на споживчі потреби.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Враховуючи, що кредитні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наданням кредиту на споживчі потреби, то спірні правовідносини, що стосуються дострокового повернення кредиту, врегульовані положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тобто, якщо кредитор за вищевказаними наслідками бажає дострокового повернення всього кредиту, то повинен направити вимогу клієнту та повідомити його, що у випадку не погашення прострочки протягом 30 днів (60 днів за іпотекою) настане момент сплати всієї суми виданих коштів. Протягом вказаного строку позичальник може погасити вказану суму, що призведе до втрати чинності вимоги кредитора та, як наслідок, до повернення у графік платежів.

За умовами договору, як вказувалося, така вимога направляється на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі (або окремо надану позичальником кредитодавцю) із направленням повідомлення про таке направлення на додаткові контактні дані позичальника, вказані в цьому договорі (або окремо повідомлені ним), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо)(п.4.2.6 договору).

Проте на виконання вищевказаних вимог, позивачем не надано жодного доказу, а звернення до суду з позовом про повернення коштів за спірним договором не замінює визначений вказаним Законом порядок.

З огляду на викладене відсутні підстави для достроково стягнення коштів за договором, укладеним сторонами в справі.

Разом з тим, враховуючи те, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, а відповідач отримавши кредитні кошти, не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання (неналежним чином сплачував щомісячні проценти), суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення простроченої заборгованості, строк погашення яких настав.

З урахуванням викладеного та зважаючи, що позивачем не було дотримано порядку дострокового повернення кредиту, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками станом на 08 травня 2026 року в розмірі 3750,60 грн у межах суми відступлення права вимоги за договором факторингу №19032026-МК/ЄАПБ від 19 березня 2026 року за спірним кредитним договором.

Що стосується доводів відповідача про те, що він є військовослужбовцем та на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час призову чоловіка, який є військовослужбовцем, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією РФ проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Відповідний правовий висновок, висловлений Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15, від 14 травня 2021 у справі № 502/1438/18, від 24лютого 2022 у справі № 591/4698/20, від 12 травня 2022 року у справі № 336/512/18, від 18 січня 2023 у справі № 642/548/21.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01 лютого 2019 року №321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Вказана пільга застосовується в особливий період.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17, вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє на даний час.

Тобто особливий період триває і дотепер.

На підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» останній надав суду копію військового квитка НОМЕР_3 від 03 квітня 1996 року, копію довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №3789 від 13 квітня 2026 року із змісту якої слідує, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу під час мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 22 квітня 2026 року по теперішній час, а також витяг із наказу Міністерства оборони України №112 від 22 квітня 2026 року, яким призначено ОСОБА_1 кулеметником 1 відділення охорони взводу охорони.

Дослідивши надані відповідачем докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідно до поданих документів та з урахуванням положень частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця з 22 квітня 2026 року.

Водночас із розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 00-10618739 від 16 вересня 2025 року, укладеним між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 , який позивач долучив до позовної заяви, слідує, що проценти, нараховані за період з 16 вересня 2025 року по 11 листопада 2025 року.

Таким чином, спірні проценти були нараховані у період, коли відповідач не мав статусу військовослужбовця, а відтак на нього не поширювалися гарантії, визначені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що дія закону в часі пов`язується з моментом виникнення, зміни або припинення відповідних правовідносин. Якщо інше прямо не передбачено законом, нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі та застосовуються до тих правовідносин, які виникли після набрання ними чинності або після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідних прав та гарантій.

Отже, правові гарантії, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 зазначеного Закону, виникли у відповідача лише з моменту набуття ним статусу військовослужбовця, тобто з 22 квітня 2026 року, та не можуть поширюватися на проценти, нараховані до цієї дати.

За таких обставин суд вважає, що положення частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у частині нарахування процентів за період з 16 вересня 2025 року по 11 листопада 2025 року, оскільки на момент виникнення відповідного обов`язку зі сплати процентів відповідач не належав до кола осіб, на яких поширюється дія цієї норми.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за неустойкою у розмірі 2100,00 грн, суд зазначає наступне.

Нарахування штрафних санкцій (штрафу) на підставі п. 6.4 договору за своїм змістом є мірою відповідальності позичальника, що відповідає положенню ст. 549 ЦК України.

За ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.

У той же час, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Беручи до уваги, що заборгованість у виді штрафу в сумі 2100,00 грн за договором кредитної лінії №00-10618739 від 16 вересня 2025 року нарахована в період дії в Україні воєнного стану, тому в силу вищевказаних положень чинного законодавства позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та відповідно позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2100,00 грн штрафу за цим кредитним договором задоволенню не підлягає.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 6.4 кредитного договору, у випадку встановлення законодавством України обмежень (заборон/мораторіїв) на нарахування штрафних санкцій - штраф протягом періоду дії такого обмеження (заборони/мораторію) не нараховується та позичальником не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування відповідних законодавчих обмежень (заборон/мораторіїв).

Наразі на момент здійснення нарахування вказаних штрафних санкцій діяли встановлені законодавством обмеження щодо їх застосування, у зв`язку з чим кредитор був позбавлений правових підстав для нарахування штрафу. Таким чином, нарахування штрафу у сумі 2100,00 грн є неправомірним, суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства України, а відтак не підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 3750,60 грн.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 700,71 грн судового збору (пропорційно задоволених вимог з урахуванням понижуючого коефіцієнта).

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором кредитної лінії №00-10618739 від 16 вересня 2025 року в розмірі 3750,60 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень шістдесят копійок), з яких: 3750,60 грн - заборгованість за простроченими відсотками за період з 16 вересня 2025 року по 11 листопада 2025 року, а також 700,71 грн судового збору.

В решті вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, пов. №4,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: