Рішення № 138576911, 28.07.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 522/2707/26-Е

Номер провадження 2/142/463/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

28 липня 2026 року с-ще Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі:

головуючого судді Нестерука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін

цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області з Приморського районного суду м. Одеси на підставі ухвали суду про передачу справи за підсудністю від 13 квітня 2026 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , заборгованість за Договором № 342613 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.12.2019 року в розмірі 15155,36 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять гривень 36 копійок) грн. на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (реквізити Позивача: Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_2 відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО банку 380634.), та стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та правничу допомогу адвоката в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 16.12.2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Код ЄДРПОУ 42753492 (надалі Кредитодавець) та гр. ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 паспорт НОМЕР_3 виданий 0529, 04.01.2019 р., (надалі Відповідач) укладено Договір № 342613 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі Кредитний договір). Кредитний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті Відповідача на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований Відповідачем, 16.12.2019 15:48:05, (шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду) з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України. На умовах Кредитного договору (розділу 1) Кредитодавець надав Відповідачу грошові кошти в розмірі 3400,00 (три тисячі чотириста гривень 00 копійок) грн. (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Кредит видавався строком на 30 днів, шляхом перерахування (через послуги переказу) Кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний Відповідачем, що підтверджується документом отриманим від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». В подальшому у зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, Відповідач ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого: Додатковим договором від 15.01.2020 р. (Додатковий договір додається), строк користування кредитом продовжили до 15.01.2020 р.. Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Кредитного договору.

22 лютого 2021 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 42753492 та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42827134 уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до гр. ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , за Договором № 342613 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.12.2019 року, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 1609 (докази додаються) . В подальшому, 21 жовтня 2024 року, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42827134, та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» Код ЄДРПОУ 42655697 уклали Договір факторингу №20241021/2, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС», включно і до гр. ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , за Договором № 342613 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.12.2019 року, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 271 (докази додаються).

Станом на 18 лютого 2026 р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 15155,36 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять гривень 36 копійок) грн., а саме: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 3400,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування 9373,80 грн.; заборгованість за пенею та штрафами 0,00 грн.; інфляційне збільшення 2381,56 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 травня 2026 року дану позовну заяву було передано для розгляду судді Нестеруку В.В.

Відповідно до положень ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в в даній цивільній справі, розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час та місце проведення судового засідання, призначено по цивільній справі судове засідання на 08 годину 00 хвилин 25 червня 2026 року.

25 червня 2026 року у зв`язку з неявкою відповідача судове засідання було відкладено на 16 годину 00 хвилин 28 липня 2026 року.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф" повноважного представника в судове засідання 28 липня 2026 року не направив, проте в позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в жодне судове засідання по даній цивільній справі, в тому числі, 28 липня 2026 року, не з`явилася, на адресу суду повернулися конверти з рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення № R 067193450927 та № R 067211020170, в яких відповідачу за встановленою судом адресою реєстрації місця проживання було направлено повістку про виклик до суду в судові засідання призначені на 25 червня 2026 року та на 28 липня 2026 року з відміткою відділення поштового зв`язку про невручення по причині відсутності адресата за вказаною адресою.

Будь-яких заяв, клопотань та відзиву на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходило.

При цьому суд враховує, що відповідно до положень п. 1, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин неявки два рази, відзив на позовну заяву не подав, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.

На підставі наданих суду доказів встановлено, що 16 грудня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір № 342613 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту шляхом підписання його позичальником електронним підписом (додаток в електронному вигляді)

Відповідно п. 1.1 договору товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 3400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Згідно п. 1.2 договору позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

В п. 1.3. договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: Акційна процентна ставка становить 0,01 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (3,65 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних). У випадку прострочення Клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього Договору.

Відповідно до п. 1.4 договору сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 100,30 % від суми позики (у процентному виразі) або 3410,20 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 0,30% від суми позики (у процентному виразі) або 10,20 грн. (у грошовому виразі).

Згідно п. 1.5 договору сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 157,00 % від суми позики (у процентному виразі) або 5338,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 57,00% від суми позики (у процентному виразі) або 1938,00 грн. (у грошовому виразі).

В п. 1.6 договору зазначено, що позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів набанківський картковий рахунок, вказаний Клієнтом.

В п. 1.7 договору передбачено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін, Клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору позики, у порядку, передбаченому в Правилах. Товариство залишає за собою право відмовити Клієнту у продовженні строку користування позикою.

Відповідно до п. 2.1. договору товариство має право: вимагати від Клієнта повернення позики, сплати процентів за користування позикою та виконання усіх інших встановлених Договором зобов`язань; вимагати від Клієнта дострокового повернення позики, сплати процентів за користування позикою у разі: виявлення факту надання Клієнтом недостовірної інформації при реєстрації на сайті Товариства та/або поданні заявки на отримання позики; внесення інформації про Клієнта до бюро кредитних історій як негативного позичальника; укласти Договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

Згідно п. 2.4 договору клієнт зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути позику та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі наявності).

В п. 3.1. договору, сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 договору нарахування процентів за Договором здійснюється за акційною процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2. цього Договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів зазначеної у Графіку розрахунків (Додаток 1 до цього Договору). Дотримання Клієнтом терміну повного повернення Позики, зазначеного у Графіку платежів та недопущення прострочення виконання зобов`язання більше 3 (трьох) календарних днів є умовами застосування акційної процентної ставки. У разі недотримання умов застосування акційної процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2., але за стандартною процентною ставкою.

Згідно п. 3.3 договору, отримані грошові кошти від Клієнта Товариство направляє для погашення заборгованості за Договором у такій черговості: у першу чергу - на погашення нарахованої пені та/або штрафів; у другу чергу - на погашення нарахованих процентів за позикою; у третю чергу - на повернення суми позики.

Відповідно до п. 3.4 договору у разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором: з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов`язань Клієнта, нарахування процентів, не здійснюється; у разі прострочення виконання зобов`язань за Договором більше ніж на 3 (три) календарних дні, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору; з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненнюзаборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України та цим Договором.

Згідно п. 4.2 договору, порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

В п. 4.3 договору передбачено, що у випадку повернення суми позики та сплати процентів за користування позикою протягом 3 (трьох) днів, після закінчення визначеного пунктом 1.2. цього Договору строку користування позикою, пеня та/або штраф за несвоєчасне виконання Клієнтом зобов`язань за Договором не нараховується.

в п. 4.4 договору встанволено, що у випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству неустойку в вигляді пені у розмірі 1,1 % від суми позики, що становить "37,40" грн за кожен день прострочення.

Згідно п. 4.5. договору, штрафні санкції за Договором нараховуються з першого дня порушення Клієнтом умов Договору. Сума нарахованих штрафних санкцій за Договором не може перевищувати 50% від суми загальної вартості позики (кредиту), що складається із загального розміру виданої позики (кредиту) та загальних витрат за цим Договором, та становить: 2669.00 грн.

В п. 6.1 договору передбачено, що Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом підписання Сторонами додаткових договорів.

Згідно п. 6.2 договору, дія Договору припиняється та Договір може бути достроково розірваний у випадках, передбачених чинним законодавством та цим Договором.

Згідно графіку платежів, який є Додатком № 1 до Договору про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту № 342613 від 16 грудня 2019 р., сторони погодили, що датою повернення позики та сплати нарахованих процентів є 15 січня 2020 року, сума нарахованих процентів складає 10,20 грн., разом до сплати 3410,20 грн, а також вказано реквізити до оплати. (додаток в електронному вигляді)

15 січня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 444051 до договору № 342613 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 16.12.2019 року шляхом підписання його позичальником електронним підписом (додаток в електронному вигляді)

Відповідно до додаткового договору у зв`язку із неможливістю виконання Клієнтом зобов`язань за Договором № 342613 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 16.12.2019 року (надалі - «Договір») у повному обсязі та у встановлений строк, Клієнт звернувся до Товариства із проханням продовження строку користування позикою, Сторони домовились про наступне: продовжити строк користування позикою на строк, що дорівнює установленому пунктом 1.2. Договору строку користування позикою. Встановити нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів - не пізніше 15.01.2020. Сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: процентна ставка становить 1,60% процентів від суми позики за кожен день користування позикою (584,00 процентів річних) у межах строку повернення позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору Клієнт зобов`язується забезпечити своєчасне погашення Суми позики на умовах, узгоджених Сторонами в Додатковому договорі, у тому числі з можливістю дострокового виконання своїх зобов`язань. Всі інші умови Договору, не вказані в цьому Додатковому договорі, залишаються незмінними і Сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» № 01-1609 від 16.09.2025 року, між Товариством та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» було укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 16.12.2019 15:49:10 на суму 3400,00 (три тисячі чотириста гривень 00 копійок) грн, номер картки , номер транзакції в системі iPay.ua - 44789286, призначення платежу: Зарахування 3400 грн на карту НОМЕР_4 (додаток в електронному вигляді)

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 342613 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 16.12.2019 року станом на 21 лютого 2025 року, сформованому ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість позичальника ОСОБА_1 складає 8119,20 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3400,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 3559,80 грн., штрафні санкції в розмірі 1159,40 грн. (додаток в електронному вигляді)

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).

З огляду на положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладена між сторонами угода визнається правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. ч. 2 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що двосторонні правочини є договорами, в яких погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові КЦС ВС від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 Верховний суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

При цьому, під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що статтею 204 ЦК України регламентована презумпція правомірності правочину.

Так, відповідно до наведеної норми права правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних судових рішень про визнання укладеного між сторонами правочину недійсним або встановлення його нікчемним суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 ЦПК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 22 лютого 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (фактор) було уладено договір факторингу № 015-220221, відповідно до умов якого Клієнт відступає Факторові Права грошових вимог до Боржників, які виникли у Клієнта на підставі кредитних договорів з Боржниками, в розмірі дійсної заборгованості. Права грошових вимог, що відступаються Клієнтом Факторові, їх кількість, сума та деталізація, визначаються відповідним Реєстром. На виконання умов цього Договору, переуступлені за Реєстром Права грошових вимог переходять до Фактора з моменту підписання сторонами Акта прийняття-передання відповідного Реєстру прав грошових вимог (Додаток 3) та виконання Фактором зобов`язання з передачі Клієнтові суми Фінансування, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх зобов`язань(за винятком майбутньої вимоги, яка вважається переданою Фактору з дня виникнення права ви йоги до Боржника). З моменту набуття Фактором відступлених йому Прав грошових вимог, Фактор набуває всіх прав кредитора по відношенню до Боржників, у тому числі пов`язаних з цим прав, в обсязі та на умовах, що існували на момент відступлення цих прав, відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, (але не виключно: пред`явлення претензій, визначення умов та надання розпоряджень щодо порядку виконання зобов`язань і здійснення платежів, реструктуризації зобов`язань, часткового чи повного погашення зобов`язань, звернення до суду в порядку, встановленому чинним законодавством, надання довідок стосовно зобов`язань, а також право на всі суми, які Фактор або Клієнт одержать від Боржників на виконання зобов`язань та вимог, інші права, включаючи права, які забезпечують зобов`язання Боржників. Крім того, згідно п. 5.2 вказаного договору факторингу Фактор має право розпоряджатися набутими Правами грошових вимог на свій власний розсуд, в тому числі з правом наступного відступлення Прав грошових вимог на користь третіх осіб. (додаток в електронному вигляді)

Відповідно до витягу з акту прийому-прийняття реєстру прав вимог №015-220221/01 від 22.02.2021 року (Додаткова угода №1 до Договору факторингу №015-220221 від «22» лютого 2021 р.), софрмованого 21 жовтня 2024 року, ТОВ "Сіроко Фінанс " набуло право вимоги, в томі чилі до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зазначена в реєстрі за № 1609, за кредитним договором № 342613, із сумою заборгованості за основоною сумою боргу в розмірі 3400,00 грн, сумою заборгованості за відостками в розмірі 9373,80 грн., із загальною сумою заборгованістю 12773,80 грн. (додаток в електронному вигляді)

Також судом встановлено, що 21 жовтня 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Артеміда-Ф» (фактор) було уладено договір факторингу № 20241021/2, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти (Розмір фінансування) в розпорядження Клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а Клієнт відступає Фактору належні йому Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Наступне відступлення Фактором Права вимоги за цим Договором до третіх осіб допускається. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги (додаток в електронному вигляді)

Відповідно до витягу з витягу з реєстру прав вимоги № 20241021/2, сформованого 18 лютого 2026 року, ТОВ "ФК "Артеміда-Ф " набуло право вимоги в томі чилі до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зазначена в реєстрі за № 271, за кредитним договором № 342613, із сумою заборгованості за основоною сумою боргу в розмірі 3400,00 грн, сумою заборгованості за відостками в розмірі 9373,80 грн., із загальною сумою заборгованістю 12773,80 грн. (додаток в електронному вигляді)

Відповідно до детального розрахунку заборгованості (Виписки з особового рахунку)

з особового рахунку ОСОБА_1 , РНОКПП(ІПН) НОМЕР_1 , проведеного ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" на підставі Договору факторингу №20241021/2 від 21.10.2024 року, укладеного між TOB «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» , станом на 18.02.2026 р. за Договором №342613 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 16.12.2019 року, у гр. ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 15155,36 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять гривень 36 копійок) грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 3400,00 грн.; заборгованості по відсотках (та прострочені відсотки) - 9 373,80 грн.; заборгованості за пенею - 0,00 грн.; інфляційне збільшення - 2 381,56 грн.

Доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, будь-кому з кредиторів, які б спростовували зазначену суму заборгованості, відповідач суду не надав.

Судом встановлено, що 16 грудня 2019 року було укладено кредитний договір № 342613, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3400,00 грн строком на 30 календарних днів, тобто до 15 січня 2020 року включно. Відповідно до умов договору протягом зазначеного строку користування кредитом діяла акційна процентна ставка 0,01 % на день, а загальна сума процентів за весь строк кредитування становила 10,20 грн, у зв`язку з чим загальна сума, що підлягала поверненню станом на 15 січня 2020 року, становила 3410,20 грн, з яких 3400,00 грн основна сума кредиту та 10,20 грн проценти за користування кредитом.

Як убачається з матеріалів справи, 15 січня 2020 року відповідачем було сплачено 10,20 грн, які позивачем зараховано в рахунок погашення процентів за користування кредитом. Таке зарахування відповідає умовам пункту 3.3 кредитного договору, яким передбачено, що кошти, отримані від позичальника, зараховуються у такій черговості: у першу чергу на погашення пені та штрафних санкцій (за їх наявності), у другу на погашення процентів за користування кредитом, а після цього на погашення основної суми кредиту. Оскільки станом на 15 січня 2020 року штрафні санкції та пеня не були нараховані, сплачені 10,20 грн правомірно були зараховані саме на погашення процентів за користування кредитом.

Таким чином, після здійснення зазначеного платежу проценти за користування кредитом у межах первісного строку кредитування були погашені у повному обсязі, а непогашеним залишився лише основний борг у розмірі 3400,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що 15 січня 2020 року між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого строк користування кредитом було продовжено ще на строк, визначений пунктом 1.2 кредитного договору, тобто ще на 30 календарних днів, із встановленням процентної ставки 1,60 % на день (584 % річних). При цьому інші умови кредитного договору залишилися без змін.

Разом з тим суд звертає увагу, що у тексті додаткової угоди міститься очевидна неузгодженість щодо кінцевої дати повернення кредиту, оскільки одночасно передбачено продовження строку кредитування на 30 календарних днів та зазначено дату повернення кредиту «не пізніше 15.01.2020». З огляду на зміст додаткової угоди та волевиявлення сторін, суд виходить із того, що строк користування кредитом було продовжено до 14 лютого 2020 року включно, оскільки саме такий строк відповідає домовленості сторін про продовження кредитування ще на 30 календарних днів.

Отже, суд здійснив перевірку розрахунку заборгованості за період з 16 грудня 2019 року по 14 лютого 2020 року.

За період з 16 грудня 2019 року по 15 січня 2020 року заборгованість за процентами становила 10,20 грн, які були повністю сплачені відповідачем 15 січня 2020 року та зараховані кредитором на їх погашення, у зв`язку із чим заборгованість за процентами за зазначений період відсутня. Водночас основна сума кредиту у розмірі 3400,00 грн відповідачем повернута не була.

Враховуючи, що додатковою угодою від 15 січня 2020 року сторони продовжили строк користування кредитом до 14 лютого 2020 року включно та встановили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,60 % на день, суд здійснив перевірку правильності нарахування процентів за вказаний період.

Так, розмір процентів за один день користування кредитом становить 54,40 грн, що обчислюється шляхом множення суми кредиту 3400,00 грн на процентну ставку 1,60 % (3400,00 грн ? 1,60 % = 54,40 грн).

Оскільки строк користування кредитом відповідно до додаткової угоди становив 30 календарних днів, а саме з 16 січня 2020 року по 14 лютого 2020 року включно, загальна сума процентів за користування кредитними коштами за цей період становить 1632,00 грн (54,40 грн ? 30 днів = 1632,00 грн).

Таким чином, станом на 14 лютого 2020 року заборгованість відповідача за кредитним договором складається з неповернутої суми основного боргу у розмірі 3400,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 1632,00 грн, нарахованих за період з 16 січня 2020 року по 14 лютого 2020 року.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача станом на 14 лютого 2020 року становить 5032,00 грн, з яких 3400,00 грн основний борг та 1632,00 грн проценти за користування кредитом.

Разом із тим із наданого позивачем розрахунку вбачається, що 19 лютого 2020 року, після спливу продовженого строку кредитування та виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач здійснив перерахунок процентів за користування кредитом за весь тридцятиденний період користування кредитом, застосувавши вже не погоджену сторонами процентну ставку 1,60 % на день, а стандартну процентну ставку 1,90 % на день, визначену умовами основного договору.

Унаслідок такого перерахунку позивач визначив загальний розмір процентів за період користування кредитом у сумі 1938,00 грн, після чого врахував сплачені відповідачем 10,20 грн та визначив до стягнення проценти у розмірі 1927,80 грн.

Оцінюючи правомірність такого способу визначення розміру процентної заборгованості, суд виходить із того, що проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування позичальником грошовими коштами кредитодавця, а тому їх розмір визначається умовами договору, які діяли саме у період фактичного користування кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після настання прострочення права кредитора забезпечуються не положеннями статті 1048 ЦК України щодо плати за користування кредитом, а положеннями частини другої статті 625 ЦК України як відповідальністю за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, у якій зазначено, що проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України, є платою за правомірне користування коштами, тоді як після настання прострочення застосуванню підлягають положення статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що поведінка боржника не може одночасно бути правомірною та неправомірною, а тому проценти як плата за користування кредитом і відповідальність за прострочення не можуть одночасно регулюватися різними правовими режимами.

Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд доходить висновку, що після настання прострочення кредитодавець не вправі змінювати вже визначений сторонами розмір плати за користування кредитом за період, протягом якого позичальник користувався кредитом на законних підставах.

Фактично здійснений позивачем 19 лютого 2020 року перерахунок процентів призвів до того, що плата за користування кредитом за період з 16 січня 2020 року по 14 лютого 2020 року, яка відповідно до додаткової угоди мала визначатися виходячи із процентної ставки 1,60 % на день, була ретроспективно змінена шляхом застосування іншої процентної ставки 1,90 % на день. Такий спосіб визначення процентної заборгованості фактично змінює погоджені сторонами умови договору вже після завершення відповідного періоду користування кредитом та суперечить правовій природі процентів як плати за користування кредитними коштами.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач 19 лютого 2020 року безпідставно здійснив перерахунок процентів за користування кредитом за період, протягом якого відповідач користувався кредитними коштами на умовах додаткової угоди, у зв`язку із чим нарахування процентів у розмірі 1927,80 грн не відповідає вимогам статей 1048, 1050, 625 ЦК України, умовам укладеної сторонами додаткової угоди та наведеним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача станом на 19 лютого 2020 року становить 5181,60 грн, з яких 3400,00 грн основний борг, 1632,00 грн проценти за користування кредитом та 149,60 грн штрафні санкції за чотири дні прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку, після нарахування станом на 19 лютого 2020 року штрафних санкцій у розмірі 149,60 грн позивач продовжив їх нарахування за період з 20 лютого 2020 року по 17 березня 2020 року включно.

Відповідно до умов кредитного договору пеня становить 1,1 % від суми кредиту за кожний день прострочення, що при сумі кредиту 3400,00 грн складає 37,40 грн за день. За 27 календарних днів (з 20.02.2020 по 17.03.2020) розмір пені становить 1009,80 грн (37,40 грн ? 27).

Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій за період з 16 лютого 2020 року по 17 березня 2020 року становить 1159,40 грн (149,60 грн + 1009,80 грн), що відповідає умовам кредитного договору.

Судом установлено, що 22 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 015-220221, на підставі якого до ТОВ «Сіроко Фінанс» перейшло право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 342613. Відповідно до витягу з реєстру боржників, розмір заборгованості визначено у сумі 12773,80 грн, з яких 3400,00 грн основний борг та 9373,80 грн заборгованість за процентами.

Також судом установлено, що 21 жовтня 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу № 20241021/2, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. У витягу з реєстру боржників зазначено аналогічний розмір заборгованості, а саме: 3400,00 грн основний борг та 9373,80 грн проценти за користування кредитом.

Разом із тим суд звертає увагу, що визначений у витягах з реєстрів боржників розмір процентної заборгованості 9373,80 грн не підтверджується матеріалами справи, які не містять жодних належних і допустимих доказів того, яким чином після 14 лютого 2020 року розмір процентної заборгованості збільшився з 1632,00 грн до 9373,80 грн, тобто на 7741,80 грн.

Позивачем не надано детального розрахунку такого нарахування із зазначенням періоду, за який нараховано проценти, застосованої процентної ставки, кількості днів нарахування та правових підстав їх обчислення.

Саме лише зазначення у витягах з реєстрів боржників суми процентної заборгованості не є належним доказом її існування та розміру, оскільки такі документи лише підтверджують передачу права вимоги, але не підтверджують правомірність формування складових заборгованості. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність нарахування процентів у розмірі 9373,80 грн, а тому підстави для стягнення процентів у зазначеному розмірі відсутні.

Після спливу строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно детального розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» було донараховано інфляційне збільшення в розмірі 2381,56 грн за період з 16 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 2381,56 грн, то суд зазначає, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього, в силу закону, виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати (ч. 2 ст. 625 ЦК України). У нового кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Відповідно до постанови Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги. Стягнення інфляційних втрат є додатковою вимогою від укладеного між сторонами основного зобов`язання.

Оскільки судом встановлено, що загальна сума заборгованості за Договором № 342613 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 16.12.2019 року становить 5032,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3400,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 1632,00 грн., враховуючи що вимоги про стягнення штрафних санкцій позивачем по даній справі не ставляться, то сума інфляційного збільшення розраховується наступним чином: 5032,00 грн. 1.18644121 - 5032,00 = 938,17 грн. При цьому 1.18644121 загальний індекс інфляції за період з 16 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги, що відповідач в судове засідання не з`явився та належними доказами не спростував доводи позивача, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, та належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума заборгованості за Договором № 342613 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 16.12.2019 рокустановить 5970,17 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3400,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 1632,00 грн., та інфляційне збільшення в розмірі 938,17 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір в розмірі 1048,80 грн.,пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Такі правові позиції викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Вказана судова практика є незмінною.

Згідно вимог ст. 137, ст. 141 ЦПК України зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №211100721 від 16 лютого 2026 року, укладеного між ТОВ "ФК "Артеміда -Ф" та адвокатом Бачинським О.М., копію розрахунку суми судових витрат у справі за позовом ТОВ "ФК "Артеміда -Ф" до ОСОБА_1 за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №342613 від 16.12.2019 р., копію рахунку №1 від 16.02.2026 року на суму 7000,00 грн., копію платіжної інструкції в національній валюті від 18 лютого 2026 року № 2628 про перерахування коштів в сумі 7000,00 грн., як оплати за надані послуги, копію акту приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги №211100721 від 16 лютого 2026 року (додатки в електронному вигляді), відповідно яких вартість наданої професійної правничої допомоги по даній справі оцінюється в сумі 7000,00 грн.

Враховуючи наведене, часткове задоволення позовних вимог, та обсяг виконаних представником позивача робіт та наданих послуг, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи та виконаними адвокатами роботами, обсягом наданих послуг, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 2500 грн.

Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1050, 1054, 1056, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 11, 13, 76-81, 137, 141, ч.8 ст. 178, 259, 263-265, 272, 273, 279-283, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (реквізити Позивача: Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_2 відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО банку 380634.), заборгованість за Договором № 342613 від 16.12.2019 року в розмірі 5970,17 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» судовий збір в розмірі 1048,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Артеміда-Ф», що знаходиться в м. Львів, вул. С.Бандери, 87, офіс 54, код ЄДРПОУ: 42655697.

Відповідач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: